ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ НАУКОВО-ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖАХ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, розкрито його методологічні та теоретичні основи, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, особистий внесок автора; дано характеристику використаним методам та етапам експериментальної роботи; подано відомості про апробацію та впровадження  результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні засади інноваційно-педагогічних технологій навчання особистості” дається аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; узагальнюються дидактичні  аспекти інноваційних технологій у процесі засвоєння науково-природничих знань; обґрунтовується стан використання інтенсивних освітніх технологій  у навчально-пізнавальному процесі медичного коледжу;  досліджується роль рефлексивно-інноваційних технологій у реалізації завдань професійної підготовки особистості у медичному коледжі.

            На основі вивчення праць сучасних зарубіжних і вітчизняних вчених (К.Ангеловськи, Х.Барнет, Н.Грос, У.Кінгстон, М.В.Кларін, В.П.Беспалько, К.І.Бондарєва, О.Г.Козлова, А.С.Нісімчук, О.В.Попова, В.А.Сластьонін та ін.) з’ясовано, що впровадження інноваційних технологій навчання потребує як науково-теоретичного обгрунтування, так і конструктивно-технологічних розробок. Саме в аспекті розв’язання означених завдань актуалізується дидактичний принцип свідомості у навчанні, правомірність якого підтверджують сучасні наукові дослідження і педагогічна практика.

Вихідна позиція нашого дослідницького пошуку полягає в тому, що формування науково-природничих знань студентів медичного коледжу здійснюється в контексті нової освітньої парадигми, що базується на обґрунтуванні ролі свідомості і сприяє створенню теоретичної моделі навчання, яка здатна прийняти до уваги світогляд особистості у пізнавальному процесі.

Реалізація дидактичного принципу свідомості навчання передбачає чітке розуміння студентами медичного коледжу його цілей, активне і творче засвоєння фактів, визначень, законів, глибоке осмислення висновків, узагальнень, уміння правильно висловити свої думки й самостійно користуватися здобутими знаннями на практиці. Свідомо засвоєні у процесі мисленнєвої або мисленнєво-практичної діяльності знання перетворюються у переконання студентів, які є визначальними елементами їх світогляду та орієнтирами у їх життєдіяльності.

У дослідженні підтверджено, що свідоме ставлення особистості до навчання реалізується за допомогою осмислення власних дій та їх результатів відповідно до цілей і мотивів учіння, характеризується оволодінням прийомами розумової діяльності, сприяє формуванню самосвідомості, самооцінки студентів, вихованню вольових якостей, навичок самоконтролю, організації розумової праці, розвитку пізнавальних інтересів тощо.

У ході наукового пошуку ми вивчали роль інтенсивних освітніх технологій у навчальному процесі сучасного медичного коледжу. З’ясовано, що знання в досвіді людства стрімко зростають як в плані приросту абсолютного обсягу, так і в плані їх поглиблення. В той же час терміни навчання у ВНЗ внаслідок низки об’єктивних причин (матеріальні витрати суспільства, фізіологічні та психологічні періоди в розвитку людини та ін.) мають тенденцію до стабілізації. Отож, у дисертаційній роботі доводиться необхідність активного пошуку шляхів і способів інтенсифікації процесу навчання.

У дослідженні ми виходили з того, що процес навчання двоєдиний: з одного боку, він породжує педагогічне середовище, є для нього стрижнем, який об’єднує в єдине ціле усі його різноякісні компоненти, а з іншого – процес навчання є функцією системних характеристик педагогічного середовища, його властивостей, що виникають у результаті руху середовища у часовому просторі. Під педагогічним середовищем ми розуміємо системну освіту, що генерується учасниками процесу навчання, яка пронизана  специфічними, характерними саме для цієї освіти взаємодіями, до складу якої входять: а) система загальноосвітніх знань, умінь та навичок; б) пізнавальний та культурний потенціал особистості; в) форми та методи самостійної роботи.

У ході констатуючого експерименту встановлено, що дидактичні системи “навчальна ситуація”, з яких складається процес навчання, включають: зміст навчання (навчальне завдання), системи взаємодій викладача та студентів, дії (внутрішні і зовнішні) студентів і викладача, педагогічне середовище. Доведено, що процес навчання – це цілісна сукупність навчальних ситуацій, які поступово змінюють одна одну в часі, вирішення яких і передбачає цілеспрямоване здійснення і закріплення змін у знаннях студентів (включаючи сферу розумових та практичних дій), у їхніх установках, поведінці та розвитку. Ми врахували, що на загальноосвітній розвиток студента медичного коледжу впливають сучасні державні стандарти освіти.

