Зелендін. Прийоми та елементи ресурсозберігаючої технології вирощування цибулі ріпчастої у лівобережному Лісостепу України на зрошенні

Краткое содержание

ПРИЙОМИ ТА ЕЛЕМЕНТИ РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ (огляд літератури)

Наведено огляд публікацій щодо основних напрямків технології вирощування цибулі ріпчастої з насіння, проаналізовано сучасний стан досліджень, виявлено недостатньо вивчені елементи технології, обґрунтовано необхідність проведення і розроблено програму досліджень за темою дисертації.

Умови та методика проведення досліджень

Ґрунтово-кліматичні умови. Роботу виконано у 1987-1988, 1993-1994, 1996-2007 рр. в Інституті овочівництва і баштанництва УААН, який знаходиться у східній частині лівобережного Лісостепу України, на території Харківського району Харківської області. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений середньосуглинковий лучнуватий. Потужність гумусового профілю 94 см, вміст гумусу в орному шарі (0-30 см) – 3,26 %, в підорному (30-50 см) – 3,00 %.

Метеорологічні умови за роками досліджень були неоднаковими, як сприятливими для нормального росту і розвитку рослин цибулі та формування високого рівня врожайності (1988, 1993, 1994), так і несприятливі (1987, 2003). Погодні умови вегетаційних періодів 2005-2007 рр. були посушливими, хоча дещо відрізнялися один від одного, завдяки чому ефективність прийомів та елементів, що вивчалися, зокрема способів зрошення та удобрення, була всебічно перевірена і підтверджена за таких погодних умов.

Методика проведення досліджень. Дослідження проведено з цибулею ріпчастою сортів Золотиста, Глобус, Амфора і Білянка згідно до ”Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві” (2001) та інших загальноприйнятих методик і стандартів шляхом постановки лабораторно-польових дослідів. Вивчали попередники для цибулі ріпчастої, економічний поріг шкідливості та критичний період забур’яненості посівів осотом рожевим, способи внесення добрив, сівби та зрошення, застосування біопрепаратів, рівні передполивної вологості ґрунту за краплинного поливу, схеми розміщення рослин за різних способів зрошення, їх вплив на урожайність та якість продукції, економічну ефективність виробництва та біоенергетичну оцінку технології вирощування цибулі. Площа облікової ділянки – 10 м², повторність – чотириразова.

У дослідах проводили визначення лабораторної та польової схожості насіння, фенологічні спостереження, обліки забур’яненості, густоти рослин, біометричні вимірювання, обліки хвороб. Вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом, а строки поливів за метеорологічними показниками. Облік урожайності – поділяночно ваговим методом з визначенням товарної та нетоварної частини згідно ДСТУ 3234-95. Хімічний аналіз продукції проводили після збирання врожаю. Визначали вміст: аскорбінової кислоти – ГОСТ 24556-89, сухої речовини – ГОСТ 28561-90, цукру – методика МОЗ-2001; лежкість цибулин (О. В. Гарбуз, С. Ф. Поліщук, М. М. Івакін 2001). Статистичну обробку одержаних результатів виконували методом дисперсійного аналізу за Б. А. Доспєховим (1985). Визначали економічну ефективність (О. В. Ручкін, З. І. Гризенкова, 2001) та біоенергетичну оцінку (О. С. Болотських,
М. М. Довгаль, 1999) досліджуваних прийомів та елементів технології.

