МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДІЛОВОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми, її науково-теоретична і практична значущість, характеризується ступінь розробленості наукової проблеми, формулюються основні положення, які виносяться дисертантом на захист, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами й темами, розкриваються елементи наукової новизни та практична значущість одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи забезпечення професійного навчання державних службовців ділової англійської мови” – наводиться системний огляд основних наукових джерел за темою дисертаційної роботи, обґрунтовуються принципи побудови системи професійного навчання ділової англійської мови, які розглядаються з таких позицій: виділення низки методологічних принципів навчання, характерних для всієї системи вищої професійної освіти; визначення групи загальнонаукових принципів, покладених в основу професійного навчання; виокремлення групи дидактичних принципів, які визначають зміст, форми, методи, напрями педагогічного впливу на особистість, характер зв’язків між окремими компонентами системи навчання ділової англійської мови; виявлення групи спеціальних методичних принципів, що забезпечують формування необхідного рівня професійної компетентності державних службовців у галузі ділової англійської мови.

З’ясовано, що встановлена ієрархія найефективніше сприяє розробці способів і вимог до реалізації виділених принципів на технологічному рівні при проектуванні конкретних методик і технологій навчання.

Аналіз робіт українських науковців (Ж.Д.Малахова, В.М.Огаренко, Н.Г.Про­­­тасова, Т.І.Сущенко та інші) дає підстави визначити основні принципи організації і реалізації підготовки державних службовців до професійного спілкування, серед яких базовими є: гуманізація, гуманітаризація, гармонізація й фундаменталізація освіти. Ми відносимо до них ще й принципи забезпечення єдності наукової й навчальної діяльності державних службовців, професійної спрямованості, професійної мобільності. Їх урахування при проектуванні системи професійного навчання ділової англійської мови обґрунтовано тим, що у вищій школі вивчаються не основи наук, а сама наука в розвитку. З огляду на це принцип взаємодії наукової й навчальної діяльності виявляється по-перше, в тому, що навчання будується відповідно до стану науки про мову й мовлення, по-друге, в обов’язковому оволодінні студентами граматичною теорією, тобто в розумінні мовних, лексичних, граматичних правил іноземної мови, за якими будуються мовні знаки (пропозиції, повідомлення).

Реалізація принципу професійної спрямованості, як показали результати дослідження, дає змогу практично розв’язати протиріччя між теоретичним харак­тером змісту навчання ділової англійської мови (лінгвістичний компо­нент) і емпіричним, конкретно-практичним характером змісту у сфері вико­ристання досліджуваної мови (психологічний і методологічний компоненти).

Тому принцип професійної спрямованості ми визначаємо як домінуючу форму взаємозв’язку предметів мовного і професійного циклів у системі професійного навчання ділової іноземної мови, оскільки вона відображає не тільки зв’язок між поняттями окремих дисциплін, а й розвиває певні якості особистості.

У рамках дисертаційного дослідження принцип професійної спрямованості реалізується шляхом встановлення міжпредметних зв’язків між іншомовною та про­фесійною освітою у змісті, формах і засобах навчання, а також шляхом залучення держав­них службовців до професійної діяльності і формування їх професій­ного менталітету.

Принцип професійної мобільності передбачає здатність людини швидко освоювати спеціальність, іноземну мову, технічні й технологічні засоби роботи з інформацією, а також формування у державних службовців потреби постійно підвищувати свою освіту і кваліфікацію.

Основною вимогою до реалізації цього принципу є необхідність орієнтації суб’єкта на подальше підвищення рівня професійної підготовки у сфері ділової англійської мови, оскільки основна мета навчання полягає в тому, що фахівці повинні не тільки опанувати професію, а й розвивати свій інтелектуальний потенціал.

