ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ГІМНАЗИСТА У ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, його методологічні та теоретичні основи; викладено методи й етапи експериментальної роботи; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів експериментального дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні аспекти формування творчої особистості гімназиста” проведено науковий аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; визначено сутність поняття “творча особистість учня”; обґрунтовано роль дослідницької технології у формуванні творчої особистості гімназиста; проаналізовано психолого-педагогічні закономірності вікового розвитку учнів середнього та старшого шкільного віку; відповідно до них розкрито зміст, форми та методи пошуково-дослідницької діяльності учнів.

Поняття “педагогічна технологія” широко використовується в психолого-педагогічній літературі і має багато формулювань, які визначаються тенденціями певного історичного етапу та уявленнями авторів  про структуру і компоненти освітнього процесу. При всіх наявних відмінностях у його трактуванні, вчені А.С.Нісімчук, О.С.Падалка, О.М.Пєхота, С.О.Сисоєва, І.О.Смолюк та ін. відзначають головну його рису – спрямованість на створення оптимальних умов для розв’язання практичних педагогічних задач. Педагогічна технологія передбачає проект (модель) обґрунтованої у логічній послідовності педагогічної системи, яка реалізується у педагогічній діяльності вчителів. Під поняттям “педагогічна система” розуміється взаємозв’язок  певних засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого, наперед заданого впливу на учнів для досягнення визначеної навчальної та виховної мети (А.С.Нісімчук, О.С.Падалка). Структуру будь-якої педагогічної системи складають такі взаємопов’язані елементи, як контингент учнів та педагогічних працівників,  технічні засоби навчання, якими вони користуються, мета навчання в закладі освіти, зміст навчально-пізнавальної діяльності, організаційні форми навчально-виховного процесу.

У структурі змісту наукового поняття “педагогічна система” важлива роль відводиться поняттю “дидактичне завдання”, метою якого є формування певних позитивних загальнолюдських якостей особистості через ситуацію (умови), яка спирається на основні якості учня, реалізується через навчальні предмети та систему інформаційно-виховного впливу вчителя, забезпечується взаємопов’язаною обґрунтованістю та логічним використанням організаційних форм навчально-пізнавальної діяльності та ефективністю дидактичного процесу.

У контексті гуманістичної парадигми освіти значної актуальності стали набувати педагогічні технології розвитку творчих якостей особистості, однією з яких є дослідницька. Її дидактичним завданням вважається забезпечення освітньої підготовки учнів та цілеспрямоване формування їхніх особистісних якостей шляхом становлення досвіду дослідницької роботи в умовах систематизованих (за періодами навчання і за навчальними предметами) навчальних досліджень з урахуванням їх комплексного впливу на виховання школярів. Основою дослідницької технології є пошуково-дослідницька діяльність учнів, яка розглядається в дисертації в таких контекстах: процесуальному (як спосіб пізнавальної діяльності) - як така, що спонукає учнів до створення оригінального соціально-значущого продукту, в процесі роботи над яким самостійно використовуються засвоєні знання, вміння й навички навчально-пізнавальної діяльності, здійснюється їх перенесення у нові умови, проводиться комбінування відомих способів діяльності чи створюється новий підхід до вирішення проблеми; змістовного цілеспрямування особистості (як об’єкт засвоєння: від пошукового навчання – до навчання пошуку) - як форма зв’язку між внутрішнім світом дитини, змістом і спрямованістю її потенціалу і зовнішнім світом та суспільством. При цьому дидактичною метою стає формування в особистості способів і процедур творчого пізнавального пошуку – нових форм, методів, засобів пізнання дійсності та життєдіяльності; гармонійний розвиток  інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу учнів; формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості.

