ІНТЕГРАТИВНА ІДЕОЛОГІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕФОРМУВАННЯ : ИНТЕГРАТИВНА ИДЕОЛОГИЯ И ЕЕ РОЛЬ В СИСТЕМЕ АДМИНИСТРАТИВНОГО РЕФОРМИРОВАНИЯ

Краткое содержание

У “Вступі” обгрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, його науково-теоретична та практична значимість, характеризується ступінь дослідженості проблеми, формулюються основні концептуальні положення, які виносяться дисертантом на захист, вказується зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами Української Академії державного управління при Президентові України, визначається мета та основні завдання роботи, розкриваються елементи наукової новизни дослідження, його практичне та теоретичне значення, наводиться апробація результатів, в яких викладено основний зміст дослідження.

     У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження інтегративної ідеології” - здійснено понятійний аналіз терміну “ідеологія”;   визначено сутність та структуру суспільного ідеологічного поля, в межах якого проходить процес адміністративного реформування;  окреслені методологічні засади  дослідження інтегративної ідеології.

     Аналіз історіографії ідеологічної проблематики, починаючи з праць де Трасі і закінчуючи поглядами на проблеми ідеологій постмодернізму, структуралізму, комунікативної філософії, герменевтики тощо, привів нас до висновку, що універсального визначення ідеології не існує, оскільки ідеологія перебуває на різних рівнях, в різноманітних типах, формах та видах, а ідеологічні явища багатоманітні та багатофункціональні.

     Щоб сконструювати загальне робоче визначення ідеології, нами взято до уваги, що більшість складних явищ суспільного життя визначається двома шляхами: через зовнішні ознаки, що найбільш характерні для нього, або через основну сутнісну функцію самого явища.

     На нашу думку, за зовнішніми ознаками

-         ідеологія  - це сукупність або система ідей, що циркулює в суспільстві, явище суспільного життя, ментальний конструкт, що народжений свідомістю (індивідуальною, груповою, національною тощо);

-         ідеологія - це інтелектуальний продукт, вироблений ідеократією, що “матеріалізується” в політичних програмах, на сторінках наукових, публіцистичних творів, в ЗМІ, у мовленнєвій риториці тощо.

     З точки зору функціональності, ідеологія  - це суспільний інтегратор і координатор у  відцентрово спрямованій свідомості окремих соціальних груп. Як держава виступає інтегратором і координатором суспільного буття, так ідеологія є координатором та інтегратором  свідомісного та світоглядного полів, що взаємодіють і взаємозалежать від потреб, інтересів та цінностей людського життя.

     Доведено, що суспільне ідеологічне поле є складною системою, структурні елементи якої знаходяться у певній ієрархії та взаємодії. “Середовищем”, де під впливом масової свідомості та громадської думки виникає суспільна ідеологія, є поле суспільної психіки. В свою чергу, суспільна ідеологія – це багаторівневе утворення, що перетинається з ідеологічним полем глобальних цивілізаційних цінностей.

     Відзначається, що перший за обсягом рівень суспільного ідеологічного поля займає інтегративна ідеологія, яка поєднує в собі загальнолюдські,  суспільні,   державні цінності, виступаючи носієм ідеологем суспільного і державного ладу.

     Другий рівень суспільного поля складають ідеології, котрі поділяються за сферами людської діяльності та їх новоутворення (політичні, релігійні, професійні тощо).

     Третій рівень представлений локальними ідеологіями (ідеологія фірми, ідеологія рекламної кампанії тощо).

     Зауважено, що на сучасному етапі ідеологія адміністративної реформи формується під впливом ідеологем інтегративної та професійно-управлінської ідеологій. І тому, за умов системної невизначеності останніх, вести мову про формування ідеології адміністративної реформи досить складно. Ось чому є важливим дослідження інтегративної  та управлінської ідеологій, які мають безпосереднє відношення до процесу адміністративного реформування в Україні.

          Політичні ідеології, що впроваджуються лідерами політико-управлінської еліти в сучасній Україні,  акцентуються на раціональному спектрі політичних ідеологій і, в свою чергу, повинні лягти в основу інтегративної ідеології, яка складається не лише з ідеологем партій, але й з цінностей та ідей, що поширені в суспільстві.

     Ефективною, на нашу думку, методологічною основою дослідження ідеологічної проблематики загалом, а інтегративної ідеології зокрема, визначається поєднання системного підходу з методами “структурації”, введеними в науковий обіг  соціологом Ентоні Гідденсом.