У дисертаційному дослідженні розкривається сутність активізації й інтен­си­фікації освітнього процесу в системі вищої професійної освіти. Принципи активізації й інтенсифікації навчання іноземних мов ми розглядаємо з позицій основних ідей і положень дидактичного, кібернетичного й психофізіологічного підходів, з погляду можливостей використання раціональних рішень кожного для побудови системи інтенсивного і динамічного навчання. У зв’язку із цим слід зазначити, що багато вітчизняних науковців (В.Д.Бакуменко, С.В.Крисюк, О.О.Павленко, С.В.Загороднюк та інші­) звертають увагу на необхідність ово­лодіння державними службовцями не тільки вербальними, а й невербальними засо­бами підвищення ефективності професійного спілкування.

У розділі акцентується увага на принципах комунікативного методу навчання, зокрема на принципах ситуативності, функціональності, новизни.

Вивчення зарубіжного досвіду комунікативної підготовки (Л.Ф.Бечмен, Р.Бервік, Г.Кунц, К.Фаерч, Г.Каспер, О’Доннел, Л. ал, У.Д.Клінтон та інші) свідчить про різноманітність підходів щодо розвитку вмінь і навичок, спря­мованих на досягнення кінцевого результату – виконання службових обов’яз­ків. Одним з таких підходів є модульне навчання.

Практична реалізація принципу модульного навчання щодо проектування змісту підготовки державних службовців у галузі ділової англійської мови визначена нами такою сукупністю вимог: представленням основних напрямів навчання ділової англійської мови у вигляді окремих модулів; побудовою диференційованої програми навчання з набору основних модулів з урахуванням вимог до підготовки фахівців у галузі іноземної мови; забезпеченням відкритості програми для доповнення її новими напрямами і коригування змісту навчання в рамках наявних модулів.

В основу проектування методики навчання ділової англійської мови покладено принцип комунікативної спрямованості. Інформованість і підго­тов­леність (у тому числі психологічна) до спілкування діловою іноземною мовою є характеристиками комунікативної компетентності державного службовця, змушеного сьогодні включатися в систему найрізноманітніших комунікативних зв’язків, у тому числі з іноземними партнерами. Узагальнення результатів аналізу дає підстави зробити висновок, що в дослідженнях у галузі педагогіки, психології, конфліктології, соціології (Я.А.Коменський, Л.С.Виготський, Б.Д.Па­ригін, Е.В.Руденський, В.П.Беспалько, Н.В.Борисова, Т.Шибутані, Р.Бервік та інші) закладено теоретичні основи проблем спілкування. Останнім часом вирішення цих проблем дістало подальшого розвитку в роботах сучасних науковців (С.В.Загороднюк – державна служба, О.І.Козієвська – державна служба, Н.В. Яковлєва – педагогічна та вікова психологія, М.А.Чошанов – педа­го­гіка, С.І.Селіверстов – педагогіка, Л.В.Сакун – педагогіка і психологія та інші). Разом з тим ці проблеми недостатньо досліджені на рівні їх практичного засто­сування в системі підготовки державних службовців до міжнародного спілкування іноземною мовою.

Виходячи із сутності професійної й комунікативної компетентності ми виділили основні напрями (орієнтири) при підготовці державних службовців у сфері ділової англійської мови: загальнокультурний розвиток державних службовців, який передбачає високу мовну культуру; розвиток їх інте­лектуальних умінь (уміння слухати, усно і письмово викладати думки, аналізувати, синтезувати, висловлювати судження, давати адекватну оцінку, самооцінку тощо), які забезпечують їх позицію як суб’єктів процесу спілкування; соціальний розвиток, який передбачає міжособистісне спілкування, емоційно-психологічну взаємодію; вдосконалення професійно-ділових якостей фахівця, вміння вести ділові переговори, співпрацювати і взаємодіяти; швидко й правильно приймати рішення і вирішувати виробничі завдання; формування оперативних умінь планування, інструктування та контролю в процесі ділового спілкування, комунікативних умінь організаторської діяльності; а також умінь використовувати засоби сучасних інформаційних технологій, що забезпечують оптимальні умови ділового спілкування сучасних фахівців у різних професійних і особистісних аспектах.

