ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (державно-управлінський аспект)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь дослідженості тематики дисертації у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами й темами, формулюються мета та основні завдання дослідження, визначається наукова новизна, окреслюються теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження, практичне значення одержаних результатів, зазначається, як була здійснена апробація результатів дисертації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічний аналіз дослідження інформаційного суспільства” – виділяються і аналізуються найбільш важливі підходи до розгляду інформаційного суспільства, наводяться основні напрямки сучасних наукових досліджень окресленої проблеми, відзначається їх актуальність. Розглядаються негативні та позитивні аспекти сучасних інформаційних процесів.

Серед теоретико-методологічних праць з питань інформаційного суспільства виділено такі основні підходи до окресленої проблематики:

Теорія постіндустріального суспільства як джерело концепцій інформаційного суспільства. Увагу зосереджено на переході до постіндустріального суспільства як нового етапі розвитку цивілізації (праці Д.Белла, З.Бжезинського, Н.Віннера, Г.Кана, К.Кеністона, А.Турена та ін.).

Політика і засоби масової інформації в теоріях інформаційного суспільства. Інтенсивне впровадження в політичний процес нових засобів інформації і розширення сфери застосування класичних сприяють змінам традиційного політичного процесу сучасних країн. Особлива увага приділяється питанням впливу інформаційного суспільства на політичні процеси у роботах: К.Дойча, С.Московічі, В.Райніке. О.Тоффлера, Ф.Ферарроті та ін. Сучасні вітчизняні дослідники також звертають особливу увагу на зазначені процеси, зокрема відзначаються праці В.Іванова, О.Литвиненка, Є.Макаренко, Г.Почепцова, В.Ребкала, А.Шадріна, С.Чукут та ін. В епоху нових електронних технологій, мікроелектроніки та інформатики інтегруюча роль символічних функцій засобів масової інформації поступається місцем їх диференціації, усе більш різноманітному спектру їх застосування. Зміни, які відбуваються із засобами масової інформації в інформаційному суспільстві, детально аналізуються у працях Дж.Барбера, Д.Бенджаміна, Дж.Лалла, М.Маклюена, П.Нора, П.Палена, Дж.Томпсона та ін.

Економічні аспекти теорій інформаційного суспільства. Новітні концепції спираються переважно на дослідження П.Дракера, М.Кастельса і Т.Стоуньєра, в яких досліджуються економічні зміни, що відбулися в розвитку сучасної цивілізації. Особливо слід відзначити фундаментальне дослідження М.Кастельса “Інформаційна ера: економіка, суспільство і культура”, який однією з ключових рис інформаційного суспільства називає специфічну форму соціальної організації, у якій завдяки новим технологічним умовам, що виникають, генерування, обробка й передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності й влади. Іншою ключовою рисою інформаційного суспільства є мережева логіка його базової структури. Серед вітчизняних дослідників, які займаються окресленими проблемами, слід згадати І.Розпутенка, Д.Саллівана, В.Хомякова, Ю.Юрчишина та ін.

Місце сучасних інформаційних і комунікаційних технологій у теоріях інформаційного суспільства. Темпи розвитку інформаційних технологій, на думку Дж.Болтера, У.Дайзарда, Ж.Ліотара, Й.Масуди, Дж.Мартіна, Д.Робертсона та ін., переводять постіндустріальне суспільство в новий якісний стан або стадію інформаційного суспільства. Відзначаються роботи сучасних вітчизняних та російських дослідників щодо місця і ролі інформаційних і комунікаційних технологій в процесі побудови інформаційного суспільства – В.Бикова, В.Дрожжинова, І.Огірко, В.Троня, П.Цегольника, О.Шевчука, А.Штрика, Ф.Широкова та ін. Важливими також є дослідження проблем використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій в освіті: В.Лугового, С.Калашнікової, С.Майбороди та ін. Це стосується також і питань упровадження дистанційної освіти, її місця і ролі для освітнього розвитку суспільства. Поява Інтернету та питання його правового регулювання досліджуються у роботах Д.Барлоу, Р.Мактавіша, Г.Рейнголда та ін.

Етичні аспекти розвитку інформаційного суспільства. Аналізуючи проблеми становлення і розвитку інформаційного суспільства, не можливо уникнути питань, які стосуються його впливу на гуманітарну сферу суспільного життя. На сьогодні не існує одностайності серед науковців та широкого кола громадськості стосовно визначення дії (позитивної чи негативної) сучасних інформаційних і комунікаційних технологій як на окрему людину, так і на розвиток суспільства в цілому. Вплив сучасних інформаційних процесів на розвиток духовної культури безпосередньо висвітлений у працях Ж.Баландьє, Ф.Вебстера, А.Етціоні, Ж.Ліотара, Б.Луссато, К.Марлетті, В.Мелоді, Ф.Метсона, К.Касторіадоса та ін. Етичні проблеми появи і розвитку інформаційного суспільства найбільш яскраво розглянуто у працях К.Германа, Д.Лайона, Ж.Елюля, Г.Йонаса, Р.Коена, Дж.Нейсбіта, Г.Шіллера.

