КОНФЛІКТИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтується актуальність теми дисертації, визначаються мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза й методи дослідження, вказується на зв’язок роботи з напрямами наукових досліджень Національної академії державного управління при Президентові України, висвітлюється ступінь її наукової розробленості, характеризуються елементи наукової новизни одержаних результатів, їх практичне значення, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження й публікацій за темою.

У першому розділі – “Теоретичні засади конфліктів у державному управлінні” – зроблено системний огляд наукової літератури, комплексно досліджено теоретичні основи конфліктів у державному управлінні, визначено види конфліктів, які найчастіше виникають у сфері державного управління. Класифіковано за критеріями вертикальні конфлікти.

У розділі на підставі аналізу літератури зарубіжних і вітчизняних учених робиться висновок, що основи теорії конфлікту й подальшого формування соціології конфлікту були закладені К.Марксом і Г.Зіммелем. У роботах К.Маркса досліджується діалектика розвитку суспільства й закономірного виникнення конфліктів. Г.Зіммель сформулював уявлення про теоретичні основи позитивних функцій конфлікту, розкрив зміст конфліктного функціоналізму.

У процесі дослідження установлено, що теоретики конфлікту – Р.Даррендорф, Л.Козер – широко використовували методологію, започатковану В.Парето, Г.Моска і Р.Міхельсом щодо питань влади й держави як домінуючих джерел влади й панування. Т.Веблен був одним з тих, хто вперше здійснив аналіз питань влади й конфлікту в історичному контексті.

Серйозний вплив на розвиток системи аналізу критичного напряму теорії конфлікту справив Ч.Міллз. Він поєднав конфліктний підхід із загальною критикою соціального порядку. Основними аспектами його соціологічного аналізу є проблеми бюрократії, відчуження, централізації влади в руках правлячої еліти.

Радянські вчені вимушені були виключити дослідження соціальних суперечностей у системі управління, яких начебто не могло існувати в умовах соціалізму, оскільки соціалістичний розвиток призводить до поступового їх розв’язання. Учені вивчали роль конфліктів у житті соціальних організацій, у сфері потреб людей, в управлінській діяльності.

Охоплюючи досить широкий спектр явищ, конфлікт як поняття широко висвітлюється вітчизняними науковцями в науковій літературі:

–                        у психології, соціології, конфліктології, політології (Г.М.Андреєва, О.Я.Анцупов, Є.М.Бабосов, В.Д.Вишнякова, І.Є.Ворожейкін, А.В.Гірник, І.В.Гришина, О.М.Громова, Л.М.Ємельяненко, Є.С.Жариков, Л.М.Карамушка, А.А.Ручка, Г.М.Сагач, В.В.Танчер, Е.А.Уткін, С.В.Фролов, В.П.Шейнов);

–                        у державному управлінні (Г.В.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, О.М.Бан­дурка, С.Д.Дубенко, В.М.Князєв, В.І.Луговий, В.К.Майборода, Н.Р.Нижник, В.М.Олуйко, М.І.Пірен, В.П.Тронь, С.К.Хаджирадєва, В.В.Цвєтков, О.С.Шегда);

–                        у літературі з менеджменту (І.Є.Бекешкіна, О.Г.Здравомислов, В.С.Лозниця, М.Х.Маскон, Г.В.Осовська, Ф.У.Тейлор).

На думку вітчизняних учених, конфлікт – це боротьба..., протидія, суперечність..., зіткнення (особистостей, інтересів, сил, позицій, поглядів) через несумісність, протистояння, протилежність... (точність формулювання різ­ниться залежно від конкретного автора); процес розвитку взаємодії; процес розвитку відносин; система стосунків..., що залежить від відмінностей між суб’єктами – учасниками конфлікту (від розбіжностей інтересів, цінностей, видів діяльності). Аналіз, порівняння й зіставлення визначень конфлікту науковців дали змогу уточнити суть цього поняття як процесу спілкування.

Виокремлено основні типи конфліктів на основі виявлення подібності та розбіжності надійних способів ідентифікації конфліктів за спільністю істотних ознак і відмінностей, які найчастіше виникають у сфері державного управління: міжособистісні, групові й міжгрупові.

Класифіковано конфлікти, які виникають в органах виконавчої влади на місцевому рівні: міжособистісні, внутрішньособистісні, міжгрупові, верти­кальні, горизонтальні, а також конфлікти, що виникають між обл- і райдержадміністрацією; конфлікти, що виникають всередині місцевих органів державного управління та їх структурних підрозділів; конфлікти, що виникають між громадянами й представниками місцевих органів виконавчої влади.

Еволюція поглядів на природу конфліктних явищ у державному управлінні, їх місце й роль у житті суспільства справила значний вплив на теорію й практику роботи з конфліктологами в різних галузях, у тому числі і в державному управлінні.

Досліджено, що для правильного розуміння конфліктів у державному управлінні велике значення має саме визначення конфліктів, їх поняття, особливостей та видів. А класифікаційна характеристика й визначення їх виду дають змогу керівникові вибрати адекватний метод впливу в системі управління конфліктами. Наголошується на тому, що керівник повинен завжди пам’ятати, що виявлення причин конфліктів у державному управлінні посідає ключове місце в пошуку шляхів запобігання їм й конструктивного їх розв’язання.

У висновках до розділу на основі результатів комплексних досліджень, порівняльного аналізу наукової літератури, законодавчих актів та дисертацій визначені найважливіші напрями, що потребують дослідження.

У другому розділі –“Зміст конфліктів у державному управлінні” – визначено поняття й структуру конфліктів у державному управлінні, розглянуто функції конфліктів, поглиблено аналіз причин їх виникнення, спрямованість і наслідки.

Визначаючи причини конфліктів, необхідно враховувати їх об’єктивно-суб’єктивний характер.

Конструктивне перетворення конфліктних ситуацій можливе за умови своєчасного виявлення та комплексного врахування чотирьох груп факторів, а саме: об’єктивних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних, особистісних.

Особливу увагу в межах розділу акцентовано на тому, що побудова пояснювальних моделей конфліктів (див. рисунок) є результатом їх системно-генетичного аналізу, який дає змогу керівникові визначити причини виникнення, виявити рушійні сили та фактори розвитку конфліктної взаємодії.