     Спираючись на підхід М.Слюсаревського до вивчення свідомості, ми дихотомію ідеології і суспільної психології визнаємо хибною, оскільки вони співвідносяться між собою не як частини цілого, а як частина і ціле. Тому змінюється сама парадигма розгляду ідеології. Ідеологія постає не як щось відокремлене від суспільної психології (хоч і пов’язане з нею), а як її рівень та компонент. Погоджуючи підходи М.Слюсаревського та І.Попової, яка вводить в обіг поняття “буденна ідеологія” на означення соціальних уявлень та когнітивних компонентів буденної свідомості (beliefs), ми робимо висновок про те, що буденна ідеологія є структурним компонентом ідеологічного поля суспільної психіки.

     У другому розділі – “Інтегративна ідеологія - світоглядна основа адміністративного реформування” - визначена сутність інтегративної ідеології,  означено її місце в межах суспільного ідеологічного поля та досліджена роль в процесі реформування вітчизняної системи державного управління. Здійснено аналіз поняття “українська національна ідея” в контексті ціннісного виміру адміністративного реформування. Визначено шляхи впровадження та поширення інтегративної ідеології.

     Державна ідеологія – це ідеологія, що визнана єдино вірною в державі і яка не дозволяє  існування опозиційних ідеологій. Поняття “ідеологія державотворення”, на нашу думку, означає сукупність ідей, цінностей, принципів, та на відміну від поняття “філософія державотворення” - певної мотивації, риторики стосовно організації української держави. Президент України Л.Д.Кучма наголосив, що не державна ідеологія, а ідеологія державотворення покликана згуртувати українську націю, визначити ієрархію вищих національних інтересів та завдань.

     Державницька ідеологія - це сутнісна характеристика основної спрямованості будь-якої ідеології суспільного ідеологічного поля на підтримку цінностей національної державності. Держава як особлива форма організації суспільства, що побудована на певних ідеях та засадах при формуванні своїх структур та в ході їхнього функціонування, при визначенні найближчих та перспективних завдань свого розвитку не може не виходити з певних ідеологічних концепцій. Саме вони і складають “ідеологію функціонування держави”.  Ця ідеологія є системою ідеологем, що витікають з Конституції України та чинного законодавства і які держава зобов’язана підтримувати та впроваджувати через свої органи в процесі функціонування з метою збереження цілісності суспільства та його інтегрованості. Ідеологія функціонування держави є ідеологією офіційною. Ця ідеологія може стати обов’язковою ідеологією, якщо її ідеологеми будуть впроваджуватись шляхом державного примусу (як у тоталітарних державах), і тоді вона перетворюється в державну ідеологію.

     Ідеологія функціонування правової демократичної держави формується на основі державницької ідеології суб’єктів громадянського суспільства, які через механізми демократії формують державні органи та впливають на державну політику. Саме таку державницьку ідеологію ми можемо визначити як інтегративну.

Необхідність інтегративної ідеології в українській державі перехідного типу визначається тим, що саме при переході від однієї моделі суспільного устрою до іншої визначальною є роль держави, котра формує засади для виникнення громадянського суспільства, для реформування держави в правову і соціальну та інтегрує суспільство,  що  в процесі становлення та перетворення в громадянське стає плюралістичним.

Становлення громадянського суспільства супроводжується поліідеологічністю, але процес державного керівництва суспільними справами повинен проходити в межах певної інтегративної ідеології.

Визначається, що інтегративна ідеологія, з одного боку, - це державницька ідеологія суб’єктів суспільно-політичного життя, оскільки ідея державності на даному історичному етапі є провідною для нашого суспільства. З іншого боку, ця ідеологія підсилюється впливом держави і отримує риси ідеології функціонування держави. Інтегративна ідеологія охоплює сферу взаємодії держави і суспільства, і ця сфера є сутнісним стрижнем життєспроможності політичної нації. Саме тут виникає певна проблема: в процесі переходу суспільства від однієї якості до іншої держава є “суспільним поводирем” і постійно трансформується  відповідно до визначених ідей. Тому необхідне ідеологічне забезпечення “переходу”, і державу як інституцію не можна виводити за межі ідеологічного поля.

Зауважується, що інтегративна ідеологія  не повинна встановлювати межі для існування інших ідеологій, бо це призведе до поділу їх на головні і другорядні. Інтегративна ідеологія грунтується не на продукуванні нових ідей і нав’язуванні їх суспільству, а в підтримці тих концептуальних ідей, які є  підгрунтям більшості  політичних, економічних, професійних  ідеологій, що функціонують в суспільстві. Чому не всіх? Тому що завжди є деструктивні ідеології, які не інтегрують, а розпорошують суспільство.

