ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ




  • скачать файл:
Название:
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Альтернативное Название: ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ МОНИТОРИНГА МАЛОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА ОРГАНАМИ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета й завдання. Визначаються об’єкт та предмет дослідження, наукова новизна, теоретичне та практичне значення наукових досліджень, їх апробація у районних державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.


У першому розділі - “Стан і тенденції розвитку малого підприємництва та регуляторної політики органів місцевого самоврядування” - проведено історико-еволюційний аналіз трансформації поглядів учених-економістів на мале підприємництво, визначено його роль і місце в економіці України, розкривається його сутність як економічної категорії, а також місце науки “державне управління” в сучасному суспільствознавстві, охарактеризовано концептуально-методологічні аспекти державної політики регулювання малого підприємництва та проаналізовано її вплив на формування та прискорення розвитку малого підприємництва в Україні.


Досвід країн світу з ринковою економікою свідчить, що малий бізнес розглядається як надзвичайно широке і містке поняття, в якому відображена сукупність економічних, етичних, державних, юридичних, політичних, історичних, психологічних та інших відносин. Він розвивається, базуючись на об’єктивних факторах економічного розвитку. Багато теоретиків минулого помилково вважали, що підприємництво самоініціюється і самопідтримується. Вони, як і А. Сміт, вірили, що за наявності капіталу, праці, сировинних мате­ріалів підприємництво виникає спонтанно. Пізніше, в роботі “Ізольована держа­ва”, німецький економіст А. Тюнен розглядав питання формування прибутку як результат підприємницької діяльності. Теорію, що поставила в центр уваги підприємця, започаткував відомий американський економіст Ф. Найту, який пов’я­зував сутність підприємницької діяльності з комерційною вигодою. За Ф. Хайє­ком, будь-який індивід, поведінка якого відрізняється пошуковим стилем, є потенційним підприємцем.


У колишньому СРСР категорії “підприємництво” і “підприємець” вчені-економісти не досліджували в зв’язку з їх офіційним невизнанням: під­приємництво при соціалізмі розглядалося як негативна діяльність, що давала змогу жити за рахунок експлуатації чужої праці.


Важливим аспектом розглядуваної проблеми є становлення самого підприємця як суб’єкта малого підприємництва, його роль підвищується в умовах пошуку но­вої економічної стратегії розвитку України, що повною мірою повинна вико­ристати внутрішні резерви, головним з яких є розвиток малого підприємництва.


Дані державної статистики дають змогу простежити певні тенденції до змін у розвитку малого підприємництва за галузями народногосподарського комплексу. На сьогодні сфера малого підприємництва України являє собою зріз усіх її галузей у визначених законодавством межах за чисельністю зайнятих і обся­гами виробництва та є невід’ємною складовою економіки держави. Велику роль у цьому віді­грала реалізація низки державних програм з розвитку малого підприємництва та відповідних регіональних програм. Це свідчить про значні, але далеко не пов­ністю розкриті внутрішні можливості розвитку малого підприємництва в країні.


Відсоток працівників малих і середніх підприємств від їх загальної кількості в Україні порівняно з іншими країнами ще дуже низький та далекий від розрахованої необхідної кількості. В економічно розвинутих країнах на 1000 осіб населення припадає 12-15 малих підприємств. Тільки за умови досягнення такого співвідношення в Україні можуть бути заповнені ринкові ніші, що утворюються внаслідок структурної перебудови її економіки та транс­формації в ринкову (за цим показником вітчизняні дані приблизно у 20 разів менші, ніж у США).


У цілому аналіз свідчить, що нагромаджений капітал спрямовується переважно не у виробничу сферу, а на ринок торговельно-посередницьких послуг. Тут швидше і без значних витрат можна одержати великі прибутки. Крім того, це зумовлене також орієнтацією торгівлі і посередництва на роботу з важкоконтрольованою готівкою завдяки можливості уникнути сплати податків.


Дослідження українських вчених-економістів свідчить, що основною причиною розширення неформального сектора економіки є, з одного боку, можливість швидкого збагачення у сфері товарного і фінансового обороту, а з другого - значні труднощі, що перешкоджають розвитку малого підприємництва, яке в цілому поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах.