У сучасній педагогічній науці та практиці визначенню творчої особистості та її властивостей приділялася особлива увага в дослідженнях  Г.О.Балла, І.Д.Беха, І.А.Зязюна, С.Д.Максименка, А.М.Матюшкіна, В.А.Моляко, К.К.Платонова, В.В.Рибалки, С.О.Сисоєвої та ін. Творчою особистістю вважають такого учня, який внаслідок впливу зовнішніх факторів (зокрема, педагогічних) набув необхідних для актуалізації власного творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню високих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності і забезпечують самореалізацію у суспільстві. Аналіз підходів науковців щодо класифікації якостей творчої особистості дав змогу виділити їх ключові компоненти: ціннісно-мотиваційний (соціальна активність, ставлення до об’єктів соціального характеру, до дійсності, до майбутнього, самовизначення та самореалізація в житті, пізнавальна мотивація творчої діяльності, рівень та ієрархія цінностей тощо); індивідуально-характерологічний (креативність, інтелект, емоційно-вольові риси, гнучкість мислення, готовність пам’яті, творча уява, фантазія тощо); когнітивно-діяльнісний (пізнавальна самостійність, знання, вміння, навички творчої діяльності, міжособистісної взаємодії, мовленнєвої культури тощо); результативно-рефлексійний (усвідомлення власної діяльності та поведінки, саморозвиток, самореалізація). Розвиток цих компонентів ми вважаємо способами педагогічного впливу на формування творчої особистості учня. Загальний рівень сформованості творчої особистості учня визначається його особистісним зростанням, швидкістю поступу порівняно з попередніми досягненнями, позитивними змінами в рівнях сформованості  визначених компонентів. Процес формування творчої особистості має бути неперервним, комплексним і розпочинатися з якомога раннього віку.

Розвиток людини від народження і до зрілості проходить через низку періодів (стадій), які закономірно змінюють одна одну. Для кожного вікового періоду характерні певні фізичні та психічні особливості, що визначають провідні типи діяльності та відповідні суспільні статуси особистості. Досліджуваний нами вік учнів 5-11 класів містить два періоди, які відрізняються не лише кількісними характеристиками (накопиченим досвідом певного виду діяльності, рівнем сформованості окремих навичок тощо), а й якісними особливостями внутрішнього світу школяра (рівнем розвитку емоційної, мотиваційної, оціночної сфери життєдіяльності тощо). Перший період (11-15 років) - підлітковий, згідно з педагогічною періодизацією відповідає середньому шкільному віку; другий період (15-18 років) – вік ранньої юності, співпадає зі старшим шкільним віком. Доцільно поставлені педагогічні завдання на кожному віковому етапі сприяють успішному розвиткові учнів, максимально розкривають їхні індивідуальні здібності та нахили, сприяють самореалізації та самоствердженню.

Ключовими психологічними особливостями учнів середнього шкільного віку (5-8 класи) вважаються: високий рівень пізнавальної активності; прагнення до розширення сфери творчої діяльності; гостра потреба у самоствердженні в якості самостійної особистості, у побудові  “дорослих” стосунків із навколишнім світом; пріоритетне значення референтної групи ровесників у формуванні системи цінностей; прагнення до дружнього спілкування, тісних особистісних контактів у колективі, до психологічної безпеки та захищеності. Для старшокласників розвиток і функціонування психологічних процесів визначається різкою зміною внутрішньої позиції, пов’язаною з вибором подальшого життєвого шляху та майбутньої професії. Мотивація до навчально-пізнавальної діяльності обумовлюється потребою в значимих для життєвого успіху знаннях, прагненням до самостійного творчого дослідження причинно-наслідкових зв’язків у навколишньому світі, націленістю на життєві перспективи та життєве самовизначення, прагненням до самоосвіти та виходу за межі шкільних програм.

