АДМІНІСТРАТИВНЕ РЕФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дисертації, визначаються ступінь її наукової розробленості, а також мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза, методи дослідження, показується зв’язок дослідження з науково-дослідними роботами Національної академії державного управління при Президентові України, розкривається наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення та особистий внесок здобувача; наводяться відомості про апробацію результатів та кількість публікацій за темою дисертації.

У першому розділі – “Аналіз адміністративної реформи як ключового чинника демократизації державного управління” – висвітлюються результати аналізу сутності, мети, напрямів та завдань адміністративної реформи (її політико-адміністративні та теоретико-методологічні аспекти), особливості адміністративних реформ в інших країнах; здійснюється аналіз сучасних процесів глобалізації як соціального явища; формулюються гіпотеза, мета та завдання дослідження, а також обґрунтовуються обрані методи, які використовуються у процесі дисертаційного дослідження.

На основі аналізу праць відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, що стосуються теми дослідження (Г.Атаманчук, В.Бакуменко, У.Бек, О.Білорус, В.Воротін, Е.Гідденс, І.Грицяк, Ю.Кальниш, В.Карлова, І.Коліушко, В.Кравченко, В.Кувалдін, В.Лобанов, Г.Пітерс, С.Серьогін, Г.Ситник, Л.Сморгунов, Д.Стігліц, В.Шамрай, В.Юрчишин тощо), з’ясовано, що адміністративна реформа в умовах глобалізації є одним із ключових інструментів демократизації державного управління у провідних країнах світу. Водночас результати вказаного аналізу свідчать, що проблемні питання, пов’язані з плануванням та здійсненням адміністративної реформи, є найбільш дискусійними серед науковців і практиків. Спектр таких проблемних питань досить широкий, починаючи від концептуальних засад здійснення адміністративної реформи, ключових проблем централізації та децентралізації державної влади в умовах демократії і закінчуючи історичними та філософськими підвалинами розуміння, адаптації й прогнозування процесів глобалізації в контексті їх впливу на систему державного управління.

Висока складність та суперечливість сучасних суспільних процесів, вплив на них процесів глобалізації і породжених ними конфліктів та конфліктних ситуацій зумовлює необхідність більш чіткого визначення сутності, мети, напрямів, цілей і завдань адміністративної реформи в Україні. Це зокрема, спостерігається у розумінні понять, які часто вживаються при здійсненні адміністративної реформи (“реформа”, трансформація”, “розвиток”) та у науковій літературі тлумачаться неоднозначно.

Установлено, що суттю адміністративної реформи в Україні має бути створення передумов, що забезпечить становлення України як всебічно розвинутої, правової, конкурентоспроможної держави з високим рівнем добробуту населення, впливового суб’єкта міжнародних відносин, а її головною метою – формування такої системи державного управління, яка стане наближеною до потреб і запитів людей, і пріоритетом діяльності якої буде реалізація національних інтересів. Тому ця система має бути, з одного боку, більш підконтрольною народові та базуватися на наукових здобутках суспільних наук, а з другого – більш ефективною у визначенні та відстоюванні національних інтересів у досить жорсткому конкурентному середовищі, породженому сучасними процесами глобалізації.

Орієнтуючись на запровадження динамічних позитивних змін у функціонування системи державного управління, слід зазначити, що мають бути також запроваджені дії які досить тісно корелюватимуть з завданнями адміністративної реформи та суспільними потребами, що актуалізує нагальну необхідність, з одного боку, вдосконалення процесу планування, а з другого – розробки та впровадження більш чітких механізмів її практичної реалізації.

Також установлено, що ключовими факторами, що чинять вплив на динаміку змін у системах державного управління в різних країнах світу, є: науково-технічний розвиток; політичний процес; ринок; демократія і процеси, які відбуваються у вказаних системах, досить різноманітні за спрямованістю та масштабами. З огляду на це відмінність структурних змін і різні початкові умови для реформування у різних країнах світу не дають змоги повною мірою перенести зарубіжний досвід на українські реалії. Водночас урахування накопиченого досвіду розробки та здійснення адміністративних реформ в інших країнах, дає змогу більш чітко визначити сутність, принципи, підходи, особливості та напрями адміністративної реформи в Україні.

Показано, що глобалізація відображає об’єктивний процес активізації взаємопроникнення та взаємозалежності сучасних соціально-економічних і суспільно-політичних процесів у світовому масштабі, одним з проявів якого є нівелювання державності, тому особливої актуальності набуває захист національних цінностей в умовах глобалізації. Одним із засобів розв’язання вказаної проблеми має бути адміністративна реформа. Удосконалення функціонування системи державного управління, зумовлює необхідність розробки відповідних концепцій, стратегій та планів, адекватних сучасним реаліям щодо реалізації національних інтересів.

У розділі здійснено аналіз адміністративної реформи як ключового чинника демократизації суспільного життя і підвищення системи ефективності державного управління крізь призму процесів глобалізації та необхідності реалізації національних інтересів, що дало змогу визначити предмет дисертаційної роботи, сформулювати її гіпотезу, мету, завдання та вибрати методи дослідження.

