Прокопчук І.В. Ефективність вапнування чорнозему опідзоленого Правобережного Лісостепу України за тривалого застосування добрив у польовій сівозміні

Краткое содержание

Кислотно-основний стан чорноземних ґрунтів та проблеми

його регулювання

У розділі подано ґрунтовний аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів щодо зміни фізико-хімічних показників родючості ґрунту         після тривалого його обробітку. Велика увага приділяється визначенню напрямку їх змін щодо чорноземних ґрунтів Лісостепу за умов тривалого застосування добрив. 

На основі аналізу та узагальнення наукової літератури окреслено коло проблемних питань з цієї тематики, обґрунтовано напрямки та доцільність проведення досліджень за темою дисертації.

Умови та методика проведення досліджень

Експериментальну частину роботи виконано на дослідному полі Уманської державної аграрної академії, розміщеному в Маньківському природно–сільськогосподарському районі Середньо-Дніпровського-Бузького округу Лісостепової Правобережної провінції України. Ґрунт дослідного поля – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі. Дослідження проведено в тривалому досліді, основою якого є 10-пільна польова сівозміна, розгорнута у часі та просторі (табл. 1). Перед його закладанням (1964 р.) орний шар ґрунту характеризувався  такими показниками: вміст гумусу (за методом Тюріна) – 3,31%, легкогідролізованого азоту (за методом Тюріна – Кононової) – 48 мг/кг, рухомих фосфатів (за методом Труога) – 150, обмінного калію (за методом Бровкіної) – 90 мг/кг, рН_КCl – 6,2, гідролітична кислотність – 2,5 смоль/кг, ступінь насиченості основами – 95%. Вапнування (3 т/га СаСО₃) провели після 35-річного застосування добрив у двох ланках польової сівозміни методом розщеплених ділянок під цукрові буряки (у 3 полі) і під озиму пшеницю (у 8 полі) (див. табл. 1).     Повторення досліду триразове, розміщення варіантів послідовне. Загальна площа дослідної ділянки становила 170 м², облікова – 40 м².

Для закладання досліду використовували напівперепрілий підстилковий солом’яний гній великої рогатої худоби, аміачну селітру, суперфосфат гранульований, калійну сіль змішану, як вапнуючий матеріал – дефекат, з вмістом 69% СаСО₃.

З метою вивчення впливу різних рівнів кислотності на вміст мікроелементів у чорноземі опідзоленому проводили лабораторний дослід. Рівні рН_КCl від 3,5 до 6,5 з інтервалом 0,5 од. створено шляхом додавання до ґрунту зростаючих доз НСl і СаСО₃ за вологості, що відповідає 60% повної польової вологоємності і температурі 28⁰С.

Збирання врожаю зернових культур проводили суцільним методом прямим комбайнуванням. Урожайність нетоварної продукції розраховували за співвідношенням з зерном у пробних снопах. Збирання врожаю цукрових буряків проводили механізовано з наступним доочищенням і зважуванням коренеплодів.

Для виявлення змін у ґрунті, починаючи від природного стану до того, що склався у процесі проведення досліду використовували метод аналітичних досліджень – відібрали зразки ґрунту на неораному цілинному масиві (перелозі) з часу закладання тривалого досліду.

У відібраних, згідно програми досліджень, зразках ґрунту визначали: величину рН ґрунту – у водній суспензії та в 0,1 М розчині хлориду калію за допомогою стандартного електрода за ГОСТ 26483–85; суму ввібраних основ за методом Каппена – витісненням 0,1 М розчином НСІ за співвідношення ґрунт : розчин =   1 : 5 за ГОСТ 27821–88; ємність вбирання катіонів ґрунтом – промиванням його     1 М розчином хлориду барію; обмінний кальцій та магній – за ГОСТ 26487–85; гідролітичну кислотність – за методом Каппена в модифікації ЦІНАО за ГОСТ 26212–91; вміст рухомих форм поживних речовин: нітратного азоту – іонометричним методом за ГОСТ 26951–86, фосфору і калію – за методом Чирикова в модифікації ЦІНАО за ГОСТ 26204–91; целюлозолітичну активність – за методом