Закономірності вікового розвитку учнів, рівні сформованості їхніх навичок та вмінь потребують відповідних змісту, форм та методів пошуково-дослідницької діяльності. Вони мають забезпечити поступове урізноманітнення напрямів та глибини досліджень; поетапне розширення індивідуальної  участі кожного учня (від вибору за власним уподобанням “своєї ролі” у проведенні дослідження до індивідуальної роботи та відповідальності); послідовне накопичення досвіду дослідницької діяльності (від колективного планування, проведення, аналізу, оформлення, презентації роботи до індивідуального); поступове зростання самостійності (від повністю зініційованої, вмотивованої, організованої вчителем до індивідуальної); послідовне підвищення вимог щодо дотримання стандартів наукового дослідження; розширення та урізноманітнення методів наукового пошуку. Тобто, шлях від колективного до індивідуального дослідження проблеми.

Для учнів 5-8 класів найбільш ефективною формою є колективно-індивідуальна пошуково-дослідницька діяльність, яка забезпечує: у спільній діяльності - поступове оволодіння методикою проведення дослідження (ознайомлення з етапами, способами добору та обробки інформації, складанням програми дослідження, аналізом та оцінюванням результатів тощо) та індивідуальне самовизначення кожного учня на кожному з етапів дослідження щодо вибору форми та способу власної участі у спільній творчій справі. Для старшокласників характерним є індивідуальне дослідження проблеми в обраній галузі.

Гімназії (як заклади освіти ІІ-ІІІ ступенів) мають великі потенційні можливості і перспективи вирішити одну з найважливіших проблем – більш раннього залучення учнів до пошуково-дослідницької діяльності, забезпечуючи при цьому цілісність, послідовність та неперервність творчого розвитку учнів від 5 до 11 класів. Їх методологія передбачає використання сучасних, науково-обґрунтованих навчальних планів, програм, підручників і посібників, конкурсний добір педагогів і учнів. За умови виконання державних стандартів освіти, гімназіям надається право планувати роботу самостійно, використовувати різноманітні форми організації навчально-виховного процесу (олімпіади, конференції, конкурси тощо), нові форми навчання (проектування, конструювання, пошуково-дослідницьку роботу тощо), що створює умови для максимальної реалізації потенційних можливостей та творчих здібностей особистості. Окрім того, аналіз статистичних даних свідчить, що більшість гімназистів – мешканці міст (у Києві гімназійною та ліцейною освітою охоплено 10-11% школярів, в обласних центрах –3-5%, у містах із населенням понад 100 тисяч чоловік – 2-4%, у сільській місцевості – менше 2% від загальної кількості дітей певного віку). Це дає змогу оптимізувати пошуково-дослідницьку діяльність гімназистів шляхом: залучення  наукової та творчої еліти до навчання та консультування учнів; використання навчально-виховного потенціалу міста, утворення творчих лабораторій, студій, гуртків при вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах; використання матеріально-технічної бази позашкільних закладів освіти; розширення доступу до інформації, ефективним формуванням навичок її обробки, урізноманітненням форм виконання пошуково-дослідницької роботи (телекомунікаційні, мережеві, інтернет-проекти тощо) за рахунок якіснішого оснащення гімназій технічними засобами навчання, комп’ютерною технікою та технологіями.

      Однак, проведені нами на етапі констатуючого експерименту дослідження засвідчили, що: а) формування творчої особистості гімназистів забезпечується переважно шляхом введення до навчально-виховного процесу предметів гуманітарно-естетичного циклу та мистецько-художньою орієнтацією позакласної роботи; б) дослідницькі технології навчання частково використовуються лише в урочній діяльності в процесі вивчення предметів шкільного компоненту; в) інтенсивність залучення учнів 5-8 класів до позакласної пошуково-дослідницької роботи недостатня (спостерігалася лише в роботі окремих гуртків); г) системний підхід до організації пошуково-дослідницької діяльності старшокласників (9-11 класи) загалом відсутній, що призводить до незначної активності учнів та результативності діяльності.

