Чернишенко І.І. Вплив тривалого використання добрив на відтворення родючості дерново-підзолистого грунту і продуктивність польової сівозміни в Поліссі

Краткое содержание

У вступі визначено необхідність виконання дисертаційної роботи на сучасному етапі, наукову новизну, мету і завдання досліджень, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх реалізацію, а також декларацію особистого внеску, структуру та обсяг дисертації.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТРИВАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ ОРГАНІЧНИХ І МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В ПОЛЬОВИХ СІВОЗМІНАХ

 (огляд літератури)

В огляді літератури висвітлено вплив різних систем удобрення в екстенсивному і інтенсивному землеробстві та деяких факторів його “біологізації” на збереження і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарських культур в сівозмінах.

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ, УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

 У розділі подано схему польового досліду, методику польових і лабораторних досліджень, а також характеристику грунтово-кліматичних умов зони Полісся.

Дослідження проведено в 1993-1996рр. в тривалому польовому досліді Інституту землеробства УААН в дослідному господарстві “Копилів”, розташованому в південній частині правобережної провінції Полісся України.

Дослід закладено Х.С.Співаком в 1970 році з послідовним введенням полів у сівозміну, в просторі розміщений у 4-х полях, включає 16 варіантів у 4-х  повтореннях. Посівна площа ділянки – 174 м², облікова – 100 м². Реконструкцію досліду здійснено Е.Г.Дегодюком по завершенні  І ротації польової сівозміни в 1978р.

Дослід розміщено на дерново-підзолистому супіщаному грунті, який  у вихідних зразках характеризувався низькими показниками родючості орного шару, а саме: середній вміст гумусу – 0.99%, рН_КСl – 4.4, гідролітична кислотність – 2.6, сума увібраних основ – 2.8 мг-екв на 100 г грунту, ступінь насичення основами – 51.6%. Вихідний вміст загального азоту в грунті коливався в межах 53.0-60.9, рухомого фосфору – 3.5-4.4 і обмінного калію 4.8-5.8 мг на 100 г.

Сівозміна 8-пільна, зерно-льоно-картопляна з таким чергуванням культур: картопля, овес з підсівом конюшини, конюшина, льон, озима пшениця, кукурудза на силос, люпин на зелений корм, озиме жито. Посів проводили насінням районованих сортів і гібридів. Агротехніка вирощування культур загальноприйнята для зони Полісся. Урожай враховували методом суцільного збирання та зважування з кожної ділянки.

В досліді вивчали ефективність дії зростаючих доз підстилкового гною ВРХ (8,12,16,20 і 24 тонн на 1 га ріллі) на фоні помірних доз мінеральних добрив N₆₀Р₅₀К₆₅ (органо-мінеральна система удобрення) і без них (органічна). Мінеральна система удобрення представлена одинарною (N₆₀Р₅₀К₆₅) та подвійною дозами добрив (табл.1). Гній вносили під просапні культури – картоплю і кукурудзу. Азотні добрива (аміачну селітру вносили у 2 строки: в основне  30 кг азоту і решту під культивацію та при підживленні озимих культур, фосфорні (суперфосфат гранульований) і калійні (40% калійну сіль) восени в основне удобрення. Один раз за ротацію сівозміни під картоплю вносили вапно з розрахунку 0.75 норми за гідролітичною кислотністю. Флавобактерин – бактеріальний препарат асоціативних азотфіксаторів вносили в грунт шляхом інокуляції насіння кукурудзи при посіві. Кількість препарату – 300 г для гектарної норми насіння. Протягом 1993-1995рр. об'єктом досліджень була ланка сівозміни – кукурудза на силос, люпин на зелений корм та озиме жито.

Погодні умови в роки досліджень помітно відрізнялись за агрометеорологічними показниками. Проте характерною особливістю їх в усі роки була значна контрастність перепадів температур повітря та нерівномірність розподілу опадів впродовж вегетаційного періоду.