Політика державних органів влади щодо малих форм господарювання є важливим напрямом соціально-економічної політики України. Державне регулювання розвитку малого підприємництва виявляється в діалектичній єдності адміністративних та економічних методів, зокрема:


-       адміністративні методи характеризуються прямим впливом на форму­вання і розвиток малого підприємництва шляхом встановлення обов’язкових для виконання і дотримання тих чи інших норм, стандартів, завдань і розпоряджень згідно з чинним законодавством;


-       економічні методи - це комплексні, науково обгрунтовані форми і при­йо­ми державного регулювання підприємництва з урахуванням органічної взаємодії економічних категорій і законів, із застосуванням яких можливий його прискорений розвиток.


Недооцінка ролі держави в регулюванні підприємництва та економіки в цілому так само небезпечна для суспільства, як і недооцінка ролі ринкового ме­ханізму. Державне регулювання як елемент впливу на суб’єктів під­приєм­ницької діяльності й економіку в цілому здійснюється шляхом реалізації повноважень, наданих міністерствам, відомствам, крім того, слід враховувати регулювання як діяльність різноманітних державних органів. Результати аналізу показують, що державне регулювання становлення і розвитку малого підприємництва являє собою досить складний соціально-економічний механізм. Він діє як багатокомпонентна система і включає в себе низку важливих зовнішніх чинників стосовно суб’єктів малого підприємництва, полягає в забезпеченні відповідних економічних і правових умов та стимулів для розвитку цього сектора економіки і має здійснюватися шляхом вкладення в нього матеріальних і фінансових ресурсів на пільгових умовах. Значною мірою останнє стосується і того, що держава має забезпечити формування розвинутої ринкової інфраструктури, що також зумовлює не тільки подальший розвиток малого підприємництва, а й підвищення його стабільності та ефективності. В умовах перехідної економіки передусім необхідне поєднання саморегулювання конкурентного ринку і державного впливу на економіку. На наш погляд, підтримка малого підприємництва означає синтез управлінського і забез­пе­чувального аспектів системи державного регулювання. Українські дослідники цієї проблеми О.І. Барановський, С.О. Біла, Т.В. Кондратюк, О.В. Кужель, В.К. Чер­няк, А.А. Чухно та інші вважають, що в сучасних економічних умовах мале підприємництво особливо гостро потребує державної підтримки.


Державна підтримка малого підприємництва базується на реалізації певних принципів, найбільш загальним з яких є протекціонізм, об’єктивно зумовлений сутнісними основами ринкового господарювання. Протекціонізм щодо малого підприємництва характерний для більшості країн з розвинутою ринковою економікою. Наприклад, у США ще в 1953 році було прийнято спеціальний закон про малий бізнес, згідно з яким уряд був зобов’язаний “тією мірою, якою це можливо, надавати підтримку суб’єктам підприємницької діяльності, допомагати і захищати їхні інтереси з тим, щоб зберегти вільне конкурентне підприємництво”.


Важливим є також формування системи інфраструктурного обслуго­ву­вання малого підприємництва як невід’ємного компонента ринкових відносин щодо створення сприятливих умов для його становлення і розвитку. Головним складовим елементом інфраструктури, що сприяє розвитку підприємництва, є інформаційно-аналітична підтримка (інформаційні, консультативні, юридичні фірми, бізнес-центри і бізнес-інкубатори). В Україні, на жаль, поки що не створена мережа систем моніторингу малих підприємств, довідково-інфор­маційних і консалтингових служб. На державному рівні формування цієї інфра­струк­тури з обслуговування малого підприємництва перебуває на початковому етапі. Вирішення більшості поточних проблем малих підприємств можливе за умови створення моніторингової системи, налагодження ефективного зворотного зв’язку для становлення і подальшого розвитку під­приємницьких структур.


