ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, висвітлено його методологічні та теоретичні основи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи; викладено методи й етапи експериментальної роботи; подана інформація про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні аспекти формування економічних знань у студентів вищих навчальних закладів” узагальнено методологічні та економічні аспекти професійної підготовки майбутнього вчителя; обґрунтована педагогічна сутність формування економічних знань у процесі професійної підготовки студентів; досліджено особливості технології розвитку професійно-економічного мислення майбутніх учителів фізичної культури

Науковий термін „технологія управління” виник майже одночасно з терміном „педагогічні технології”. Педагогічні технології – це один із наукових напрямів розвитку педагогічної науки. Нині цей напрям почав привертати увагу багатьох дослідників, але його зміст викликає багато суперечностей. За дослідженнями сучасних вчених, педагогічна технологія – це проект (модель) навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти, який визначає структуру та зміст навчально-пізнавальної діяльності студента, його бажання стати професіоналом високої проби. Досліджуючи технологію управління економічною підготовкою вчителя, ми виявили, що її основні компоненти включають: єдність організаційних заходів у навчанні; визначення конкретної мети у професійній підготовці студентів; вироблення рекомендацій в управлінській діяльності кафедри, деканату, ректорату; діагностику та передбачення системи обґрунтованих алгоритмів, засобів, методів, використання яких веде до наперед визначених результатів діяльності, гарантує ефективний розвиток майбутніх спеціалістів. Таке розуміння сутності технології управління обумовлене тим, що розробка її має динамічний, складний розвиток і спирається як на емпіричний матеріал, так і на наукове обґрунтування проблеми.

В педагогічній науці слово „технології” з’явилось на сторінках наукових джерел, коли почався аналіз досвіду зарубіжних країн у навчальній діяльності. З середини 50-х років у науковий обіг потрапляє термін „технологія освіти”, який розуміється як науковий опис засобів та методів педагогічного процесу, який веде до наперед запланованого результату. В 70-ті роки відбувається поступова трансформація змісту терміну „технологія управління”. В цей період набирає вагомого значення термін „педагогічна технологія”. У працях В.П.Беспалька, М.В.Кларіна, Н.Ф.Тализіної розглядаються окремі аспекти технології дидактичного процесу, а в роботах Н.Є.Щуркова, В.В.Пітюкова, Н.А.Мартиновича досліджуються технології виховного процесу. Сучасні дослідники виховного процесу користуються терміном „педагогічна технологія”, маючи на увазі операційні впливи вчителя на учнів, на себе, які охоплюють різноманітні сторони організаторської діяльності (тобто технологію управління), організацію спілкування з вихованцями, використання вимоги з метою розвитку та залучення до культурних цінностей; організацію системи позитивних впливів та ін. При цьому важливо спиратися на певні закономірності: орієнтацію на спеціально-ціннісне ставлення особистості; визнання індивідуальних рис та якостей студента (учня).

У дослідженні ми врахували, що термін „самоорганізація” є важливим в обґрунтуванні технології управління економічною підготовкою вчителя. Розуміння самоорганізації як підвищення структурованості, впорядкованості основних елементів системи  дало нам змогу виробити власне ставлення до розробки аспектів методологічного та педагогічного виміру технологій управління. Управління  як цілеспрямований і активний процес включає в себе такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи: збір, систематизацію і передачу інформації студентам вищих навчальних закладів; вироблення (обґрунтування) і прийняття рішення майбутніми вчителями; перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення їх виконання; аналіз ефективності прийнятого рішення та можливе наступне його коригування; використання самоорганізації як об’єднуючої ланки у процесі розвитку технологій управління. Функція управління – це певний вид діяльності, в процесі якого здійснюється ефективний розв’язок завдань, спрямованих на об’єкт управління та вирішення конкретної мети  в економічній підготовці майбутнього вчителя фізичної культури.

Економічну підготовку у своєму дослідженні ми розглядали як вироблення у студентів чіткої уяви про наукові закономірності розвитку ринкової економіки, особливості ринкових відносин, цілеспрямоване формування у майбутніх фахівців економічних знань, високої організованості та творчої ініціативи, підготовки їх до високопрофесійної праці, вироблення звички практично використовувати економічні знання у навчально-виховній діяльності.

