МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (РЕГІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання дисертації, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано основні положення щодо наукової новизни. Розкрито практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі – «Теоретичне обґрунтування побудови та функціонування механізмів реалізації державної політики у сфері засобів масової інформації» – визначено роль та узагальнено функції ЗМІ в сучасному суспільстві, уточнено поняття державної політики у сфері ЗМІ, досліджено концептуальні підходи щодо регулювання цієї сфери, з’ясовано сутність та складові комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ в Україні.

Однією з головних причин виникнення суперечностей у державному регулюванні інформаційної сфери є суспільно-індивідуальна або державно-приватна природа ЗМІ, що зумовлена невизначеністю меж між інформацією – товаром та інформацією – суспільним благом. Товари і послуги, які надаються в результаті діяльності ЗМІ, з одного боку, є товарами і послугами індивідуального споживання, вони перебувають у приватній власності, їх використовують для одержання прибутку. З іншого – вони є суспільними, оскільки забезпечують процес демократичної комунікації в рамках держави.

Вирішення зазначеної суперечності вимагає дослідження системи ЗМІ у трьох вимірах: як технології, як соціального інституту та сфери підприємницької діяльності. У свою чергу, це дозволяє з’ясувати роль та функції ЗМІ в суспільстві.

У технологічному сенсі під ЗМІ слід розуміти засоби фіксації, передачі та поширення інформації серед споживачів, наявність яких визначає характер інформаційних відносин. Як соціальному інституту ЗМІ властиві такі функції: інформаційна, освітня, соціалізації, масової комунікації, критики й контролю, артикуляції суспільних інтересів, мобілізаційна тощо. Разом з тим ЗМІ можна вважати й приватними  підприємствами, інформаційна діяльність яких спрямована на створення інформаційного продукту чи надання інформаційних послуг з метою отримання прибутку. Різні форми та характеристики сучасних ЗМІ вимагають різних підходів до їх регулювання.

Узагальнення теоретичних концепцій регулювання сфери ЗМІ дозволяє виокремити та проаналізувати два різновиди регулювання – державне і ринкове. Ключовим питанням удосконалення політики у сфері ЗМІ є встановлення адекватного співвідношення між державними та ринковими механізмами її реалізації, оскільки домінування одного з видів регулювання призводить до певних диспропорцій у забезпеченні суспільних цінностей, інформаційної заангажованості та унеможливлює виконання ЗМІ своїх функцій. У дослідженні з’ясовано, що у світовій практиці існують такі моделі інформаційного суспільства, як американо-англійська, європейська, індійська, латиноамериканська, младоазійська, японська та ін. Доведено, що найбільш прийнятною для України є європейська модель, яка відрізняється пошуками рівноваги між держаним регулюванням і вимогами ринку, динамічним поєднанням їхніх інтересів.

Дослідження сутності та функцій ЗМІ в суспільстві дає можливість сформулювати поняття «державна політика у сфері ЗМІ» як невід’ємна складова інформаційної політики України, що полягає в цілеспрямованій діяльності органів влади з метою створення належних умов для розвитку вітчизняних ЗМІ, функціонування яких здатне забезпечити задоволення зростаючих потреб суспільства в інформації, ефективній комунікації, а також доступі до різних інформаційних джерел.

Виходячи із розуміння механізму державного управління як засобу розв’язання соціальних суперечностей шляхом запровадження відповідних методів впливу, в дисертації формулюється поняття комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ (рис.), який визначено як сукупність засобів та методів впливу держави на функціонування та розвиток ЗМІ, що об’єднує в єдине ціле його нормативно-правову, організаційну, фінансово-економічну, етико-культурологічну складові, які у взаємодії між собою і громадськістю сприяють досягненню цілей, що визначаються відповідною політикою.