ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів, визначено об’єкт, предмет, мету, основні завдання, методологічну і теоретичну основу, концепцію і методику дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, положення, які винесено на захист,  відображено  апробацію і  впровадження  результатів дослідження у  системі  підготовки спортсменів.

У  першому розділі - «Теоретичні і методичні аспекти дослідження  проблеми оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів» - визначаються методи дослідження зазначеної проблеми, обґрунтовується сутність і роль оптимізації навчально-тренувального процесу, виділяються основні ознаки і фактори оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічної підготовки спортсменів.

Сучасний стан розвитку освіти в Україні передбачає оновлення її змісту,  принципів організації,  ефективне використання нових педагогічних  технологій.  Обґрунтування  методології і теорії змісту освіти на всіх її ступенях і рівнях, створення освітніх стандартів та науково-педагогічне забезпечення їх реалізації визнано пріоритетними для  педагогічної  науки  і практики. У контексті зазначеного актуальними є питання оптимізації навчально-виховного процесу, який би системно охоплював найважливіші фактори розвитку особистості, формування її найважливіших рис і якостей.

На думку провідних вчених в галузі дидактики (Ю.Бабанський, В.Бондар, С.Гончаренко), принцип оптимальності в педагогіці пов’язує мету навчання та виховання і засоби її досягнення в навчально-виховній діяльності. Він потребує досягнення максимального пізнавального чи навчально-виховного ефекту з мінімальними витратами матеріальних засобів і зусиль педагога та учнів.

Розуміння складності і багатоаспектності оптимізації навчально-тренувального  процесу та підготовки спортсменів спонукало до системного осмислення цього явища та використання найважливіших методів  теоретичного  та  емпіричного характеру.  До методів теоретичного дослідження проблеми віднесено порівняльно-історичний аналіз, сходження від абстрактного до конкретного, моделювання, метод графів, індукції та дедукції, причинно-наслідковий аналіз. Серед методів емпіричного дослідження були використані такі, як анкетування, інтерв’ю, дослідницькі бесіди, наукові спостереження, узагальнення незалежних характеристик, метод рейтингу, самооцінки, педагогічний консиліум, експеримент, кореляційний аналіз, статистична і математична обробка даних.

На матеріалі теоретичного аналізу було зазначено, що оптимізація належить до складних категорій дидактики і тому вимагає виділення найсуттєвіших її ознак. До них віднесено вибір найбільш сприятливого варіанту побудови навчально-тренувального процесу; педагогічні дії, які забезпечують необхідний рівень підготовки спортсменів.

         Оптимізація навчально-тренувального процесу розглядається не як окремий або особливий метод. Вона являє собою цілеспрямований підхід до побудови навчально-тренувального процесу, завдяки якому у єдності розглядаються принципи, особливості змісту навчального матеріалу і його впливу, арсенал форм і методів тренування, особливості контингенту. Аналіз теоретичних і методичних аспектів дослідження зазначеної проблеми дозволив констатувати, що у науковій практиці існує ряд конструктивних рішень з цього питання. Оптимізація розглядається вченими як умова зміцнення взаємозв’язку між метою і завданнями, змістом і формою спортивного тренування, кількісними і якісними проявами, виявленнями конкретного і цілого у навчально-тренувальному процесі. На основі сформульованої мети конкретизуються завдання оптимізації. Таким чином, мета і завдання оптимізації навчально-тренувального процесу відображають не тільки її бажаний результат, але і визначають зміст і організацію діяльності тренера і спортсмена. Формулювання мети і завдань оптимізації навчально-тренувального процесу носить конкретний характер. В якості визначальних ознак конкретності доцільно вважається інформативність, реальність, змістовність.   

         Набутий  у  попередні  роки досвід теоретичного осмислення окремих питань оптимізації навчально-тренувальних занять має важливе значення і дозволяє виділити на анатомічному рівні характерні ознаки і прояви цього процесу. Проте, залишаються теоретично і практично невирішеними питання,  пов’язані  з  осмисленням  оптимізації  як категорії цілісної педагогічної дії, спроможної системно охопити найсуттєвіші прояви і фактори цього процесу.

Аналіз теоретико-концептуальних і методичних аспектів дослідження проблеми оптимізації дозволяє визначити, що найбільш перспективним є науково-педагогічний погляд, у якому домінує принцип системності. Оптимізація навчально-тренувального процесу є системоутворюючим явищем, в якому враховуються складові компоненти і фактори впливу на підготовку спортсмена.

