ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

         У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її науково-теоретична і практична значущість, характеризується ступінь дослідженості наукової проблеми, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами й темами, розкриваються елементи наукової новизни та практичної корисності одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

         У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади формування де­р­жав­ної молодіжної житлової політики в Україні” – проведено системний огляд основних наукових джерел за темою дисертаційної роботи, обґрунто­вується вибір напрямів дослідження.

У розділі на основі системного аналізу розкрито пріоритетні напрями державної молодіжної житлової політики. Підкреслено, що, молодь, становлячи своєрідний “потенціал” будь-якого суспільства, займає все вагоміше місце в дер­жавній політиці в усіх без винятку країнах.

На сучасному етапі тільки науково-інноваційний прорив дасть змогу конкретному суспільству, державі, нації забезпечити достойне місце в системі міжнародного розподілу праці. Роль молоді ще більше посилюється з урахуванням даних сучасних тенденцій розвитку цивілізації.

Обґрунтовується теза, що державна молодіжна житлова політика є складовою державної молодіжної політики, яка, у свою чергу, входить у більш загальне поняття молодіжної політики. Цілі й завдання державної молодіжної житлової політики мають забезпечувати реалізацію більш загальних цілей державної молодіжної політики та ще більш загальних – молодіжної політики. Тому пріоритетним завданням державної молодіжної житлової політики слід вважати забезпечення житлом тієї частини молоді, яка здатна здійснити інноваційний розвиток українського суспільства.

У дисертації наголошується, що термін “державна молодіжна житлова політика” слід розуміти як:

– по-перше, діяльність органів державної влади, посадових осіб держави, уповноважених організацій та установ щодо визначення цілей, завдань держави в галузі забезпечення молодих сімей житлом і засобів їх досягнення;

– по-друге, сукупність практичних заходів і дій, що їх здійснюють органи державної влади, посадові особи, уповноважені організації та установи з реа­лізації функцій держави в досягненні нею цілей та завдань щодо забезпечення молоді відповідними житловими умовами, ураховуючи пріори­тети загально­національної стратегії розвитку.

Розглянуто також можливість застосування іпотеки в рамках державної молодіжної житлової політики.

Іпотека є найпоширенішим механізмом, який забезпечує платоспро­мож­ність, а отже, й доступ широкого кола населення, в тому числі й молоді, до об’єктів житлового будівництва.

Виявлено низку основних функцій, які виконує іпотека, а саме:

·        залучення інвестицій у сферу матеріального виробництва;

·        забезпечення повернення кредиту;

·        стимулювання обороту і перерозподілу нерухомого майна, коли інші способи (купівля-продаж тощо) економічно недоцільні або юридично неможливі;

·        формування багаторівневого фіктивного капіталу у вигляді заставних, похідних іпотечних цінних паперів тощо;

·        стабілізація банківської системи;

·        формування єдиної ціни капіталу в масштабі країни;

·        перерозподіл нерухомості в інтересах суспільства.

У цьому й наступних розділах підкреслюється, що іпотеку необхідно розглядати з урахуванням її ролі не лише в макроекономічних, а й у соціальних і політичних сферах життєдіяльності суспільства та держави. Іпотека є могутнім інструментом державної політики, за допомогою якої держава вирішує кілька важливих проблем, які сприяють політичному іміджу будь-якої влади:

–вирішення житлової проблеми. Будь-яка влада набирає політичні дивіденди за умови успішного розв’язання цього питання;

–іпотека через надання державних субсидій дає змогу державі, витрачаючи значно менші бюджетні кошти, реалізовувати соціальні програми забезпечення житлом пільгових верств населення. Питання актуальне через неспроможність бюджету нашої держави безпосередньо профінансувати будівництво житла для молодих сімей;

–розв’язання проблеми безробіття. Питання стоїть на даний час перед державою дуже гостро з огляду на високий рівень безробіття в Україні;

–стимулювання трудової активності молодого населення країни й формування активної життєвої позиції громадян;

–сприяння детінізації економіки й переходу значної частини активної в трудовому відношенні молоді з тіньового до легального сектора економіки.

Держава використовує іпотечне кредитування в рамках молодіжної житлової політики шляхом цільового адресного субсидування позичальників відповідних категорій та діяльності щодо зниження ризиків кредиторів.

Показано, що всі більш-менш успішно діючі моделі іпотечного кредитування в країнах з перехідними економіками є фактично спробою адаптації окремих елементів німецької іпотечної моделі до конкретних національних умов. Однак спроба механічного перенесення іноземних, нехай і успішно діючих іпотечних моделей для використання в Україні не дасть бажаного результату (що і видно з проведеного аналізу стану іпотечного кредитування в країнах з перехідними економіками). Необхідна розробка своїх, національних моделей іпотечного кредитування з урахуванням економічного стану, менталітету, традицій, тенденцій економічного й соціального розвитку кожної окремо взятої країни. Проте це не принижує значення досвіду інших країн, які створили успішно функціонуючі іпотеки.

         У другому розділі – “Соціально-економічні передумови здійснення державної молодіжної житлової політики” – опрацьовано методологію дослідження й розкрито зміст і сутність соціально-економічних передумов та напрями здійснення державної молодіжної житлової політики.

         У розділі акцентується увага на демографічній ситуації в Україні як об’єктивній передумові розробки й здійснення ефективної державної молодіжної житлової політики.