ЗМІНА ПАРАДИГМИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ІНФОРМАЦІЙНОЮ СФЕРОЮ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача. Розкрито суспільну вагу та значущість результатів дослідження в контексті розвитку демократії в Україні.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади державного управління інформаційною сферою суспільства” - проведено аналіз наукових джерел, законодавчої бази та досліджено особливості процесу обміну інформацією у суспільстві в контексті завдань державної політики в Україні.

Аналізуючи літературу за темою дослідження, а також процеси, що відбуваються в зазначеній сфері, автор констатує недостатній рівень розробки базових принципів, що покладені в основу інформаційної політики, яка нині реалізується в Україні. Водночас автор використовує науковий інструментарій та методологію підходів до аналізу політики, що розроблено в теорії державного управління Г.В.Атаманчуком, В.М.Князєвим, В.І.Луговим, Б.О.Кравченком, Н.Р.Нижник, О.А.Машковим та ін. Дослідивши категоріальний апарат, що використовується українськими та зарубіжними дослідниками, автор виявив потребу у чіткому визначенні таких понять як: комунікація, комунікаційний - комунікативний, інформаційний - інформативний, інформаційний простір та інформаційна сфера та інші в контексті застосування їх до державного управління.

 Розглянуто специфічні ознаки інформації, які є суттєвими для державного управління, проте недостатньо розроблені у науковій літературі. Зазначається, що важливою особливістю інформації є її актуальність, яка пов’язана з відображенням та обміном. Головною специфічною ознакою соціальної інформації є її унаочнення. Сам спосіб передачі інформації впливає на неї та модифікує. Особливої ваги ці процеси набувають із технічним розвитком та зростанням можливостей медіа, а також  використання її в державному управлінні. Вимоги до операцій з інформацією постійно зростають, розробляються та встановлюються нові стандарти щодо якості та форм передачі.

У розділі виявляється специфіка та етимологічна відмінність у змісті понять, що є ключовими для інформаційної сфери. Так, доведено, що поняття „інформаційний” відображає зв’язок того, що означається з інформацією, її перенесенням, збереженням, обробкою тощо, наприклад - інформаційна мережа, інформаційна агенція, інформаційний потік, причому якість інформації тут не є суттєвою. Інформаційний потік може бути й ентропійним, або низько інформативним, шумовим. Натомість поняття „інформативний” вказує на якість інформації, її структурованість, високу неентропійність. Шумом називається явище, коли інформація не доходить до адресата, інформативність дорівнена нулю чи близька до нього.

Проаналізовано основні підходи до визначення поняття комунікація, розглянуто понад 40 визначень, наданих  в різноманітних словниках та дослідженнях та зроблено висновок, що найбільш точним і ґрунтовним є визначення: "комунікація - досягнення соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного її елементу".

Для проведення чіткої різниці між інформаційною та комунікативною моделями інформаційного обміну автором визначається основний критерій - це тип відносин: суб’єктно-об’єктний, монологічний з одностороннім зв’язком характеризує інформаційну модель, а суб’єктно-суб’єктний, діалогічний, із зворотним зв’язком, визначає комунікацію.

---

Новейший философский словарь / Сост. А.А.Грицанов. - Мн.: Изд. В.М.Скакун, 1998. - С. 322.