Визначено, що оскільки процес навчання, як нелінійний, має властивість до розгалуження на підпроцеси (процеси діяльності – викладання і учіння; психічні процеси – розумові, мотиваційні, емоційні; процеси самоорганізації і саморегуляції та ін.), то в контексті інтенсивних освітніх технологій особливий інтерес викликають ті механізми дидактичного процесу, впливаючи на які можна досягти суттєвого підвищення ефективності та якості науково-природничої та фахової підготовки студентів.

У ході дослідження з’ясовано, що до істотних положень, які визначають сутність інтенсивних освітніх технологій у медичному коледжі, відносяться: а) інтенсифікація навчання по суті полягає в ефективності загальноосвітньої підготовки  особистості; б) до провідних факторів інтенсифікації процесу навчання належать: система принципів процесу навчання, структура і зміст навчального матеріалу професійного спрямування, організаційна структура процесу навчання, методи і засоби навчання, інтегративні фактори педагогічного середовища; в) якісні і кількісні характеристики процесу навчання базуються на оцінках продуктивності пізнавальної діяльності студентів; г) комплексний підхід до інтенсифікації процесу навчання пов’язаний з проблемою оптимізації цього процесу як цілісної системи.

Проводячи науково-дослідну роботу ми переконалися, що організація процесу навчання у суворій відповідності з системою його принципів є необхідною умовою інтенсифікації цього процесу. Сформульована в цьому твердженні закономірність означає, що порушення вимог будь-якого з названих вище принципів не тільки виключає можливість інтенсифікації навчання, але й робить сам процес навчання щонайменше неповноцінним, який не дозволяє досягти мети навчання.

Нами виявлено, що структура процесу засвоєння студентами медичного коледжу логіко-інформаційного матеріалу включає чотири фази: 1) фаза сприйняття і розуміння – отримання інформації, селективне сприйняття, розуміння, короткочасне запам’ятовування; 2) фаза осмислення та запам’ятовування – включення інформації до системи знань, яка склалася, і переведення у довгочасну пам’ять; 3) фаза застосування - пошук, відтворення, практичне використання; 4) фаза контролю - контроль здійснюється паралельно першим трьом фазам.

Встановлено, що коли завдання з хімії має проблемний характер, структура засвоєння студентами змісту навчального матеріалу дещо інша: 1) фаза сприйняття матеріалу та його попереднього аналізу; 2) фаза вироблення інструментальної гіпотези вирішення проблеми; 3)фаза перевірки гіпотези та її корекція; 4)фаза узагальнення способу дії; 5) фаза переносу узагальненого способу дії на клас ізоморфних проблемних завдань. У даному випадку пари операцій сприйняття – розуміння та осмислення – запам’ятовування реалізуються в процесі проходження відповідно фаз 1-3 та 3-5.

Аналіз розумової діяльності студентів у процесі вирішення проблемних науково-природничих завдань дає підстави вважати, що в цьому процесі використовуються складні інтегровані системи розумових дій. Під інтегрованою системою дій розуміємо не просто велику кількість відомих людині базових розумових операцій (абстрагування, узагальнення, впорядкування тощо), а деяку нову складну розумову дію, яка включає в якості елементів, зокрема і базові.

Ефективна організація системи контролю за навчальним процесом у медичному коледжі передбачає якісну реалізацію викладачем положень нормативних документів, які регламентують навчально-пізнавальну діяльність студентів, та методичне забезпечення навчання, що сприяє своєчасному усуненню і попередженню недоліків у процесі засвоєння знань майбутніми медиками та посиленню їх відповідальності за результати навчальної роботи.

У ході науково-пошукового дослідження встановлено, що основні компоненти рефлексивно-інноваційних технологій у загальноосвітній та професійній підготовці студентів можна розділити на такі етапи: а) етап пошуку нових ідей, що можуть бути впроваджені у навчальний процес; б) етап формування нововведень у процес засвоєння знань студентами медичного коледжу; в) етап реалізації нововведення у ході вивчення програмового матеріалу; г) етап закріплення нововведення у пізнавальній діяльності.

У другому розділі – „Реалізація дидактичних технологій у процесі навчально-пізнавальної діяльності студентів” висвітлено використання змісту особистісно орієнтованих технологій у процесі констатуючого експерименту; узагальнено результати констатуючого експерименту  у дослідженні динаміки навчального процесу; подано особливості наукового пошуку ролі компонентів навчальної діяльності у процесі засвоєння науково-природничих знань.

Ми виходили з того, що сучасна освіта у медичному коледжі забезпечує суб’єктивний розвиток та саморозвиток особистості майбутнього медика, здатного не тільки обслуговувати існуючі медичні технології, але й виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні процеси творчості в широкому розумінні. Ця стратегія втілюється в принциповій спрямованості змісту й форм навчального процесу медичних коледжів, що складає пріоритет особистісно орієнтованих технологій інноваційної освіти.