Інтегративна ідеологія стає ініціатором формування спільного політико-правового простору держави і культурно-морального єднання населення, відродження почуття громадянськості. Вона виступає духовним забезпеченням єднання, що протистоїть сепаратизмові. Політична нація – це спільнота, що виробляє і втілює певні норми суспільного співіснування. На досягнення такої спільноти і повинна бути спрямована інтегративна ідеологія.  Суспільною силою, що виступає носієм нової інтегративної ідеології, можуть стати всі групи, які визнають право інших на самобутність за умови визнання такого ж рівного права за ними.

Зроблено висновок про те, що інтегративна  ідеологія не означає обов’язкова. Конституція України (ст.15) забороняє визнання будь-якої ідеології обов’язковою. Роз’яснюючи це положення, Oфіційний коментар Конституції наголошує, що ідеологічні настанови не можуть офіційно проголошуватись державою обов’язковими для вивчення, сповідання  і пропагування під загрозою тих чи інших санкцій. Тобто, з правової точки зору, під заборону підпадає не ідеологія, а  певний механізм її впровадження.

     Таким чином, легітимізована інтегративна ідеологія має бути об’єднавчою ідеологією українського перехідного суспільства, комплексом певних ідей та цінностей, що підтримуються більшістю членів суспільства та дають змогу інтегрувати його, не заперечуючи багатоманітності, в тому числі й ідеологічної. Інтегративна ідеологія - державна лише в тому розумінні, наскільки держава керується ії цінностями в процесі функціонування, а в Україні - і державотворення. Реформаційні ідеї повинні бути зрозумілі масам і надихати їх на взаємну з владою роботу. В іншому випадку, острах влади перед декларуванням ідей офіційних реформ сприймається як  “консервація” власних корпоративних ідей та цінностей, що відмінні від суспільних, оскільки у будь-якої  владної дії є ідея, що надихала на реалізацію цієї дії. Тому, доки не буде систематизованої та офіційно задекларованої і загальновизнаної інтегративної ідеології, дії влади і життя народу можуть залишатись різноспрямованими векторами.

     Проаналізувавши сучасні наукові підходи, ми прийшли до висновку, що поняття “українська національна ідея” в найбільш поширеному розумінні – це своєрідна ідеологія, що концентрується навколо ідеї державності української політичної нації. Національна ідея як ідеологія державотворення є стрижнем інтегративної ідеології, але не тотожна їй, оскільки сучасна інтегративна ідеологія обіймає більший комплекс ідей і за обсягом ширше поняття “національна ідея”. Система цінностей сучасного українського суспільства - це певна ієрархічна структура, чільне місце в якій займають цінності особистісні. При формуванні інтегративної ідеології необхідно шукати опертя в діалектичному поєднанні цінностей особистісних, національних, загальнолюдських.

     Зазначено, що політико-управлінська еліта України, здійснюючи адміністративну реформу з метою створення ефективної системи державного управління, повинна враховувати ідеологічні чинники реформування та забезпечити  реформу ідеологічно. Для цього, на нашу думку, необхідно:

-         визначити мету суспільної і державної трансформації;

-         систематизувати існуючі інтегруючі ідеологеми та на науковій основі, узгоджуючи пошук з метою суспільної трансформації, розробити нові;

-         розробити технологію поширення ідеологем інтегративної ідеології через визначені вище засоби в умовах плюралістичного суспільства та правової держави.

     У третьому розділі – “Функціональна роль інтегративної ідеології в системі адміністративного реформування” - досліджена корпоративна управлінська ідеологія державних службовців у її взаємодії з інтегративною ідеологією. Впроваджено в науку державного управління поняття “управлінська деонтологія” та визначено її місце як своєрідного свідомісного запобіжника між ідеологією корпоративною та інтегративною в державному управлінні.        

  Визначено, що корпоративна управлінська свідомість виробляє відповідну управлінську ідеологію, яка спрямована на обгрунтування та захист корпоративних інтересів і протиспрямована впливу інтегративної ідеології. Єдиним, на нашу думку, запобіжником, що стримує вплив корпоративної ідеології, є нормативні та деонтологічні чинники професійної свідомості. Якщо нормативні запобіжники продукуються законодавством та етичними кодексами, то деонтологічні чинники свідомості, в більшій мірі ніж кодекси, регулюються ідеологічними складовими інтегративної ідеології.