Відомо, що зовнішню політику держави визначають її внутрішнє життя і внутрішня політика. Саме остання зумовлює напрями і засоби зовнішньої політики держави, яка, у свою чергу, не тільки враховує інтереси внутрішнього життя, а й вносить відповідні корективи у внутрішні курси, впливає на зміну загальнополітичної ситуації в країні. Взаємодіючи з іншими державами і їх об’єднаннями, кожна з країн впливає також на міжнародний клімат, визначає характер міжнародних (міждержавних) зв’язків.

Мова як найважливіший засіб людського спілкування є джерелом збагачення матеріальних та духовних культур. Практика світових мовних контактів здійснюється через взаємодію народів і мов, а через мову відбувається взаємодія й взаємозбагачення культур різних націй.

Кожна з мов не може функціонувати сама по собі й для себе, але завжди мови об’єднані в складні багатовимірні комунікативні макросистеми. У сучас­ному інформаційному суспільстві етнічні контакти значно розширюються внаслідок змін у світовому політичному й економічному просторі. В умовах бурхли­вих змін у внутрішній і зовнішній політиці значно розширилася взаємо­дія України з провідними англомовними країнами світу – США, Великобри­танією, Канадою, Австралією – в галузях науки і техніки, соціального та культурного життя.

На основі аналізу наукових джерел у розділі встановлено, що поняття “міжнародне спілкування” посідає певне місце в загальній структурі понять про спілкування людей. З погляду термінології міжнародне спілкування – це стійке словосполучення, що виражає і певною мірою класифікує в цій системі наукової термінології певне наукове поняття. Тому в дослідженні міжнародне спілкування визначено як одну з форм у загальній структурі спілкування державних службовців, що виходить за межі сфери їх суспільного життя і є початковим елементом, який забезпечує подальший розвиток міжнаціональних зв’язків і відносин.

Масштабне, стійке і постійне міжнародне спілкування в рамках ділової співпраці зумовлює зацікавлене, взаємовигідне, відкрите людське спілкування, а також необхідність подолання національної замкненості й егоїзму. Тому ми вважаємо, що для правильної орієнтації при підготовці майбутніх учасників міжнародного спілкування слід уточнити початок цього спілкування, осмис­лити поняття “комунікативний простір”, а також визначити “зону міжнародного спілкування”, створену в результаті міжкультурної комунікації. Розгляд цих понять дав змогу визначити, що як специфічна форма людського спілкування, яка виходить за межі сфери суспільного життя одного народу, міжнародне спілкування є початковим компонентом алгоритму розвитку міжнаціональних зв’язків і відносин у процесі передачі інформації від одного народу іншому.

Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що сучасні наукові підходи до проблеми професійної підготовки державних службовців спря­мо­вані на розвиток управлінського спілкування, тоді як проблема їх готовності до міжнародного спілкування іноземною мовою не знайшла належного теоретико-методологічного обґрунтування.

У другому розділі – “Науково-методологічні підходи до моделювання та реалізації системи професійного навчання державних службовців ділової англійської мови” – здійснюється оцінка ефективності професійного навчання державних службовців ділової англійської мови. Педагогічна система професійного навчання ділової англійської мови являє собою відкриту, складну, цілеспрямовану, динамічну освітньо-навчальну систему, орієнтовану на реалізацію концепції особистісно-діяльнісного і комунікативного навчання у вищій професійній школі, що забезпечує вирішення як теоретичних, так і практичних питань щодо формування професійної компетентності державних службовців у галузі іноземних мов.

Проектування педагогічної системи в дослідженні проводилося з вико­ристанням методу моделювання як основного методу реалізації системного підходу. Послідовність етапів моделювання можна подати так: постановка цілей і завдань моделювання; власне розробка моделі системи професійного навчання ділової англійської мови. Зокрема, ми виділили такі позиції побудови системи: встановлення внутрішніх компонентів системи розвитку принципів; виявлення взаємовідношень системи із зовнішнім середовищем; визначення основних функцій системи; експериментальна апробація моделі; розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи професійного навчання іноземної мови державних службовців у вищій школі.

