Соціально-психологічні особливості великих соціальних груп :

Краткое содержание

 Материалы предоставлены интернет  проектом www.mydisser.com®

Авторское выполнение научных работ любой сложности – грамотно и в срок

Соціально-психологічні особливості великих соціальних груп

Якою б не була роль малих соціальних груп та міжособистісного спілкування у становленні й розвитку особистості, самі по собі вони не створюють історично конкретних соціальних норм, цінностей та інших сутнісних елементів суспільної психології. Формуються ці елементи на основі узагальненого культурними та ідеологічними системами історичного досвіду великих соціальних груп, який передається індивіду через малу групу. До них належать суспільні класи, етнічні об'єднання (нації, народності), які характеризуються тривалістю існування, закономірністю виникнення і формування; натовп, аудиторія та ін., що мають підґрунтям випадковість виникнення, короткочасність існування тощо [14, 195].

Андрєєва Г.М. вказує, що у великих групах існують специфічні регулятори соціальної поведінки, яких немає в малих групах. Це – звичаї й традиції. Їхнє існування обумовлене наявністю специфічної суспільної практики, з якою пов'язана дана група, відносною стійкістю, з якою відтворюються історичні форми цієї практики. Розглянуті в єдності особливості життєвої позиції таких груп разом зі специфічними регуляторами поведінки дають таку важливу характеристику, як спосіб життя групи. Його дослідження припускає вивчення особливих форм спілкування, особливого типу контактів, що складаються між людьми. У рамках певного способу життя здобувають особливе значення інтереси, цінності, потреби. Не останню роль у психологічній характеристиці названих великих груп відіграє найчастіше наявність специфічної мови. Для етнічних груп – це зрозуміла характеристика, для інших груп «мова» може виступати як певний жаргон, наприклад, властивий професійним групам, такій віковій групі, як молодь [1, 242].

Особливості життєвої позиції великих соціальних груп разом із регуляторами поведінки формують їх спосіб життя. За визначенням Орбан-Лембрик Л.Е., спосіб життя великої соціальної групи – це сукупність стійких типових форм життєдіяльності спільності [13; 14].

Типові форми життєдіяльності народів, класів, інших соціальних груп, окремих індивідів виявляються в матеріальному і духовному виробництві, в суспільно-політичній і сімейно-побутовій сферах. На основі способу життя можна визначити, як люди живуть, якими інтересами керуються, яким є їх мислення. Предметом аналізу при цьому можуть бути й особливі форми спілкування, тип контактів і відносин, інтереси, цінності і потреби. Спосіб життя спільності свідчить про її ставлення до суспільства, до праці, інших спільнот та індивідів. Оскільки кожен тип великих соціальних груп наділений тільки йому притаманними властивостями, суттєво відрізняється від інших (етнічна група відрізняється від професійної), то їх загальні характеристики повинні мати специфічний зміст [13, 356].

Структуру психології великих груп утворюють різні психічні властивості, психічні процеси і психічні стани. Точніше виокремлення найважливіших елементів психології великих груп охоплює психічний склад як стійке утворення (національний характер, традиції, звичаї, смаки) та емоційну сферу як динамічне утворення (потреби, інтереси) [18; 20].

На думку Андрєєвої Г.М., виявлення загального, типового неможливе шляхом вивчення лише змісту індивідуальної свідомості членів групи, передусім тому, що не всі риси, властиві психології групи, властиві кожному члену групи. В окремих випадках який-небудь конкретний представник групи може взагалі в мінімальному ступені мати ці загальні характеристики. Це пояснюється тим, що члени групи відрізняються між собою за своїми індивідуальними психологічними характеристиками, за ступенем залучення в найбільш істотні для групи сфери її життєдіяльності й т.д. [1, 243].

Таким чином, «психічний склад» групи й «психічний склад» особистостей, які входять до неї, не збігаються повністю. У формуванні психології групи домінуючу роль грає колективний досвід, зафіксований у знакових системах, а цей досвід не засвоюється в повній і однаковій мірі кожною особистістю. Міра його засвоєння з'єднується з індивідуальними психологічними особливостями, тому й виходить те явище, про яке говорив Виготський Л.С.: «Тільки «частина» психології особистості «входить» у психологію групи».

За ствердженням Орбан-Лембрик Л.Е., як і будь-які соціальні суб'єкти, великі соціальні групи класифікують за різними ознаками. За характером зв'язку розрізняють два види великих спільнот людей:

1) соціальні класи, етноси тощо. Основою їх є об'єктивні соціальні зв'язки. Належність людей до цих груп не зумовлюється їх волею, свідомістю, а є наслідком дії об'єктивних чинників;

2) партії, громадські, професійні об'єднання та ін. Людина вступає до них внаслідок свідомого прагнення до об'єднання на основі певних цілей і цінностей. За тривалістю існування виокремлюють більш тривалі (класи, нації) і менш тривалі (мітинги, натовп тощо) великі соціальні групи [13, 355].