У другому розділі - “Теоретико-методологічні засади моніторингу малих підприємств” - розкривається зміст системи моніторингу малих під­приємств, його теоретичні та методичні засади, структура, завдання та принципи організації, розглядаються провідні інформаційно-аналітичні під­системи та відповідні бази даних, основні форми участі та застосування інноваційних комп’ютерних технологій для поліпшення взаємодії малих підприємств з відповідними відділами органів місцевого самоврядування, правове регулювання в українському законодавстві системи моніторингу. Динаміка розвитку малого підприємництва визначається необхідними і достатніми умовами. До необхідних умов відносимо законодавчу базу, що регламентує правила, за якими функціонує мале підприємство, наявність фінансових ресурсів, потрібних для його життєдіяльності, тощо. Достатні умови визначаються насамперед мотивацією конкретних людей - учасників підприємницької діяльності - і навколишнім середовищем. Останнє включає в себе місце розташування підприємства, територію, на якій здійснюється його виробничо-економічна діяльність, відносини з місцевими органами влади, сервіс тощо. Навіть незначні зміни у відносинах між представниками місцевих органів влади і малих підприємств, а також рішення, що приймають районні держадміністрації, можуть як стимулювати економічну активність малого підприємництва в регіоні, так і гальмувати її. Водночас через велику кількість малих підприємств і учасників підприємницької діяльності (у Печерському районі м. Києва зареєстровано близько 30 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі понад 2 тис. - у 2000 році), різно­маніття форм їх економічної діяльності (промислові, виробничі, торговельні, посередницькі тощо) місцевим органам влади на сьогодні практично неможливо відслідкувати економічні умови життєдіяльності малих під­приємств, що швидко змінюються, своєчасно задовольняти їх потреби і вирішувати їх проблеми.


Практичне здійснення запропонованої концепції моніторингу еконо­міч­ної діяльності малих підприємств у загальному вигляді передбачає докладне, комплексне вивчення складної трикомпонентної системи: “органи місцевого самоврядування - малі підприємства - територіальна громада, представлена громадськими об’єднаннями підприємців”. Активна взаємодія учасників систе­ми, спрямована на покращання економічної ситуації, зумовлює необхідність створення системи моніторингу малого підприємництва, побудованої на отриманні інформації, яка виникає в процесі взаємодії учасників системи і забез­печує оптимізацію управлінських рішень органів місцевого само­врядування.


Складові згаданої системи - це відкриті, динамічні саморегулюючі підсистеми, що самоорганізуються, і взаємно впливають одна на одну. Управ­лінські рішення формуються на основі інформації про динаміку по­каз­ників діяльності малих підприємств, режим мінливості ринкової кон’юнктури тощо. Система функціонує за рахунок зворотних зв’язків, завдяки яким виявляються фактори, що перешкоджають відхиленню малих підприємств від еко­номічно стійкого стану. Прикладом таких зворотних зв’язків може слугувати участь малих підприємств у прийнятті рішень органами місцевого само­врядування через участь у різноманітних форумах, нарадах і в таких винят­кових формах негативних зворотних зв’язків, як страйки та акції протесту.


Під таким моніторингом ми розуміємо динамічну систему з гнучкою інфраструктурою, що дає змогу виконувати безперервний контроль за станом економічної і ділової активності малих підприємств, давати прогнозні оцінки; розробляти рекомендації органам місцевого самоврядування, здійснювати аудит їх діяльності у сфері підтримки підприємництва. На підставі результатів моніторингу органи місцевого самоврядування визначають характер можливих управлінських рішень, терміни їх прийняття і виконання. Ці рішення мають сприяти стабілізації становища малих підприємств і стимулювати їх економічну активність. Такий підхід забезпечує широке охоплення всіх видів економічної активності і життєдіяльності малих підприємств, спрямованих на висвітлення окремих проблем, пов’язаних з раціональною ціновою, орендною політикою місцевих органів влади, комунальною власністю, кредитуванням тощо, і таких, що об’єднуються у вигляді підсистем у єдину систему моніторингу економічної активності малих підприємств.


Моніторинг економічної активності малих підприємств поділяється на комплексний, спеціальний та експертний. У сучасних економічних умовах, можливо, експертний вид моніторингу є оптимальним з погляду відношення якості інформації до ціни, за яку вона отримана.


Моніторинг малих підприємств потребує наявності відповідних сучасних засобів передавання, зберігання та обробки інформації і, головне, фахівців з правових та економічних питань, обізнаних з особливостями функціонування малого підприємництва. Зараз є досить багато науково-дослідних, аналітичних структур, в тому числі центрів підтримки підприємництва, здатних здійснювати моніторинг малого підприємництва на досить високому рівні на договірних засадах шляхом проведення замовником (органом місцевого самоврядування або громадською організацією) тендеру на виконання зазначених робіт.


