МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання і методи дослідження, наукову новизну, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, темами, розкрито теоретичне та практичне значення дослідження.

У першому розділі –“Теоретико-методологічні засади дослідження морально-психологічного потенціалу державних службовців” – розглянуто морально-психологічний потенціал державних службовців як предмет наукового дослідження.

У науці державного управління з початку її становлення досліджуються проблеми людського чинника управління. Практично в усіх наукових роботах так чи інакше наголошується на необхідності активізації цього чинника для забезпечення ефективності державного управління.

Проблема вивчення особистості є традиційною для досліджень у різних наукових галузях. Вона й на сьогодні є актуальною. Про важливість цієї проблеми свідчить те, що останнім часом виникли навіть нові наукові напрями, наприклад акмеологія. Теоретичні та методологічні підходи до дослідження потенціалу особистості, розроблені у філософії, соціології, етиці, педагогіці, психології тощо. Результати проведених досліджень дають змогу розв’язувати проблеми в рамках об’єкта та предмета цих наук. Філософія дозволяє дослідити загальні тенденції стану та впливу зовнішнього середовища на суб’єктний чинник державного управління, етика – визначити моральні аспекти суб’єк­тивного чинника ефективності державного управління. Соціологія важлива з позиції дослідження проявів суб’єктивного чинника ефективності управління через соціальні виміри. У свою чергу, структури особистості, розроблені психологією, відповідають завданням, які ставились перед відповідним її напрямом, та дають змогу їх виконувати. Виняткову увагу суб’єктивному чиннику діяльності як предмету дослідження приділяє військова наука, що пояснюється особливостями професійної діяльності військових, яка полягає, з одного боку, у наявності суперечностей між деякими загальнолюдськими моральними цінностями та цінностями, властивими військовій діяльності, а з другого – в екстремальному характері військової служби.

Вивчення різних підходів дослідників до проблем активізації людського чинника управлінської діяльності підтверджує наші припущення стосовно того, що розв’язання проблеми ефективної державної служби значною мірою перебуває в площині морально-психологічних характеристик державних службовців. Саме державне управління як інтегральна, міжпредметна наука на основі результатів, досягнутих у різних галузях знань, має розробити свою концептуальну модель суб’єктивного чинника ефективності державного управління.

На підставі узагальнення теоретико-методологічних підходів різних наук до дослідження морально-психологічного потенціалу особистості пропонується сформулювати визначення морально-психологічного потенціалу державних службовців як інтегральної, системної сукупності моральних та психологічних можливостей (здібностей).

Морально-психологічний потенціал державних службовців має ситуа­тивну структуру, основними взаємопов’язаними підсистемами якої є моральна та психологічна.

Моральна підсистема цілісно проявляється в сукупності політичних, ідеологічних, моральних поглядів, які формуються протягом життя особистості під впливом суспільної свідомості та надають якісну характеристику моральним можливостям. У цій підсистемі морально-психологічного потен­ціа­лу як особливого прояву суспільної свідомості відображаються ідеологічні та національні компоненти духовності, в яких виявляється ставлення до Батьківщини і народу, до політики держави та її політичного керівництва.

Психологічна підсистема відображає можливості емоційно-чуттєвої сфери психіки, психологічних властивостей та утворень, психічних пізна­вальних процесів, які притаманні особистості, та впливає на формування співпереживань, настроїв, почуттів, а також внутрішньої мобілізованості, налаштованості, рішучості й готовності активно діяти для досягнення мети діяльності.

Морально-психологічний потенціал державних службовців як інтеграль­не і визначальне утворення, що відображає ступінь готовності органу, окремого державного службовця до реалізації мети діяльності під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, виконує когнітивну, регулятивну, оціночно-від­носну, організаційну, мотиваційну, комунікаційну, мобілізаційну та іденти­фікаційну функції.

У другому розділі – “Формування морально-психологічного потенціалу державних службовців” – досліджується система чинників та механізмів фор­му­вання морально-психологічного потенціалу державних службовців.

Основними чинниками, що впливають на формування морально-психо­логічного потенціалу державних службовців України, виступають моральний потенціал суспільства та інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища діяльності.

Показано, що моральний потенціал суспільства на сучасному етапі розвитку держави не сприяє формуванню необхідного для професійної діяльності морально-психологічного потенціалу державних службовців, оскіль­ки він сформований за часів домінування відносин, які реформуються. Водно­час інформаційно-психологічний вплив зовнішнього середовища управлінської діяльності є постійно діючим чинником, який має ситуативний та динамічний характер. Він може бути як стихійним, так і цілеспрямованим, як позитивним, так і таким, що негативно впливає на актуалізовану частину морально-психологічного потенціалу, якою є морально-психологічний стан державних службовців.

Основними механізмами формування морально-психологічного потен­ціалу державних службовців визначено виховання та систему саморегуляції соціальної групи.

Незважаючи на відсутність серед функцій демократичної держави виховної, вона як механізм формування морально-психологічного потенціалу особистості на сучасному етапі розвитку України має застосовуватися для забезпечення морально-психологічних якостей державних службовців, необхідних для ефективного здійснення державного управління.

Механізм саморегуляції соціальної поведінки державних службовців України як особливої соціальної спільноти, морально-психологічні характе­ристики яких визначаються вимогами діяльності, має вирішальне значення для закріплення їх девіантності (відповідно до корпоративних норм та цінностей) на сучасному етапі державотворення. Ця морально-психологічна девіантність має стати одним із чинників забезпечення становлення цивілізованого громадянського суспільства, утвердження в ньому європейських цінностей та соціальних норм.

Виділені та проаналізовані чинники й механізми формування морально-психологічного потенціалу державних службовців становлять систему взаємо­пов’язаних елементів. У цій системі моральний потенціал суспільства, сформо­ваний вихованням та втіленням цінностей попередньої епохи, проявляє “живучість” завдяки системі саморегуляції та постійно перебуває під інформа­ційно-психологічним впливом. Такий вплив може виступати чинником зовнішнього середовища та механізмом у разі перебування суб’єкта впливу всередині системи.

Запропоновано модель співвідношення рівнів потенціалу управління та його морально-психологічної складової, яка характеризує морально-психо­логічний стан суб’єкта управління як актуалізованої частини морально-психологічного потенціалу в конкретних умовах діяльності та часу.

У графічному вигляді співвідношення потенціалу управління та його морально-психологічної складової може бути зображено у вигляді потенційного поля суб’єкта управління (див. рисунок), де перетин осей потенціалів А відображає критичний рівень для здатності та для готовності до управлінської діяльності.

Аналіз потенційного поля суб’єкта управління показує, що якщо співвідношення рівнів потенціалу управління та його морально-психологічної складової міститься в третій чверті координатної площини, то здійснення управління є недоцільним. Якщо морально-психологічний стан суб’єкта управління міститься в другій та четвертій чвертях координатної площини, управління характеризується як критичне. Ефективне виконання завдань управління може бути забезпечене в разі відповідності рівня стану суб’єкта управління вимогам перебування у першій чверті потенційного поля.