Гордієнко І.М. Локальний спосіб застосування добрив як фактор оптимізації мінерального живлення і продуктивності перцю солодкого при зрошенні в Лівобережному Лісостепу України

Краткое содержание

Стан вивченості питання про ефективність способів внесення мінеральних добрив під перець солодкий. Аналіз літературних джерел численних досліджень з багатьма сільськогосподарськими культурами в різних грунтово-кліматичних умовах свідчить про перевагу локального способу внесення добрив перед розкидним. Ефективність зменшених доз повного мінерального добрива, внесеного локально, відзначено і при вирощуванні ряду овочевих культур. Важливо застосовувати добрива з урахуванням біологічних потреб культури, зокрема перцю солодкого і властивостей ґрунту, що дає можливість на фоні нових технологій виявити їх максимальну ефективність, яка забезпечує високу продуктивність рослин та економне використання добрив. 

Умови і методика проведення досліджень. Польові досліди проведено в дослідному господарстві "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН протягом 1994-1999 рр.  Грунт - чорнозем типовий малогумусний важкосуглинковий на лесі. Агрохімічна характеристика орного шару: рН (КСl) - 5,7, гідролітична кислотність - 3,8 мекв, сума увібраних основ - 26,0 мекв/100 г ґрунту, вміст гумусу (за Тюріним) - 4,3 %, легкогідролізованого азоту - 12,6 мг, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) - 10,6 та 16,7 мг/100 г ґрунту відповідно.

Погодні умови в роки проведення досліджень складались по різному. Так, 1994, 1998 і 1999 рр. були посушливими, з досить тривалими періодами без опадів. Вологими, з нерівномірним розподілом опадів відзначено 1995, 1996 рр. Температурний режим повітря в цілому був близьким до середньої багаторічної норми. Оптимальну вологість ґрунту на рівні 70 % НВ підтримували поливами.

            Дослідження з вивчення порівняльної ефективності розкидного і локального способів внесення мінеральних добрив під перець солодкий при вирощуванні його за звичайною і касетною технологіями передбачало варіанти:  1. Без добрив (контроль), 2. ?120Р120 – врозкид, 3. Р120К90 – врозкид, 4. ?120Р120К90 – врозкид, 5. ?60Р60К45 – врозкид, 6. ?60Р60К45 – локально, 7. ?60Р30К45  – локально, 8. ?20Р20К15 – локально, 9. ?20Р20К15 – локально + ?20Р20К15 у підживлення.

Перець солодкий сорту Подарок Молдови вирощували розсадним способом за звичайною технологією із 50-51-денної пікірованої розсади, яку висаджували розсадосаджальною машиною СКН-6 та за касетною технологією, розробленою Інститутом овочівництва і баштанництва УААН. Технологічними основами касетної технології є вирощування молодої 38-39-денної розсади в пластикових касетах, заповнених поживною сумішшю та використання комплексу спеціальних машин, в тому числі і нової розсадосаджальної РПН-6. В 100 г грунтосуміші містилось: азоту легкогідролізованого - 8,4 мг (за Тюріним і Кононовою), фосфору – 12,0, калію – 16,2 мг, ємність вбирання 25 мекв. Обидві розсади висаджували в третій декаді травня за схемою 70х18-20 см. Добрива в дозах, передбачених схемою досліду, вносили навесні під культивацію врозкид на всю площу ділянки і локально в борозни на глибину 12-14 см.

            Вплив мінеральних добрив при локальному їх застосуванні на насіннєву продуктивність перцю солодкого сорту Дружок вивчали за схемою: 1. Без добрив (контроль), 2. ?120Р60К45, 3. Н90Р60К45, 4. Н60Р60К45, 5. Н30Р60К45, 6. Н60Р30К45, 7. Н60Р15К45, 8. Н60К45. Перець вирощували із 45-50 денної пікірованої розсади.

            Агротехніка в дослідах загальноприйнята для культури перцю солодкого в зоні Лісостепу України. Загальна площа ділянки в першому досліді становила 27 м2, у другому - 20, облікова - 16 і 14 м2 відповідно. Повторність - чотирикратна. В дослідах використовували добрива у вигляді аміачної селітри, гранульованого суперфосфату, хлористого калію і 30-40 % калійної солі.

            Польові досліди проводили згідно методичним рекомендаціям з агрохімії і овочівництва (Найдін П.Г., 1967; Доспєхов Б.О., 1979; Белік Б.Ф., Бондаренко Г.Л., 1972, 1979).

            Протягом вегетаційного періоду рослин проводили фенологічні і біометричні спостереження, визначали приріст надземної маси рослин в фази цвітіння, початок і масове плодоношення. В ці ж строки для агрохімічних і біохімічних досліджень відбирали грунтові і рослинні зразки згідно методичним вказівкам В.Д. Паннікова (1975, 1976). Для вивчення впливу локального способу внесення добрив на поживний режим, грунтові зразки відбирали на глибину 0-30 см у рядку (місце внесення стрічки добрив) і на відстані 25-30 см від фіксованого рядка (у міжрядді). В них визначали вміст легкогідролізованого азоту - за Корнфілдом, нітратів з дисульфофеноловою кислотою - колориметрично, вміст рухомого фосфору і обмінного калію - за Чириковим у модифікації ЦІНАО з наступним визначенням фосфору - колориметрично, калію - на полум'яному фотометрі, легкорухомий фосфор - за методом Францесона-Кривицької, ступінь рухомості фосфатів - за методом Карпінського-Зам'ятиної. Вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом.

            Рослинні зразки (надземну масу і плоди) піддавали мокрому озолінню за В.В. Піневичем (1955), потім в одній витяжці визначали азот - об'ємним методом за мікрок'єльдалем, фосфор - колориметрично, калій - на полум'яному фотометрі.   

            Якість продукції оцінювали за вмістом у плодах сухої речовини термостатно-ваговим методом, загального цукру - ціанатним методом, аскорбінової кислоти - за Муррі (Єрмаков О.Г. та ін., 1952), нітратів - потенціометрично (Вдовіна Т.А., Медвєдєва Н.О., 1978).

            Площу листкової поверхні рослин перцю солодкого визначали ваговим методом за А.А. Ничипоровичем (1961), чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) розраховували за формулою Уільямса і Уотсона  (Ничипорович А.А., 1963). Використання сонячної радіації на формування урожаю (%) підраховано на підставі загального врожаю сухої біомаси з 1 га і поглинання фотосинтетично активної радіації за вегетаційний період.

            Облік урожаю плодів і насіння перцю солодкого визначали зважуванням їх поділянково в період технічної та біологічної (насіннєвої) стиглості плодів.

            Винос поживних елементів рослинами перцю солодкого та коефіцієнти їх використання з ґрунту і добрив визначали згідно методики З.Й. Журбицького (1963).

            Дані агрохімічних аналізів, урожаю обробляли методом дисперсійного аналізу (Доспєхов Б.О., 1979).

            Економічну ефективність результатів досліджень розраховували на підставі аналізу чистого прибутку та рівня рентабельності (Баранов М.М., 1964; Гризенкова З.І., 1980),  а їх біоенергетичну оцінку (МДж/га) проводили за методикою О.С. Болотських (1999).