         З метою пошуку можливої інтеграції складових компонентів навчально-тренувального процесу та його оптимізації  на цій основі були виділені і проаналізовані основні фактори впливу на навчально-тренувальний  процес. Було розглянуто, зокрема, три основних фактори, які дозволили охопити фізіологічні, психологічні,  а також дидактичні процеси,  зроблено висновки про необхідність їх ефективного використання з метою оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів.

         Фізіологічні фактори є основою нервово-м’язової роботи,  яка складає специфіку певного виду спортивної діяльності, впливає на фізичну і технічну підготовку спортсменів. Підкреслено, що людський  організм являє  динамічну  систему, сутність якої полягає у тому, що життєдіяльність усіх його органів, клітин, тканин має складну організацію  саморегулювання.  Фізіологічні фактори не є самостійними і їх виникнення в організмі спортсмена у потрібний момент і з достатнім ступенем ефективності обумовлене психологічними факторами спортивної  діяльності,  які за змістом поділяються на сугестивні, ментальні та соціально-ігрові. Вказано на важливість підготовки спортсменів до психологічної саморегуляції, а також необхідність ефективного використання основних її засобів, методів та форм.

         Особливе  місце у дисертації відведено висвітленню ролі дидактичних  факторів  оптимізації навчально-тренувального процесу. Вони дозволяють активно використовувати набутий раніше досвід фізичного  загартування  дітей  та молоді, організації спортивної діяльності, впровадження новітніх освітньо-виховних технологій у навчально-тренувальному процесі, використання нетрадиційних засобів підготовки спортсменів.

         Другий розділ -  «Особливості  навчально - тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом» - присвячено висвітленню питань організації навчально-тренувальних занять юних спортсменів,  а  також  побудови навчально - тренувального процесу на рівні виявлення вищої спортивної майстерності.

         Науково-педагогічний пошук засвідчив, що проблема оптимізації може бути глибоко осмислена на основі вивчення загальнотеоретичних і методологічних закономірностей освітньо-виховної діяльності, а також положень, які характеризують фізіологічні, психологічні та дидактичні особливості навчально-тренувального процесу на окремих етапах його організації. Посилаючись на результати досліджень вчених-педагогів М.Бакуліна, В.Бегідова, А.Бондарчука, Є.Вільчковського, Л.Матвєєва та ін., було зазначено, що навчально-тренувальний процес покликаний створити умови, за якими спортсмени можуть набувати необхідний  досвід  і,  в той же  час, виявляти властиві їм сили і можливості,   спиратися   на   наявний потенціал свого емоційно-почуттєвого, інтелектуального та фізичного розвитку. Враховуючи особливу   роль   особистості   спортсмена   у навчально-тренувальному  процесі, підкреслена важливість осмислення сучасних дидактичних проблем спортивного тренування з позицій теорії і практики особистісно орієнтованого навчання.

         У процесі дослідження були вивчені особливості організації навчально-тренувальних занять юних спортсменів. Зазначено, що підлітковий вік є одним із найбільш складних і відповідальних періодів у життєвому циклі людини, характеризується яскраво вираженими специфічними якостями, які необхідно знати і враховувати тренеру-викладачу  у  процесі  спортивного тренування. У дисертації проаналізовано фізіологічні особливості розвитку організму підлітків, виявлення  вікової динаміки  фізичних сил  і найбільш сприятливих періодів  їх  розвитку в окремих видах єдиноборств та ігрових видах спорту.

         Урахування вікових особливостей, зміни фізичних якостей необхідне для визначення методики спортивних занять, допустимих тренувальних навантажень. Вивчення впливу спортивного тренування на фізичний розвиток, фізичну та спортивно-технічну підготовленість дітей, підлітків та юнаків має важливе значення для наукового обґрунтування теорії і методики їх фізичного виховання та спортивної підготовки.

Оптимізація навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів стає можливою на основі врахування закономірностей, які пов’язані з розвитком, становленням на формуванням особистості спортсмена. Особистісно орієнтований підхід до осмислення цієї проблеми є методологічним принципом і, в той же час, дозволяє глибше розкрити суттєві резерви, які існують у практиці дидактичного забезпечення навчально-тренувального процесу.

На основі аналізу результатів наукових досліджень в галузі психології (Г.Костюк, Б.Ломов, В.Мельников, П.Рудик) зазначено, що психічні якості у підлітковому віці мають більше виражену динаміку, ніж фізичні. Пояснюється це тим, що у психічних якостях виявляються процеси різного рівня по відношенню до індивідуальності юного спортсмена. Особливу роль мають психологічні якості, які виявляються у сенсомоторній культурі спортсмена, у його здатності до точних реакцій,  швидкої реалізації рішень, прогнозування найбільш вірогідних подій.

