ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначається об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження; сформульовано гіпотезу і методи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про її організацію та апробацію результатів.

У першому розділі – „Теоретичні основи формування критичного мислення учнів початкових класів” – здійснено аналіз теоретичних основ формування критичного мислення особистості, розглянуто різні підходи дослідників до цієї проблеми, проведено історико-педагогічний аналіз проблеми формування критичного мислення молодших школярів.

Змістовий аналіз різноманітних джерел засвідчив, що обрана нами проблема дослідження є складною та варіативною у розв’язанні, акумулює в собі наукові знання різних напрямів.

Нами виявлено, що до інтерпретації психологічної сутності поняття “критичне мислення” вчені підходять по-різному. Найхарактернішим напрямом дослідження в цьому плані є виділення критичності лише як окремої індивідуальної риси мислення особистості (П.П.Блонський). Окремі науковці (В.А.Крутецький, Б.М.Теплов) виділяють поняття "критичність розуму" як певну якість пізнавальної діяльності людини.

Однак сьогодні вчені чітко виокремлюють таку категорію мислення як „критичне мислення”. Серед визначень цієї категорії можна виділити дві групи. Перша група – це „локальні” дослідження, що акцентують увагу на удосконаленні самого процесу мислення (Т.С.Воропай, Р.Пауль, В.Ружжиєро, О.В.Тягло та ін.). Дослідження, які належать до іншої групи, передбачають визначення системного напряму, який підкреслює регулятивно-моральні аспекти мислительної діяльності (С.Заір-Бек, Д.Рассел, Д.Халперн, Дж.Чаффа та ін.).

Ми розглядаємо КМ як чинник розвитку особистості, тобто суб’єкта людських стосунків і свідомої самодіяльності, що має усвідомлену і стійку систему ставлень до себе та навколишнього світу і здатна самостійно діяти. Формування КМ при цьому виступає як спосіб розвитку, а останній – як показник розвиненості суб’єктності.

На підставі аналізу філософської, психологічної, педагогічної літератури ми дійшли висновку, що формування критичного мислення гальмується складним комплексом об’єктивних і суб’єктивних чинників. Серед них особливо негативним є здатність сприймати інформацію в результаті навіювання, здатність людини до конформізму.

Не дивлячись на варіативність поглядів вчених щодо поняття критичного мислення, всіх їх поєднує спрямованість на виділення певних ознак критичного мислення, які сприяють формуванню тих значимих знань та вмінь, що допомагають людині зорієнтуватися у навколишньому світі, отриманій інформації.

На основі теоретико-експериментального пошуку нами з’ясовано ознаки КМ особистості, зокрема: здатність людини самостійно аналізувати інформацію, порівнювати з іншою інформацією і робити власні висновки; вміння бачити помилки або штучні спотворення в аргументації партнерів та в інших джерелах інформації; переглядати свої позиції, якщо вони не витримують критики; вміння розпізнавати пропаганду; вміння оцінювати суспільні явища, вчинки суспільних та політичних лідерів, окремих осіб з позиції загальнолюдської моралі; наявність розумної долі сумнівів, скепсису, прагнення до пошуків більш оптимальних рішень, дій, в конкретних ситуаціях; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій, поглядів; відкритість до сприймання інших поглядів, позицій, повага до їх різноманітності. Формування критичного мислення особистості забезпечить розвиток згаданих ознак.

Системний аналіз наукових джерел дозволяє з позицій формування ознак інтерпретувати КМ як здатність особистості (природну або сформовану) до самостійної оцінки явищ оточуючої дійсності, інформації, наукових знань, думок і тверджень інших людей, вміння бачити їх позитивні і негативні сторони, а також прагнення до кращого, більш оптимального розв’язання проблем, завдань, до перегляду існуючих догм, стереотипів, традицій.

Наукові судження окремих вчених дають нам підстави стверджувати, що періодом для активного розвитку мислення є молодший шкільний вік. Так М.Дж.Ешнер, О.В.Тягло вважають, що критичному мисленню необхідно навчати. І це потрібно робити, починаючи з першого класу школи.

