У “Вступі” обгрунтовується актуальність обраної теми, її науково-теоретична і практична значимість, характеризується ступінь дослідженості наукової проблеми, формулюються основні положення, які виносяться дисертанткою на захист, вказується зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами Української Академії державного управління при Президентові України, розкриваються елементи наукової новизни та практичної корисності одержаних результатів, наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.
У першому розділі дисертації – “Теоретико-методологічні засади дослідження формування місцевих бюджетів та випуску облігацій місцевих позик” - досліджуються проблеми міжбюджетного фінансування в умовах децентралізації державного управління, а саме: невідповідність між фінансовими зобов’язаннями органів місцевого самоврядування та джерелами їх фінансування; вплив браку стимулів до підвищення обсягу власних джерел доходів в органів місцевого самоврядування на управління ресурсами "прозорими" і раціональними методами; непрогнозованість системи міжбюджетного фінансування; обмеженість правової бази міжбюджетного фінансування та напрями її вдосконалення.
На основі аналізу літературних джерел розкривається першочергова потреба конкретизації функцій та меж відповідальності органів виконавчої влади на місцевому рівні та органів самоврядування. Важливим засобом вирішення цієї проблеми є визначення меж відповідальності різних органів влади, оскільки, як показують дослідження зарубіжних фахівців, саме це є однією з найважливіших умов динамічного розвитку регіонів.
Нині нерідко трапляється дублювання функцій різних органів влади, оскільки нечітко окреслені межі їх відповідальності, що ускладнює їх діяльність та співпрацю між ними.
Як свідчить аналіз нормативно-правових документів, що встановлюють та регулюють систему міжбюджетного фінансування, взаємовідносини між бюджетами складні, а законодавство часто містить колізійні норми. Крім того, основні принципи та методики, які мали б чітко визначати процес міжбюджетного фінансування, що конче потрібні для ефективної роботи цієї системи, чинне законодавство визначило недостатньо чітко.
Зміцнення правової та інституційної бази системи міжбюджетного фінансування полягає в удосконаленні чинних базових законів та усуненні колізій норм та невідповідностей. Потрібно розробити нові нормативні акти, які б мали чіткі положення щодо механізму організації місцевих запозичень. Нині потенційних інвесторів, які могли б укладати кошти в розвиток муніципальної економіки через надання позик органам місцевого самоврядування, стримує той фактор, що гарантії цільового використання цих коштів, їх повернення законодавством чітко не врегульовані.
Враховуючи результати досліджень провідних спеціалістів у цій галузі, можна зробити висновок, що для підвищення ефективності міжбюджетних запозичень необхідно:
– провести чітку попередню оцінку доцільності та ефективності позики та визначити платоспроможність позичальника – органу місцевого самоврядування;
– забезпечити використання міжбюджетних трансфертів, спрямованих на фінансування довгострокових інвестиційних проектів, проектів розвитку інфраструктури самоврядних територій, їхніх комунальних підприємств, для виробництва тих товарів та надання послуг, які неспроможний надати приватний сектор, а також тих, які забезпечують виконання соціальних програм;
– створити умови, за яких місцеві позики не будуть витісняти потенційне приватне інвестування.
Загалом, мета удосконалення системи місцевого фінансування полягає у зміцненні правової регулятивної бази місцевих запозичень, створення необхідних соціальних умов для активного розвитку таких запозичень та інвестування місцевих соціально-економічних програм та проектів.
Цієї мети можна досягнути, якщо здійснити такі заходи:
– створити чіткі законодавчі норми, які регулюватимуть систему запозичень органів влади, у тому числі, запозичення органів місцевого самоврядування (норми мають чітко визначити гарантії, процедуру підготовки документів для здійснення запозичень, засоби захисту учасників запозичень);
– створити механізми нагляду та моніторингу місцевих заборгованостей;
– визначити правила щодо доступності даних про діяльність, підзвітність місцевих органів влади та стандарти їх аудиторських перевірок;
– забезпечити доступ широким колам громадськості і, насамперед, потенційним інвесторам, до результатів аудиторських перевірок органів місцевого самоврядування;
– чітко встановити межі юридичної відповідальності органів місцевого самоврядування перед кредиторами.
Реалізація цих заходів – це практичний крок у напрямку створення необхідних соціально-економічних умов і правових норм, які відкриють нові можливості для місцевих органів влади щодо залучення додаткових коштів та ефективного їх використання.
Процес відродження інституту місцевого самоврядування в Україні потребує удосконалення економічних підвалин ефективного його функціонування.