У другому розділі – “Моделювання технології формування творчої особистості гімназиста” розроблено та теоретично обґрунтовано модель формування творчої особистості гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності, розкрито три аспекти її функціонування: теоретичний, науково-педагогічний, організаційно-технологічний.

 Модель формування творчої особистості гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності розроблялася з позицій комплексного підходу, суть якого полягає в забезпеченні єдності навчання, виховання та розвитку школярів; сукупності впливу педагогічних, соціальних, організаційних факторів, які діють на формування творчої особистості гімназиста; використанні в якості взаємодоповнення та взаємозбагачення всіх можливостей урочної, позаурочної та позашкільної діяльності; забезпеченні неперервності та послідовності пошуково-дослідницької діяльності від 5 до 11 класів, узгодженні її з віковими закономірностями розвитку гімназистів; забезпеченні відповідності педагогічних цілей та завдань і особистісних устремлінь учнів.

Модель містить теоретичний, організаційно-технологічний та науково-педагогічний аспекти її функціонування. Теоретичний аспект відображає дидактичну мету – образ (модель) творчої особистості гімназиста, який визначають чотири компоненти: ціннісно-мотиваційний, індивідуально-характерологічний, когнітивно-діяльнісний та результативно-рефлексійний. Синтез, унікальне поєднання та розвиток усіх визначених компонентів дасть змогу забезпечити сукупність знань, умінь, якостей, якими має володіти творча особистість, щоб відповідати вимогам суспільства та задовольняти власні потреби.

Науково-педагогічний аспект функціонування моделі відображає дидактичні умови, представлені у вигляді моделі педагогічної діяльності. Вона побудована з урахуванням прогресивних досягнень педагогічної науки, передового педагогічного досвіду, інноваційних підходів і спрямована на забезпечення оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу та самореалізації всіх суб’єктів освітнього процесу.  Модель педагогічної діяльності містить такі компоненти: контингент педагогічних працівників (структурні підрозділи, функції та взаємозв’язки), напрями діяльності педагогічного колективу (науково-методичний, навчально-виховний, діагностично-корекційний, організаційно-управлінський).

Структурними компонентами педагогічного колективу визначено: адміністрацію гімназії, науково-методичну раду, інформаційно-аналітичний центр, консультативну та психологічні служби, наукових керівників, предметні кафедри, творчі групи вчителів, кураторів, викладачів загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, керівників гуртків, студій, клубів, наукових секцій. Усі вони виконують визначені у дисертації функції, перебувають у певній залежності, взаємовпливають один на одного, забезпечуючи у своїй сукупності оптимальність та ефективність освітнього процесу та досягнення спільної мети.

Науково-методичний напрям діяльності педагогічного колективу містить: науково-методичне обґрунтування змісту, форм і методів пошуково-дослідницької діяльності (Положення про пошуково-дослідницьку діяльність гімназистів, Положення про науково-методичну раду гімназії, Статут наукового товариства гімназистів); добір оптимальних форм індивідуального, групового чи колективного консультування; систему партнерських зв’язків гімназії з науково-дослідними та громадськими установами; розробку навчально-методичних посібників, комп’ютерних навчальних програм, методичних рекомендацій для вчителів та учнів тощо. В методичному збірнику “Поради юному науковцю” представлено методичні рекомендації для учнів щодо проведення пошуково-дослідницької роботи на всіх етапах.

Навчально-виховний напрям діяльності педагогічного колективу передбачає запровадження у навчально-виховний процес дослідницьких технологій навчання, максимальне забезпечення запитів учнів щодо поглибленої та додаткової освіти. На основі вивчення індивідуальних пізнавальних можливостей, здібностей, інтересів гімназистів та аналізу обраних ними напрямків індивідуальних досліджень було розроблено відповідну мережу спецкурсів, факультативів, курсів за вибором, предметних гуртків, клубів, студій; залучено фахівців для розробки відповідних навчальних програм та проведення занять; складено оптимальний розклад; забезпечено контроль та аналіз ефективності. У розділі обґрунтовано доцільність модернізації традиційних методів інформаційної освіти та створення умов для ефективного використання комп’ютерних технологій в якості знаряддя діяльності та принципово нового навчального засобу.

