ВИКОРИСТАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ 6-РІЧНОГО ВІКУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, основні завдання, з’ясовано методологічні й теоретичні засади та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів наукового пошуку, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

        У першому розділі – “Теоретичні питання використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних учнів” – визна-чено особливості навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів, розкрито сутність пізнавальних завдань випереджаючого характеру.

        Аналіз наукової літератури засвідчує, що включення 6-річних дітей у процес шкільного навчання та забезпечення ефективної організації їхньої навчально-пізна-вальної діяльності потребує, передусім, ретельного врахування психофізіологічних особливостей учнів цього віку. Труднощі, яких діти зазнають у школі, пов’язані здебільшого з недостатнім рівнем сформованості в них довільного управління піз-навальними процесами.

        Навчання дітей 6-річного віку не може здійснюватися без застосування різних видів і форм дитячої гри, розваг, без опори на широке коло емоційно-позитивних вражень учнів під час виконання навчальних завдань. Однак лише та навчально-пізнавальна діяльність, яка є для учня цікавою, привабливою і в той же час насиченою посильними труднощами, а за результатами достатньо успішною, сприяє формуванню в 6-річної дитини потреби й мотивів навчання, розвитку розумових і творчих здібностей, вміння докладати вольові зусилля (Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, Н.Зуба-лій, С.Коробко, В.Котирло, О.Проскура, О.Савченко, Н.Скрипченко).

       У дисертації обґрунтовано, що в процесі навчання 6-річних дітей доцільним є застосування  пізнавальних  завдань, під  час  виконання  яких  учні зазнають пізна-

вальні утруднення, а вчитель чітко “дозує” міру труднощів, гнучко керує процесом навчально-пізнавальної діяльності, допомагає досягти успіху.

        Аналіз психолого-педагогічної літератури (Г.Балл, Н.Бібік, Л.Гоженко, С.Гон-чаренко, Н.Гродська, М.Данилов, Н.Дметерко, Г.Костюк, І.Лернер, В.Онищук, Н.Підгорна, О.Проскура, О.Савченко, Е.Сильнова, І.Трубавіна, Т.Шамова) свідчить, що під пізнавальними розуміються такі завдання (задачі), які допомагають набути нових знань про об’єкт, спосіб діяльності; до того ж для отримання результату учням необхідно перетворювати наявні дані, виконуючи цілу низку розумових і практичних операцій в певній їх послідовності. Пізнавальне завдання (задача) характеризується тим, що воно не дає учневі повний обсяг готової інформації, а стимулює пошук нових знань, сприяє розвитку його пізнавальних здібностей.

        Важливою особливістю пізнавальних завдань є те, що вони одночасно виступають і метою, і стимулом, і ядром пізнавальної діяльності школяра, спрямованої на засвоєння навчальної інформації.

        Одним із видів пізнавального завдання є пізнавальне завдання випереджаючо-

го характеру (ПЗВХ). На основі аналізу праць М.Пісоцької, І.Трубавіної, досвіду роботи С.Лисенкової визначаємо ПЗВХ як завдання, що містить певне пізнавальне утруднення, розв’язання якого приводить 6-річних учнів до набуття нових знань, умінь, навичок, сприяє формуванню в них пізнавальної активності та самостійності, розвиває інтелектуальні і творчі здібності, а також дозволяє підготувати учнів до оволодіння складною навчальною інформацією на більш віддалених етапах навчання. 

        Пізнавальні завдання, зокрема ПЗВХ, сприяють формуванню у 6-річних дітей розумових здібностей, оскільки викликають у них інтелектуальне напруження в процесі подолання певних пізнавальних утруднень (спеціально підібраних і підготовлених учителем), стимулюють власний пошук і самостійне “відкриття” нових способів пізнавальної діяльності. У цьому разі здійснюється перехід дитини до “зони найближчого розвитку” (Л.Виготський), що найбільшою мірою сприяє позитивним зрушенням в її психічному розвитку.