Дослідженням встановлено, що чинна система фінансування та наявні джерела надходжень до місцевих бюджетів не забезпечують потреб територіальних громад та місцевих органів влади, враховуючи покладені на них зобов’язання.
У розділі наголошується, що розподіл фінансових ресурсів не базується на місцевих потребах і не є обернено пропорційним до місцевих фінансових можливостей, більше того, нинішня система значною мірою базується на розподілі фінансових ресурсів між регіонами, що склався раніше, за умов панівних командно-адміністративних засобів управління, в іншій соціально-політичній системі.
У другому розділі – “Нетрадиційні засоби поповнення місцевих бюджетів для розв’язання проблем соціального розвитку регіонів” - подається характеристика місцевих позик та обґрунтовується необхідність ширшого їх застосування для вирішення нагальних проблем соціального розвитку.
У розділі зазначається, що облігація позики органів місцевого самоврядування є цінним папером, яка засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов`язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента (у випадку, якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації муніципальної позики можуть випускатись у документальній або бездокументальній формах. У випадку документальної форми облігації передбачається неодноразова виплата доходу (крім безвідсоткових облігацій муніципальної позики).
Дослідження дає підставу стверджувати, що місцеві позики є одними з найефективніших важелів зміцнення фінансового становища міста, важливим джерелом покриття видатків, необхідних для підтримання соціальної інфраструктури міста (об’єкти освіти, охорони здоров`я, комунального господарства, шляхи і т.д
Місцеві запозичення забезпечують надходження додаткових фінансових ресурсів від юридичних або фізичних осіб під певні гарантії, внаслідок чого виникають зобов’язання місцевих бюджетів. Це метод мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження місцевих органів влади шляхом організації випуску, розміщення, обігу і погашення відповідних облігацій. Облігація муніципальної позики - цінний папір, якій свідчить про внесення її володарем грошових коштів Він підтверджує зобов'язання позичальника тримачу цінного паперу ї номінальну вартість у визначений строк з виплатою фіксованого відсотку (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Випуск і розміщення муніципальних облігаційних позик дозволяє вирішувати низку проблем, а саме:
* залучення значних фінансових ресурсів для потреб регіону у разі фінансування власних місцевих програм без збільшення податкового тягаря на підприємствах;
* фінансування капіталовкладень в інфраструктуру та послуги, розвиток яких не забезпечується коштами з місцевих бюджетів;
* управління поточними фінансовими операціями у випадках коли між надходженнями та витратами коштів існує інтервал у часі.
Муніципальні облігації забезпечують вигоду всім учасникам: емітенти одержують грошові кошти для втілення своїх програм і проектів; інвестори одержують у власність цінні папери, які дають стабільний доход; населення регіону матиме важливі для нього об'єкти у сферах виробництва, торгівлі й обслуговування.
Організація системи випуску муніципальних облігацій потребує розв'язання багатьох практичних завдань, у тому числі створення надійного захисту облігацій від підробок. Одним із способів такого захисту є випуск іменних облігацій у безготівковій формі із запровадженням централізованого реєстру і системи видачі інвесторам свідоцтва про право на цільову (наприклад житлову) облігацію.
У розділі підкреслюється, що муніципальні облігації не однакові за рівнем надійності; багато залежить від джерела забезпечення. Облігації під загальні зобов'язання є, по суті, матеріально незабезпеченими. За ними стоїть лише авторитет і сумлінність емітента. Певне непряме забезпечення існує, оскільки емітентом є місцевий орган влади, який має власні джерела доходів. Як правило, цей тип облігацій випускається для фінансування проектів соціального призначення, тобто таких, що не мають на меті отримання прибутку.
Облігації під дохід від планованого проекту (передовсім комунального призначення) мають джерелом забезпечення майбутні платежі за оренду, мито, комісійні та інші місцеві збори й відрахування від прибутків тих об'єктів, які буде збудовано.
Забезпечення муніципальних цінних паперів посилюється, коли гарантами надійності облігацій стають комерційні банки або великі підприємства, що беруть участь в реалізації проектів. Грошові кошти, які надходять від випуску муніципальних облігацій можуть переказуватись в позабюджетні фонди, котрі через свій цільовий характер також сприятимуть збереженню високої надійності цінних паперів.
Успіх будь-якої муніципальної позики багато в чому залежить від якості економічного обгрунтування її доцільності. Таке обгрунтування має охоплювати широке коло питань, у тому числі: оцінка потенціалу даного емітента й регіону в цілому (природні ресурси, індустріальний розвиток, розмір джерел наповнення місцевих бюджетів тощо), розрахунок рентабельності проекту, що фінансується, і його соціально-економічної ефективності, розрахунок дохідності облігації, ступінь ліквідності заставного майна, вибір оптимальних показників (ставок відсотка, обсягу емісії, терміну погашення та ін.), визначення способу передплати і сфери розміщення облігацій, оцінювання вірогідності очікуваних результатів.