Діагностично-корекційний напрям діяльності педагогічного колективу забезпечує діагностику особистісних можливостей та здібностей учнів; навчання, стимулювання, супровід та консультування їх на всіх етапах пошуково-дослідницької діяльності; психологічну освіту, підтримку та консультування педагогічних працівників; моніторинг процесу, розробку критеріїв його ефективності; діагностика умов та механізмів реалізації.

Організаційно-управлінський напрям діяльності педагогічного колективу забезпечує цілісний підхід до організації, супроводу, та контролю пошуково-дослідницької діяльності учнів на всіх етапах упродовж року, передбачає її кадрове забезпечення; узгоджує взаємодію усіх структурних компонентів освітнього процесу; здійснює моніторинг процесу, його удосконалення та коригування небажаних відхилень.

Матеріально-технічне забезпечення пошуково-дослідницької діяльності гімназистів передбачає створення інформаційної мережі гімназії та забезпечення її особливим інтелектуальним змістовним наповненням, яке містить логічно жорсткі цілеспрямовані масиви інформації та програмні засоби, що оптимізують освітні, розвивальні, управлінські завдання. Серед складових інформаційної мережі гімназії ми виділили такі: багатофункціональну медіатеку, яка слугує базою для проведення уроків, факультативних занять, гуртків, курсів за вибором і містить мультимедійні, інтерактивні навчальні програми з різних предметів, галузей науки й культури, розраховані на різні вікові категорії учнів; інтернет-бібліотеку, яка містить систематизовану за розділами інформацію і забезпечує можливість дистанційного навчання, участь у навчальних курсах, конкурсах, олімпіадах, творчих проектах тощо; редакційний центр, що забезпечує створення і підтримку сайтів, випуск шкільних газет, тез учнівських дослідницьких робіт, листівок, навчальних посібників, підготовку друкованих матеріалів для використання на навчальних заняттях, захистах-презентаціях робіт, семінарах, конференціях; бібліотеку робочих баз даних, які є узагальненими результатами роботи педагогів, учнів, психологів з різних аспектів діагностування (тестування, опитування, анкетування тощо), організації та здійснення пошуково-дослідницької діяльності в гімназії; каталог інформаційних баз даних, який містять організаційну, методичну та консультаційну інформацію щодо виконання пошуково-дослідницької роботи на всіх її етапах (рекомендовані теми, інформація про бібліотеки, структура, етапи, методи пошуково-дослідницької роботи, методичні поради тощо); бібліотеку МАН, що складається з учнівських науково-дослідницьких робіт, які можуть використовуватися як зразки оформлення конкурентно-спроможних майбутніх досліджень та як інформаційна база даних для подальшого використання учнями, вчителями, кураторами у навчально-виховному процесі.

Організаційно-технологічний аспект функціонування моделі розкриває модель пошуково-дослідницької діяльності учнів: її зміст, форми, методи, організаційні та технологічні механізми реалізації, визначені з урахуванням вікових закономірностей розвитку школярів.

Для учнів середнього шкільного віку оптимальною формою пошуково-дослідницької діяльності є колективно-індивідуальне виконання спільного творчого завдання, навколо якого зосереджується значна частина позакласної роботи класного колективу упродовж року. Змістом колективно-індивідуальної діяльності є колективний збір, аналіз, узагальнення інформації щодо теми дослідження, колективна підготовка письмового звіту, колективний захист-презентація отриманих результатів.  Нами описані організаційні механізми колективно-індивідуальної діяльності  гімназистів, які містять: річну циклограму заходів, технологію організації діяльності учнів на всіх етапах, орієнтовну тематику колективних творчих завдань; технологію оцінювання результатів дослідження комісією, котра складається з психологів, представників адміністрації гімназії, членів батьківського комітету, науковців, членів наукового товариства учнів, переможців конкурсів МАН за номінаціями: оформлення звіту, рівень проведення дослідження,  сценічне втілення презентації, кращий творчий колектив, найміцніші родинні стосунки,  оформлення виставок, стендів, використання технічних засобів під час презентації, найвагоміший особистий внесок у дослідження, абсолютна першість класного колективу.