        Оскільки ПЗВХ використовуються в роботі з дітьми 6-річного віку, для яких тільки розпочинається навчання у школі, вони розглядаються і як засіб формуван-ня, і як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

        Включення ПЗВХ у процес навчання сприяє цілеспрямованому формуванню в учнів таких компонентів навчально-пізнавальної діяльності, як мотиваційний (інте-рес до завдань, що містять пізнавальне утруднення, мотиваційна установка на спро-можність долати труднощі); орієнтаційний (прийняття мети та планування діяль-ності під час виконання ПЗВХ доповнюються перспективним орієнтуванням дітей в інформації, яка вивчатиметься на більш віддалених етапах навчання, та форму-ванням алгоритму пізнавальних і навчальних дій, що сприятиме засвоєнню най-більш складних тем програми); змістово-операційний (актуалізація опорних знань, умінь, навичок; їх поширення і поглиблення; установлення нових предметних і міжпредметних зв’язків під час здійснення підготовки до оволодіння складними темами навчальної програми); емоційно-вольовий (активізація уваги, формування здатності докладати вольові зусилля для подолання утруднень у процесі виконання завдань, виховання емоційно-позитивного ставлення до навчання); контрольно-оцінний (формування вмінь здійснювати контроль та оцінку своєї навчально-пізна-вальної діяльності).

        У другому розділі дисертації – “Експериментальна перевірка педагогічних умов використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характе-ру в навчальному процесі” – розкриваються питання організації і проведення експериментальної роботи, визначається змістово-процесуальна сутність реалізації  педагогічних  умов застосування ПЗВХ в навчанні 6-річних дітей, аналізуються результати педагогічного експерименту.

        Експериментальна робота проводилася в 1998-2000 роках на базі ДНЗ № 163 та № 459 і в 2001-2003 роках  в 1-х класах  ЗОСШ № 142, 143 м. Харкова. Для проведення експерименту в школах було обрано експериментальні класи (75 учнів у Е1– Е3) і контрольні класи (75 учнів у К1– К3).

          ПЗВХ застосовувалися в експериментальних класах.

        Пізнавальне завдання випереджаючого характеру містило: 1) певний обсяг інформації, на підставі якої дитина, виконуючи завдання, з певним випередженням засвоювала знання, вміння, навички; 2) визначення мети щодо його виконання (доступної для дітей, стислої та точної за рахунок відбору відповідних мовних і комунікативних засобів), на підставі якої у дитини формувалися способи пізнавальних і розумових дій, початкові загальнонавчальні вміння і навички.

        У процесі застосування в навчально-виховній роботі ПЗВХ  орієнтували  6-річ-

них учнів на виконання певного алгоритму дій, вчили дотримуватися таких етапів:

 1. Ознайомлення із завданням (орієнтування в поданій інформації, опора на наявні

знання, уявлення, практичний досвід). 2. Розуміння того, що треба зробити, обмірковування поставленої мети. 3. Визначення способу виконання завдання: створення орієнтовної основи діяльності через складання плану дій з визначенням їх послідовності, уявленням результату. 4. Власне виконання завдання через низку послідов-них, результативних дій. 5. Зіставлення отриманих результатів з очікуваними.

        В експериментальній роботі здійснювали контроль за характером і результатами виконання дітьми ПЗВХ, а також контроль за психо-емоційним навантаженням учнів при виконанні ними вказаних завдань.

        Критеріями ефективності застосування ПЗВХ слугували: 1) динаміка успішності учня у виконанні ПЗВХ і навчальних завдань, показниками якої є повнота, глибина, міцність, усвідомленість, дієвість, гнучкість знань, умінь, навичок (за умови, що в класному журналі, учнівських зошитах і щоденниках оцінки дітям не виставлялися); 2) динаміка успішності у виконанні інтелектуальних і мнестичних тестів, показниками якої є рівні сформованості психічних процесів, що забезпечують навчальну діяльність; 3) динаміка формування пізнавальної активності та самостійності дітей; 4) динаміка формування компонентів навчально-пізнавальної діяльності.