Інформаційне суспільство і державне управління. У цьому контексті заслуговують на увагу дослідження різноманітних технологій взаємодії людини і держави у працях В.Бакуменка, М.Головатого, В.Князєва, Б.Кухти, А.Ліпенцева, Я.Малика, І.Надольного, П.Надолішного, Н.Нижник, Л.Шкляра, А.Чемериса та ін.

Отже, узагальнюючи наявні підходи щодо розгляду інформаційного суспільства, його можна визначити як процес у цілому, що іманентно притаманний сучасному етапові суспільного розвитку, сутність якого полягає в творенні, накопиченні, передачі, обробці та використанні інформації у всіх її проявах, інтенсифікації суспільного життя як на рівні окремого індивіда, так і суспільства загалом; перетворенні інформації та знання у продуктивні сили суспільства, формування на цій основі суспільства, заснованого на знаннях.

У другому розділі – “Європейський досвід формування інформаційного суспільства” – здійснено аналіз основних етапів і засад процесу формування інформаційного суспільства Європейським Союзом, виділено основні аспекти державного регулювання інформаційної сфери зарубіжних країн у контексті окресленої проблеми, визначено основні чинники й фактори, що впливають та зумовлюють перебіг цього процесу. Приділена особлива увага аналізу Програми Європейського Союзу “Електронна Європа” та відповідної Програми країн-кандидатів у європейську спільноту “Електронна Європа Плюс”.

Державне регулювання процесів формування інформаційного суспільства в нових умовах сучасного розвитку передбачає: заохочення конкуренції, боротьбу з монополізмом; забезпечення доступу до інформації й інформаційних ресурсів для всього населення; дотримання свободи слова; захист інтересів національних меншин та підлітків в інформаційній сфері; збереження національної культурної спадщини, мови, протистояння культурній експансії інших країн; забезпечення інформаційної безпеки; охорону інтелектуальної власності; боротьбу з кіберзлочинами; впровадження електронного уряду; надання електронних послуг громадянам і підприємцям; правове регулювання мережі Інтернет.

Порівнюючи світові тенденції формування інформаційного суспільства з досвідом Європейського Союзу, слід відзначити, що починаючи з 1994 р. Європейський Союз з усією відповідальністю поставився до окреслених завдань. Свідченням цього є і робота Форуму з питань обговорення проблем інформаційного суспільства, діяльність якого у більшості випадків допомогла на рівні європейської спільноти виявити ті основні проблемні зони, які вимагали особливої уваги. Окрім того, відповідні декларації, прийняті Європейським Союзом, окреслили й визначили шляхи і напрями формування інформаційного суспільства. Так, якщо в першій (1994 р.) Декларації проголошувалася необхідність побудови інформаційного суспільства загалом, а в 1997 р. визначалися основні аспекти і напрями цього процесу, то в 1999 р. – вже йшлося про відповідальність і роль держави у цих процесах, а також про те, що недостатньо виголосити наміри, і навіть недостатньо надати матеріальні можливості для використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, необхідно створити атмосферу сприяння використанню цих технологій, залучити людей до них, заохотити їх це робити.

Саме з цією метою Європейським Союзом була розроблена Програма “Електронна Європа” і План дій „Електронна Європа 2002”. Вони стали своєрідним підсумком діяльності Європейського Союзу за попередні 5 років побудови інформаційного суспільства, і водночас визначають наступні, вже більш конкретні заходи і дії щодо його формування. Важливим аспектом реалізації цієї програми стали три напрями: 1) дешевий, швидкий, безпечний Інтернет, який передбачає: дешевий і швидкий доступ до Інтернет; швидкий Інтернет для дослідників та студентів; безпечні мережі та смарт-карти; 2) інвестиції в людей і вміння: європейська молодь у цифровий вік; робота в економіці, заснованій на знаннях; участь для всіх в економіці, заснованій на знаннях; 3) стимулювання використання Інтернету: розвинена е-комерція; урядові он-лайн: електронний доступ до публічних послуг; медицина в мережі Інтернет; європейський цифровий зміст для глобальних мереж; розумні транспортні системи.

Виділяються три основних методи, за допомогою яких має бути реалізована програма “е-Європа”: 1) Прискорене регулювання відповідного правового середовища. 2) Підтримка нової інфраструктури і послуг в усій Європі. Переважний розвиток підприємств приватного сектора. 3) Застосування відкритого методу координації та оціночних досліджень - ця мета гарантує те, що дії будуть відзначатися ефективністю, матимуть запланований вплив та досягнуть обов’язково високого рівня в усіх державах-членах. Особливе значення для ефективності зазначених заходів мають проведення щовесни контрольних заходів, своєрідного тестування за допомогою відповідних індикаторів. Щороку ці індикатори відслідковуються і подаються на розгляд в Європейську Комісію, яка у свою чергу вносить відповідні зміни і кореляцію до Плану дій і Програми “е-Європа”. Підтвердженням цього є розробка і затвердження Плану дій “Електронна Європа 2005”. Слід відзначити, що кожен наступний план дій все більше конкретизує реалізацію Програми. Проблематика дедалі звужується, увага держав акцентується на найбільш проблемних моментах і саме туди спрямовуються спільні зусилля держав. Серед найбільш актуальних проблем для Європейського Союзу залишаються проблеми впровадження електронного уряду, електронної освіти та електронного здоров’я.