Однак, погляди науковців щодо можливості формування КМ в учнів початкових класів протягом минулого століття були досить суперечливими. Так наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття науковці, здійснюючи аналіз практики школи того часу, вказували на її спрямованість на некритичне сприймання істин, на безпосереднє запам’ятовування (П.П.Блонський, М.О.Добролюбов, П.Л.Кованько, Л.М.Толстой). Поряд з цим проводяться дослідження психічного розвитку дітей, автори яких вказують на його слабкий розвиток та заперечують можливість формування КМ молодших школярів (Ж.Піаже, С.Рубінштейн, В.Штерн).

На відміну від попереднього періоду, друга половина ХХ століття характеризується дослідженнями, теоретичними та практичними розробками, в яких виявляється більша віра у можливості розвитку дитячого мислення (питання зони найближчого розвитку Л.С.Виготського, ідеї розвивального навчання В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна, проблема розумового виховання в працях В.О.Сухомлинського, Ш.Амонашвілі, розвиток пізнавального інтересу та активності в роботах А.А.Люблінської та ін.). Продовжуються дослідження вікових особливостей учнів початкових класів. Досліджено, що учням початкових класів доступні такі мислительні операції як вміння самостійно здобувати знання, просуватися від конкретного до абстрактного, здатність до умовиводів, порівняння тощо. Названі якості є основою для формування ознак критичного мислення школярів. І хоч поряд з рисами, що сприяють формуванню КМ, учням початкових класів притаманні риси, які, на думку деяких вчених, унеможливлюють цей процес в школярів даної вікової категорії (опора на наочні, конкретні образи, емоційність, наслідуваність, категоричність і ін.), ми вважаємо, що і вони відіграють певну роль у формуванні КМ молодших школярів, оскільки можуть служити опорою для формування окремих виявів КМ. Невелика частина педагогічних досліджень присвячується розвитку саме КМ в учнів, зокрема, початкових класів. (А.С.Байрамов, А.І.Липкіна, В.М.Сінельніков). Результати їх робіт підтверджують правильність вибору теми нашого дослідження, вказують на можливість формування КМ вже з молодшого шкільного віку.

В останні роки проводяться дослідження, які підтверджують можливість формування в учнів початкових класів більш складних якостей, які забезпечують, обумовлюють розвиток КМ. (В.Зайцев розглядав питання особистісної свободи молодших школярів, Л.Бондар, В.Гарковець, О.Митник звертають увагу на навчальну співпрацю вчителя та учнів початкових класів).

Вище наведені позиції підтверджують наявність психологічних задатків для формування в учнів КМ, на великі можливості цього шкільного віку.

Отже, аналіз психолого-педагогічних джерел, щодо проблеми формування та розвитку КМ в школярів і, зокрема, в учнів початкових класів показав, що питання визначення цього феномену у молодших школярів висвітлено недостатньо. Тому, спираючись на всі продуктивні ідеї цих досліджень, ми розуміємо КМ учнів початкових класів як процес самостійного, нон-конформного, творчого ставлення до навчального матеріалу та інформації, яку вони отримують з різних джерел.

У другому розділі – „Актуальні проблеми формування критичного мислення молодших школярів” – розкриваються ознаки критичного мислення та їх вияви в учнів початкових класів, досліджено рівні його розвитку в сучасних школярів, стан формування КМ молодших школярів в масовій педагогічній практиці.

Аналіз наукового доробку вчених А.С.Байрамова, А.І.Липкіної, Л.А.Рибак, В.М.Сінельнікова, в яких тією чи іншою мірою розглядаються проблеми формування КМ молодших школярів, наші особисті спостереження дають можливість стверджувати, що процес формування КМ забезпечує розвиток його головних ознак, які характеризуються певними виявами:

1. Незалежність мислення, відносна самостійність думок: прагнення самостійно осмислювати навчальну та іншу інформацію; відсутність боязні не погодитись з класом, учителем; активне висловлення власних думок щодо питань, які виникають на уроці.

2. Протистояння навіюванню думок, зразків поведінки, вимог інших (дорослих, ровесників): вміння помічати помилкові судження інших учнів; вміння відстоювати власну думку; прагнення до розуміння причин (мотивів) тих чи інших тверджень, вимог, висновків.

3. Критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них: бачення власних помилок; вміння адекватно оцінювати свої знання, якість вирішення навчальних завдань; уважне сприймання зауважень вчителя, товаришів щодо своїх помилок та недоліків.

