Янушкевич С.М. Підбір сортів та строків сівби для конвейєрного вирощування редиски в передгірній зоні Криму

Краткое содержание

Дослідження проводили в 1995-1998 рр. на експериментальній ділянці кафедри овочівництва Кримського державного аграрного університету, розташованого у передгірній зоні Криму.

Грунт дослідної ділянки – чорнозем передгірний карбонатний легкоглинистий. Вміст гумусу в орному шарі – 3,0-3,4%; азоту – 3,6-5,0 мг/100 г; фосфору – 3,3 мг/100г і калію – 25,0 мг/100 г сухого грунту. Реакція грунтового розчину нейтральна або слаболужна (рН 7,1-7,7). Найменша вологоємність у горизонті 0-60 см становить 31,5% маси абсолютно сухого грунту.

Період експериментальної роботи охоплює роки з різноманітними метеорологічними умовами. Весняний період 1998 р. характеризувався поступовим наростанням тепла, у травні (період активного росту рослин) випало 59 мм опадів. У 1996,1997 рр. березень і квітень характеризувалися холодною і вологою погодою, а на початку травня встановилася жарка і суха погода. Особливо несприятливим був 1997 р.: максимальна температура повітря на початку травня досягала 33оС, за 1 і 2 декаду травня випало 3 мм опадів.

У осінній період дуже сприятливим був 1996 р. У вересні встановилася помірно тепла погода, за місяць випало 155 мм опадів при нормі 35 мм. 1995р. характеризувався підвищеною теплозабезпеченістю наприкінці  серпня-вересні, а 1997 р. – ранньою, холодною і дощовою осінню. У 1997р. наприкінці  вересня спостерігалися заморозки значної інтенсивності (-5 -7 оС).

У досліді по виявленню ефективності строків сівби редиску під плівкові укриття сіяли – 15-18 лютого (контроль); 25-26 лютого; у відкритий грунт  –15-20 березня; 27-30 березня (контроль); 2-7 квітня; 16-17 квітня; 24-26 квітня; 15 серпня; 30 серпня (контроль); 15 вересня. Строки сівби вивчали на сортах Червона з білим кінчиком (контроль) і Базис. Агробіологічне вивчення сортів Червона з білим кінчиком (контроль), Базис, Червона рання; Рубін, Льодяна бурулька у весняний період проводили при сівбі 27 березня-2 квітня, а в осінній період – 30 серпня. Восени крім перелічених сортів вивчали сорт Дунганська 12/8. Повторність дослідів – 4-кратна. Площа облікової ділянки в тунельних плівкових укриттях складала 3 м2 (при загальній 4,6 м2), у відкритому грунті – 10 м2 (при загальній 12 м2).

Лежкість коренеплодів сортів Дунганська 12/8 (контроль), Червона з білим кінчиком, Льодяна бурулька вивчали при зберіганні в холодильнику в поліетиленових пакетах (контроль), у підвалі в поліетиленових пакетах, у підвалі в піску. Редиску закладали на зберігання в 1 декаді листопада. Повторність досліду – 3-кратна.

Попередниками в дослідах були томат розсадний та часник. Спосіб посіву – суцільний вузькострічковий, нормою висіву насіння європейських сортів 2,5-3, сорту Дунганська 12/8 – 1-1,5 г/м2. Агротехнічні умови проведення дослідів забезпечувалися з урахуванням передових прийомів.

У дослідженнях проводили такі спостереження, обліки та аналізи:

1.Фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин; 2. Біометричні виміри рослин; 3. Площу листя, фотосинтетичний потенціал, господарську продуктивність фотосинтезу визначали за методикою, викладеною в роботі В.і. Камчатного (1995); 4. Облік врожаю проводили при наставанні технічної стиглості коренеплодів за всіма варіантами та повторностями. Збирали врожай у 2-3 прийоми; 5. Вміст сухої речовини визначали методом висушування при температурі 105 0С до постійної маси, цукру – по методиці Бертрана (1967), аскорбінової кислоти – йодометричним методом, нітратного азоту – іономіром ЭВ-74; 6. Органолептичну оцінку проводили по зовнішньому вигляду, смаку, консистенції і соковитості м’якоті; 7. При зимовому зберіганні редиски через кожні 15 діб визначали кількість товарних, уражених хворобами, підв’ялених коренеплодів; 8. Статистичну обробку дослідних даних проводили методом дисперсійного аналізу (Б.О. Доспєхов, 1985); 9. Показники пластичності, стабільності, селекційної цінності генотипу сортів редиски розраховували за методикою А.В. Кільчевського, Л.В. Хотилєвої (1989); 10.  Біоенергетичну оцінку здійснили за методикою В.В. Корінця (1995), економічну ефективність розрахували на основі аналізу чистого прибутку, собівартості продукції і рівня рентабельності за методикою “Визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій” (1980).