У ході констатуючого експерименту виявлено, що сучасна наукова думка не дає однозначної й аргументованої відповіді на питання про сутність дидактичних умов, які забезпечують процес розробки і впровадження особистісно орієнтованих технологій в систему загальноосвітньої підготовки студентів. Отримані дані проведеного контент-аналізу дозволяють стверджувати, що в основу розробки особистісно орієнтованих інноваційних технологій управління навчальним процесом повинен бути покладений діалогічний підхід, який визначав би суб’єктивну взаємодію і збільшення ступеня свободи учасників навчального процесу, самоактуалізацію і самопрезентацію особистості майбутнього медичного працівника. Технології цього типу передбачають перетворення суперпозиції викладача і субординізованої позиції студента на особистісно рівноправні стани. Таке перетворення пов’язане з тим, що викладач не стільки вчить і виховує, скільки актуалізує, стимулює студента до загального й професійного розвитку, створює умови для його самостійного руху у засвоєнні науково-природничих знань.

Встановлено, що ступінь ефективності особистісно орієнтованих інноваційних технологій управління навчальним процесом істотно залежить від того, як повно представлена в них особистість у її різноманітній суб’єктивності, чи враховані її психологічні особливості, які перспективи їхнього розвитку і згасання.

Отож, в дисертаційній роботі стверджується, що пріоритет суб’єктивно-смислового навчання у порівнянні з інформаційним, спрямованість на формування у студентів медичних коледжів грунтовних науково-природничих знань, неупереджене подання кількох суб’єктних картин світу на відміну від однозначних “програмних” уявлень, діагностика особистісного розвитку студента, ситуаційне проектування, смислопошуковий діалог, включення навчальних завдань науково-природничого характеру у контекст життєвих проблем складають основу дидактичних аспектів інноваційних технологій навчання студентів медичних коледжів.

Персоналізація і діалогізація загальноосвітньої підготовки студентів медичного коледжу – це повернення до “парної педагогіки”, оскільки вони спираються на застосування цілої системи форм співробітництва. Підтверджено, що при їх впровадженні повинна зберігатися певна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги викладача студентам у вирішенні навчальних завдань до поступового зростання їхньої власної активності, до повної саморегуляції навчання і утвердження відносин партнерства між ними. Перебудова форм співробітництва, пов’язана зі зміною позицій педагога і студента, приводить до можливості самозміни суб’єкта навчання, який здійснює шлях саморозвитку у процесі засвоєння науково-природничих знань.

Для обґрунтування нових технологій навчання у медичному коледжі проведено констатуючий експеримент щодо перевірки ефективності традиційних навчальних систем. Застосовувався коефіцієнт продуктивної навчальної діяльності студентів як елемент ефективного використання часу, протягом якого майбутні медики включаються у засвоєння науково-природничих знань, умінь і навичок, до всього часу навчального заняття. Встановлено, що коефіцієнт продуктивної навчальної діяльності студентів коливається в межах 0,37-0,50, тобто є резерви для вдосконалення технологій засвоєння науково-природничих знань.

У процесі дослідження використовувався ще один параметр – коефіцієнт  безпосереднього учіння студентів на занятті (відношення часу, що відводиться на активне учіння, до всього навчального часу). Проведене дослідження показало, що він не є високим і дорівнює 0,11-0,15.

Реалізуючи методику констатуючого експерименту на підставі вивчення вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних праць, аналізу практики навчання у медичному коледжі, нами досліджено концептуальні засади розвитку самостійної роботи студентів. Проаналізовано сутність, зміст самостійної роботи студентів та виявлено реальний варіант технології організації самостійної роботи майбутніх медиків в умовах особистісно орієнтованого навчання.

Проведене нами дослідження переконує, що традиційна модель освіти у медичному коледжі не стала надійною базою оновлення навчального процесу, а тому втрачає свою перспективність. Тож на часі необхідність зміни стратегічних, глобальних цілей освіти, перестановки акценту із засвоєння знань спеціаліста на його особистісні якості, які одночасно є і ціллю, і засобами його підготовки до майбутньої професійної діяльності. Проте виявлено, що особистісно орієнтовані технології навчання ще не набули ефективної реальності в навчальному процесі.

Визначено, що технологія навчання виступає як спосіб досягнення найкращого результату у засвоєнні знань за допомогою різних засобів і прийомів. Їх сукупність, педагогічно обґрунтоване, методично вивірене поєднання визначають особливості авторської технології. Особистість викладача, його культура, професіоналізм – це умови ефективного використання будь-якої освітньої технології.

Проведений експеримент засвідчив, що науково-природничі знання студентів медичного коледжу не утворюють цілісної системи їх використання у процесі навчально-пізнавальної діяльності. В результаті проведення констатуючого експерименту виявлено, що важливу роль у підвищенні ефективності засвоєння науково-природничих знань відіграє застосування дидактичних аспектів використання інноваційних технологій у процесі вивчення природничих дисциплін.