У процесі дослідження, ми достатньо уваги приділяли розкриттю наукових понять та термінів. Зокрема, дефініція „технології  моделювання” – це відтворення  одного об’єкта в іншому, спеціально створеному для вивчення об'єктів. Розробка теоретичної моделі входила в завдання нашого дослідження. Модель допомагає систематизувати знання про технологічний процес чи явище, визначати шляхи для цілісного опису, встановлювати зв’язки між компонентами; вона відкриває можливості для створення цілісних класифікацій. Модель має декілька застосувань: чітко визначає компоненти, які складають систему; досить схематично й точно визначає зв’язки між компонентами.  При цьому зв’язки всередині модельованого об’єкту можна порівняти зі зв’язками всередині моделі; модель також генерує, породжує питання і стає інструментом для порівняльного вивчення різних сфер явища.

Будь-який об’єкт, зокрема й економічне мислення, не може розглядатися інакше як з позицій комплексного підходу. Він передбачає пізнання закономірностей і взаємозумовленості явищ досліджуваного процесу. Суть комплексного підходу до розробки проблеми  формування економічного мислення майбутніх учителів фізичної культури полягає в наступному:  забезпечення єдності й сукупного впливу економічних, соціальних, політичних, організаційних факторів, які впливають на мислення; використання всіх можливостей навчально-виховного процесу вищого педагогічного навчального закладу для розвитку сучасного економічного мислення студентів; цілісне, всебічне розв’язання завдань формування економічного мислення студентів у їхній практичній предметно-перетворюючій діяльності; розгляд процесу формування економічного мислення студентів факультетів фізичної культури як перманентного, в якому навчання в педагогічному навчальному закладі є лише однією з ланок цього процесу.

Будь-який процес за законами діалектики слід розглядати з позицій системного аналізу. Систему взагалі трактують як множинність елементів, що знаходяться у відношеннях і стосунках один з одним, які утворюють певну цілісність, єдність і забезпечують її функціонування. Загальна теорія систем передбачає багатоманітність підходів до системного аналізу: системно-структурний, організаційний, структурно-функціональний. Педагогічні  системи розглядаються як множинність взаємозв'язаних структур і функціональних компонентів, що підпорядковані цілям виховання, освіти й навчання. Компонентами сюди входять: мета, навчальна і наукова інформація, заради якої створюється ця система, засоби,  форми і методи взаємодії, учні-педагоги.

Розробляючи функціональну модель, ми спиралися на праці В.Г.Афанасьєва, А.М.Волкова, Г.М.Доброва, А.А.Зіновьєва, І.І.Ревзіна, П.В.Колпіна, Н.В.Кузьміної, В.С.Ледньова, В.П.Полякова, В.В.Чавчанідзе, О.Я.Гельмана, В.А.Штоффа.

Більшість із названих вище авторів за основу моделі спеціаліста беруть професію вчителя-предметника. Є спроби розробити модель спеціаліста вищої кваліфікації безвідносно до певної професії. Так, Г.І.Хмара, Л.С.Гурьєва виділяють структурні елементи, які включаються в модель і відображають світоглядні, психологічні й психофізичні аспекти, а також знання і вміння, які, на їх думку, необхідні фахівцеві.

Прогностичні моделі підготовки вчителя до професійної діяльності досліджували О.А.Абдуліна, С.І.Архангельський, В.О.Сластьонін. На нашу думку, в розглядуваних моделях явно не виста­чає одного системоутворюючого елемента, який випливає із становища спеціаліста в економічній структурі суспільства, його ролі в суспільній організації праці. Сюди слід віднести рівень економічного мислення – економічної культури майбутнього вчителя.

З характеру праці спеціаліста вищої кваліфікації випливає й необхідність такої якості особистості як творче, активне ставлення до праці, де акцент на розвиток творчих здібностей надзвичайно важливий. Такий спеціаліст володіє великою самостійністю і здатний швидко засвоювати професійні вміння, навики і спеціальні знання.

