Бобось І.М. Підбір сортименту та агробіологічне обгрунтування елементів технології вирощування кавуна і дині в плівкових теплицях

Краткое содержание

Експериментальна робота проведена на кафедрі овочівництва НАУ та Київській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН в 2001-2003 рр. шляхом вегетаційних дослідів в плівковій арочній теплиці на сонячному обігріві в північній смузі правобережного Лісостепу України, де сумарна фотоактивна радіація за рік складає 57,6 ккал/см², в т.ч. в період вегетації баштанних культур (квітень-серпень) – 24,0 ккал/см². Досліди закладено на чорноземі вилугуваному малогумусному середньо суглинковому на лесовидному суглинку.

У роки досліджень найбільш критичними для росту і розвитку рослин кавуна і дині були погодні умови в травні-червні. Мікроклімат у теплиці в 2001 р. був нестабільним, особливо на початку вегетації (кінець травня-початок червня). Температура і відносна вологість значно коливались, мінімальні значення температури в окремі дні досягали +7-8^оС, тобто нижче мінімуму для баштанних культур (10^оС). В червні температура вночі була в межах 16-18^оС, вдень 38-40^оС, відносна вологість повітря, відповідно 90-95% та 50%. Перепади температури і вологості повітря в цей період, тобто під час цвітіння і зав’язування плодів обумовили обпадання перших квіток та зав’язі. Середньодобова температура повітря відкритого ґрунту в 2002 та 2003 рр. була вищою порівняно з 2001 р., що позначилося на мікрокліматі в теплиці. У 2002 –2003 рр. на початку вегетації умови були стабільнішими, середньодобова температура вищою, що позитивно вплинуло на строки цвітіння та зав’язування плодів.

Дослідження закладали згідно методики однофакторних дослідів. Повторність – 4-разова з рендомізацією. Облікова площа ділянки становила 5 м². Сортовивчення проводили за методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур (2001). На шпалері рослини розміщували за схемою 70×70 см і формували за методикою Шульгіної Л.М. (1974; 1990), частково на шпалері – за методикою Борисової Р.Л. (1976). Культуру кавуна і дині на грядках, врозстил без формування рослин, досліджували згідно методики дослідної справи в баштанництві з оптимальною площею живлення – 120×70 см (2001). Схеми дослідів із сортовипробування наведені в табл. 1 і 2; з вивчення способів вирощування – в табл. 3 і 4. В колекційному розсаднику проводили оцінку 30 сортів кавуна та 21 – дині за методикою вивчення колекцій баштанних культур (1976). Стандартами були сорти кавуна – Північне сяйво, дині – Титовка.

Біохімічні аналізи проводили за загальноприйнятими методиками: вміст сухої розчинної речовини – рефрактометричним методом; цукрів (сума) – за Бертраном; аскорбінової кислоти – за Муррі; кількість нітратів – іонометричним методом. Смак сортів і гібридів оцінювала комісія в складі 10 осіб шляхом дегустації свіжих плодів у період масового достигання.

Статистичну обробку одержаних даних проводили згідно з методиками Б.А.Доспєхова (1979), Г.Ф.Лакіна (1980), З.Д.Сича (1993). Для виявлення закономірностей використовували методи варіаційної статистики, кореляції, регресії, дисперсійний і багатомірний аналізи. Економічну ефективність визначали, виходячи з фактичних витрат, середньої реалізаційної ціни, загальногосподарських і виробничих витрат.

Лабораторні досліди з вивчення етапів органогенезу кавуна і дині проводили морфофізіологічним методом за методикою Ф.М. Куперман (1977) та Д. Т. Клейна (1974) шляхом систематичних мікро- та макроскопічних спостережень за розвитком конуса наростання під мікроскопом МБИ – 6. Визначали етапи органогенезу і замальовували кожну пробу візуально.

Агротехніка вирощування відповідала методичним рекомендаціям, розроблених С.А.Бондаренко і Л.М.Шульгіною (1974; 1984; 1990) та Р.Л.Борисовою (1976). Спосіб вирощування – розсадний. Сівбу проводили 10-15 квітня. Розсаду одержували в зимовій теплиці в торфоперегнійних горщечках розміром 10×10 см.

На постійне місце розсаду висаджували у віці 20-25 днів у фазі 3-4 справжніх листків. Густота рослин становила 2 шт/м². Рослини підв’язували до шпалери, плоди поміщали в сітки. В хмарну погоду поливали через 5-6 днів, в сонячну – через 3-4 дні водою з розрахунку 10 л/м². В жарку погоду та під час цвітіння поливи проводили через день, а при достиганні плодів – через 3-4 дні. Систематично, один раз в два тижні рослини підживлювали розчином мінеральних добрив згідно рекомендацій Л.М. Шульгіної (1990).

АГРОБІОЛОГІЧНА ОЦІНКА СОРТІВ І ГІБРИДІВ КАВУНА ТА ДИНІ

ПРИ ВИРОЩУВАННІ В ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

КАВУН. Дослідженнями встановлено, що серед використаного сортименту кавуна плодоношення раніше починалося у сорту Північне сяйво (стандарт) – 30 червня в середньому за три роки, вегетаційний період в якого був найменшим і складав 68 днів. Гібрид Обрій F₁ та сорти Огоньок і Стокс київський характеризувались теж раннім достиганням плодів з вегетаційним періодом 70-73 дні. Найтривалішим цей період виявився у сорту Гарний (77 днів), що на 9 днів більше від стандарту. У сортів Первачок та Борчанський ця фаза розпочиналася одночасно на 75 день.

Кореляційний аналіз ознак кавуна вказує на суттєву позитивну залежність між тривалістю фенологічних фаз. Особливо, це проявляється між цвітінням чоловічих і жіночих квіток (r=+0,83). Крім того, цвітіння чоловічих квіток позитивно впливає на тривалість плодоношення (r=+0,65), а жіночих – вегетаційний період сортименту кавуна (r=+0,91).

Надходження ранньої продукції кавуна залежало від сортименту і мікроклімату в спорудах. Так, несприятливі умови, які склалися в теплиці наприкінці травня 2001 р. значно вплинули на врожайність плодів. В середньому за три роки найбільш раннє формування врожаю встановлено у сорту Північне сяйво (стандарт), однак він поступався сортименту за врожайністю. У таких сортів, як Первачок, Борчанський та гібриду Обрій F₁ вона була вищою за стандарт на 10-20 %.