     Доведено, що деонтологічна складова професійної етики державного службовця формується під впливом професійної спрямованості, психологічних, моральних та ідеологічних чинників. Ідеї, що є складовими ідеологій усіх рівнів та які впливають на управлінця, в т.ч. і з боку  інтегративної ідеології, формують особистісну ідеологічну систему управлінця, котра визначає  мотивацію вчинка (виконання обов’язку).

    Проведено соціологічне опитування державних службовців і викладачів суспільних дисциплін на предмет необхідності та змісту інтегративної ідеології, визначення ідеологічних чинників державної служби. Результати опитування в діаграмах та таблицях наведено у додатках А і Б до дисертації. Соціологічне дослідження підтвердило припущення про те, що в процесі реалізації адміністративної реформи не можна недооцінювати ідеологічну компоненту, зважаючи на ментальність та управлінські вітчизняні традиції. Ідейні переконання значно впливають на прийняття управлінцями  управлінських рішень. Відповідно, поняття “політична нейтральність державної служби” необхідно виважити на предмет змісту та обсягу, оскільки державні службовці – це особи, які одночасно є провідниками інтегративної ідеології, працюють в межах інтегративної ідеології та знаходяться під впливом ідеологій інших рівнів, продукують і одночасно знаходяться під впливом управлінської корпоративної ідеології, мають певні політичні та професійно-ідеологічні переконання за будь-якого зовнішнього тиску офіційної політичної нейтральності.

     Виходячи з припущення, що хоча інтегративна ідеологія офіційно і не визначена, але її ідеологеми  повинні бути офіційно проголошені та закріплені в нормативно-правових актах, урядових програмах і виступах керівників держави, нами, із застосуванням комп’ютерної бази даних “Ліга”, здійснено політологічний аналіз чинного законодавства, щодо виявлення консолідуючих цінностей, принципів та ідей. Зазначено, що державний лад України побудовано на ідеях державності, розвитку етнічної української нації і національних меншин, розвитку національної мови, європейських орієнтирів в розбудові держави. Суспільний лад грунтується на принципах та ідеях народного суверенітету, етнічної багатоманітності, формування титульної етнічної нації, формування української політичної нації, плюралізму, демократизму, законності, соціальної справедливості, неприпустимості втручання у сферу приватного життя фізичної особи, свободи власності, свободи підприємництва, свободи договору, судового захисту за порушення прав.

     Дослідження блоку господарського законодавства розкриває такі цінності, принципи та ідеї, котрі повинні консолідувати суспільство: добробут сімейний та особистий, плюралізм власності в умовах ринкових відносин, підприємницька ініціатива – засіб для виходу з кризи, законність в роботі, поєднання економічної свободи з державним регулюванням економіки.

     Основними цінностями та ідеями, що закріплені в блоці соціального законодавства можна визначити добробут, переорієнтацію соціальної політики на сім’ю, ідею самореалізації особи в умовах державної підримки найбільш вразливих верств населення, захист материнства, дитинства. Складовими інтегративної ідеології в духовній сфері є гуманізм, патріотизм, національно-культурна традиційність, поєднання національних та загальнолюдських цінностей, законність та правопорядок, ідея формування гармонійно розвинутої особистості.

     Також здійснено політологічний аналіз офіційних виступів глави держави і урядовців з метою виокремлення офіційних ідеологем інтегративної ідеології українського суспільства. Саме в таких виступах ідеологеми інтегративної ідеології виконують суспільно-орієнтаційну та мобілізаційну функції. Цей аналіз дав можливість визначити рейтинг тих принципів та ідей, що, на їх думку,  зможуть консолідувати наше суспільство:  законність (правопорядок), демократія, добробут, соціальна справедливість.

     Зазначено, що основоположна проблема дієвості будь-якої інтегративної ідеології полягає не стільки у визначенні ідеологем, скільки у визначенні шляхів реалізації цих ідей. Тому необхідно, в першу чергу, приділити основну увагу принципам, правилам, процедурам щодо досягнення вже задекларованих ідей гуманізму, людиноцентризму, добробуту, справедливості тощо і надати їм з боку держави статусу недоторканості, який забезпечити силою державного механізму.

     Держава у нормативних актах та програмних документах визначила  способи ідеологічного впливу через громадянське, родинно-сімейне, військово-патріотичне, трудове виховання, здоровий спосіб життя, превентивне виховання, соціалізацію особистості, створення позитивного інформаційного простору.