Програмне забезпечення має базуватися на досягненнях технології штучного інтелекту (воно будується на основі експертних систем), а математичне забезпечення моніторингу малих підприємств - на прин­ципах стохастичної обробки інформації, що надходить (зокрема із застосу­ванням теорії випадкових процесів і ризик-аналізу). У сучасних економічних умовах повна реалізація програмного і математичного забезпечення неможлива. Тому на початковому етапі пропонується використовувати стандартні пакети обробки соціологічної інформації SPSS або “ОСА”.


Безпосередня участь малих підприємств у розробці і проведенні політики органами місцевого самоврядування є важливим засобом їх залучення до управління на місцевому і загальнодержавному рівні. Така участь наближує інтереси малих підприємств до цілей і завдань, що ставлять і вирішують органи місцевого самоврядування. Для цього підприємці можуть вжити таких заходів: проведення експертиз, адміністративного аудиту, громадських слухань, “круглих столів”, прес-конференцій, семінарів, медіа-кампаній, розробка стратегічного плану заходів регуляторної політики та розвитку місцевості, створення дорадчих органів при органах місцевого самоврядування, організація регулярних діалогів підприємців з посадовими особами органів місцевого самоврядування, запитів груп і окремих підприємців. Опосередкована участь підприємців у державному управління на місцевому рівні забезпечується шляхом установлення зворотних зв’язків між ними та органами місцевого самоврядування за допомогою системи моніторингу малого підприємництва.


Право підприємців брати участь у моніторингових дослідженнях гарантується загальними правами і свободами громадян України, які проголошені в Конституції та Законах України (“Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про підприємництво”, “Про інформацію” та інших). Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” “територіальна громада має право проводити громадські слухання, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування”. Однією з форм таких слухань є оприлюднення результатів моніторингових досліджень малих підприємств.


У третьому розділі - Моніторинг малих підприємств як чинник удосконалення функціонування органів місцевого самоврядування” – розкриті на практиці корисність для органів місцевого самоврядування проведення моніторингу малого підприємництва і можливості систематичного використання результатів таких досліджень для аналізу політики органів місцевого самоврядування, а також визначено їх дієвість щодо вдосконалення управління людськими ресурсами, встановлено, наскільки моніторингові дослідження можуть застосовуватися як засіб інформування й інструмент адміністративної реформи. Як показує зарубіжний досвід, у низці країн Західної Європи органи місцевого самоврядування здебільшого зацікавлені у проведенні таких досліджень на постійній основі. Вони регулярно звертаються до соціо­логічних центрів вивчення думки підприємців з метою проведення соціологічних опитувань для встановлення зворотного зв’язку з ними щодо схвалення певних місцевих ініціатив і програм, загальної оцінки роботи органів місцевого самоврядування.


Основними завданнями адміністративної реформи є демократизація та підвищення ефективності державного управління. Їх виконання передбачає встановлення надійного зворотного зв’язку між адміністративними установами і громадськістю. Моніторинг малих підприємств може бути одним з найбільш продуктивних інструментів, здатних забезпечити такий зв’язок. Переваги моніторингових досліджень, що проводяться на постійній основі, і полягають в оперативному, часто більш дешевому способі збирання і накопичення інформації, до якого можуть бути залучені певні експертні групи підприємців, що найбільш повно відображають поточний стан малого підприємництва району. Хоча моніторинг малих підприємств не належить до прямих засобів, за допомогою яких громадяни можуть впливати на прийняття рішень органами місцевого самоврядування, проте він забезпечує відчуття демократичної участі в управлінні районом, особливо якщо підприємці знають, що представники органів місцевого самоврядування постійно цікавляться їхньою думкою і беруть до уваги їхні рекомендації. Необхідною складовою реформування органів місцевого самоврядування є більш адекватне врахування інтересів громадян, і в тому числі підприємців. Вивчення задоволеності підприємців діяльністю органів місцевого самоврядування використовуємо переважно як засіб забезпечення їх зовнішнього контролю. Моніторингові дослідження дають змогу регулярно, систематично оцінювати якість послуг, що надають органи місцевого самоврядування, із суб’єктивного погляду підприємця. Рівень задоволеності ними підприємців відображає корисність і якість цих послуг, їх здатність окремо або в комплексі забезпечити поточні потреби підприємств, а також ступінь корумпованості українських чиновників.