Цільову функцію моделі подано двома основними групами завдань. Перша група забезпечує отримання методологічної й теоретичної інформації для організації процесу професійного навчання іноземної мови у вищій школі, а також для розробки методик, технологій навчання ділової англійської мови.

Друга група стосується практичного використання результатів дослі­дження, що забезпечують діяльність викладача і студентів, необхідний рівень їх професійної компетентності.

Компонентний аналіз педагогічної системи професійного навчання ділової англійської мови і встановлення взаємозв’язків між виділеними компонентами в дисертаційному дослідженні здійснено на трьох рівнях узагальнення.

Перший рівень (методологічний) передбачає розгляд і обґрунтування соціального замовлення вищій школі на підготовку державних службовців у сфері іноземних мов; визначення психолого-педагогічних вимог до формування особистості цих фахівців і їхньої професійної компетентності у сфері ділової англійської мови.

Другий рівень (теоретичний) пов’язаний безпосередньо з обґрунтуванням основних принципів побудови системи професійного навчання у сфері іно­земних мов, виділенням основних функцій та інформаційних зв’язків цієї системи, методів і засобів реалізації, критеріїв оцінки ефективності функціо­нування і розвитку.

На третьому рівні (прикладному) досліджено компонентний склад професійного навчання з урахуванням іноземних мов, проаналізовано основні результати експериментальної апробації системи в умовах вищої школи.

Незважаючи на структурну незалежність компонентів системи, що пояснюється їх різною якістю, між ними існують системоутворюючі зв’язки, що й поєднують компоненти в єдине ціле – систему. Головними системо­утворюючими зв’язками є ті, що пронизують і поєднують усі компоненти та факторіально виходять із найважливіших ідей, цілей і завдань дослідження. До цих зв’язків ми відносимо: об’єднання процесів гуманізації, гуманітаризації, фундаменталізації, інтеграції, інформатизації, соціальної комунікації й особистісно-діяльнісної орієнтації на різних ступенях, рівнях та етапах навчан­ня, активне поєднання професіоналізації, соціалізації і персоналізації.

На основі перерахованих процесів проектуються зміст, форми і методи навчання, технології організації й управління, формуються критерії і показники оцінки результатів навчання.

Цілком очевидно, що відповідність компонентів і зв’язків вимагає, щоб будь-які зміни однієї із складових спричиняли зміни інших. Так, введення в зміст навчання ділової англійської мови професійного аспекту діяльності дер­жавних службовців зумовило аналогічну систематизацію змісту навчання, вклю­чення в нього системи активних методів навчання, поєднаних з виконан­ням ділових управлінських функцій, вирішенням професійних завдань.

 Визначаючи системоутворюючий компонент, ми спиралися на системо­утворюючу функцію об’єкта дослідження (процес навчання іноземних мов в умовах вищої школи), що забезпечує інтеграцію виділених напрямів удоско­налення системи вищої професійної освіти, принципів організації процесу навчання і запланованого результату формування професійної компетентності державних службовців у сфері ділової англійської мови.

Мету професійного навчання ділової англійської мови державних служ­бовців, розглянуту з позицій трьох взаємозалежних процесів: освіти, розвитку і формування, правомірно віднести тільки до однієї площини цілеутворення (горизонтальної).

Підвищення професійної компетентності державних службовців здійсню­ється протягом певних циклів, усередині яких відбувається закономірна зміна певних етапів розвитку особистості, відносна тривалість яких залежать від усієї сукупності обставин зовнішнього оточення, зовнішнього середовища. Найваж­ли­вішим чинником продуктивної діяльності є безперервність. Вона стиму­люється зовнішніми і внутрішніми умовами праці й виконує функції компен­сації, модернізації, адаптації і соціалізації професійної діяльності фахівця.

