КОМПЛЕКСНА СТРАТЕГІЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УТВОРЕННЯ

Краткое содержание

Розділ 1. Раціональне управління земельними ресурсами як важлива складова діяльності органів місцевого самоврядування. На основі проведеного аналізу стану системи землевпорядкування України, її адміністративно-територіальних утворень визначено, що втрата державою функцій управління земельними ресурсами і відсутність єдиної земельної політики унеможливлює регулювання земельних відносин за допомогою державних важелів і є головною причиною того, що всупереч очікуванням, земельна реформа не тільки не дала позитивних результатів, але, навпаки, призвела до нової руйнації землекористування, плутанини в земельних відносинах, яка спричинена недосконалістю законодавчих актів. При цьому вже очевидно, що реєстрація земельних ділянок і прав власності на них, визначення вартості землі, встановлення правового режиму землекористування та інші дії, що стосуються землі, є необхідною умовою забезпечення функціонування ринкової економіки, ефективного управління земельними ресурсами. У зв'язку з цим виникає проблема удосконалення організаційних форм державного управління системою землекористування як у цілому по Україні, так і в окремих адміністративно-територіальних утвореннях. Необхідним в нинішніх умовах є подальше здійснення інформаційної підтримки проведення земельної реформи, забезпечення гласності діяльності органів, що здійснюють управлінську діяльність земельними ресурсами та надання кваліфікованих роз’яснень чинного законодавства громадянам, без яких країна не зможе забезпечити стабільність свого суспільства або економічного розвитку, якщо в ній відсутнє розуміння широкою громадськістю ролі землі як джерела економічного добробуту держави.

Аналіз основних причин незадовільного управління земельними ресурсами показав, що для підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами, безумовно, необхідно зміцнити матеріально-технічну базу державних органів з питань земельних ресурсів та забезпечити чітке розмежування повноважень органів державної влади і органів місцевого самоврядування в сфері управління земельними ресурсами. Звідси, удосконалення потребують Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закон України "Про місцеві державні адміністрації".

Важливою проблемою є те, що розподіл та перерозподіл землі в різних галузях народного господарства здійснювався переважно без окресленого еколого-економічного та соціального обґрунтування. Саме це призводить до пошуку шляхів вдосконалення земельних відносин в Україні, в основі яких є форма власності на землю, створення багатоукладної економіки, що сприятиме вирішенню проблеми ефективного землекористування.

Сучасний стан земельних ресурсів та організації управління їх охороною і використанням, характеризують проблеми, що вимагають негайного рішення. Так, платність за землекористування відіграє стимулюючу роль у підвищенні рівня використання земель. Це підтверджується тим, що вироблена продукція після сплати земельного податку або орендної плати є власністю господаря, який розпоряджається продуктом з метою розширеного виробництва. Звичайно, що значна частина коштів від реалізації продукції йде на поліпшення природного стану ґрунтів і охорону земель. Наступною важливою проблемою є необхідність раціонального використання земельних ресурсів і цільове використання земель. До числа найбільш важливих проблем варто віднести недосконалість економічного механізму землекористування і реалізації землевпорядних заходів, недостатня ефективність системи управління охороною і використанням земельних ресурсів і інші. Сучасні способи організації раціонального використання земель повинні спрямовуватися не лише на досягнення високих економічних показників, але й на забезпечення охорони і відтворення продуктивності земель, збереження нормального екологічного стану ґрунтів.

Проведений аналіз показав, що земельні ресурси міст України становлять 1,2 млн. га і характеризуються складною структурою (табл. 1). Дані про структуру міських земель одразу вказують на необхідність проведення певних реформ. Але багато проблем земельних відносин в містах не можуть бути вирішені лише на міському рівні. Передусім необхідні зміни до законодавства, пов’язані з тим, що в Україні відсутня чітка система реєстрації прав на землю і нерухомість, не має чітких і прозорих правил та гарантій прав власників землі, також не сформовані ринкові основи визначення вартості землі та порядок застави земель під кредити банків, не визначені правові засади обігу земельних ділянок тощо.