Формування ефективної системи управління розвитком інфраструктури міста

Краткое содержание

Розділ 1. “Теоретичні і практичні засади формування системи управління інфраструктурою міста”.  Нерозробленість проблем ефективного управління розвитком інфраструктури міста в умовах ринку багато в чому обумовлена складністю внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків.

В Україні, при становленні інфраструктури міста в цілому та її складових елементів, мають місце особливості, врахування яких дозволяє виявити основні фактори становлення і розвитку ринкової інфраструктури міста і визначити головні напрями розвитку кожної з їх складових.

Саме тому сьогодні ринкова інфраструктура органічно вписується у ринкову економічну систему і вимагає дотримання принципів, які визначають їх взаємозв'язок і взаємозумовленість, що спрямовані на підвищення  економічної ефективності функціонування підприємств міста з урахуванням особливостей розвитку ринкових відносин і забезпечення потреб населення.

Виходячи з цього в дослідженні уточнено поняття “інфраструктура міста” як систем виробничої і невиробничої сфер, що забезпечують функціонування економіки міста та життєдіяльності його населення на основі розвитку їх взаємозв’язку зі структурами ринкового середовища.

Все це передбачає істотне підвищення ролі та відповідальності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, територіальних громад за розвиток відповідних територій. Тому запропонована оптимізація територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування має забезпечити підвищення ефективності управління процесами розвитку регіонів шляхом:

удосконалення розподілу повноважень та функцій між територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування з метою уникнення дублювання, спрощення системи управління, її фінансового забезпечення та економії бюджетних коштів;

децентралізації і деконцентрації повноважень центральних органів виконавчої влади, які завдяки цьому повинні зосередитися на формуванні політики та стратегії розвитку у відповідних галузях, правовому та нормативно-методичному її забезпеченні; частина повноважень центральних органів виконавчої влади поетапно буде передаватися спеціалізованим державним установам, територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства.

Запропоновано також відповідні механізми, які передбачається задіяти для реформування територіальних органів влади. Це, перш за все, політико-правовий механізм, фінансово-економічний механізм та інформаційно-просвітницький механізм.

Проведення реформування територіальних владних структур дозволить втілити нові ринкові відносини у взаємостосунки між органами місцевого самоврядування та підприємствами інфраструктури міста і виробити ефективні механізми управління її розвитком.

У зв’язку з цим досліджено характеристики та сутності форм ринкових відносин, які широко використовуються у світовій практиці, такі як франчайзинг, факторинг, лізинг, концесія та інші ринкові структури парабанківської системи фінансування.

Доведено, що сьогодні в Україні створено деякі правові передумови для здійснення діяльності ринкових інститутів фінансового забезпечення розвитку інфраструктури міста, нормативно-правова база яких наведена в табл. 1.

У процесі дослідження визначено, що в Україні діє більше 220 нормативних актів щодо лізингу, з яких 17 – закони України. Лізингові відносини регулюються такими законами України: „Про лізинг”, „Про банки і банківську діяльність”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість”, „Про єдиний митний тариф”,  Положенням Національного банку України „Про кредитування”.

Незважаючи на те, що в Україні існує ряд законодавчих актів, які тією чи іншою мірою регулюють здійснення лізингу, його розвитку, значною мірою, перешкоджають проблеми саме законодавчого характеру.

Визначено, що ринкова інфраструктура повинна бути орієнтована на пріоритети соціально-економічного розвитку міста, одним з яких є фінансове забезпечення. З огляду на дефіцит і дорожнечу традиційних банківських кредитів, ринок кредитів і інвестицій може бути розширений за рахунок парабанківських спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів.

Одним з основних напрямів фінансування і реформування підприємств соціально-економічної сфери є концесія, що являє альтернативу приватизації, оскільки багато підприємств соціально-культурної сфери, як правило, мають низьку привабливість для потенційних покупців, що стримує процес повної приватизації цієї сфери.