Модель спеціаліста трактується деякими авторами як сукупність вимог, що виражають потреби суспільства і мають бути реалізованими в процесі навчання у вищому навчальному закладі. Поділяючи дану точку зору, ми вважаємо, що це не сукупність вимог, а сукупність знань, вмінь, якостей, якими має володіти спеціаліст вищої кваліфікації, щоб відповідати вимогам, які ставить до нього суспільство в цілому і забезпечує йому задоволення особис­тих потреб. Модель спеціаліста вищої кваліфікації одним з елементів своєї структури включає і здатність мислити на рівні сучасного економічного мислення.

Питання про моделювання процесу формування економічного мислення є дискусійним і ще не розв’язане однозначно. Крім того, в економічній і педагогічній літературі воно майже не розглядалося, хоч і може стати предметом серйозного обговорення. Моделювання в нашому дослідженні пов’язане з розвитком економічного мислення майбутнього спеціаліста з кваліфікацією „Вчитель фізичної культури”. У відповідності з кваліфікаційною характеристикою він повинен бути підготовленим до роботи в загальноосвітній школі, професійно-технічних і вищих навчальних закладах першого та другого рівнів акредитації, відділах технічного навчання підприємств (об'єднань), відділах освіти, позашкільних закладах фізичної культури, ліцеях, гімназіях, в інших організаціях на первинній посаді викладача фізичної культури, а також заступника керівника закладів та організацій освіти з питань фізичної культури, адміністративно-господарської роботи.

Предметною сферою діяльності спеціаліста в трудовому і економічному навчанні й вихованні підростаючого покоління при викладанні основ фізичної культури є спеціальні знання, в тому числі з економіки й організації підприємницької діяльності, поглиблені знання з окремих сфер і галузей, у відповідності з напрямами спеціалізації, а також знання психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання фізичної культури.

Основні види діяльності, пов’язані з реалізацією головної соціальної функції цього спеціаліста /фізичне навчання й виховання/ полягають у наступному:

– в галузі фізичного навчання – проектування змісту навчального матеріалу з предмета; дидактичне, методичне забезпечення занять; формування нових і підсумкових понять та способів діяльності педагога; перевірка й оцінка поточних наслідків засвоєння навчального матеріалу з фізичної культури;

–  в галузі фізичного виховання – проектування структури і змісту спортивних змагань; підготовка дидактичного оснащення  виховних занять; організація продуктивної праці учнів;

– в галузі економічній – знання механізму функціонування ринкового господарства; закономірності формування і зміни ринкових цін, ролі інституту ринкової інфраструктури, законів і сучасних тенденцій розвитку економіки, адміністративних та економічних важелів державного регулювання ринковим господарством; закономірності соціально-орієнтованого ринку;

– в галузі прикладних економічних наук – наявність знань змісту і форм підприємництва, економічної структури і діяльності підприємств і навчальних закладів, характеру їхніх економічних, фінансово-господарських і соціальних функцій; організація статистичного та бухгалтерського обліку, оплати праці;

 – в галузі позашкільної виховної роботи – вивчення і формування особистості учня й колективу в класі та учнівській групі; нормування інтересу до навчального предмету і стійкої орієнтації у виборі професії;

– в галузі методичної діяльності – вибір засобів, методів та прийомів навчання, розробка дидактичних матеріалів: опорних конспектів, карт програмованого контролю, інструктивно-технологічних карт; розробка методики навчання.

У другому розділі – „Дидактичні аспекти використання інноваційних технологій у засвоєнні економічних знань студентами” висвітлено результати констатуючого експерименту, що стосуються сутності формування економічних знань студентів факультетів фізичної культури.

У ході проведення констатуючого експерименту переконались, що важливим компонентом технології фахової підготовки вчителя фізичної культури є інноваційні технології навчання. Інноваційна технологія навчання – це такий процес організації навчально-пізнавальної діяльності у вищому навчальному закладі, в основі якого покладено розвиток інтелекту та творчих здібностей студента факультету фізичної культури, його самобутності, самоцінності, суб’єктивний досвід якого спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом професійної освіти. Досліджуючи модель інноваційної технології навчання у ВНЗ ми умовно виділяємо три основні види: інтенсивні освітні технології (соціально-педагогічна модель); психолого-інноваційні технології (предметно-дидактична модель); особистісно орієнтовані технології (психологічна модель).