За характером організованості великі соціальні групи поділяють на ті, що виникли стихійно (натовп, публіка тощо), і ті, що були організовані свідомо (асоціації, партії тощо). Соціальна психологія виокремлює також умовні (статево-вікові, професійні) і реальні великі групи. Важливою ознакою класифікації є контактність і взаємодія. Так, до реальних великих груп з тісними контактами відносять передусім мітинги і збори. Великі групи можуть бути закритими і відкритими. Найпоширенішим є поділ великих груп на соціальні групи, які сформувалися у процесі історичного розвитку суспільства, відіграють певну роль у системі суспільних відносин і відзначаються тривалістю, стійкістю (етнічні, професійні, статево-вікові групи та ін.), і стихійно утворені спільноти, які є нестійкими, короткочасними (натовп, публіка, аудиторія) [13, 355-356].

Типові риси психології великих соціальних груп закріплені у моральності, традиціях і звичаях. Це спонукає соціальну психологію до використання методів етнографії, якій властивий аналіз окремих продуктів культури. Однією з форм використання цих методів є міжкультурні дослідження. Йдеться про порівняльні дослідження (порівнюють різні культури, соціальні групи) [14, 197].

Часто соціальна психологія при аналізі психології великих соціальних груп послуговується традиційними для соціології методами, особливо різними прийомами статистичного аналізу. Не рідкісними для соціальної психології є і прийоми з царини мовознавства, оскільки під час дослідження великих соціальних груп доводиться аналізувати знакові системи [18; 20].

Серед великих соціальних груп особливу роль відіграють класи. Їх природа і сутнісні риси завжди цікавили суспільну думку. За визначенням Орбан-Лембрик Л.Е., соціальні класи – це великі соціальні спільності людей, які різняться місцем в історично зумовленій системі суспільного виробництва, ставленням до засобів виробництва, роллю в суспільній організації праці, а отже способами одержання і розмірами суспільного багатства [13, 357].

До соціально-психологічних ознак класів належать: соціальний статус, який означає місце в соціальній ієрархії; певний спосіб життя, його якість і стиль; шкала цінностей, соціальні почуття, система класових потреб та інтересів, класовий ідеал; традиції, установки, картини світу, стереотипи, звички, особливості спілкування; соціальна етика, жаргон [23; 25].

До психології класу іноді відносять властиві групі певні соціальні почуття, емоційні стани. В деяких класифікаціях компонентами класової психології вважають сукупність соціальних ролей, соціальну орієнтацію особистості та ін. Загалом цей перелік є досить гнучким [13, 359].

Іншим прикладом великих соціальних груп, значимих в історичному процесі, є різні етнічні групи. На відміну від психології класів психологічні особливості різних етнічних груп і насамперед націй досліджені значно краще.

За визначенням Орбан-Лембрик Л.Е., етнічна (грец. etnikos — народний) група – стійка спільність, що історично склалася на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови, спільні риси, неповторні якості, усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєдіяльності, традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна організація та ін.) [14, 198].

Відповідно до традиції, що склалася в соціальній психології великих груп, у психології етнічних спільностей різняться дві сторони: 1) найбільш стійка частина – психічний склад (куди включаються національний, або етнічний, характер, темперамент, а також традиції й звичаї), і 2) емоційна сфера, куди включаються національні, або етнічні, почуття [1, 245].

Національна (етнічна) приналежність індивіда є надзвичайно значимим для соціальної психології фактором тому, що вона фіксує певні характеристики тієї співвіднесеності, в умовах якої формується особистість. Етнічна специфіка деякою мірою концентрується в історичному досвіді кожного народу, і засвоєння цього досвіду є найважливіший зміст процесу соціалізації індивіда. Через найближче оточення, насамперед через родину й школу, особистість у міру розвитку прилучається до специфіки національної культури, звичаїв, традицій. Спосіб усвідомлення етнічної приналежності, насамперед національної, залежить від конкретних соціально-історичних умов існування даної етнічної групи. На рівні повсякденної свідомості можна зафіксувати цілий ряд характеристик, які властиві саме даній етнічній групі [1; 4; 18].

На думку Андрєєвої Г.М., через те, що область дослідження психологічних характеристик великих груп є найбільше «соціологічною» частиною соціальної психології, настільки, що при деяких побудовах курсу соціальної психології ця проблема взагалі уникається. Відгуки такої постановки питання можна зустріти й у сучасній вітчизняній соціальній психології, у всякому разі тенденція уникати проблематику великих груп соціології досить поширена [1, 247]. Разом з тим корисно було б звернути увагу на той факт, що в концепціях, розроблювальних у наш час дослідниками в країнах Західної Європи, особливо сильно підкреслюється думка про те, що без аналізу великих груп зникає той самий соціальний контекст, що і робить соціальну психологію соціальною. Труднощі, що стоять на шляху дослідження цієї проблеми, повинні помножити зусилля, спрямовані на її розробку, а не породжувати прагнення ігнорувати її.