МЕХАНИЗМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКОЙ СОТРУДНИКОВ ОРГАНОВ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ

Краткое содержание

Розділ 1. Закономірності погодженого розвитку суспільства і системи правоохоронних органів. У розділі розглянуто природу соціальних систем, сформульовано принципи коеволюції суспільства та його частин. Проаналізовано роль держави у забезпеченні стійкого розвитку суспільства та соціальних інститутів, інститут правоохоронних органів розглянуто як механізм реактивного впливу на процес суспільного розвитку.

Визначено, що соціальний інститут є не частиною суспільства як такого, а частиною системи суспільного устрою, що відображує характеристики взаємодії індивідів з метою задоволення їх життєво важливих потреб, а також життєво важливих потреб суспільства в цілому. Основними принципами формування соціальних інститутів є принцип взаємозв'язку і сумісності інститутів, а також принцип автономності і специфічності інститутів. Кожен з соціальних інститутів еволюційно змінює відносини з іншими частинами суспільства, з іншими соціальними інститутами, шляхом варіації тісноти зв’язків с ними. Чим вище тіснота зв’язків між соціальними інститутами, тим більше ступінь узгодженості їх розвитку, тим вище показник цілісності, емерджентності суспільства як системи. Проте, виконуючи різні функції, соціальні інститути далеко не завжди розвиваються синхронно, дотримуючись принципів коеволюції.

Застосування поняття коеволюції до аналізу соціальних груп і інститутів обумовлено природою, сутністю суспільства як соціальної системи, що складається в оптимальному поєднанні принципів інтеграції і диференціації елементів системи. При наявності певної кількості соціальних груп, сформованих по найбільш актуальній ознаці, досягнення цілісності суспільства як системи можливо за умови дотримання принципу коеволюції цих груп. Складовими коеволюції є коадаптація і симбіоз. У цьому випадку – взаємопристосування соціальних інститутів різних рівнів до спільного існування. Основним питанням коеволюції є рівень тісноти зв'язків між соціальними інститутами, що визначає дихотомію "узгодженість-автономність". Таким чином, коеволюція частин суспільства досягається шляхом зміни тісноти зв'язку між його основними функціями, тобто варіюванням параметра "узгодженість-автономність" соціальних інститутів.