СЕРЕДОВИЩЕ ВИРОБЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, ступінь наукової розробленості проблеми. Розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів роботи, особистий внесок здобувача та ступінь апробації результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження середовища вироблення державної політики» – проаналізовано стан сучасних розробок за темою дисертаційного дослідження, визначено понятійно-категоріальний апарат проблеми дослідження, розкрита методологія дослідження.

Вивчення впливів у процесі вироблення державної політики проводяться у багатьох напрямах, що пояснюється поліаспектністю проблеми. Водночас невизначеність предмета наукового аналізу зумовлює домінування конкретного наукового підходу в існуючих дослідженнях. Це також є однією з причин спрощення проблеми та її універсалізації в підходах до вивчення феномену державної політики. Сучасна наукова література охоплює аналіз впливів, пов’язаних із взаємодією політичної системи з її навколишнім середовищем, розглядом організації як соціальної системи з мікро- та макросередовищем, середовища системи державного управління та управлінських процесів. Здійснений огляд літератури дає нам підстави вважати, що проблематика впливів у процесі вироблення державної політики досі не була висвітлена в повному обсязі.

Особливість дослідження середовища вироблення державної політики полягає у неможливості врахування всіх його різноманітних чинників. Імовірність соціальних змін під час формування державної політики є високою. Незначний вплив середовища може трансформуватися в основний і визначатиме проблему, що потребуватиме її розв’язання нестандартним способом та в оперативному порядку. Таким чином, передумовами дослідження середовища вироблення державної політики є наявність інформації про проблему, встановлення та динаміка зміни зацікавлених учасників, умовна узгодженість щодо їх спільної мети та співробітництва.

Встановлення взаємозв’язку фактора середовища та процесу вироблення державної політики дозволило дисертанту вперше запропонувати поняття «середовище вироблення державної політики», під яким слід розуміти сукупність об’єктивних впливів та впливів суб’єктів на вироблення державної політики. Причиною виникнення цих впливів є інформація про проблему та інтерес щодо її розв’язання. Регуляторами взаємодії, поєднання цих впливів є системні зв’язки та канали обміну соціальною інформацією.

Ієрархію системних впливів побудовано відповідно до принципу розподілення їх на джерела та об’єкти. Політична сфера є джерелом впливів, які надходять із соціальних підсистем. Середовище політичної системи включає політичні зміни, вимоги, зворотний зв’язок. Середовище політичного процесу як система вироблення державної політики охоплює впливи, що надходять з «політичного ринку» під час розміщення ресурсів та конкурентної боротьби політичних сил за вплив на вироблення державної політики. Середовище державно-управлінської діяльності, насамперед, пов’язане з перебуванням органів державної влади усередині потоків соціальної інформації, що обумовлює характер взаємодії владних структур із суспільством, організацію та координацію взаємозв’язків. Даний розподіл уможливлює розгляд впливів середовища вироблення державної політики у їх взаємозв’язках та сполученнях.

Під час проведення дослідження було встановлено закономірності процесу вироблення державної політики, а саме: випадковість небажаних наслідків державної політики, яка пов’язана з вибірковими дослідженнями результатів політики та недооцінюванням фактора середовища; циклічність взаємодії суб’єктів вироблення державної політики, що реалізується на час утворення мереж та коаліцій навколо проблеми або реалізації конкретного інтересу; результати впровадження попереднього курсу державної політики та реакція на нього середовища вироблення державної політики є сукупністю вихідних даних для нових проблем. Це дозволяє встановити межі предмета дослідження.