Європейський Союз будує інформаційне суспільство разом з іншими державами, які прагнуть вступити до нього. Свідченням цього є Програма “Електронна Європа Плюс”, в якій визначені основні цілі та зусилля країн-кандидатів у члени Європейського Союзу. За допомогою цієї програми будуть узгоджені зусилля і дії країн-членів щодо вимог Європейського Союзу. Першочергові заходи даної програми передбачають насамперед формування відповідних засад для становлення інформаційного суспільства. Отже, розглянувши основні напрями формування інформаційного суспільства Європейським Союзом, доходимо до висновку, що ефективність цього процесу прямо залежить від зацікавленості політичної еліти цієї спільноти, від спільних зусиль держав-членів, відповідної цілеспрямованої державної політики, розробки і реалізації спеціальних програм. Досвід Європейського Союзу переконує також у тому, що не менш важливим є створення системи мотивації залучення громадян до використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, надання найбільш важливих електронних послуг для громадян і підприємців.

У третьому розділі – “Державне управління формуванням інформаційного суспільства в Україні” – виділено та проаналізовано основні етапи і завдання процесу формування інформаційного суспільства в Україні. Розкрито особливості їх сучасного прояву як у суспільному житті в цілому, так і в практиці державотворення зокрема. Запропоновано деякі заходи щодо їх ефективного використання в Україні. Ґрунтовно проаналізовано основні засади та напрямки формування інформаційного суспільства в Україні, зазначено основні аспекти його законодавчого забезпечення, а також розкрито відповідні етапи реалізації Програми “Електронна Україна”.

Передусім відзначається, що Україна, як і більшість країн світу, перебуває на шляху до інформаційного суспільства. Проте для пересічних громадян нашої держави проблеми формування інформаційного суспільства є досить далекими і не надто актуальними порівняно з проблемами зайнятості, соціального захисту, охорони здоров’я тощо. На рівні державного управління переважно усвідомлюються і вирішуються проблеми, пов’язані насамперед з інформаційною безпекою. Хоча в цьому відношенні ситуація поліпшилась із прийняттям відповідних указів Президента України. Зокрема, в Указі Президента „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” зазначається, що забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвитку підприємництва.

В Україні планується у найкоротші строки створити належні економічні, правові, технічні та інші умови для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших установ, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницької діяльності до мережі Інтернет; розширити і вдосконалити подання у мережі Інтернет об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації.

У контексті досліджуваної проблеми потребує свого розвитку також і впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у системі державного управління, фінансовій сфері, підприємницькій діяльності, освіті, наданні медичної та правової допомоги та інших сферах. Слід вирішити завдання щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства. Потребує свого вдосконалення правове регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів. Отже, можна зробити висновок, що хоча в Україні ще не розроблена повною мірою власна Концепція формування інформаційного суспільства, однак у цьому напрямку спостерігаються позитивні зрушення. Державному управлінню слід, починаючи з самого себе і враховуючи відповідний позитивний досвід інших країн, забезпечити вирішення окресленої проблеми.

Все вищезазначене щодо формування інформаційного суспільства країнами Європейського Союзу є актуальним і для України. Однак, на відміну від Європейського Союзу, наша країна тільки розпочинає свої кроки у напрямку формування інформаційного суспільства. Більшість проблем, які вже вдалося вирішити європейській спільноті, зокрема забезпечення вільного доступу більшості громадян до мережі, класифікація і надання електронних послуг громадянам та бізнесу й інші, все ще лишаються для нашої держави не найближчою перспективою.

Особливо слід відзначити важливість розробленої Державним комітетом зв΄язку та інформатизації України Програми „Електронна Україна”, яка базується на основних положеннях програми „Електронна Європа Плюс”, оскільки відповідно до Указу Президента України „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”, Україна здійснює стратегічний курс на інтеграцію з Європейським Союзом. Головне завдання програми „Електронна Україна” – сприяти розвитку економічного потенціалу України, підвищити конкурентоспроможність економіки, рівень та якість життя населення.

У цьому контексті в дисертації детально розглянуто нормативно-правове забезпечення процесу формування інформаційного суспільства нашої держави, при цьому увага зосереджується на необхідності якнайшвидшого прийняття законів, які б сприяли цьому процесові, а саме: про телекомунікації, про діяльність у сфері інформатизації, про захист персональних даних; про електронну торгівлю; про захист суспільної моралі та людської гідності.

Як підсумок зробленого аналізу визначені та запропоновані шляхи оптимізації процесу формування інформаційного суспільства в Україні, а саме: відзначена необхідність розробки та впровадження державної програми мотивації використання інформаційних і комунікаційних технологій як окремими громадянами України, так і органами державної влади й місцевого самоврядування; необхідність заохочення та сприяння доступу до мережі Інтернет за допомогою впровадження пільгових тарифів для студентів, учнів і пенсіонерів; сприяння у наданні електронних послуг громадянам і підприємцям по доступній ціні.