ФОРМУВАННЯ ОЦІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету й основні завдання, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні й теоретичні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів дослідної роботи, подано основні методи дослідження, наведено дані про апробацію й упровадження результатів наукової праці.

У першому розділі “Теоретичні основи формування оцінної діяльності школярів” проаналізовано філософську й психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, що дало можливість розкрити сутність і структуру оцінної діяльності,  її  функції у навчально-виховному процесі, види і форми її організації, обґрунтувати технологію формування оцінної діяльності молодших школярів у процесі навчання.

У дисертації аналізуються різні підходи до визначення досліджуваного поняття. Оцінювання розглядається як прийом розумової діяльності (О.М.Кабанова-Мелер, Н.А.Менчинська, А.І.Раєв, В.М.Синельніков), як сукупність спеціальних умінь (І.І.Баженова, Т.А.Матіс, Л.І.Мнацаканян, Н.Ф.Тализіна), як навчальна дія (В.В.Давидов, Г.Є.Залеський, Г.В.Захарова, Л.Д.Ліщинська, Є.І.Савонько), як процес, спосіб навчальної роботи (О.Д.Божович, Г.А.Липкіна, А.А.Понукалін, П.Я.Гальперін), як діяльність (Ш.О.Амонашвілі, А.Є.Веретенникова, Г.В.Захарова, Г.Ю.Ксензова, О.М.Леонтьєва, І.С.Ломакіна, Г.А.Цукерман). Різні підходи до визначення поняття “оцінна діяльність” підкреслюють його універсальність і водночас специфіку. У дисертаційному дослідженні оцінна діяльність розглядається як складний рефлексивно-аналітичний процес, який є цілеспрямованим, внутрішньо мотивованим, структурованим і корегованим під час його здійснення та отримання результату, що зумовлюється психологічними та особистісними особливостями учня як його суб’єкта.

 Оцінна діяльність учнів у навчально-виховному процесі виконує такі функції, як: а) констатація рівня засвоєння способів дій, спрямованих на вирішення навчальних завдань, а також знань і вмінь (Г.В.Захарова, І.І.Ільясов, Г.Ю.Ксензова, В.В.Рєпкін); б) регулювання навчальної діяльності як внутрішня основа, як мотив прийняття навчального завдання (Т.Ю.Андрущенко, О.Д.Божович, Г.В.Захарова, Г.І.Липкіна, Є.І.Савонько, М.В.Селезньов). У свою чергу, регулювальна функція за спрямованістю й кінцевим результатом може набувати спонукального, стимулювального й проектувального характеру:  мобілізаційно-спонукальна функція оцінювання полягає у визначенні й аналізі недоліків у вирішенні навчального завдання (Г.В.Захарова, Г.Ю.Ксензова, В.А.Міндарова, Г.А.Цукерман); стимулювальна функція оцінювання забезпечує вплив на афективно-вольову сферу дитини засобами переживання успіху чи неуспіху, формування вимогливості, намірів, вчинків і стосунків (Ш.О.Амонашвілі, Б.Г.Ананьєв; Г.В.Захарова, А.А.Понукалін, М.В.Селезньов); проектувальна функція оцінювання проявляється у виборі плану дій для уникнення ускладнень у навчанні (А.Є.Веретенникова, О.І.Власенков, Г.А.Цукерман, О.М.Юдіна); в) орієнтування у системі цінностей, еталонів і критеріїв оцінювання (Ш.О.Амонашвілі, І.Ю.Кулагіна, Є.В.Поленякіна, Т.Г.Раєвська, В.С.Собкін); г) розвиток самоорганізації: умінь працювати самостійно, систематично й послідовно (Ш.О.Амонашвілі, Г.Є.Веретенникова, Г.В.Захарова, І.І.Ільясов, А.Г.Казмагмбетов, М.А.Тарасова); д) виховання у дитини емпатії, доброзичливості, чуйності й терплячості (Ш.О.Амонашвілі, О.Д.Божович, З.І.Васильєва, В.К.Дьяченко, М.В.Селезньов).