Таким чином, проаналізовані теорії, концепції та підходи до впливів у процесах вироблення державної політики допомогли визначитися з методологічним забезпеченням вирішення поставленої проблеми. Аналіз фактора середовища здійснюється з метою мінімізації існуючих протиріч між інтересами. Застосування системно-інформаційного методу передбачає розгляд середовища вироблення державної політики як такого, що набуває системних ознак через інформацію, яка в ньому циркулює та надходить від підсистем соціуму, включаючи середовище організації. Межі середовища вироблення державної політики встановлюються за характером системних зв’язків, комунікаційними каналами та їх пропускними можливостями, що формуються та обумовлюються суспільними цінностями та нормативно-правовим полем. Комунікаційні канали виконують функцію посередника, інформуючи систему державного управління про впливи-загрози стихійної форми та хаотичне надходження, завдяки чому вона уникає прямого контакту з ними.

У другому розділі – «Дескриптивна модель середовища вироблення державної політики та особливості її застосування в державному управлінні» – викладено структуру, функції та принципи побудови дескриптивної моделі середовища вироблення державної політики. Розглянуто об’єктивні передумови вироблення державної політики в межах різних політичних режимів; проаналізовано діяльність учасників вироблення державної політики як суб’єктний чинник впливу середовища.

Дослідження теорій демократії та особливості демократизації українського суспільства обумовили розгляд фактора середовища крізь призму становлення партнерських відносин між державою та громадянським суспільством. Рівнями проведення дослідження середовища вироблення державної політики є фундаментальний, або природничий, соціокультурний та політичний. Принципами побудови його моделі виступають відкритість, обмежена невизначеність та умовна узгодженість суб’єктів щодо кінцевої мети діяльності. Побудова розширеної класифікації впливів та надання їм якісних характеристик шляхом ідентифікації джерел впливів середовища вироблення державної політики в демократичній державі вимагає визначення місця кожного впливу у своїй групі за допомогою методу ієрархій.

Інституційні можливості урегулювання існуючих протиріч між інтересами обумовлюють встановлення критеріїв відповідальності для системи прийняття державно-управлінських рішень. Такими критеріями є неупередженість судження, попередні оцінки та встановлені тенденції розвитку ситуації в даній галузі, узгодженість мети, спрямованість зусиль, згода на поступки та встановлення попередньої спільної мети. Цей механізм має забезпечити системне надходження суспільно важливої інформації в процесі взаємодії учасників вироблення державної політики. Процес взаємодії має ґрунтуватися на партнерських засадах і здійснюватися у визначеному організаційно-правовому середовищі. Ризиками під час оцінювання середовища вироблення державної політики є підміна пріоритетності спільних цілей, формальний підхід до проблеми та інерційність, недостовірність інформації або її перекручування.

За своєю структурою середовище вироблення державної політики включає об’єктивні передумови її створення, впливи суб’єктів, інформацію про проблему, ситуацію (події). До об’єктивних обставин формування державної політики слід зараховувати фізично-географічні, демографічні, соціальні, політичні характеристики країни, а також ті чинники, що є глибинними – менталітет, традиції тощо. Тип суб’єктної взаємодії в процесі вироблення державної політики характеризується рефлексією суспільних цінностей через політичну соціалізацію, норм організаційної культури, професійної етики, які реалізуються у парламентській культурі, організаційній культурі в органах державної влади та політичній культурі суспільства. Інформація про проблему до системи державного управління надходить з таких джерел, як офіційні (адміністративна статистика, експертні дані, соціологічні опитування), неофіційні (незалежні аналітичні експертизи – громадські та комерційні, моніторинги громадської думки). Ситуація навколо проблеми формується інформацією про об’єктивні вихідні дані, інтереси та ресурси задіяних політичних сил, події. Відповідно, встановлюється залежність між впливом, його значущістю для конкретної ситуації та станом проблеми. Важливим в цьому процесі є наявність інформаційного ресурсу (життєво важлива інформація, доступ до інформації та адекватне її тлумачення), об’єктивні події та умови, поява нового учасника процесу. Таким чином, авторський внесок до методології дослідження полягає в тому, що вперше було здійснено моделювання середовища вироблення державної політики за допомогою одночасного використання системно-ситуативного методу та системно-інформаційного аналізу.

