Машинник С.В. Ефективність застосування азотних добрив під яру м\'яку пшеницю на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

Мінеральне живлення ярої м’якої пшениці та ефективність її удобрення (огляд наукової літератури)

У розділі наведено детальний аналіз літературних джерел з даного питання. На основі досліджень вчених різних країн висуваються ідеї та гіпотези даної дисертаційної роботи. Показано, що вплив біологічних особливостей, умов вирощування, реакції на родючість ґрунту, попередників, особливостей удобрення органічними добривами, застосування різних доз і строків застосування мінеральних добрив на врожай ярої м’якої пшениці має, як теоретичне, так і практичне значення (Гриник І.В., 2000; Пестряков О.М., 2002; Сайко В.Ф., 1997; Тяховський О.В., 1998; Турченюк Л.О. і Шевченко О.І., 2005; Харченко В.Я., 2002; Шпедт А.А., 1997).

Підкреслено, що азотні добрива є головним чинником, який шляхом науково обґрунтованого, за результатами ґрунтової і рослинної діагностики у відповідальні фази росту і розвитку, їх застосування може суттєво підвищити врожайність та якість зерна ярої м’якої пшениці (Вільдфлуш І.Р. та ін. 2000; Городній М.М. і Макаренко М.В., 2003; Захаров В.Н. і Дозорцева Н.В., 1986; Суков А.А., 1998).

Регулювання азотного живлення рослин є основою науково обґрунтованої системи удобрення, що дозволяє створити оптимальний режим живлення рослин не лише азотом, але й фосфором і калієм (Абрамов Н.В. і Салова Є.В., 1997; Вахмістров Д.Б., 1992; Кисіль В.І., 1997; Лісовий М.В., 1998; Равенський В.А., 1995; Соколов О.А., 1998; Шафран С.А., 1995).

Обґрунтовано необхідність розробки системи застосування азотних добрив під яру м’яку пшеницю для ґрунтово-кліматичних умов Правобережного Лісостепу України.

Методика та умови проведення досліджень

Наукові дослідження проведено в 2003 – 2005 рр. на дослідному полі навчально-науково-виробничого відділу Уманського державного аграрного університету, що розташоване у Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньо-Дніпровсько-Бузького округу Лісостепової Правобережної провінції України. Ґрунт дослідних ділянок чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі. Вміст гумусу в орному шарі 3,20 – 3,31%. Ступінь насиченості профілю ґрунту основами в межах 89,8 – 92,5%, реакція ґрунтового розчину середньокисла (pH_KCl 5,5), гідролітична кислотність – 1,93 – 2,26 смоль/кг ґрунту, вміст рухомих сполук фосфору і калію (за методом Чирікова) – 120 – 132 мг/кг ґрунту, азоту сполук, що лужно гідролізуються (за методом Корнфільда) 103 мг/кг ґрунту.

Дослідження з вивчення ефективності застосування азотних добрив під яру м’яку пшеницю проводили в тимчасовому досліді, який закладали за такою схемою: 1) P₉₀K₉₀ – фон (1), контроль; 2) Фон + N₄₀ (2); 3) Фон + N₈₀ (2); 4) Фон + N₁₂₀ (2); 5) Фон + N₁₆₀ (2); 6) Фон + N₆₀ (2) + N₆₀ (3); 7) Фон + N₃₀ (2) + N₉₀ (3); 8) Фон + N₉₀ (2) + N₃₀ (3); 9) Фон + N₃₀ (2) + N(3) + N₃₀ (4); 10) Фон + N₆₀ (2) + N₃₀ (3) + N₃₀ (4); 11) Фон + N₀ (2) + N₆₀ (3) + N₆₀ (4). Добрива вносили у такі строки: (1) – в основне удобрення; (2) – під передпосівну культивацію; (3) – у фазу кущіння (IV етап органогенезу ярої пшениці за шкалою Ф.М. Куперман); (4) – у фазу колосіння (VIII етап органогенезу).