З метою вивчення стану малого підприємництва в Печерському районі м. Києва та підвищення ефективності взаємодії підприємств з органами місцевої влади здобувачем було проведене експертне опитування керівників малих підприємств. Лише 20% опитаних ознайомлені з Програмою розвитку малого підприємництва району (тут слід зазначити, що велика кількість малих підприємств, зареєстрованих у Печерському районі, фактично розміщені в інших районах міста і тільки сплачують податки в податкову інспекцію Печерського району). По 30% респондентів співпрацюють з Радою директорів Печерського району, з Інформаційним центром сприяння розвитку підприємництва та з відділом підприємництва у Печерській районній у м. Києві державній адміністрації. Більшість керівників малих підприємств (майже 50%) в основному задоволені діяльністю Печерської районної у м. Києві державної адміністрації стосовно сфери розвитку підприємництва та власних під­приємств. Зокрема, 40% респондентів відомі приклади конструктивної взаємодії між підприємцями та Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, але разом з тим 45% опитаних не відчувають з її боку ні допомоги, ні протидії. 70% опитаних керівників малих підприємств вважають, що їх особисті зусилля та пропозиції не можуть впливати на діяльність органів місцевої влади у сфері регулювання малого підприємництва (саме відсутністю мотивації до активного впливу на взаємодію з владою можна пояснити відмову керівників малих підприємств взяти реальну участь у нашому опитуванні). У результаті опитування було встановлено, що підприємці спроможні постійно постачати інформацію (близько половини - застосовуючи сучасні інформа­ційно-аналітичні системи E-mail та ін.) не тільки щодо схвалення чи несхвалення реформ, стратегії районних адміністрацій, а й щодо ступеня готовності до змін тих людей, що будуть проводити цю стратегію в життя (посадових осіб органів місцевого самоврядування та державних службовців).


Органи місцевого самоврядування, розробляючи і проводячи самостійну по­літику з метою підвищення прозорості та довіри до них, можуть скориста­тися зворотним зв’язком із споживачами управлінських послуг, якими є, насам­перед, підприємці. Останні регулярно здають економічну звітність про свою діяльність, тобто взаємодіють з податковими районними органами; реєструють і перереєстровують підприємства, оформлюють ліцензії (вступають у відносини з районною адміністрацією, пожежниками, санепідемстанцією тощо).


Органам місцевого самоврядування часто складно визначити оптимальні цілі регуляторної політики щодо малих підприємств, оскільки стратегія запланованих заходів не включає докладні плани їх здійснення. Ці плани складаються в умовах часткового браку інформації про готовність структурних підрозділів органів місцевого самоврядування до нового мислення і змін, передбачених адміністративною реформою. І вивчення думок однієї з орга­нізованих верств громадян - підприємців - є важливою складовою адмі­ністративної реформи на районному рівні державного управління. Основними причинами, які заважають ефективно працювати Печерській районній у місті  Києві державній адміністрації у сфері розвитку малого підприємництва, респонденти вважають: бюрократизацію - 50%; існуючу орендну політику - 45%; існуючу податкову політику - 40%; адміністративний тиск з боку вище­стоящих органів - 35%; відсутність механізмів відповідальності виконавчої влади перед громадськістю - 25% тощо. Керівники малих підприємств намагаються реально впливати на діяльність Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, яка згідно із законодавством є виконавчим органом Печерської районної у м. Києві ради, передусім через участь у Раді директорів району, у відкритих дискусіях, “круглих столах”, не вдаючись до таких крайніх заходів, як страйки та пікетування органів районної державної адміністрації і органів місцевого самоврядування, тобто в основному вони налаштовані на конструктивну взаємодію. Моніторинг малого підприємництва дасть змогу в реальному режимі часу оцінювати політику органів місцевої влади, зокрема щодо таких установ, як районна податкова адміністрація, міліція, санепідем­станція тощо, проаналізувати коливання рівнів довіри підприємців до органів місцевого самоврядування.


 


Тільки впровадження результатів моніторингу малих підприємств, організованого на прозорій, довірчій основі органами місцевого само­вря­дування з широким залученням малих підприємств, що працюють у певному районі, сприятиме кращому розумінню політиками реальної ситуації або вирішенню конкретної проблеми. Аналіз таких даних може також бути корисним для прийняття політичних рішень місцевими політиками, коли необхідно зробити вибір між кількома альтернативними напрямками складової адміністративної реформи на місцевому рівні.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)