На підставі результатів здійсненого аналізу автор даного дисертаційного дослідження пропонує розгляд комплексу впливів шляхом застосування дескриптивної моделі середовища вироблення державної політики. Така модель включає наявність відносно стабільних груп /джерел надходження впливів середовища вироблення державної політики. Об’єктивно вони являють собою соціально-системні впливи, впливи простору, часу, ситуації, інформації, культурно-поведінковий чинник впливу та впливи діяльності суб’єктів. Складність визначення полягає у встановленні найвпливовішого чинника з комплексу змін або сполучення критичних впливів. Тому їх виокремлення проводилося за такими ознаками, як місце джерела впливу в груповій ієрархії, динаміка надходження та характер змін, якісний характер впливів. Зміни, що відбуваються в середовищі, викликані реакцією на певну інформацію. Нечутливість до реакції обумовлює відсутність відповідних заходів у державній програмі, що може викликати посилення впливу фактора середовища. Об’єктивний аналіз інформації стає можливим через формування комунікаційних каналів із збільшеними пропускними можливостями шляхом відкритості процесу вироблення державної політики.

Дескриптивна модель середовища вироблення державної політики передбачає проектування за пропонованими параметрами проблемних напрямів державної політики: встановленими фінансовими, часовими, просторовими обмеженнями, тенденціями розвитку ситуації та закономірностями процесу вироблення державної політики. Параметри задаються об’єктом державної політики, галузевим напрямом державної політики, а також зацікавленими суб’єктами, до яких входять розробники політичних альтернатив, учасники реалізації державної політики. Обмеження накладаються станом проблеми (ситуаціями, подіями), регулятивною дією законодавства, умовами перехідної економіки, нормативними документами. Додатково відбиваються обмеження у фінансових ресурсах та інформації. Тенденції розкривають сутність існуючої ситуації та реалістичність прогнозів державних програм, тобто йдеться про вимір соціальної ефективності даного курсу державної політики.

Функціональне призначення дескриптивної моделі середовища вироблення державної політики полягає у забезпеченні структурованості взаємодії, виявленні інтересів, передбачуваності розподілу позицій політичних сил щодо проблеми. Середовище, яке певною мірою впорядковане, обумовлює функціонування політичної системи шляхом формування відповідного нормативно-правового або регулятивного середовища політичної взаємодії, комунікативного середовища, середовища коригування, конкурентного середовища, середовища стримування.

Процедура відстеження середовища вироблення державної політики під час аналізу проблеми базується на послідовних етапах. Перший етап присвячується з’ясуванню стану проблеми на момент дослідження, її особливостям, змінам, що відбулися та відбуваються досі в результаті попередньої політики. Другий етап включає аналіз вихідних даних про умови виникнення проблеми на основі статистики, соціологічних даних тощо. На третьому етапі встановлюються безпосередні впливи, аналізуються їх позитивність та негативність для ефективності процесу, визначаються ресурси та обмеження. Четвертий етап процедури спрямовується на виявлення інтересів розробників політичних альтернатив та груп інтересів. На п’ятому етапі досліджується комунікаційний простір, відбувається налагодження комунікаційних каналів та відбір інформації. Побудова моделі середовища вироблення державної політики відповідно до конкретної проблеми здійснюється на шостому етапі і передбачає визначення ймовірних шляхів розвитку ситуації, розробку варіантів розв’язання проблеми, прогнозування наслідків кожного з варіантів, вибір однієї з альтернатив.

Вимогами-обмеженнями у цьому процесі виступають: вимоги соціуму, які виражаються у дотриманні соціальних норм, цінностей, традицій і включають врахування діяльності соціальних інституцій, що їх відстоюють та зберігають; вимоги індивідуума, які ґрунтуються на особливостях соціалізації, особистісних установках та досвіді, намірах тощо; вимоги малої групи, які полягають в освоєнні організаційної культури та прийнятті в колектив; вимоги малих груп соціуму, що полягають у належності до соціального класу в структурі суспільства.