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підставу визначити різні види й форми організації оцінної діяльності учнів у процесі навчання (самооцінювання: прогностичне й ретроспективне, взаємооцінювання: колективне оцінювання, оцінювання в парах).

Вікові та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку розглядають Б.Г.Ананьєв, Г.І.Липкіна, А.А.Люблинська, Н.А.Менчинська, Н.Ф.Тализіна, Г.А.Цукерман. Аналіз цих досліджень дав змогу виявити чинники, що забезпечують можливість формування оцінної діяльності в учнів початкової школи: у цей період розвиваються довільна пам’ять, увага, мислення; довільною стає організація діяльності; з’являється смислова орієнтувальна основа дії, що дає  підґрунтя для вміння адекватно, критично оцінювати знання й уміння, моральні якості людини, вчинки, події тощо; визначальним у навчанні стає перебудова внутрішнього психічного життя дитини, а саме виникнення психологічних новоутворень: довільності, рефлексії та внутрішнього плану дій. Молодший шкільний вік характеризується підвищеним сприйняттям зовнішніх впливів, безумовною довірою вчителю, емоційною чутливістю, вірою в істинність і необхідність моральних цінностей, безкомпромісністю у вимогах до інших.

 У   дисертації   науково   обґрунтовано   технологію   формування   оцінної

діяльності учнів у процесі навчання, яка розглядається нами як спільна діяльність учителя й учнів, що базується на тісному взаємозв’язку мети, змісту й методів формування оцінної діяльності. Визначальним для реалізації запропонованої технології є забезпечення особистісно орієнтованого підходу у навчанні, створення оцінних ситуацій у процесі навчання як умови формування оцінних умінь молодших школярів, використання диференціації, інтеграції для підвищення оцінної активності й створення позитивної мотивації оцінної діяльності, застосування переходу від прямого управління оцінною діяльністю учнів до опосередкованого й самостійного її виконання. Процес здійснення технології передбачає формування мотиваційно-цільового, змістово-операційного й рефлексивного  компонентів  оцінної діяльності, кожен з яких проходить етапи проектування, організації та  регулювання й корекції.

Основна мета етапу проектування – визначення вихідного рівня сформованості оцінної діяльності молодших школярів у процесі навчання й підготовка до реалізації наступних етапів. Завданням і змістом цього етапу були: а) діагностика рівня сформованості оцінної діяльності молодших школярів; б) розробка НДЗ і КДЗ, підготовка бесід, рольових ігор.

Метою етапу організації було безпосереднє формування в учнів оцінної діяльності через формування її структурних компонентів: мотиваційно-цільового, змістово-операційного й рефлексивного. Завданням і змістом цього етапу було: а) розвиток позитивної мотивації, емоційного сприймання оцінної діяльності; б) ознайомлення учнів із сутністю, функціями й структурними компонентами оцінної діяльності; в) цілеспрямоване формування оцінних умінь і накопичення оцінного досвіду шляхом включення учнів у різноманітні форми й види оцінної діяльності та її відбиття у свідомості учнів; г) розвиток умінь здійснювати рефлексивний аналіз набутого оцінного досвіду.

Метою етапу регулювання й корекції було виявлення індивідуальних результатів оволодіння учнями оцінною діяльністю, аналіз цих результатів і корекція роботи щодо формування в учнів оцінної діяльності залежно від рівня її засвоєння.

В узагальненому вигляді технологія формування оцінної діяльності молодших школярів у процесі навчання подана на схемі (стор.9).

Для впровадження технології формування оцінної діяльності молодших школярів у процесі навчання розроблено комплект КДЗ і НДЗ, які передбачали постановку оцінних завдань, вибір прийомів їх розв’язання, діагностику й оцінку одержаних результатів. НДЗ фіксує не лише результат, але й процес його виконання. Дані про виконання НДЗ і КДЗ дозволяють визначити характер і міру педагогічної допомоги, необхідної учню, а також намітити й здійснити корекційну роботу. На підставі даних про утруднення учнів у виконані НДЗ і КДЗ можна робити педагогічні висновки не лише про якість засвоєння учнями оцінної діяльності, але й про недоліки методів навчання учнів здійснювати оцінювання.