У нашому дослідженні передбачено три основні етапи навчання залежно від необхідного рівня професійної компетентності в галузі ділової англійської мови. Ми також враховуємо, що перехід з одного рівня на інший полягає в тому, що знання, уміння і навички, які переважають на попередньому рівні, діалектично заперечуються, переосмислюються в процесі нової практичної діяльності й перетворюються на більш якісні внутрішні структури свідомості, що є основою професійної діяльності в нових умовах. Саме тому і перед­бачений четвертий етап навчання, який забезпечує орієнтацію студента на влас­ний досвід. Орієнтація на досвід передбачає аналіз і уявне перетворення його результатів під новим кутом зору – з позицій державного службовця, який уже володіє англійською мовою. Результатом рефлексії є синтез компетентності фахівця у своїй сфері і як фахівця в галузі ділової англійської мови.

Метою першого, другого й третього етапів навчання є формування у студентів відповідно базового, функціонального і професійного рівнів про­фесій­ної компетентності у сфері ділової англійської мови, тобто на цих етапах вони отримують відомості про лексику ділової англійської мови, ділової мови і ділового етикету з використанням термінології біржової лексики, фінансової й маркетингової діяльності.

Метою четвертого етапу навчання є вдосконалення виділених блоків знань і розвиток умінь. При цьому використовується термінологічний словник для вирішення всіх визначених у програмі завдань. Оскільки професійна компе­тент­ність формується поступово, то ці цілі в узагальненому вигляді не можуть бути використані як конкретні цілі навчання. Отже, в основу системи професій­ної підготовки необхідно покласти такі види мовної діяльності майбутніх фахівців, які потрібно опанувати чи вдосконалити під час навчання і яким має бути підпорядкована вся організація роботи: програми, плани, технології тощо.

Рівень вертикального цілеутворення – предметний. Він полягає у форму­ванні цілей вивчення окремих навчальних блоків, які виражаються насамперед в інтеграції освітніх, розвиваючих і формуючих цілей предмета, курсу.

Цільовий компонент тісно пов’язаний з мотиваційним, оскільки поста­нов­ка цілей, усвідомлення їх важливості й професійної значущості дуже впливає на мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Підвищення професійної компе­тент­ності фахівців є не тільки освітнім, а й внутрішньо-особистісним процесом, у результаті якого відбуваються справжні зміни свідомості, перетворюються мовні знання, уміння, навички, змінюються мотиви, позиція, набувається досвід.

Проектуючи цільовий компонент, ми також ґрунтувалися на понятті професійної компетентності, тим самим посилюючи цю складову системи. Проведене соціологічне дослідження дало змогу визначити основні мотиви вивчення ділової англійської мови і, відповідно, співвіднести їх з трьома рівнями професійної компетентності.

У процесі проектування змістовного компонента ми виходили з розгля­нутих вище принципів навчання, особливо виділяючи принципи модульності, інтеграції, проблемності, науковості, професійної спрямованості.

Незважаючи на достатню розробленість як теорії, так і практики модуль­ного навчання, зберігаються різні погляди на розуміння модуля і технології його побудови в плані як структурування змісту навчання, так і розробки форм і методів навчання.

Сутність модульного навчання полягає в можливості самостійно працю­вати за запропонованою індивідуальною навчальною програмою, яка містить у собі цільову програму дій, банк інформації й методичні рекомендації з досягнення поставлених дидактичних цілей. При цьому функції педагога можуть варіюватися від інформаційно-контролюючої до консультативно-координуючої. Інваріантним компонентом у структурі модуля є навчальний текст, управління навчанням і консультація педагога.

У нашому дослідженні використання модульного підходу при проекту­ванні змісту навчальної інформації дає змогу:

–        диференціювати зміст навчання шляхом групування модулів навчаль­ної інформації, що забезпечують розробку курсу в повному, скороченому і поглибленому варіантах залежно від потреб слухачів;

–        самостійно вибирати студентам необхідний варіант залежно від рівня компетентності й забезпечувати індивідуальний темп роботи за програмою;

–        використовувати розроблені елементи модулів як сценарії для створен­ня педагогічних програмних засобів;

–        перемістити акцент у роботі викладача в бік консультативно-коорди­нуючих функцій управління пізнавальною діяльністю студентів;

–        скоротити курс навчання без шкоди для повноти викладу і глибини за­своєн­ня навчального матеріалу на основі використання адекватного комплексу методів і форм навчання, спеціальних педагогічних програмних засобів.

