ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ПРЕДМЕТІВ У СТАРШІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, сформульовано гіпотезу, методологічні й теоретичні засади дослідження; вказано його етапи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження; схарактеризовано вірогідність наукових положень, отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи організації навчального діалогу в старшій школі» викладено результати аналізу та узагальнення відповідних філософських, психологічних, дидактичних досліджень навчального діалогу та результати дослідження організації навчального діалогу у масовій практиці.

Розглянуті й проаналізовані філософські праці К.О.Апеля, Аристотеля, М.М.Бахтіна, В.С.Біблера, М.Бубера, Л.С.Виготського, В.М.Волошинова, Г.Гадамера, Ж.Піаже, Платона, С.Л.Рубінштейна, Ю.Хабермаса, Цицерона, Л.В.Якубинського та ін. На підставі аналізу наукового внеску філософів з’ясовано, що основою застосування діалогу в навчально-виховному процесі виступає його філософський контекст: існування сфери спільного когнітивного простору між суб’єктами, який не належить жодному з них, створює атмосферу абсолютної рівноцінності “Я” і “ТИ” і можливість для формування власної точки зору.

Визначені філософські засади логічно продовжено вивченням комунікативного контексту ведення навчального діалогу, успіх якого залежить від мовлення як засобу соціального спілкування, засобу висловлювання і розуміння суб’єктами діалогу одне одного, природи, суспільства, і як можливості взаємодії людей. Мовленнєвим особливостям діалогу та психології спілкування взагалі і педагогічного зокрема присвячено праці науковців К.О.Апеля, О.О.Бодалева, Г.Я.Буша, Л.С.Виготського, В.М.Волошинова, Г.В.Дьяконова, М.І.Єнікєєва, В.А.Кан-Каліка, Г.О.Ковальова, О.Л.Кочеткова, Г.М.Кучинського, Б.Ф.Ломова, І.І.Риданової, С.Л.Рубiнштейна, Ю.Хабермаса, А.У.Хараша, Л.В.Якубинського та ін. Діалог у цих дослідженнях виступає переважно одним з типів і форм педагогічного спілкування.

Лінгвістичні та психологічні аспекти діалогічного спілкування зумовили перехід до педагогічного аналізу навчального діалогу та його інтерпретації як дидактичної проблеми. На залежність результативності шкільного навчання від мистецтва ведення вчителем відкритого щирого діалогу з учнями вказували у своїх працях А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, К.Д Ушинський та інші видатні педагоги. Проаналізовані наукові праці А.В.Брушлинського, Н.В.Голубєвої, М.І.Іванюка, Т.А.Ільїної, I.О.Iльницької, З.I.Калмикової, Г.М.Кучинського, I.Я.Лернера, Г.В.Ложкіна, М.I.Махмутова, В.А.Полікарпова, А.В.Фурмана, П.Я.Шарко, О.І.Шкіля та ін. дозволили визначити гносеологічний контекст навчального діалогу, який полягає у здатності особистості до творчого мислення, до здійснення зіткнень різних логік у процесі вирішення проблемних питань та завдань. Процес мислення розглядається вченими як синтез діалогового спілкування й розумової діяльності. Проблемність з цієї точки зору – це універсальний спосіб вияву та існування змісту пізнання, тобто внутрішня його форма, а дiалогiчнiсть – конкретна духовно-практична даність, творча активність iндивiда, тобто зовнішня форма пізнання.

Ознайомлення з науковими підходами до навчального діалогу Г.Я.Буша, С.У.Гончаренка, Н.А.Колотілової, Ю.І. Машбіца, з розумінням «діалогічного навчання» О.І.Пометун, С.Л.Рябцевої та ін. дало можливість визначити навчальний діалог як специфічний процес пізнання та руху до нових узагальнень і пошуків, у яких відбувається оволодіння вже освоєними людством знаннями та досвідом, у формі мови через безпосередню чи опосередковану взаємодію суб’єктів навчального процесу і створення спільного когнітивного поля.

Особливості застосування діалогу в навчальному процесі сучасної школи, його механізми та закономірності розглянуті в працях українських науковців i практиків: В.В.Андрієвської, Г.О.Балла, С.П.Бондар, А.Г.Волинця, Г.С.Костюка, О.В.Киричука, М.О.Лазарєва, Ю.І.Машбіца, С.М.Мусатова, Т.І.Сущенко та ін. Теоретичний аналіз досліджень В.С.Біблера, Л.Л.Балакіної, І.В.Душиної, В.К.Дьяченка, С.Ю.Курганова, М.О.Лазарєва, Ю.І.Мальованого, Г.К.Селевка, Г.А.Цукермана та ін. показав, що навчальний діалог слід застосовувати не окремою дидактичною категорією, а в комплексі взаємопов’язаних діалогічних методів, прийомів, форм, засобів тощо, що організує весь процес навчання і життя людини на досягнення високого рівня особистісного і професійного розвитку.

Аналіз навчального діалогу як дидактичної категорії сприяв узагальненню і накресленню основних напрямів творчого використання відомих підходів у визначенні основних функцій, уточненні та обґрунтуванні базових характеристик навчального діалогу, створенні узагальненої теоретичної схеми навчального діалогу, з’ясуванні особливостей організації в старших класах загальноосвітніх шкіл.

