КОМУНІКАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність дослідження поставленої проблеми, визначені його предмет, об’єкт, мета, гіпотеза та завдання, розкриваються новизна, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовані основні положення, що виносяться на захист, наведені дані про апробацію роботи.

Перший розділ – „Комунікативна парадигма в сучасному дискурсі” –  висвітлює комунікативні теорії-моделі як підґрунтя формуючої комунікативної діяльності, розуміння комунікацій і комунікативної діяльності в системі категорій державного управління, тлумачення функції впливу комунікацій у процесі державного управління, правовий аспект комунікативної діяльності суб’єктів державного управління.

У дослідженні продемонстровано, що проблемі комунікацій і комунікативної діяльності найбільша увага приділяється в таких наукових галузях, як політологія, психологія, менеджмент, та в соціальних технологіях (зв’язки з громадськістю, реклама, маніпуляція). У всіх цих сферах комунікації і комунікативна діяльність розглядаються з кількох позицій: наводиться визначення комунікації і  формулюються  концептуальні підходи до їх визначення; комунікації трактуються в контексті діяльнісного підходу і розглядаються виокремлено, як діяльність; визначаються інтерактивність і перцептивність комунікацій; комунікації характеризуються з позицій їх впливовості, розглядаються як методи, техніки, технології.

Емпіричний аналіз зібраних матеріалів свідчить, що визначальним у сучасному трактуванні комунікацій є процес встановлення залежності між характеристиками комунікацій і тим, як виробляються дії комунікатора на всіх напрямах  його життєдіяльності. Виокремлюються певні групи характеристик. Розвідки в даному напрямі дали можливість класифікувати характеристики комунікацій за їх спрямованістю на одержувача комунікації.

Так, у менеджменті (Герлігер, М.Мейган, В.С.Лозниця, М.Х.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоурі, Дж.В.Ньюстром, К.Девіс, Г.В.Осовська, Л.Г.Почебут, В.А.Чикер, інші автори) загальними характеристиками для визначення комунікацій стали такі: інформаційний обмін, функціональне спілкування, елемент управління, вплив на діяльність організацій, побудова відносин, взаємозв’язків, взаємодія, психологічний контроль за поведінкою, організація спільної діяльності. У галузі політології можна відзначити найбільш широкий перелік трактувань ролі комунікацій (В.В.Басалюков, М.С.Вершинін, М.Ф.Головатий, інші автори). Узагальнено їх можна розглядати за групами: як процес передавання інформації, обміну політичною інформацією, структурування політичної діяльності, формування громадської думки, забезпечення процесу політичної соціалізації громадян, соціальної й індивідуальної ідентифікації; як засіб активізації членів суспільства на визначені психологічні аналогії, формування певного іміджу, політичної боротьби та управління масами, тиску на будь-який керівний орган з метою одержання якихось поступок, формування поведінки; як функцію освіти, соціалізації, мобілізації; як фактор взаємодії у процесі здійснення політики; як вид політичних відносин.

У психологічній галузі (Г.М.Андреєва, С.Занюк, Ф.Зимбардо, М.Ляйппе, В.А.Казаков, К.Левін, Д.Майерс, С.Д.Максименко, В.В.Різун, Леон Фестингер,  Р.Чалдіні, Н.В.Чепелєва, Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, інші автори) комунікації розглядаються досить структуровано й практично, їх розуміють як діяльність, контакти, взаєморозуміння, вплив, взаємодію, відносини. В системі зв’язків з громадськістю концептуальні характеристики комунікації ґрунтуються на таких термінах, як спілкування, функція управління, власне комунікація, діяльність, стосунки, побудова відносин (С.Блек, С.В.Куніцин, В.В.Лісничий, В.О.Грищенко, А.В.Лукашов, А.В.Понеділко, Г.Почепцов, С.Чукут, інші автори). У рекламі комунікація – це одна з форм людської взаємодії, процес передавання й сприйняття інформації, засіб зв’язку, спілкування, вплив на суспільство, непряма форма переконування, професійна діяльність, частина ділової активності (Л.В.Балабанова, Раджив Батра, Джон Дж.Майерс, Давид А.Аакер, Р.І.Мокшанцев, Н.І.Норіцина, Б.А.Обритько, Є.А.Овєчкіна,  Т.О.Примак, Є.В.Ромат, У.Уєллс, Дж.Бернет, С.Моріарті). У маніпуляції –  вплив, вид комунікації, дії, засоби, прийоми, частина життя індивідів, психологічний феномен, спілкування, примус особистості, насильницьке обмеження контактів, придушення, володарювання, панування.