Досвід колективно-індивідуальної творчої діяльності, набутий учнями у 5-8 класах, стає підґрунтям для проведення, починаючи з 9 класу, індивідуальної пошуково-дослідницької роботи, яка передбачає самостійне дослідження проблеми в обраній галузі з максимальним дотриманням стандартів та вимог, загальноприйнятих у науці. Змістом такої діяльності є індивідуальне самовизначення стосовно вибору  відділення, секції та теми дослідження, розробки програми та добору методів її реалізації; індивідуальний пошук та відбір інформації з проблеми дослідження, аналіз та узагальнення матеріалів, вироблення власної позиції, підготовка результатів дослідження у вигляді письмового звіту, їх захист-презентація, участь у конкурсах МАН України та конференціях різного рівня.  У розділі наведено циклограму традиційних заходів щодо організації індивідуальної пошуково-дослідницької діяльності старшокласників; напрями, відділення, секції та базові предмети, що їм відповідають; подано орієнтовний перелік (понад 300) найбільш актуальних та перспективних тем індивідуальних досліджень; визначено особливості педагогічної підтримки учнів на всіх етапах дослідження; розроблено критерії оцінювання учнівського творчого продукту (за 100-бальною шкалою). Механізми організації індивідуальної пошуково-дослідницької діяльності старшокласників містять: розклади спецкурсів, курсів за вибором, гуртків, факультативів, студій; графіки проведення консультацій науковими керівниками, групових та індивідуальних занять; інформаційні та довідкові бази даних тощо.

У третьому розділі – “Загальна логіка дослідження та система експериментальної роботи” розкрито загальну логіку експериментального педагогічного дослідження, доведено ефективність  функціонування моделі педагогічної технології формування творчої особистості гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності від 5 до 11 класу.

Ефективність розробленої моделі вивчалася з позицій результативності та оптимального функціонування. Дослідження результативності моделі базувалася на відстеженні позитивних змін у рівнях сформованості ціннісно-мотиваційного, когнітивно-діяльнісного та результативно-рефлексійного компонентів, визначенні на цій підставі загального рівня сформованості творчої особистості кожного гімназиста, відстеженні динаміки змін високого та достатнього рівнів в експериментальних гімназіях, порівнянні їх з контрольними гімназіями та з даними констатуючого етапу експерименту. При цьому використовувалися обґрунтовані критерії та відповідні діагностичні методики (в роботі наведено дві анкети, розроблені дисертантом).

Враховуючи багатогранність якостей творчої особистості, складність традиційних методик їх дослідження (особливо індивідуально-характерологічного компоненту, дослідження якого має здійснювати психолог), ми в нашому дисертаційному дослідженні кількість показників дещо звузили. Зокрема, при дослідженні ціннісно-мотиваційного компоненту особистості ми визначали рівні пізнавальної мотивації пошуково-дослідницької діяльності, ступінь її емоційної забарвленості, мотиви вибору учнями теми дослідження, сформованість мотивації досягнення, потягу до успіху, рівні та ієрархію цінностей творчої особистості, її спрямованість та ставлення до об’єктів соціального характеру. В основу дослідження когнітивно-діяльнісного компоненту творчої особистості гімназиста (рівня сформованості знань, вмінь, навичок  дослідницької діяльності, рівня розвитку мовленнєвої культури, комунікативних здібностей і вмінь)  було покладено розроблені дисертантом критерії оцінювання пошуково-дослідницької діяльності. Дослідження результативно-рефлексійного компоненту проводилося за такими показниками: рівень професійного самовизначення особистості; результативність участі у конкурсах науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України; суспільна спрямованість творчої діяльності; ступінь соціальної активності особистості; результативність участі в інтелектуальних конкурсах, конференціях, олімпіадах різного рівня.