Багатоманітність різновидів і модифікацій облігацій потребує адекватної системи їх методичного, інформаційного й документального забезпечення. Від якості та надійності облігацій залежатиме не тільки їх успішне використання, а й розвиток вторинного ринку цінних паперів, на якому домінують похідні фінансові інструменти - передусім та
Констатується твердження, відповідно до якого фінансова стратегія муніципальної облігаційної позики полягає в залученні органами місцевого самоврядування шляхом емісії облігацій додаткових фінансових ресурсів з подальшим їх використанням на наступні цілі:
· кредитування (часткове пільгове) різних регіональних виробничих, інвестиційних і соціальних програм. При цьому отримання прибутку емітентом, як правило, не є безпосередньою метою облігаційної позики, оскільки з його допомогою вирішуються лише завдання зниження поточного навантаження на витратну частину бюджету та поповнення його прибуткової частини за рахунок активізації господарського життя регіону. Найбільш поширені програми муніципального житлового і дорожнього будівництва, а також програми по інвестуванню інвестиційних проектів, що швидко окупаються і які мають важливе господарське значення для регіону;
· управління поточними фінансовими операціями там, де між надходженнями та витратами виникає інтервал у часі.
У дисертації робиться висновок, що різноманіття видів муніципальних облігацій забезпечує широкі можливості як емітентів, так й інвесторів при виборі варіантів їх випуску, розміщення, обігу і погашення, що є суттєвою перевагою цих цінних паперів як певного інструменту залучення інвестицій для потреб розвитку територіальної громади.
Успішне проведення облігаційної позики і реалізація регіональних соціально-економічних проектів за рахунок інвестування залучених за допомогою позики коштів підвищує авторитет органів місцевого самоврядування у населення регіону і центральних державних органів влади, що важливо для соціальної стабільності і організації можливих преференцій з боку ої влади.
Розділ третій – “Механізм організації облігаційних позик органами місцевого самоврядування” - присвячений дослідженню необхідних і достатніх правових та економічних умов щодо реалізації ідеї місцевих запозичень.
У дисертації відзначається, що випуск облігацій місцевої позики здійснюється із зазначенням мети випуску. Максимальний розмір сумарної вартості випусків облігацій місцевої позики не повинен перевищувати тридцять відсотків доходної частини бюджету емітента за попередній рік. У випадку, коли головною доходною частиною бюджету емітента є відрахування, дотації, субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску облігацій місцевої позики на бюджетний рік погоджується з Міністерством фінансів України.
Поряд із першочерговим фінансуванням пріоритетних інвестиційних програм регіону, кошти від випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, позики та кредити, які отримують органи місцевого самоврядування в банківських установах можуть залучаютися також для фінансування витрат відповідного місцевого бюджету з обов'язковим включенням до нього витрат на обслуговування зазначених позик та кредитів.
Дослідженням визначено, що процедура випуску і обслуговування муніципальних облігацій, хоча і є досить усталеною, але все-таки дозволяє вносити певні варіації у її здійснення, можна віднести до переваг застосування цих цінних паперів як інструментів залучення фінансових коштів до місцевих бюджетів.
У дисертації доведено, що оптимальним складом учасників позики є:
· орган місцевого самоврядування - емітент позики;
· генеральний менеджер позики;
· уповноважений банк по позиці;
· генеральний агент по розміщенню
· реєстратор та інші професійні учасники ринку цінних паперів (інвестиційні інститути, фінансові брокери, ділери, агенти, завданням яких є розміщення облігацій позики і підвищення їх ліквідності).
У зазначеному розділі значна увага зосереджена на аналізі ризиків, які виникають в процесі організації позик. Відзначається, що ризики, які виникають при випуску і розміщенні муніципальних облігацій, прийнято поділяти на ризики інвестора та ризики емітента.
Фінансова схема муніципальної інвестиційної позики повинна бути побудована таким чином, щоб зобов'язання по ньому перед інвесторами в необхідних об'ємах і в необхідні терміни забезпечувалися за рахунок окупності інвестиційних проектів. Якщо реальна вартість проекту (включаючи витрати, пов'язані у випуском облігацій) менше, ніж очікувана віддача від інвестицій в проект, органи місцевого самоврядування можуть вдатися до позики. Якщо ж проект не відповідає цій вимозі, у емітента збільшується ймовірність виникнення проблем з поверненням коштів інвесторам. | 