     Доведено, що за умов обмеженості державних ресурсів, ключовою ланкою в системі поширення ідеології, виступає система освіти.

     Недієздатність офіційно задекларованих інтегруючих ідеологем полягає в їх несистемності. Системність може з’явитися лише тоді, коли буде вироблена модель трансформації українського суспільства. Ідеологічне забезпечення адміністративної реформи, в першу чергу, полягає у визначенні мети суспільної і державної трансформації. Нова перспектива народжує стимулюючі ідеї, які, в свою чергу, надихають на реалізацію цієї перспективи.

          У “Висновках” на основі проведеного дослідження зроблено ряд узагальнень та рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення.

1. “Ідеологія” – це термін, універсального визначення якого не існує, але він найбільш вживаний на означення кількох понять:

-         системи ідей (явище суспільного життя), що циркулюють в суспільстві;   

-         інтелектуального продукту, виробленого ідеократією.

-          координатора та інтегратора (з точки зору функціональності) свідомісного та світоглядного полів, що взаємодіють і взаємозалежать від потреб, інтересів та цінностей людського життя.

     Інтегративна ідеологія - це  об’єднуюча  ідеологія українського перехідного суспільства, системи офіційно визначених державою в документах нормативного та програмного характеру ідей та цінностей, що визнаються більшістю членів суспільства і дають змогу інтегрувати його, не заперечуючи багатоманітності, в тому числі й ідеологічної. Інтегративна ідеологія - державна лише в тому розумінні, наскільки держава керується ії цінностями.

     Ідеологія державотворення є  сукупністю ідей, цінностей, принципів, та на відміну від поняття “філософія державотворення” - певної мотивації, риторики стосовно організації української держави.          

     Державницька ідеологія - це сутнісна характеристика основної спрямованості будь-якої ідеології суспільного ідеологічного поля на підтримку цінностей національної державності.

     Ідеологія функціонування держави є системою ідеологем, що витікають з Конституції України та чинного законодавства, і які зобов’язана підтримувати та впроваджувати держава через свої органи в процесі функціонування з метою збереження цілісності суспільства та його інтегрованості.

     Українська національна ідея, в найбільш поширеному розумінні – це своєрідна ідеологія, що концентрується навколо ідеї державності української політичної нації. Національна ідея як ідеологія є стрижнем інтегративної ідеології, але не тотожна їй, оскільки сучасна інтегративна ідеологія обіймає більший комплекс ідей і за обсягом ширше поняття “національна ідея”.

2. Доведено, що інтегративна ідеологія, з одного боку, - це державницька ідеологія суб’єктів суспільно-політичного життя, з іншого боку, ця ідеологія підсилюється впливом держави і отримує риси ідеології функціонування держави. Інтегративна ідеологія охоплює сферу взаємодії держави і суспільства, і ця сфера є сутнісним стрижнем життєспроможності політичної нації. Необхідність інтегративної державницької ідеології в державі перехідного типу під час адміністративного реформування визначається потребою в консолідації суспільства, що трансформується.     Інтегративна ідеологія грунтується не на продукуванні нових ідей і нав’язуванні їх суспільству, а в підтримці тих концептуальних ідей, котрі є  підгрунтям більшості  ідеологій, що функціонують в суспільстві. Оскільки обов’язковими визнаються ідеології, які впроваджуються шляхом примусу, то інтегративна ідеологія, що  реалізується іншими способами має конституційне право  на існування.

3.  Визначено структурні рівні суспільного ідеологічного поля (інтегративна ідеологія, ідеології за сферами людської діяльності, локальні ідеології, буденна ідеологія), запропонована структурно-функціональна схема інтегративної ідеології у її взаємодії з суспільством та державою (рис.1) і обгрунтована юридична можливість існування офіційної інтегративної ідеології в межах конституційних вимог статті 15 Основного Закону України. Досліджено, що у полі інтегративної ідеології існує корпоративна ідеологія державних службовців, визначення і вивчення якої є важливим для успіху реформування системи державного управління в Україні.     

4. Доведено, що у процесі адміністративного реформування цінності інтегративної ідеології не потрібно придумувати – їх потрібно вичленити з нормативно-правових актів, програмних документів та, в певній мірі, з програм центристських політичних партій і систематизувати у відповідності з моделлю суспільної і державної трансформації. Система цінностей сучасного українського суспільства - це певна ієрархічна структура, чільне місце в якій займають цінності особистісні. І саме в них необхідно шукати опертя при формуванні інтегративної ідеології.