Загальний стан сформованості творчої особистості кожного гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності визначався як середнє арифметичне оцінок сформованості трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивно-діяльнісного, результативно-рефлексійного. За його значеннями було визначено та описано характеристики чотирьох рівнів сформованості творчої особистості гімназистів у пошуково-дослідницькій діяльності: високого, достатнього, посереднього та низького; визначено належність кожного учня до одного з них.

У результаті проведеного дослідження вплив дослідницької технології на формування творчої особистості учнів було доведено виявленою позитивною тенденцією зростання кількості учнів з високим рівнем сформованості творчої особистості гімназистів від 1% до 17% (у % від загальної кількості старшокласників у гімназії), а з достатнім – від 3% до 42%, в той час як у контрольних гімназіях зміни були відносно незначні: від 1% до 3% та  від 3% до 6% відповідно.

Залежність між результативністю процесу формування творчої особистості гімназистів і раннім (з 5 класу) залученням їх до пошуково-дослідницької діяльності підтверджено аналізом закономірностей  динаміки високого та достатнього рівнів сформованості творчої особистості упродовж двох якісно різних етапів. Перший етап - (1996-1999 рр.) характеризується  стрімким зростанням якості індивідуальної пошуково-дослідницької діяльності старшокласників і відповідно рівнів сформованості їх творчої особистості (високий - з 1% до 14%, достатній - з 3% до 35%), що пояснюється поступовим впровадженням колективно-індивідуальної діяльності учнів 5-8 класів. Другий етап – (1999-2003 рр.) відображає відносно стабільне функціонування моделі та стабільну його результативність, забезпечену накопиченим досвідом виконання колективних дослідницьких завдань. У цей час  достатній рівень сформованості творчої особистості виявляли в середньому 38,4%, а високий – 14,8% учнів. (Результати констатуючого експерименту - 3% і 1% відповідно).

Ефективність функціонування моделі підтверджена оптимальністю функціонування науково-педагогічного та організаційно-технологічного забезпечення, відповідністю отриманих результатів поставленим цілям, меті, завданням; стійкістю виявлення учнями інтересів, сформованих у гімназії; професійним самовизначенням старшокласників; адаптивністю до соціокультурних умов регіону, органічною єдністю з соціумом.

Водночас, проведені дослідження дали змогу виділити окремі проблеми, які виникають при масовому залученні учнів до пошуково-дослідницької діяльності та які слід вирішувати в процесі оптимізації її перебігу. Серед проблем виділено такі: збереження здоров’я дітей, запобігання їхньому перевантаженню; недостатня та неоднорідна методична й методологічна підготовка педагогічного колективу до керування пошуково-дослідницькою діяльністю учнів; відсутність нормативного державного визначення статусу учнівських наукових досліджень, критеріїв їх оцінювання, рекомендованих методів наукового пошуку тощо; протиріччя між власне знаннями (науковими фактами, поняттями, термінами тощо) і їх усвідомленням учнями на рівні самостійних оціночних суджень, що призводить до того, що факти рідко використовуються учнями в якості аргументів власної позиції.

Основними перспективами в подальшому вдосконаленні процесу формування творчої особистості гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності визначено: вдосконалення засобів, форм і змісту пошуково-дослідницької діяльності у відповідності з віковими особливостями розвитку учнів в умовах реалізації моделі; підвищення скоординованості дій усіх суб’єктів та структурних компонентів процесу.

Теоретичний аналіз проблеми та результати експериментального дослідження дають підстави для викладу загальних висновків.