         У дисертації подано матеріали, які характеризують дидактичні особливості  організації  навчально - тренувальних занять юних спортсменів, вказано на те, що спортивне тренування слід будувати на основі пізнання особливостей змагальної діяльності, а не абстрагуватися  від  неї.  Адже спортивна діяльність передбачає первинність змагань і вторинність тренувального процесу. На основі аналізу  результатів досліджень  у галузі  педагогіки спорту висловлені міркування про переваги окремих дидактичних підходів до визначення змісту, організації форм і методів підготовки спортсменів та необхідність їх використання під час обґрунтування концепції оптимізації навчально-тренувального процесу.

         У ході дослідження вивчалися особливості побудови навчально-тренувального  процесу  на рівні  виявлення вищої спортивної майстерності. Підкреслено, що цьому етапу становлення майстерності спортсмена властиві свої особливості, і тому підготовку висококваліфікованих спортсменів не можна вважати продуктивною з позицій загальної теорії і методики спортивного тренування. Розуміння цього спонукає вчених до пошуку нових концептуальних положень системи підготовки в спортивних іграх та єдиноборствах.

Процес підготовки висококваліфікованих спортсменів в єдиноборствах та ігрових видах спорту на етапі вищої спортивної майстерності повинен передбачати оптимізацію професійно важливих якостей, включаючи в себе вплив на загальну і спеціальну фізичну підготовленість, так і вплив на психічні процеси, які забезпечують оперативність техніко-тактичної та ігрової діяльності.

         На основі отриманих теоретичних матеріалів була обґрунтована думка про те, що процес підготовки висококваліфікованих спортсменів у    єдиноборствах     та     ігрових   видах   спорту   повинен   передбачати оптимізацію  професійно  важливих  якостей, включаючи в себе як вплив на загальну і спеціальну фізичну підготовленість, так і збагачення психічних процесів, які забезпечують оперативність техніко-тактичної та ігрової діяльності.

Підкреслено, що під час проведення навчально-тренувального процесу необхідним є цілеспрямований вплив як на механізми, що забезпечують функціонування процесів прийому і перетворення інформації, так і на механізми, які сприяють покращанню працездатності та розвитку фізичних якостей з метою їх удосконалення. Технічна, фізична, тактична і психологічна підготовленість спортсмена завжди виявляється у складному поєднанні, яке забезпечує досягнення найвищих спортивних показників як у змагальній діяльності в цілому, так і в її окремих частинах: діях, прийомах, комбінаціях.

У роботі проаналізовані психофізіологічні особливості побудови навчально-тренувального процесу на етапі підготовки висококваліфікованих спортсменів, визнано, що технічна, фізична і психологічна  підготовленість спортсменів завжди виявляється у складному сполученні, яке забезпечує досягнення найвищих спортивних показників  як  у  змагальній діяльності в цілому, так і в окремих її частинах, діях, прийомах та комбінаціях. Це позначається і на дидактичних особливостях організації навчально-тренувального процесу.

         Матеріали дисертації характеризують дидактичне забезпечення навчально-тренувальних занять висококваліфікованих спортсменів, висвітлюють окремі положення і рекомендації вчених щодо індивідуалізації навчально-тренувального процесу на окремих етапах підготовки спортсменів.

         Складність  дидактичних завдань,  які  слід вирішувати при підготовці висококваліфікованих спортсменів, зумовлює необхідність визначення основних напрямків діяльності тренера з оптимізації навчально-тренувального процесу. Вкрай необхідною є наукова інформація, яка б дозволяла об’єктивувати оцінки спрямованості різновидів вправ та дозування навантажень, розробити методику оптимізації оснащення спортсменів засобами ведення поєдинків.

Основною метою підготовки спортсменів високого класу є досягнення певного змагального результату. З цього випливає, що підготовка до змагань повинна розглядатися як найсуттєвіша частина складного процесу тренування кваліфікованих спортсменів. У роботі виділено основні напрямки такої   діяльності, які передбачають визначення мети підготовки, адекватної умовам і вимогам змагальної діяльності і можливостям спортсменів; індивідуалізацію передзмагальної підготовки на основі врахування особистісних та індивідуальних властивостей спортсменів, здійснення  динамічного  контролю  і корекції психічного стану спортсмена.

         Третій розділ - «Дидактична концепція оптимізації навчально-тренувального процесу в системі підготовки спортсменів» - присвячений обґрунтуванню концептуальних положень, основних принципів та дидактичних умов оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічних занять спортом (Рис. 1). Підготовка вказаного матеріалу була зумовлена тим, що питання дидактичного змісту і спрямованості ще не отримали в сучасній педагогічній літературі достатнього висвітлення.