Основною дидактичною метою модульної програми є підготовка студентів до виконання певних видів мовної діяльності, ділового спілкування, засвоєння норм ділового етикету та основ етнології. Конкретні навички чи конкретні знан­ня, необхідні для виконання певного виду діяльності, є дискретними оди­ни­цями, що будуються з урахуванням міжпредметних зв’язків, зумовлених професійним середовищем діяльності державних службовців.

Таким чином, модуль являє собою логічно завершену одиницю навчаль­ного матеріалу для вирішення професійно значущої укрупненої проблеми.

У третьому розділі – “Основи формування професіоналізму в процесі навчання ділової англійської мови державних службовців” – установлено, що професійне навчання як складна соціальна професійно-педагогічна система відрізняється широким діапазоном цілепокладання, в якій поєднуються соціа­лізація, професіоналізація і персоналізація особистості фахівця.

Методологічною і теоретичною основою розвитку цієї системи є, насам­перед, певна сукупність вимог, які суспільство висуває до системи вищої професійної освіти, зокрема до підготовки державних службовців у галузі ділової англійської мови.

Розглянуто взаємозв’язок ідей гуманізації, гуманітаризації й гармонізації освіти і як соціальне замовлення суспільства, і як нові соціально-педагогічні принципи сучасної моделі вищої освіти, продиктовані необхідністю професій­ної підготовки фахівців, що передбачає таку зміну змісту вищої освіти, орга­ніза­ційних форм, методів і засобів навчання, яка забезпечить: формування активної життєвої позиції слухача в процесі професійного становлення; спрямо­ваність навчання на підготовку конкурентоспроможного фахівця, який володіє загаль­ною культурою, інформаційною культурою, культурою ділового спілку­вання, навичками ділової англійської мови; формування і задоволення пізна­вальних потреб у процесі підготовки; розвиток творчого потенціалу фахівців.

У розділі наголошується на тому, що для підвищення ефективності системи освіти необхідно, насамперед, вирішити проблеми фундаменталізації й подолання наявної роз’єднаності її природничої й гуманітарної освіти, а також вузькості спеціалізації, надмірної прагматичної орієнтації багатьох навчальних дисциплін. Ці особливості сучасної системи освіти утруднюють формування в людей цілісних уявлень про багато явищ природи і суспільства та законо­мірності їх подальшого розвитку.

Під поняттям “фундаменталізація” надалі ми розумітимемо істотне підвищення якості освіти й рівня освіченості людей шляхом відповідної зміни змісту досліджуваних дисциплін, зокрема іноземних мов, і методології навчального процесу. При цьому враховуємо, що англійська мова як навчаль­ний предмет є потужним інструментом полікультурного розвитку особистості, яка усвідомлює себе культурно-історичним суб’єктом, сприймає історію людства і свого народу в розвитку, відчуває відповідальність за свої вчинки і країну, за майбутнє людської цивілізації; усвідомлює цілісність світу і необхідність міжкультурного співробітництва; визнає громадянські (культурні і мовні) права і свободи людини; виявляє гармонізацію відносин людини, природи і суспільства, здатна відігравати роль суб’єкта діалогу культур.