         Під час експериментального дослідження вивчалися педагогічні умови використання ПЗВХ.

         Для проведення експерименту розроблено систему ПЗВХ, яка забезпечувала перспективну спрямованість навчальної роботи і реалізовувала дидактичні функції вказаних завдань (відповідно розглядалася як важлива педагогічна умова застосування ПЗВХ).

        Перспективна спрямованість надавала навчальній роботі більш динамічного та гнучкого характеру, сприяла виникненню певного резерву навчального часу, дозво-ляла підготувати дітей до засвоєння найбільш складної для них програмної інфор-мації, що значною мірою підвищувало їхню навчальну успішність і попереджу-вало виникнення такого негативного явища, як відставання в навчанні певної категорії учнів. Завдяки перспективній спрямованості навчання випередження здійснювалося: 1) поширенням і поглибленням опорних за програмою поточного навчального етапу знань, умінь, навичок, встановленням нових зв’язків між ними; 2) формуванням та вдосконаленням пізнавальних і розумових дій, які є підґрунтям для оволодіння складними для дітей знаннями, вміннями, навичками на наступно-му етапі навчальної роботи; 3) формуванням початкових загальнонавчальних  умінь, навичок з орієнтацією на завдання та програмний зміст навчання на більш віддаленому його етапі.           

        Перспективна спрямованість у навчанні допомагала формуванню цілеспрямованого пізнавального інтересу учнів до ключових, найбільш важливих тем програми, сприяла більш широкому орієнтуванню дітей  в навчальній інформації.          

        Об’єднання ПЗВХ в єдину систему забезпечувало успішну реалізацію дидак-

тичних функцій: освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, систе-

мотворчої.

        Освітня функція  була націлена на покращення успішності учнів у процесі навчання, її реалізація здійснювалася забезпеченням перспективної спрямованості навчального процесу в застосуванні таких видів ПЗВХ, як:

1) Завдання, що сприяють засвоєнню достатньо складного алгоритму навчальних і розумових дій, оволодінню узагальненими способами пізнавальної діяльності. Навчали 6-річних дітей дотримуватися визначеного алгоритмічного припису для розв’язування арифметичних задач. Особлива увага в цьому разі приділялася формуванню навичок аналізу задачі та складання стислого запису її умови, запитання. Схематичний запис умови задачі допомагав 6-річним учням сприймати й утримувати в пам’яті умову задачі, встановлювати причинно-наслідкові, часові, просторові зв’язки та співвідношення між числовими даними, підводив їх до осмислення структури задачі, сприяв формуванню вміння обґрунтовувати виконувані арифметичні дії, здійснювати їх перевірку, співвідносити результати з вихідними даними. Отримання цілісного уявлення про задачу і визначення найбільш істотних відношень, що є характерними для її структурних компонентів, сприяло формуванню в учнів уявлення про різні типи задач, уміння узагальнювати та дотримуватися в розв’язанні задач певного алгоритму навчальних і розумових дій.

2) Завдання, що сприяють опануванню та вдосконаленню тих опорних умінь і навичок, які зазвичай потребують тривалого вправляння з боку дитини. Для оволодіння навичками читання та письма готували картки, плакати, на яких друкованим або рукописним шрифтом писали слова із складною звукоскладовою структурою, зі збігом приголосних, апострофом, буквосполученнями ьо, йо, розділовим м’яким знаком та ін. Здійснення перспективної спрямованості навчання дозволяло вправляти дітей в читанні найбільш складного для них матеріалу з певним випередженням.

3) Завдання, сутність яких полягає в організації цілеспрямованих спостережень дітей за певними явищами та зв’язками між ними (математичними, мовними, мовленнєвими явищами), що сприяє накопиченню певного емпіричного досвіду і дозволяє в подальшому успішно оволодівати теоретичною інформацією. Під час вив-чення рідної мови намагалися організовувати спостереження дітей за власним мовленням та мовними явищами. Закріплюючи навички аналізу та синтезу речення з використанням прийомів моделювання, педагог організовував спостереження дітей, на підставі яких у них, наприклад, формувалися елементарні уявлення про головні та другорядні члени речення, про слова, які пишуться з великої літери, про явища словозміни та словотворення. ПЗВХ, що розкривали зв’язки між предметами, явищами та словами, якими позначаються ці об’єкти предметного світу, стимулювали інтерес учнів до етимології слів рідної мови, були початком перспективної підготовки дітей до засвоєння  тем “Споріднені слова”, “Корінь слова”, “Засоби

словотворення”.