Соціально-педагогічна модель допомагає реалізувати вимоги суспільства, в яких сформульоване соціальне замовлення, підготувати вчителя фізичної культури з наперед заданими якостями та рисами.

Предметно-дидактична модель інноваційної технології навчання, її обґрунтування та дослідження традиційно зв’язані з організацією використання наукових знань у технології економічної підготовки вчителя фізичної культури з врахуванням змісту нормативних курсів, їх диференціації.

Психологічна модель інноваційної технології навчання студента фізичної культури спочатку зводилась до визнання відмінностей у пізнавальних здібностях студентів, а тепер визнається як складне психологічне утворення, обумовлене генетичними, анатомо-фізіологічними, соціальними причинами та факторами в їх складній взаємодії та взаємообумовленості.

При використанні інноваційної технології навчання у фаховій підготовці вчителя фізичної культури ми виділяємо критеріально-орієнтовану та навчально-пізнавальну діяльність.

Критеріально-орієнтована підготовка – це навчання, у процесі якого попередня оцінка знань відіграє роль зворотного зв’язку і підкорена досягненню мети – еталону або його складових частин. При цьому попередні оціночні судження, котрі одержує студент, носять змістовний характер і повинні допомогти йому скоректувати свою професійну підготовку. В основі критеріально-орієнтованої економічної підготовки вчителя фізичної культури лежить стандартизований контроль, який передбачає розробку тестів. Крім того, критеріально-орієнтована підготовка студента передбачає використання машинного контролю (комп’ютерна техніка) і безмашинний контроль; вибіркові питання; альтернативні завдання; завдання багатоманітного вибору; завдання перехресного вибору; конструктивні завдання.

У процесі констатуючого експерименту ми виходили з того, що введення інноваційної технології навчання у ВНЗ зорієнтоване на загальну модель професійної підготовки педагога. Але ця ідея потребувала певної конкретизації стосовно обраної нами проблеми дослідження. Тому на основі такого підходу був розроблений і апробований модульний варіант програми спецкурсу „Професійно-економічна підготовка вчителя фізичної культури”, який у своєму змісті передбачає:

– засвоєння питань, що сприяють накопиченню наукових понять, принципів та закономірностей використання нових технологій навчання з економічною спрямованістю на сучасному рівні, а також певної професійної освіти, що сприяє застосуванню набутих студентом знань у практичній діяльності;

– використання модульної технології професійної підготовки особистості до економічного виховання учнів в загальноосвітній школі, врахування важливості складових компонентів кожного модуля, їх діалектичного взаємозв’язку та об’єктивної наступності, існування модуля як окремої одиниці програми;

– побудову кожного модуля програми економічної підготовки вчителя фізичної культури за принципом поступового ускладнення, що дає можливість удосконалити технологію професійної підготовки особистості, підвищити ефективність засвоєння ґрунтовної економічної інформації на основі нових ринкових відносин.

Такий підхід дозволив нам реалізувати інноваційну технологію навчання, яка підвищує ефективність модульно-рейтингової методики професійно-економічної підготовки вчителя фізичної культури.

Процес навчання, як нелінійний, має властивість розгалуження на підпроцеси, до яких відносяться процеси діяльності – викладання і учіння; психічні процеси – розумові, мотиваційні, емоційні; процеси самоорганізації і саморегуляції та ін. У контексті інтенсивних освітніх технологій особливий інтерес представляють ті механізми дидактичного процесу, впливом на які можна досягти істотного підвищення ефективності та якості фахової підготовки.