Аналіз готовності вчителів до застосування навчального діалогу в масовій практиці вказує на відсутність діагностик, за якими можна було б характеризувати якість навчального діалогу в освітньому процесі. Тому для подальшої роботи в цьому напрямку виділені й обґрунтовані такі компоненти якості застосування навчального діалогу: змістовно-процесуальний, мотиваційний, емоційно-вольовий, діагностико-оцінний. Ці компоненти та їхні показники дозволили визначити та охарактеризувати рівні якості застосування навчального діалогу в освітньому процесі: інформаційно-комунікативний, комунікативно-проблемний і продуктивно-творчий. Продуктивність застосування навчального діалогу зростає в процесі переходу від інформаційно-комунікативного до продуктивно-творчого рівня. Підвищити частоту й ефективність застосування діалогу між суб’єктами навчального процесу, тобто інтенсифікувати його від інформаційно-комунікативного до продуктивно-творчого рівня передбачено завдяки створення системи дидактичних умов у загальноосвітньому закладі.

У ході констатувального етапу експерименту відповідно до поставлених завдань з’ясоване загальне позитивне ставлення вчителів суспільно-гуманітарних предметів і учнів до ведення навчального діалогу в школі, виявлені особливості реалізації навчального діалогу в загальноосвітній школі, визначено рівні якості застосування навчального діалогу в масовій практиці. Результати проведеного дослідження показали, що сучасна загальноосвітня школа потребує більш інтенсивного і системного підходу до організації навчального діалогу. Як учні, так і вчителі готові до активного діалогу і відчувають нагальну потребу в загальних і конкретних рекомендаціях до його ефективної реалізації у навчальному процесі.

Застосування навчального діалогу в загальноосвітніх закладах ґрунтується на концептуально-дидактичних засадах – системі вихідних теоретичних положень, поглядів, правил, які існують у дидактиці. Засади організації навчального діалогу розглянуто на усіх рівнях – від дидактичного і методичного до світоглядно-філософського та соціально-психологічного. Світоглядно-філософською основою навчального діалогу є суб’єкт-суб’єктність навчального процесу, його глибинність і творчість, що останнім часом широко розглядається концепцією особистісно зорієнтованого, аксіологічного, гуманістичного навчання. Цій концепції присвячені праці Б.Г.Ананьєва, О.О.Бодалєва, Л.І.Божовича, О.І.Виговської, Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, К.К.Платонова, С.І.Подмазіна, С.Л.Рубінштейна, С.В.Рудаківської, А.В.Сущенка, А.В.Хуторського, І.С.Якиманської та багатьох інших зарубіжних і вітчизняних науковців.

Соціально-психологічний рівень організації навчального діалогу включає створення такого позитивного психологічного мікроклімату в класному колективі, в якому суб’єкти навчання, вчителі та учні мали б змогу діалогічно взаємодіяти і вдосконалювати вміння і навички розуміння себе, іншого, світу в цілому, а відповідно, і здатність соціалізувати себе. Головними умовами успіху в цьому процесі є педагогічна майстерність вчителів та соціальні, вікові й психологічні особливості старшокласників, створення спільного когнітивного простору в навчальній діяльності, що є характерною ознакою навчального діалогу, розвиток загальних комунікативних здібностей вчителя й учнів.

Дидактичний і методичний рівні передбачають забезпечення розвитку всіх сфер життєдіяльності особистості в діалогічному навчанні. Дидактичною базою організації навчального діалогу є концепції змісту освіти, форм та методів організації навчальної діяльності, зокрема типізація змісту освіти, розроблена І.Я.Лернером, М.М.Скаткіним, класифікація форм навчальної роботи учнів – Ю.І.Мальованим, класифікація творчих методів навчальної діяльності учнів – М.О.Лазарєвим, які побудовані на співтворчості та гуманістичності діалогу, класифікації за рівнем пізнавальної діяльності учнів, розробленої І.Я.Лернером, М.М.Скаткіним, на застосуванні інтерактивних, творчих форм, методів та прийомів роботи, зокрема інтегрованих та міжпредметних уроків, евристичних бесід, тренінгів та тренінгових вправ, ділових та рольових ігор, дискусій, диспутів, прес-конференцій, аутотренінгу тощо.

У другому розділі «Дидактичні умови діалогічної взаємодії старшокласників у процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів» схарактеризовані основні дидактичні умови організації навчального діалогу, розкрито шляхи його науково-методичного забезпечення в старших класах при вивченні суспільно-гуманітарних предметів та його результати.

Дидактичними умовами навчального діалогу визначено необхідні обставини і ситуації, які уможливлюють здійснення навчального діалогу через зміст освіти, певні методи й організаційні форми.

Передбачалось, що основними дидактичними умовами організації навчального діалогу зі старшокласниками в процесі вивчення суспільно-гуманітарних предметів є такі:

·     створення загальної позитивної мотивації до організації діалогічного навчання;

·     переосмислення та збагачення діалогічності змісту навчальних предметів;

·     розробка і впровадження програми внутрішньошкільної теоретико-методичної підготовки вчителів до організації навчального діалогу;

·     забезпечення взаємодії суб’єктів навчального процесу через застосування діалогічних форм та методів навчання.