4. Пошукова спрямованість мислення, прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: наявність розумної долі сумнівів щодо будь-яких “єдиновірних” рішень, висновків у процесі навчання; намагання самому розібратися в правильності тих чи інших тверджень, висновків, рішень; прагнення знаходити кращі варіанти розв’язання навчальних завдань, внести щось “своє”.

5. Вміння брати участь у діалоговій взаємодії: намагання аргументовано висловлювати свої думки; поважне ставлення до думок і пропозицій партнерів; вміння співпрацювати з іншими для знаходження спільного рішення.

Оскільки формування критичного мислення учнів початкових класів передбачає суб’єктно-суб’єктні стосунки в навчальному процесі, то великого значення ми надаємо готовності вчителів до розв’язання цієї проблеми. За результатами проведеного нами теоретичного дослідження, готовність вчителів до формування КМ включає в себе три компоненти: мотиваційний (усвідомлення значення КМ для розвитку особистості учня), змістовий компонент (знання про сутність КМ, його основних ознак), процесуальний компонент (вміння аналізувати причини відсутності КМ, вміння проектувати та організовувати навчальний процес з метою розвитку КМ).

Аналіз результатів вияву мотиваційного компоненту готовності вчителів до формування КМ шляхом вибіркового опитування 55 вчителів показав, що лише невеличка частина опитуваних – 9,0 % (5 вчителів) здійснюють роботу на формування КМ. Інші педагоги у своїх відповідях показали нерозуміння ними доцільності формування критичного мислення, мотивуючи це різними причинами.

З метою визначення змістового та процесуального компоненту готовності вчителів до формування КМ, ми провели анкетне опитування, яким було охоплено 240 педагогів. Аналіз результатів анкетування показав, що лише невелика частина вчителів розуміє сутність КМ, пов’язуючи його з розвитком творчого, логічного мислення і т.п.

Якісний аналіз результатів анкетування дозволив нам констатувати, що проблема формування критичного мислення в учнів ще не набула для більшості вчителів важливого значення і вони неготові до розв’язання цієї проблеми.

Наступним кроком нашого дослідження стало вивчення стану розвитку КМ в самих учнів. Це здійснювалося нами шляхом спостереження під час роботи з ними і, головне, шляхом експертної оцінки розвитку КМ в учнів початкових класів.

Експертна оцінка проводилась у відповідності до рівнів розвитку КМ в учнів початкових класів. З метою об’єктивності та адекватності визначення рівнів розвитку КМ учнів початкової школи ми враховували: трактування та характеристики КМ людини у філософській та педагогічній літературі; дослідження особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку та окремі висновки вчених про можливості формування КМ учнів цього віку; аналіз власного досвіду роботи в початкових класах; результати спостережень за роботою вчителів початкових класів та узагальнення наслідків їх інноваційної діяльності; визначення ознак та виявів КМ учнів початкових класів; завдання з метою вияву стану розвитку тих чи інших ознак КМ учнів.

Враховуючи означені позиції, нами виділено три рівні формування критичного мислення за вищезгаданими ознаками критичного мислення (див. табл.1).

З метою вивчення стану розвитку КМ в учнів та стану методичного забезпечення його формування нами також було відвідано більше 100 уроків. Ми спостерігали за кожним етапом уроку: чи виявляються в діях учнів під час уроку відповідні ознаки КМ і як саме, які методичні підходи обирали вчителі для розвитку вищеназваних ознак.

Спостереження уроків у початкових класах, аналіз методики навчальних та виховних заходів показує, що цілеспрямованої роботи педагогічних колективів з формування КМ молодших школярів фактично не ведеться. Наші дані свідчать про слабкий розвиток КМ у більшості учнів початкових класів, тому й старшокласники, в значній мірі, не здатні проявляти критичність мислення в навчально-пізнавальній діяльності. Превалює конформність, репродуктивний тип мислення, діти не можуть протистояти тиску більшості. Правда, в одних деякі риси зовсім не проявляються, в інших – слабо або ж частково. Слід відзначити, що під час наших спостережень ми зустрічалися з прикладами ситуативного застосування вчителями методів, прийомів, які сприяли формуванню КМ учнів.