ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ШАХТАРСЬКИХ МІСТ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено стан її наукової розробки, предмет і об'єкт, сформульовано мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи, наведено відомості про оприлюднення результатів дослідження.

У першому розділі – "Соціально-економічні механізми забезпечення життєдіяльності шахтарських міст" – розкриваються змістовні характеристики об'єкта та предмета дослідження, визначаються задачі реструктуризації виробничо-господарського та соціального комплексу шахтарських міст, сучасні тенденції і закономірності розвитку інтелектуально-кадрового потенціалу територіального утворення, дається аналітична оцінка фінансового забезпечення виконання повноважень органами місцевого самоврядування.

Важливим для розуміння першочергових завдань щодо удосконалення механізмів забезпечення життєдіяльності шахтарських міст є визначення факторів впливу на становлення і трансформацію міст: природні, демографічні, виробничо-економічні, суспільно-політичні. Ці та інші обставини спонукають до вивчення історичного досвіду розвитку системи місцевого самоврядування в Україні, що дозволяє оцінити його нинішній стан та визначити відповідні перспективи.

Аналіз тенденцій розвитку міст свідчить, що причини загострення проблеми розбалансованості міського господарства та управління ним були закладені ще за радянських часів, коли питання територіального розміщення виробництва вирішувалися, перш за все, виходячи з політичних цілей. Внаслідок цього на стартові умови реформування національної економіки суттєво вплинули промисловий гігантизм, недосконалість галузевої структури територіальних комплексів, неефективність використання місцевих ресурсів, надмірне забруднення навколишнього середовища, однобока спеціалізація господарства, монополізація суб'єктів господарювання, наявність високої питомої ваги військово-промислового комплексу.

Місцеве самоврядування може бути успішним лише за певних державних гарантій: загальних, юридичних та правових. До загальних відносяться організаційно-політичні, економічні, соціальні та духовні. Гарантією ефективного місцевого самоврядування, передусім, виступає демократичний характер політичного режиму в країні, правові відносини між державою та територіальними громадами, а його розвитку сприяє обмеження сфери втручання у місцеві справи держави, децентралізація державної влади. За таких умов зростає значення ідеологічного та політичного плюралізму, що сприяє створенню будь-яких громадських спілок та суспільних об'єднань у муніципальних утвореннях.

Особливого значення набувають економічні гарантії успішності місцевого самоврядування, а саме: наявність муніципальної власності (у тому числі землі, фінансових ресурсів), розробка і реалізація загальних планів соціально-економічного розвитку муніципального утворення, науково обґрунтовані поточні та перспективні бізнес-плани розвитку території і т.ін.

Соціальні гарантії передбачають розвиток соціальної структури суспільства, зміцнення позицій середнього класу, формування суспільних інститутів (підприємницьких структур, громадських об'єднань, муніципальних утворень тощо).

Важливе значення мають також духовні гарантії – система духовних цінностей, яка орієнтує людей на активну участь у місцевому самоврядуванні, запобігає зловживанням владою, забезпечує гласність у діяльності органів місцевого самоврядування, довіру населення до них.

Серед юридичних гарантій місцевого самоврядування, закріплених у законодавстві, наука державного управління виокремлює заборону на обмеження конституційних прав органів місцевого самоврядування, обов'язковість рішень, що приймаються шляхом прямого волевиявлення громадян, а також рішень органів місцевого самоврядування для усіх розташованих на території муніципального утворення юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правових форм, та окремих громадян; обов'язковість розгляду звернень органів місцевого самоврядування і їх посадових осіб органами державної виконавчої влади, підприємствами і організаціями; судовий захист органів місцевого самоврядування тощо.

Обов'язковою умовою динамічного розвитку системи місцевого самоврядування є його наукове супроводження, яке базується на використанні досягнень соціальних та правових наук. Серед них пріоритетне значення має синергетика, яка відображає загальні закономірності самоорганізації, становлення стійких структур у відкритих системах, механізми "кристалізації" порядку із хаосу, зміни стану стабільності і нестійкості, лінійності і нелінійності у розвитку соціальних систем, у тому числі муніципальних утворень.

Головною метою політики у сфері державного управління є створення ефективної системи управління, яка б відповідала стандартам демократичної європейської правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Серед питань державної регіональної політики важливого значення набуває розвиток системи місцевого самоврядування, його відносини з державною виконавчою владою. У зв'язку з цим особлива увага в дисертації приділяється ресурсному забезпеченню місцевого самоврядування, у тому числі інтелектуально-кадровому ресурсу як важливій складовій людського капіталу, без чого неможливо розраховувати на сталий інноваційний розвиток будь-якої території.

Виходячи з особливостей сучасної практики пропонується визначати місцеве самоврядування у трьох аспектах: як професійну управлінську діяльність, як правовий інститут, як соціальний інститут.

З метою визначення стандартизованих характеристик працівників у дисертації проаналізовано особливості кожної з ролей, яку певні особи повинні виконувати в якості муніципальних службовців. З'ясовано, що становлення особистості професіонала має відбуватися за трьома напрямками: зміна усієї системи діяльності і формування на цій основі фахової майстерності; зміна особистості службовця, що пов'язана з формуванням професійної свідомості (професійного світогляду); зміна відповідних компонентів установки службовця до об'єкта діяльності, що проявляється у рівні поінформованості та ступені усвідомлення наявних проблем муніципального утворення.

Разом з тим, для виконання своїх функцій і повноважень органи місцевого самоврядування потребують відповідного фінансового забезпечення, де головну роль відіграють місцеві бюджети. Зростаючі обов'язки місцевих органів управління без достатніх фінансових джерел, з одного боку, та наявні можливості самостійного вирішення питань соціально-економічного розвитку міста, – з іншого, вимагають від органів місцевого самоврядування пошуку нових методів здійснення своїх повноважень. Матеріальною та фінансовою основою їх реалізації відповідно до Конституції України є рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші грошові кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться у власності територіальних громад.