Чорна Л.В. Зміни агрофізичних та фізико-хімічних показників родючості чорнозему опідзоленого Правобережного Лісостепу за тривалого застосування добрив у польовій сівозміні

Краткое содержание

Умови та методика проведення досліджень

Дослідження з вивчення зміни агрофізичних і фізико-хімічних показників родючості чорнозему опідзоленого при тривалому застосуванні різних рівнів і систем удобрення проводились у стаціонарному досліді кафедри агрохімії та грунтознавства на дослідному полі Уманської СГА, закладеному в 1964 році, протягом 1996-1998 рр., що розташоване в Маньківському природно-господарському районі Середньо-Дніпровсько-Бугського округу Лісостепової Правобережної провінції України. Дослід одночасно розгорнутий на 10 полях, що дозволяє щорічно одержувати дані про урожайність усіх культур сівозміни.

Грунт дослідного поля - чорнозем опідзолений малогумусний важкосуглинковий на лесі. Він відзначається глибоким заляганням карбонатів (115-120 см) та невисоким вмістом в орному шарі гумусу (3,31%). Ступінь насиченості профілю грунту основами знаходиться в межах 81-97%, реакція грунтового розчину слабкокисла, гідролітична кислотність 1,8-2,0 смоль/кг, вміст рухомих форм фосфору і калію (за методом Чирикова) - 80-120 мг/кг, азот лужногідролізованих сполук (за  методом Корнфілда) 100 мг/кг грунту.

Погодні умови в роки досліджень були досить різними, що є характерним для цього регіону. Кількість опадів в період досліджень коливалась в межах 673-747 мм, при середньо-багаторічних - 618 мм. Опади протягом року розподілялись нерівномірно. Найбільш контрастним за температурою був 1996 рік, коли травнева посуха зумовила прискорення фаз розвитку рослин, що негативно вплинуло на урожайність озимої пшениці та конюшини.

У досліді вивчали вплив 3-х рівнів поживних речовин (мінімального, оптимального, підвищеного) при мінеральній, органічній та органо-мінеральній системах удобрення. У мінеральній системі вони відповідно складають N₄₅P₄₅K₄₅, N₉₀P₉₀K₉₀, N₁₃₅P₁₃₅K₁₃₅ на 1 га сівозмінної площі; в органічній - 9,0; 13,5 і 18 т/га напівперепрілого гною; в органо-мінеральній системі дози добрив еквівалентні мінеральній за рахунок доповнення 4,5; 9,0 і 13,5 т/га гною мінеральними добривами. Для  спостереження за змінами, що відбулися в грунті порівняно з його природним станом, використовували метод "аналогів" - переліг з часу закладання стаціонарного досліду.

Посівна площа дослідної ділянки 200 м², облікова, залежно від культури, ­– 80-100 м², повторення досліду 3 разове. В досліді застосовували: напівперепрілий підстилковий гній ВРХ, аміачну селітру, суперфосфат гранульований, калійну сіль змішану. Дози мінеральних добрив визначали за кількістю N, P₂O₅ і  K₂O, які містились у відповідній кількості гною і диференційовано залежно від культури розміщували в полях сівозміни. Це дозволяло вичленити дію мінеральної, органічної та органічно-мінеральної систем удобрення з еквівалентною кількістю поживних речовин та встановити оптимальне насичення зернобурякової сівозміни гноєм і мінеральними добривами.

Збирання врожаю зернових культур проводили суцільним методом: прямим комбайнуванням, побічної продукції - методом пробного снопа з наступним визначенням співвідношення зерна до соломи. Збирання врожаю цукрових буряків проводили вручну після механізованого підкопування рослин з наступним роздільним зважуванням коренеплодів і гички.

У відібраних, згідно програми досліджень зразках грунту визначали: структурно-агрегатний склад за методом сухого просіювання через набір сит у модифікації Саввінова (Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А., 1986); водостійкість агрономічно цінних структурних агрегатів за їх розпливчастістю обліково-статистичним  методом Андріанова (Воробьев С.А. та ін., 1967); щільність - за методом ріжучого кільця (Єщенко В. О., Мойсейченко В. Ф., 1994); щільність твердої фази - пікнометричним методом (Александрова Л.Н., Найдёнова О.А., 1986); загальну шпаруватість обчислювали за співвідношенням питомої маси і щільності грунту (Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А., 1986); вологість (польову) - термогравіметричним методом (Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А., 1986); капілярну і повну вологоємність – насиченням зразка грунту з непорушеною будовою за методом Долгова (Александрова Л.Н., Найдёнова О.А., 1986); вміст гумусу - за методом Тюрина в модифікації Сімакова (Аринушкина Е.В., 1970); обмінну і гідролітичну кислотність - потенціометричним методом (Александрова Л.Н., Найдёнова О.А., 1967); насиченість основами - за методом Каппена-Гільковіца (Єщенко В. О., Мойсейченко В. Ф., 1994); ступінь насичення грунту основами та місткість катіонного обміну  - розрахунковим методом за насиченням основами і гідролітичною кислотністю (Єщенко В. О., Мойсейченко В. Ф., 1994), вміст у грунті рухомих форм поживних речовин: азот лужногідролізованих сполук - за методом Корнфілда, фосфору і калію - за методом Чирікова (0,5м розчин СН₃СООН). Економічну та енергетичну ефективність застосування добрив визначали згідно з технологічними картами та відповідними рекомендаціями (Инструкция...,1987). Одержані в дослідах результати обробляли, використовуючи методи математичної статистики.