Державно-управлінська еліта як чинник державотворення в Україні : Государственно управленческая элита как фактор создания государства в Украине

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі - “Теоретичні засади та витоки формування державно-управлінської еліти” – досліджується еволюція теорії еліт у світовій та вітчизняній соціально-філософській думці з метою виявлення місця та ролі державно-управлінської еліти в державі, з’ясовується сутність державно-управлінської еліти як суспільного явища, уточнюється зміст понять, аналізуються основні типи соціального порядку.

В дисертації аналізується еволюція  теорії еліт з виокремленням трьох її етапів, які певною мірою співпадають зі стадіями розвитку суспільства, виділеними Д. Беллом:

І етап – традиційне (аграрне) суспільство (VII ст. до н.е. – перша пол. ХІХ ст.): розпорошеність ідей елітаризму в межах соціально-політичних вчень про суспільство, що належали відомим мислителям (Конфуцій, Платон, Т. Аквінський, Н. Мак’явеллі, Ф. Ніцше);

ІІ етап – індустріальне суспільство (друга пол. ХІХ – перша пол.     ХХ ст.): розвиток ідей елітаризму в цілісні школи та теорії – поява наукових концепцій еліт (Г.Моска, В.Парето, Р.Міхельс, В.Липинський, Д.Донцов та ін.);

ІІІ етап – постіндустріальне (інформаційне) суспільство (кін. ХХ ст. – до наших днів): переосмислення ролі та значення еліти в суспільстві, що викликане соціально-економічними трансформаціями та вимагає нових її якостей, здатностей до функціонування, особистісних характеристик (Б.Кухта, О. Понедєлков тощо).

В процесі розвитку науки зміст поняття еліти прогресує від інтуїтивно-абстрактного до доказово-конкретного. Кожен теоретик елітизму в залежності від об’єкта свого дослідження звертається до різних акцентів. Проте переважна більшість фахівців суттєвою ознакою еліти називають наявність певних якостей, що дозволяють їй впливати на суспільство, а умовами її результативного функціонування вважають відкритість та спрямованість діяльності на задоволення суспільних інтересів.

З часом поняття еліти змістовно “кристалізується”, поступово з’ясовуються не тільки ознаки елітності (критерії віднесення певних соціальних груп до еліти), а й необхідні умови, що стосуються функціонування державно-управлінської еліти. У таблиці 1 представлено критерії елітарності та умови результативного функціонування еліти, визначені у працях фахівців.

В дисертації з’ясовується місце державно-управлінської еліти як суспільного явища з визначенням її основних характеристик (ознак, типів та функцій в сучасному розвинутому суспільстві). Зокрема, до основних ознак державно-управлінської еліти належать: відносна виокремленість, наявність відповідних якостей, вмінь, навичок, здатність до прийняття управлінських рішень, розвинута відповідальність, впливовість.

У цілому, державно-управлінська еліта визначається як певна сукупність громадян, що займають керівні посади в державних установах та володіють повноваженнями, достатніми для прийняття відповідальних управлінських рішень, та які впливають на функціонування і розвиток держави як складної соціально-економічної та політико-правової системи.