Ідея інформатизації процесу підготовки фахівців є однією з найпріори­тетніших на сучасному етапі розвитку суспільства. Це підтверджується існуючою реальністю, тобто вступом українського суспільства в пост­індустріальний період свого розвитку. У нашому дослідженні навчально-інформаційне професійно орієнтоване середовище є, з одного боку, засобом інтеграції навчальної, наукової, методичної й комунікативної діяльності суб’єктів педагогічного процесу, з другого – дидактичною умовою, що забезпе­чує ефективність процесу підготовки майбутніх державних службовців. Підхід до визначення навчально-інформаційного професійно орієнтованого середо­вища зумовлює необхідність переструктурування програм навчальних пред­метів (курсів), інтеграцію деяких тем чи самих навчальних предметів (курсів) і, як підсумок, – зміну змісту освіти та її структури.

Інформаційні технології являють собою інструмент, який дає педагогам змогу якісно змінити методи й організаційні форми своєї роботи і на цій основі:

–        краще зберігати й розвивати індивідуальні особливості державних служ­бовців, розвивати в кожному властиве йому поєднання особистісних якостей;

–        зосереджувати основну увагу на формуванні пізнавальних здібностей, умінні займатися навчальною діяльністю, підтримувати і розвивати прагнення до самовдосконалення;

–        зміцнювати міждисциплінарні зв’язки в навчанні, забезпечувати нерозривний зв’язок між гуманітарними науками;

–        здійснювати постійне і динамічне оновлення організації навчального процесу, форм і методів його реалізації, їх постійну адаптацію до зовнішніх умов, що змінилися, і контингенту, який оновлюється і навчається, давати йому можливість брати участь у підготовці й реалізації цих змін;

–        створювати передумови для широкого впровадження в педагогічну практику психолого-педагогічних розробок, які дають змогу інтенсифікувати навчальний процес.

Для реалізації всіх розглянутих вище ідей базовим є особистісно-діяль­нісний підхід державних службовців до організації процесу навчання ділової англійської мови. Аналіз основних психолого-педагогічних положень виявив, що саме в рамках цього підходу можливо реально формувати особистість фахівця, здатного адаптуватися до нових умов, схильного до отримання нових знань і самореалізації у своїй професійній діяльності.

При цьому ми враховуємо необхідність формування таких інтегральних характеристик особистості, як орієнтація на суспільні інтереси, свідомість, відповідальність, посилення внутрішньої детермінації соціальної поведінки, самостійність, соціальна відповідальність за наслідки своєї поведінки, уміння прийняти в найкоротший термін оптимальне рішення.

У дослідженні ми виходили з того, що, проектуючи навчальний процес у вищій школі й окремі її елементи, при організації діяльності студентів слід враховувати насамперед мотивацію особистості (ціннісні орієнтації, цілі), її якості (здібності, характер, психологічні процеси і стан), інтегральні характеристики (самосвідомість, індивідуальний стиль діяльності, креативність як творчий потенціал). Як основний компонент у підготовці сучасного державного службовця ми виділяємо необхідність формування мотиваційно-споживчого ядра особистості і саме на підставі цього здійснюємо проектування різних методик навчання в рамках курсу “Ділова англійська мова”. Під час навчання мови слід обов’язково приділяти увагу і навчанню використання паралінгвістичних засобів, оскільки мовне повідомлення не може бути фактом комунікації без паралінгвістичного супроводу, адже паралінгвістичні засоби деякою мірою наявні в кожному мовному акті. У процесі спілкування паралінгвістичні засоби характеризують поведінку того, хто говорить. Саме тому їх називають “чинники суб’єкта”.

При вивченні іноземної мови наголос робиться на розвитку навичок роботи з мовою спеціальності. Досвід роботи у сфері міжнародного спілкування свідчить про те, що носії мови, як правило, досить лояльно ставляться до огріхів вимови співрозмовника, проте культурні помилки часто не пробачають. Позбавити слухачів можливих неприємностей у процесі міжнародного спілкування – завдання педагогіки, і вирішуватися воно має у вищому навчальному закладі.

У зв’язку з цим ми розробили запропонований як доповнення до існуючих програм навчання і практично апробований спеціальний курс “Міжнародне спілкування”. Тематика курсу доповнює підготовку фахівців знаннями змісту компонентів міжкультурного спілкування, виводячи цей процес за рамки програми навчання іноземних мов.