ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НАСЕЛЕННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими проектами і програмами, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, описано методи дослідження, а також наведено наукову новизну, визначено практичне значення одержаних результатів та представлено відомості про їх апробацію й публікацію.

Перший розділ – "Наукові засади та історичні аспекти державного управління соціальною сферою" – містить результати дослідження щодо теоретичного забезпечення перетворення державного управління системою соціального захисту населення в Україні з урахуванням історичних аспектів його розвитку.

У сучасній науковій літературі визначаються чотири основні моделі соціальної політики: католицька, консервативна, ліберальна та соціал-демократична. Головним принципом католицької моделі є суспільна допоміжність, а основну роль у ній відіграють сім'я та місцева громада, включаючи сусідів, церкву та громадські організації. Консервативна модель наголошує на важливості ринку та обов'язкового соціального страхування під державним наглядом, а її основним принципом є досягнення, де праця визначає подальше соціальне забезпечення. Ліберальна модель також акцентує увагу на ринку, однак вона передбачає соціальну політику залишкового типу, отже, відповідно до неї, центральний уряд несе хоча й обмежену, але загальну відповідальність за соціальний захист усіх громадян. А основним принципом соціал-демократичної моделі є "універсалізм", тобто вона припускає, що соціальний захист є правом усіх громадян, яке забезпечується, головним чином, державним бюджетом.

Разом з тим, для визначення необхідних перетворень у соціальній сфері доцільніше визначати моделі соціальної політики, ґрунтуючись на трьох підставах: тип базової дії (соціальна допоміжність, соціальне опікування, соціальне страхування, соціальний розвиток), тип суб'єкта соціальної відповідальності (патерналістська, солідарна, корпоративна, ліберальна моделі), тип відносин "держава – ринок" (адміністративна, добродійна, стимулююча моделі).

Виходячи з цього, існуючу нині модель соціальної політики в Україні можна описати таким чином:

–    за типом базової дії: соціальна допомога й соціальне опікування з елементами соціального страхування;

–    за типом суб'єкта соціальної відповідальності: патерналістська модель з елементами солідарної;

–    за типом відносин "держава – ринок": адміністративна модель з елементами добродійної.

Одночас, у дисертації доведено, що перспективною моделлю соціальної політики для України слід вважати соціальний розвиток з елементами соціального страхування за типом базової дії; ліберальну модель з елементами корпоративної й солідарної за типом суб'єкта соціальної відповідальності; стимулюючу модель з елементами добродійної за типом відносин "держава – ринок". І саме з урахуванням такої моделі доцільно здійснювати трансформацію державного управління системою соціального захисту населення.

Соціальний захист в Україні як суспільне явище пройшов п'ять етапів історичного розвитку: проста (неорганізована) добродійність, суспільне піклування, державне опікування, соціальне забезпечення та власне соціальний захист (табл. 1).

На останньому етапі, який розпочався в 1992 р. і продовжується до цього часу, відбувся принциповий перехід від соціального забезпечення радянського зразка – до соціального захисту, від забезпечення всіх – до адресної допомоги, від універсальності – до індивідуальності, що відповідає вимогам сьогодення. Однак він характеризується й окремими негативними рисами. Чимало зусиль було витрачено не на комплексне трансформування системи соціального захисту населення, а на окремі структурні зміни, перерозподіл функцій, зміну чисельності працівників та ін.