До числа істотних положень, які визначають сутність інтенсивних освітніх технологій, відносяться:

– інтенсифікація навчання, яка, по суті, полягає в підвищенні ефективності професійно-економічної підготовки  особистості;

– провідними факторами інтенсифікації процесу навчання є: система принципів процесу навчання, структура і зміст навчального матеріалу економічного спрямування, організаційна структура процесу навчання, методи й засоби навчання, інтегративні фактори педагогічного середовища;

– якісні і кількісні характеристики процесу навчання базуються на оцінках продуктивності пізнавальної діяльності студентів;

– комплексний підхід до інтенсифікації процесу навчання зв’язаний з проблемою оптимізації цього процесу як цілісної системи.

Проводячи науково-дослідну роботу ми переконалися, що організація процесу навчання у відповідності з системою його принципів є необхідною умовою інтенсифікації цього процесу. Сформульована в цьому твердженні закономірність означає, що порушення вимог будь-якого з названих вище принципів не тільки виключає можливість інтенсифікації навчання, але й робить сам процес навчання щонайменше неповноцінним, який не дозволяє досягти мети навчання.

Ми виявили, що структура процесу засвоєння студентами факультету фізичної культури логіко-інформаційного матеріалу включає, на наш погляд, чотири фази:

1) фаза сприйняття і розуміння – отримання інформації, селективне сприйняття, розуміння, короткочасне запам’ятовування;

2) фаза осмислення та запам’ятовування – включення інформації до системи знань, яка склалася, і переведення її у довгочасну пам’ять;

3) фаза застосування (пошук, відтворення, практичне використання);

4) фаза контролю (контроль здійснюється паралельно першим трьом фазам).

Об’єктивність оцінки економічної підготовки вчителя фізичної культури враховує три компоненти: абсолютну відповідність, відносну відповідність, психологічну відповідність. Перший компонент означає відповідність оцінки тому результату або дії, які оцінюються. Другий компонент – відповідність аналогічним оцінкам, одержаним від інших експертів. Третій компонент – відповідність оцінки передбаченням студента, який оцінюється, її психологічне прийняття. Такий підхід дозволяє нам виробити методику оцінювання управлінської діяльності кафедр, деканату, ректорату в економічній підготовці вчителя фізичної культури.

У ході науково-пошукової роботи встановили, що основні компоненти  рефлексивно-інноваційних технологій у професійно-економічній підготовці вчителя фізичної культури можна умовно виділити на такі етапи: 1) етап пошуку нових ідей; 2) етап формування нововведень; 3) етап реалізації нововведення; 4) етап закріплення нововведення.

Стратегію сучасної педагогічної освіти складають суб’єктивний розвиток та саморозвиток особистості вчителя фізичної культури, здатного не тільки обслуговувати педагогічні і соціальні технології, які є, але й виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні процеси творчості в широкому розумінні. Ця стратегія втілюється в принциповій спрямованості змісту й форм навчального процесу вищої педагогічної школи, що складає пріоритет інноваційних технологій педагогічної освіти вчителя фізичної культури.

У третьому розділі – “Ефективність результатів експериментальної роботи” розкрито загальну логіку експериментального педагогічного дослідження, подано обґрунтування формуючого експерименту у підготовці майбутніх вчителів; розкрито технологію формування економічних знань у студентів; обґрунтовано методику дослідження професійно-економічної підготовки студентів факультетів фізичної культури.

У процесі дослідження технології управління професійно-економічною підготовкою вчителя фізичної культури важливу роль включає педагогічна техніка, під якою ми розуміємо сукупність методів і прийомів, які забезпечують оптимізацію взаємопов’язаних процесів учіння та навчання. Особливе місце в педагогічній техніці в реалізації навчально-пізнавальної діяльності відводиться спілкуванню, культурі мовлення викладача. Наші дослідження, а також дослідження інших вчених показують, що сформувати у майбутніх вчителів фізичної культури поняття, терміни дуже складно, і рівень їх якості, навіть у випускників, залишається недостатній. Таким чином основна роль педагогічної техніки в технології управління економічною підготовкою вчителя полягає у тому, щоб сприяти викладачам педагогічних університетів і інститутів у формуванні власної ефективної техніки спілкування, навчити студентів узагальнювати економічно-мовні знання, виділяти основні ознаки гуманітарних та економічних понять.