 4) Завдання, особливістю виконання яких є опора на раціональне поєднання можливостей довільного та мимовільного запам’ятовування учнями навчальної інформації. Готували дітей до вивчення теми “Алфавіт” одночасно з вивченням літер. Учням пропонували завдання на запам’ятовування розташування букв, формування знань про призначення алфавіту і вміння ним користуватися під час написання або пошуку слів у зошиті-словничку. В процесі тривалого вивчення літер на уроках грамоти діти мимовільно, без будь-якого напруження запам’ятовували місцезнаходження букв у алфавіті, вчилися перелічувати літери в алфавітному порядку.

5) Завдання, що спрямовані на формування сенсорно-перцептивної бази, тобто на-

копичення дітьми сенсорного та практичного досвіду, який полегшує оволодіння певною програмною інформацією на наступному етапі навчання. Виконання дітьми різноманітних практичних дій із застосуванням певних приладів для вимірювання величин сприяло кращому засвоєнню учнями відповідної програмної інформації. Випередження під час ознайомлення з мірами часу, довжини, маси, об’єму предметів допомагало дітям накопичити той досвід, який дозволяв їм швидше та успішніше проходити низку етапів у формуванні відповідних навчальних  дій: від дій із застосуванням конкретних предметів до безпосередньо розумових дій у внутрішньому плані.

6) Завдання, які сприяли формуванню загальнонавчальних умінь і навичок. З метою формування навчально-організаційних умінь і навичок створювали умови для самостійної роботи дітей, застосовуючи спеціально підібрані ПЗВХ в зошитах, підручниках, на індивідуальних картках. Самостійна робота з карткою вимагала також певного інтелектуального напруження, оскільки учню треба було вчитися робити порівняння та зіставлення, виділяти й аналізувати головне і другорядне (формування навчально-інтелектуальних вмінь та навичок); до того ж відбувалося формування досвіду реконструктивної і творчої діяльності, досвіду емоційно-ціннісного ставлення учнів до процесу навчання.

        Діти вчилися працювати з підручниками та дитячими книжками для читання, індивідуальними картками для самостійної роботи, спеціально виготовленими зошитами-словничками (в яких слова друкувалися в алфавітному порядку), дитячими енциклопедичними виданнями, сигнальними наочними опорами (малюнками, таблицями, схемами): такі види завдань формували навчально-інформаційні вміння і навички.

        Як свідчать результати експерименту, учні експериментальних класів досягли більш високого рівня успішності під час оволодіння тим колом знань, умінь, навичок, який визначений програмою (успішність учнів визначалася за 14 програмними темами). Оцінювання  виконання  дітьми діагностичних завдань здійснювалося лише в межах  експерименту (в  учнівських  зошитах  і  щоденниках оцінки 6-річним дітям не виставлялися).

        Показником якості засвоєння знань, а відповідно, й  ефективності  реалізації

освітньої функції ПЗВХ,  ми  обрали відносний  приріст  середнього статистичного балу // успішності дітей експериментальних і контрольних класів ( у %). Для  математичної  обробки  отриманих  результатів  застосовувався критерій хі-квадрат. Як показали результати експерименту, приріст середнього статистичного балу під час оцінювання успішності учнів в експериментальних класах більший,  ніж  у  дітей  контрольних  класів (різниця  в  середньому  становить 14,6 %).