У другому розділі – “Обґрунтування нових положень щодо теоретико-методологічних засад адміністративного реформування в умовах глобалізації” – розглядаються: ціннісні та інноваційні виміри адміністративної реформи в Україні крізь призму реалізації національних інтересів; вплив процесів глобалізації на ефективність функціонування національних політичних інститутів; формування інформаційно-аналітичної моделі адміністративного реформування в сучасних умовах глобалізації; необхідність переходу до нової парадигми стратегічного планування адміністративного реформування; взаємозв’язок адміністративної реформи і загроз політичній стабільності та стійкому розвитку суспільства.

У процесі дослідження ціннісних та інноваційних вимірів адміністративної реформи в Україні з’ясовано, що суттєве значення в процесі прийняття управлінських рішень щодо адміністративного реформування набувають аспекти, що пов’язані з очікуваною зміною моделі державного управління. До основних аспектів такого впливу дослідники відносять: ціннісний, інноваційний, політичний, функціональний та мотиваційний, що набувають принципового значення при здійсненні адміністративної реформи (політичний, функціональний та мотиваційний аспекти заслуговують на окреме ґрунтовне дослідження). Прийняття рішень в системі державного управління здійснюється через спільні вірування і цінності, що формують у політичної еліти стійкий набір базових положень. Інноваційним виміром адміністративної реформи є правові, політичні, адміністративні, організаційні, економічні та інші механізми, інструменти і методи впливу на суспільні процеси, які пропонується запровадити (вдосконалити) для досягнення вищезазначених цілей у процесі реформування. Стосовно інноваційного аспекту також показано, що він характеризує формування та реалізацію потенціалу нового в системі державного управління, використання як принципово нових, так і інших підходів.

Потенційна небезпека будь-якого реформування, як зазначає В.Медведчук, криється у тому, що руйнація одних структур обов’язково передбачає період „невизначеності”, який передує появі і розвиткові нового порядку, ефективність реформ визначається співвідношенням отриманого результату та затраченими ресурсами для досягнення поставленої мети реформи. Установлено, що вказані виміри, зокрема, інноваційні та ціннісні, дають змогу надати більшої цілеспрямованості та ефективності процесу стратегічного планування адміністративного реформування та розширити можливості адекватного реагування органів державної влади на виклики глобалізації й потреби суспільного розвитку.

Під час дослідження показано, що досягнення оптимального функціонування національних політичних інститутів у сучасних умовах залежить від урахування сукупності факторів, одним з яких є глобалізація. При цьому виявлено суперечливість впливу глобалізації на національні політичні інститути. З одного боку, вона загрожує структурно-функціональним та системним основам національної державності (національній культурі; демократії; державному суверенітету тощо), а з другого – сприяє посиленню взаємозалежності та взаємозв’язків вказаних інститутів і поширенню більш ефективних моделей державного управління.

Наголошено, що для підвищення ефективності функціонування національних політичних інститутів в умовах глобалізації необхідне вирішення низки завдань. Це, зокрема: налагодження всебічного моніторингу процесів глобалізації та оптимізації організаційної й функціональної структури системи державного управління в контексті необхідності реалізації національних інтересів; здійснення всебічної оцінки співвідношення національних і міжнародних інтересів, що є своєрідним ключем для розуміння зміни поглядів на місце і роль сучасної держави в забезпеченні національного розвитку; вивчення глибинних змін ціннісних орієнтацій, культурних стереотипів у зв’язку з перспективами поглиблення міжкультурного діалогу між провідними світовими цивілізаціями та націями; урахування не лише економічних, екологічних, політичних показників ефективності, їх взаємозв’язків та взаємозалежностей, а й соціальних, адже саме вони відображають результати функціонування системи державного управління в сучасних умовах; підвищення якості професійної підготовки управлінських кадрів, технічної бази для обробки інформації, правового та наукового забезпечення тощо.

У процесі дослідження сформовано інформаційно-аналітичну модель адміністративного реформування в умовах глобалізації, яка забезпечує врахування й моніторинг реалізації національних інтересів на всіх етапах планування та здійснення адміністративної реформи. Це досягається за рахунок того, що вказана модель передбачає (див. рисунок): комплексний аналіз передумов щодо необхідності розробки адміністративної реформи та умов її здійснення; наукове обґрунтування кінцевої мети адміністративного реформування крізь призму реалізації національних інтересів; обґрунтування ідеологічних імперативів (принципів), напрямів, ключових завдань адміністративного реформування; уточнення механізмів взаємозв’язку функціонування держави та громадянського суспільства (у контексті забезпечення взаємоузгодженості інтересів людини, суспільства та держави); оцінку загроз національній безпеці (наприклад суспільно-політичній чи соціально-економічній стабільності), які об’єктивно можуть виникнути як під час здійснення адміністративного реформування, так і після його завершення; установлює чітку послідовність розробки проектів правових актів, пов’язаних з адміністративним реформуванням (концепцій, стратегій, планів), та контролю за їх виконанням; моніторинг стану щодо реалізації та уточнення основних параметрів і складових адміністративної реформи.