РОЗВИТОК МАЛИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ВЗАЄМОДІЇ З ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та прак­тичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх впровадження, апробації та опублікування.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади ре­гуляторної по­лі­тики органів місцевого самоврядування у сфері малого підприємництва” – проана­лізовано суть та об’єктивну необхідність регуляторної політики під­при­єм­ницької діяльності на місцевому рівні, охарактеризовано критерії та показ­ники визначення ефективності діяльності малих підприємств, здійснено оцін­ку зарубіжного досвіду функціонування малого підприємництва.

У розділі досліджено еволюцію теоретико-методологічних засад регу­ля­торної політики органів місцевого самоврядування щодо малого підприємництва, сучасний стан та особливості його розвитку на регіональному рівні в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Визначальним чинником підвищення ефектив­ності діяль­ності суб’­єк­тів малих форм господарювання є активна регуляторна політика органів місцевого самоврядування.

Аналіз наукових праць вітчизняних вчених (В.М.Бабаєв, В.М.Вакуленко, В.Є.Воротін, О.І.Кирпот, В.М.Князєв, О.Ю.Лебединська, К.М.Ля­пі­на, Н.Р.Ниж­ник, В.П.Удовиченко та ін.) дав змогу обґрунтувати напрями вдос­ко­на­лення нор­ма­тивно-пра­вової бази місцевого самоврядування, інформаційно-ресур­с­ного і кад­рового забез­пе­чення мало­го підприєм­ни­ц­тва, прос­віт­ни­цької діяльності тощо.

У ринковій економіці підприємництво розглядається як особ­ливий вид економічної діяльності. Під підприємництвом слід розуміти самостійну (на засадах повної економічної відповідальності), на власний ризик новаторську діяльність, спрямовану на постійний пошук нових підходів, способів, сфер зас­тосування чинників виробництва: капіталу, праці, землі, менеджменту з метою одержання прибутку (підприємницького доходу). Підприємницька психологія виражається у схильності до організації, розвитку підприємства, необмеженого розширення сфери своєї діяльності.

Установлено, що сучасні умови господарювання потребують розробки комп­лекс­но­го підходу до класифікації суб’єктів малих форм господарювання в різних галузях еконо­міки. На нашу думку, малі форми господарювання можна систематизувати за критеріями, наведеними на рис.1.

Регуляторна політика органів місцевого самоврядування у сфері малого під­приємництва має бути доцільною, тобто необхідність державного втручання у підприємницьку дія­льність має бути об’єктивно обумовле­ною; ефективною – мають бути передбачені й об­ґрунтовані позитивні еко­номічні та соціальні нас­лідки державного регулювання; системною, тобто передбачається послідов­ність і скоординованість дій органів влади в процесі розроблення і виконання регуляторного акту; гласною, що перед­бачає публічне обговорення проектів та прийнятих регуляторних актів, роз’яснення їх положень і своєчасне їх дове­ден­ня до суб’­єктів малого підпри­єм­ництва.

Основним напрямом вдосконалення законодавчого забезпечення роз­вит­ку малого підприємництва є враху­вання у нормативних актах зага­ль­ноеко­номіч­ного спрямування специфічних особ­ли­вос­тей цього сектора еконо­міки. Ство­рення од­накових умов діяльності в малому підприємництві та в інших секто­рах еко­но­міки сприятиме гармонізації зага­ль­но­­еко­номічної структури з точ­ки зору спів­відно­шення в ній малого, середнього і великого під­приєм­ництва.

Як свідчать дослідження, віднесення підприємств до малих форм гос­по­да­рю­вання потребує уточнення та обов’язкового врахування специфіки ви­дів еко­номічної діяльності. Так, відповідно до Указу Президента Ук­раїни від 28 червня 1999 р. № 746 визначено, що для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, обсяг виручки від реалізації продукції (товару, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн, а для юридичних осіб – 1 млн.грн.