        Розвиток розумових здібностей 6-річних учнів забезпечувався реалізацією розвивальної функції ПЗВХ. Найбільшою мірою цьому сприяли такі види завдань: 1) встановлення суперечності; 2) встановлення причинно-наслідкових зв’язків; 3) встановлення схожості та різниці між об’єктами, що порівнюються; 4) зіставлення різних варіантів та дії вибору; 5) виділення певних закономірностей в навчальній інформації; 6) доведення правильності виконаних практичних або розумових дій; 7) пошук і виправлення припущених помилок;  8) висування гіпотез, пропозицій, здійснення певного прогнозу наступних подій.

       Успішну реалізацію розвивальної функції відображають більш високі показники динаміки розвитку наочно-образного та словесно-логічного мислення дітей екс-периментальних класів. На контрольному етапі в експериментальних класах отримали кращі показники щодо кількості дітей з високим (приріст на 5,2 % більший, ніж у контрольних класах) та достатнім рівнем (приріст на 5,4 % більший, ніж у контрольних класах) сформованості наочно-образного мислення. В експериментальних класах також зросла кількість учнів з високим (приріст на 4 % більший, ніж у контрольних класах), достатнім (приріст на 7,8 % більший, ніж у контрольних класах) рівнем сформованості словесно-логічного мислення.

        Реалізація виховної функції ПЗВХ полягала в цілеспрямованому формуванні та розвитку пізнавальної активності й самостійності дітей 6-річного віку.

        ПЗВХ були спрямовані на формування в 6-річних дітей пізнавальних інтересів і потреб, пізнавальної установки, здатності усвідомлювати і приймати мету пізнавальної діяльності; на формування опорних знань, умінь, навичок, раціональних способів, прийомів здійснення пізнавальної діяльності; на розвиток емоційно-вольової сфери; вмінь і навичок самоконтролю.

        Застосування ПЗВХ мало позитивний вплив на формування всіх компонентів навчально-пізнавальної діяльності, пізнавальної активності та самостійності учнів. Особливо слід відмітити те, що виконання учнями ПЗВХ сприяло формуванню в них умінь докладати вольові зусилля, збагачувало емоційну сферу переживанням радості, інтелектуального задоволення у подоланні пізнавальних утруднень. Забезпечення перспективної спрямованості навчання у використанні системи ПЗВХ сприяло підвищенню показників успішності 6-річних учнів. Діти були підготовлені до засвоєння найбільш складної програмної інформації, а це зміцнювало їхню віру у власні сили, виховувало почуття власної гідності, формувало позитивне ставлення до школи і навчально-пізнавальної діяльності.

        На контрольному етапі приріст кількості учнів з високим рівнем сформованості пізнавальної активності та самостійності в експериментальних класах становив 17,3 %, у контрольних  9,4 %, приріст кількості учнів з достатнім рівнем в експериментальних класах становив 22,7 %, в контрольних  9,2 %. Результати дослідження свідчать про достатньо успішну реалізацію виховної функції ПЗВХ.

        Реалізації евристичної функції  найбільшою мірою сприяло застосування зав-дань, сутність яких полягала у: 1) пошуку дітьми засобу раціональної організації та представлення поданої вчителем навчальної інформації; 2) виявленні певних закономірностей між явищами, об’єктами, подіями, відображенні їх в унаочненій або словесній формі; 3) пошуку засобу раціонального запам’ятовування поданої інформації; 4) пошуку алгоритму необхідних розумових і практичних дій щодо їх виконання; 5) прогнозуванні подальших подій або плануванні своїх наступних дій на підставі аналізу ситуації. 

        Як свідчать результати, в експериментальних класах на контрольному етапі збільшилася кількість учнів з високим (приріст 18,7 %) та достатнім (приріст 21,3%) рівнем сформованості “прогностичного” вміння (в контрольних класах високий рівень: приріст 6,7 %, достатній: приріст 14,6 %).