Здійснюючи формуючий експеримент, ми виявили, що озброєння студентів педагогічною технікою як поєднанням професійно-значущих дій майбутнього вчителя з системою, в основі якої лежать професійні уміння, суспільно-економічні інтереси, дозволяє передбачити її актуальність і професійно-об’єктивну необхідність.

Аналіз результатів формуючого експерименту, дозволив розкрити питання професійного навчання, показав, що існує цілий ряд методик, які умовно ми об'єднали у дві групи. До першої ми відносимо методики проблемного викладання нормативних курсів з елементами використання економічних знань; до другої – методику проблемного вивчення та засвоєння професійних знань студентами. Методики першої групи динамічніші, володіють ефективними можливостями в оцінці не тільки кількісної сторони рівня підготовки викладача до управління економічною освітою студентів, але й дають можливість досліднику аналізувати таку підготовку і в якісному аспекті. Виявлені нами переваги методик другої групи є особливо цінними в тому аспекті, що з'являється потужний інструментарій оперативної адаптації до індивідуальних особливостей студента, з допомогою якого стає можливим внесення коректив в організацію підготовки майбутнього вчителя фізичної культури, усунення прогалин в його економічних знаннях.

Реалізація експериментальної методики показує, що ефективність праці студентів експериментальних груп приблизно удвоє вища, ніж у контрольних: на першому занятті по виконанню професійних дій в експериментальній групі, яка виконувала конкретні економічні завдання викладача у відповідності з педагогічними вимогами діяло 58% студентів, у контрольній – 21%. На наступному занятті 80% студентів експериментальної групи закінчили свою роботу вчасно з оцінкою “4” та “5”. У контрольній групі 17% майбутніх вчителів фізичної культури у процесі виконання економічних завдань виявляли відхилення від правильного педагогічного процесу і звертались до викладача за допомогою. У експериментальній групі не було студентів, які б продовжували роботу навіть у тому випадку, де була хоч частково порушена технологія виконання економічного завдання теоретичного змісту. На думку викладачів, робота у контрольній групі велася значно напруженіше і менш продуктивно, ніж у експериментальній.

Через рік було проведено повторне дослідження стану економічної підготовки студентів контрольної та експериментальної груп. Згідно з результатами цього дослідження дві групи досягли досить високої якості у виконанні запропонованих завдань: 82% – в експериментальній, 47% – в контрольній. Але ці результати досяглися студентами контрольної групи з явно більшими зусиллями. Показником може служити той факт, що коли майбутні вчителі експериментальної групи на заняттях працювали ритмічно, то контрольної – знаходили привід (неусвідомлено) переривати заняття 3-4 рази. 

Цей факт можна пояснити тим, що в експериментальній групі доцільні й ефективні прийоми роботи (раціональний вибір економічного мислення, правильність проведення контрольних операцій, управління кількістю заданих алгоритмів економічного завдання і т.д.) застосували 85% студентів інституту фізичної культури, в контрольній тільки 43%. Успішність роботи в цілому, за оцінками викладачів, в експериментальній групі була на 15% вища, ніж у контрольній. В експериментальній групі при виконанні економічного завдання певний алгоритм використали 86% майбутніх фахівців, у контрольній 15%. Час розв’язання завдання економічного характеру студентами експериментальної групи у 1,6 рази менший, ніж у контрольній (відповідно 7,7 і 12,6 хв.). Такий підхід дозволяв формувати основи нового економічного мислення майбутніх фахівців.

Таким чином, отримані результати в експериментальній групі дають підставу зробити узагальнення про те, що увага педагогів та респондентів до динаміки формування навичок самоконтролю в студентів, до автоматизації і вироблення економічних навичок забезпечує своєчасне накопичення стійкого позитивного досвіду та підвищує ефективність економічної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури до економічного виховання школярів.

Для визначення рівня сформованості економічних знань у студентів Інституту фізичної культури та здоров’я на завершальному етапі формуючого експерименту були задіяні різноманітні способи вимірювання і оцінювання. Наочно ілюструє динаміку рівня сформованості економічних знань, економічних якостей і рис майбутніх учителів фізичної культури рис. 1, що відповідає завершальному етапу формуючому експерименту.