Для вивчення реакції ярої м’якої пшениці на рівень родючості ґрунту і порівняння її продуктивності з озимою пшеницею і ярим ячменем у тривалому (з 1964 р.) стаціонарному досліді (зареєстрований в УААН за № 94) її висівали після кукурудзи на силос у полі з озимою пшеницею, застосувавши метод розщеплених ділянок. Основа досліду 10-пільна польова сівозміна, яка розгорнута в часі та просторі і реалізується на 10 фонах: 1) Без добрив –  контроль; 2) N₄₅P₄₅K₄₅; 3) N₉₀P₉₀K₉₀; 4) N₁₃₅P₁₃₅K₁₃₅; 5) Гній 9 т/га; 6) Гній 13,5 т/га; 7) Гній 18 т/га; 8) Гній 4,5т/га + N_22,5P₃₄K₁₈; 9) Гній 9 т/га + N₄₅P₆₈K₃₆; 10) Гній 13,5т/га + N₆₇P₁₀₂K₅₄. Назва варіанту досліду означає насиченість добривами на 1 га площі сівозміни. Дози внесення добрив безпосередньо під яру м’яку і озиму м’яку пшеницю за мінеральної системи удобрення становили: N₄₅P₄₅К₄₅, N₉₀P₉₀K₉₀, N₁₃₅P₁₃₅K₁₃₅, органо-мінеральної – N₂₃P₂₃K₂₃, N₄₅P₄₅K₄₅, N₆₈P₆₈K₆₈. За органічної системи удобрення гній під пшеницю не вносився, а його використання відбувалось у післядії.

Повторення досліду триразове, розміщення варіантів послідовне. Загальна площа дослідної ділянки – 72 м², облікова 40 м². Вирощували яру м’яку пшеницю сорту Колективна 3, а у тривалому досліді її порівнювали з озимою м’якою пшеницею сорту Подолянка і ярим ячменем – Звершення. Мінеральні добрива в дослідах вносили у вигляді аміачної селітри, суперфосфату гранульованого і калію хлористого. Агротехніка вирощування культур загальноприйнята для Правобережного Лісостепу України.

Відбір і підготовку зразків ґрунту до аналізу проводили згідно з ДСТУ ISO 10381-6-2001. Зразки ґрунту для визначення основних агрохімічних показників у шарі 0 – 100 см через кожні 20 см відбирали в такі фази росту і розвитку ярої м’якої пшениці: сходи, кущіння, колосіння, повної стиглості зерна.

У відібраних згідно програми досліджень зразках ґрунту визначали: pH водне та pH сольове – за ДСТУ ISO 10390-2001; гідролітичну кислотність – за методом Каппена в модифікації ЦІНАО за ГОСТ 26212-91; вміст гумусу методом М.А. Єгорова, спалювання за Б.А. Нікітіним в модифікації ННЦ ІГА за ММВ 31-497058-020-2005; суму ввібраних основ за методом Каппена – витісненням 0,1М розчином HCl за співвідношенням ґрунт:розчин = 1:5 за ГОСТ 27821-88; вміст нітратів і обмінного амонію згідно з МВВ 31-497058-005-2002; вміст рухомих сполук фосфору і калію – за методом Чирікова згідно ДСТУ 4115-2002.

Під час вегетації рослин ярої м’якої пшениці проводили фенологічні спостереження, визначали біометричні показники, та площу листкової поверхні методом висічок.

Діагностику азотного живлення рослин ярої м’якої пшениці проводили у фазу кущіння і колосіння за допомогою портативного приладу ‹‹N – тестер›› виробництва компанії „Norsk Hydro” (Норвегія). Вимірювання проводили у трьохкратній повторності з тридцятьма точками дослідження у кожному повторенні на листках першого ярусу, одночасно відбираючи зразки листків для хімічного аналізу. У відібраних зразках після „мокрого” спалювання відповідно до МВВ 31-497058-019-2005 проводили визначення вмісту азоту, фосфору і калію в одній наважці.

Хімічні аналізи ґрунту, рослин та зерна ярої м’якої пшениці проводили в лабораторії масових аналізів Уманського державного аграрного університету (атестат акредитації за № A 06 – 203).

Збирання врожаю ярої пшениці проводили поділяночно методом прямого комбайнування. Урожайність соломи визначали методом пробного снопа. Визначення структури врожаю проводили за методом Майсуряна, маси 1000 зерен – за ГОСТ 10842-89, вміст білка і „сирої” клейковини в зерні – на універсальному аналізаторі зерна „Infratek − 1225” (фірма „Tekator”, Швеція); об’ємну масу (натуру) – за допомогою літрової пурки. Математичну обробку результатів досліджень проводили методами математичної статистики (кореляційного, регресійного і дисперсійного аналізів) із використанням комп’ютера. Економічну ефективність розраховували на основі цін, що склалися на ринку у 2005 р.