        Реалізація мнемічної функції ПЗВХ здійснювалася завдяки раціональному поєднанню довільного і мимовільного запам’ятовування навчальної інформації, що сприяло кращому оволодінню учнями програмним змістом, попередженню їхнього навчального перевантаження. У використанні ПЗВХ особлива увага приділялася створенню орієнтовної основи дій: учні навчалися дотримуватися інструкцій, вказівок, запам’ятовуючи характер і послідовність виконання певних розумових та навчальних дій. У багатьох навчальних ситуаціях мимовільному та довільному запам’ятовуванню інформації сприяли спеціально організовані сенсорно-перцептив-ні, практичні, розумові дії учнів.

        Результати експериментальної роботи свідчать, що більш високі показники в безпосередньому та відстроченому відтворенні програмної інформації мають учні саме експериментальних класів (безпосереднє відтворення програмної інформації в повному обсязі або більш ніж наполовину було зафіксовано у 64 % учнів експериментальних класів та у 44 % учнів контрольних класів, відстрочене відтворення програмної інформації в повному обсязі або більш ніж наполовину зафіксовано у 61,9 % учнів експериментальних класів та у 33,6 % учнів контрольних класів).

         Реалізація системотворчої функції ПЗВХ забезпечувалася застосуванням у роботі з 6-річними учнями спеціально підібраного комплексу, який зумовлював відповідну систему взаємопов’язаних пізнавальних і навчальних дій дітей під час  оволодіння навчальною інформацією, що забезпечувало інтеграцію певної множини елементів програмного змісту в єдине ціле. Засвоєння знань, умінь, навичок, різ-них способів і засобів діяльності, які організовані та побудовані за певною системою, робило цей процес більш доступним і менш напруженим, відповідно, підви-

щувало успішність дітей у процесі навчання.

        Аналіз результатів дослідження свідчить про те, що учні експериментальних класів на контрольному етапі мали кращі показники щодо рівня узагальнення та систематизації певної навчальної інформації (в середньому різниця кількості учнів експериментальних і контрольних класів, які мають високий рівень узагальнення і систематизації навчального матеріалу, становить 12,7 %, а різниця кількості учнів, які мають достатній рівень, – 10 %).     

        Ще  однією  педагогічною  умовою  застосування  ПЗВХ було створення розви-

вального  середовища  для  здійснення  навчально-пізнавальної  діяльності 6-річних учнів. У цьому разі самі ПЗВХ виступали засобом розбудови такого середовища.

        Середовище, в якому знаходяться 6-річні учні, має бути організоване таким чином, щоб воно найбільшою мірою сприяло гармонійному розвитку дитини (Н.Бібік, Н.Зубалій, С.Коробко, О.Савченко). Для учнів 6-річного віку розвивальним є, безумовно, середовище, яке сприяє розвитку в них навчально-пізнавальної діяльності, психічних функцій, формує пізнавальну активність та самостійність, творче ставлення до виконання навчальних завдань.

        Розвитку всіх компонентів навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів у застосуванні системи ПЗВХ як засобу розбудови розвивального середовища сприяло дотримання таких дидактичних положень: 1) створення на уроках позитивного емоційного фону, забезпечення ситуацій успіху для кожної дитини в умовах успішної діяльності всього дитячого колективу в цілому (диференційовані завдання); 2) організація творчої атмосфери, стимулювання активної участі дітей у “перетворенні” оточуючого їх середовища (завдання на основі історичних даних, інформації про науку, техніку, суспільне життя, рослинний і тваринний світ; творчі завдання, проблемні ситуації; завдання, сутність яких полягає у виправленні дітьми помилок); 3) подання ПЗВХ в цікавій, привабливій формі (застосування фактору новизни, опора на інтереси та життєвий досвід дітей); 4) включення дітей в різноманітні види діяльності, що стимулюють пізнання навколишнього світу, накопичення досвіду практичних і розумових дій (екскурсії, заочні подорожі, моделювання життєвих ситуацій); 5) збагачення досвіду пізнавальної діяльності дітей у процесі варіювання способів репрезентації завдань і варіювання прийомів їх розв’язання; 6) раціональне поєднання репродуктивних, реконструктивних, творчих видів завдань; 7) чергування складних видів діяльності з такими, які знімають психо-емоційне напруження.