Технологічні прийоми вирощування цибулі ріпчастої в дослідах. У досліді з визначення місця цибулі у ланках спеціалізованих овочевих сівозмін у 1987-1988 рр. її попередниками були цибуля (контроль), томат, огірок, капуста білоголова пізньостигла. У подальших дослідженнях у 1993-1994 рр. та з 1996 по 2007 рік цибулю вирощували після ячменю. Після збирання попередника проводили дискування у 2 сліди, оранку на глибину 25-27 см та культивацію – на 8-10 см без боронування. Мінеральні добрива (N₁₂₀P₁₈₀K₁₂₀) вносили з осені. Краплинне зрошення вивчали на фонах: без добрив, з внесенням врозкид дози P₁₈₀K₁₂₀  та на третьому фоні – локальне внесення 50 % дози від рекомендованої P₉₀K₆₀  Рано навесні проводили боронування, а в останньому досліді перед боронуванням вносили азотні добрива з розрахунку N₁₂₀ і N₃₀  відповідно до фонів удобрення. Сіяли відразу після боронування сівалкою СО-4,2 з міжряддями 70 см з розрахунку 7-8 кг/га сухого насіння, а з 1998 року – експериментальною гідросівалкою СГО-4,2 конструкції ІОБ УААН за нормою висіву 3,5–4,0 кг/га покільченого насіння. У 2001-2003 рр. за гідросівби вивчали припосівне внесення Гумісолу (1 л/га у рядки локально). Після сівби сухим насінням поле коткували котками ЗККШ-6, після гідросівби цю операцію виключено. Перед сходами цибулі вносили гербіциди у 1987-1988 рр. – Рамрод 2,5 кг/га і Тетрал 8,0 кг/га а з 1993 р. – Стомп 4,5 л/га. Догляд за рослинами полягав у ручних прополюваннях у рядках, міжрядних обробітках ґрунту культиватором КРН-4,2, обприскуваннях рослин пестицидами, вегетаційних поливах, у 2001-2003 рр. двох некореневих підживленнях Гумісолом (6л/га) та його сумішшю з Триходерміном БТ (70 кг/га). Поливали дощувальними установками ДДН-70 (1987-1988 рр.), ДКШ-64 «Волжанка» у 1993-1994, КИ-50 «Радуга » (1996-2007), а у 2005-2007 рр. – до того ж системою краплинного зрошення. За краплинного поливу проводили дві фертигації по N₁₅  на фоні локального внесення добрив: першу – у фазі утворення 3-4 справжніх листків у цибулі, другу – при утворенні цибулини. Після полягання листків рядки з цибулею підорювали скобою СНУ-3С. Підсохлу цибулю збирали поділянково, обрізували, сортували згідно стандарту, проводили облік урожайності, відбирали зразки для хімічного аналізу та зберігання, затарювали у мішки і вивозили з поля до сховища.

забур’яненість цибулі ріпчастої ТА ВИЗНАЧЕННЯ

овочевих ПОПЕРЕДНИКІВ

Вплив попередників на забур’яненість посівів цибулі ріпчастої. Встановлено, що найнижчою забур’яненість одно- та багаторічними видами була при вирощуванні цибулі ріпчастої після капусти пізньостиглої розсадної і складала у середньому 130 шт./м². Після огірка, томата і цибулі, порівняно з попередником капустою, забур’яненість посівів цибулі зростала в 1,2-2,0 раза. Найбільшу кількість осоту рожевого (2,6 шт./м²) зафіксовано на посівах цибулі, де попередником був томат, а найнижчу – після капусти (0,4 шт./м²).

Економічний поріг шкідливості та критичний період забур’яненості посівів цибулі ріпчастої осотом рожевим Критичний період шкідливості осоту рожевого у посівах цибулі ріпчастої за будь-якого рівня забур’яненості становить 30 діб. Економічний поріг шкідливості і доцільності захисту від осоту рожевого складає у дощові роки 2,7-4,8 шт./м², у посушливі – 6,8-12,0 шт./м².

Урожайність цибулі ріпчастої після овочевих попередників. Найвищу врожайність цибулі ріпчастої (26,2-28,4 т/га) у 1987 р. одержано після огірка та капусти білоголової розсадної, найнижчу (24,9 т/га) – після томата розсадного. У 1988 р. аналогічно до показників попереднього року за розташування цибулі після томата відбувалося зниження врожайності на 1,8-2,6 т/га порівняно з огірком та капустою білоголовою розсадною. Отже, у середньому за роки досліджень кращими попередниками виявлено капусту розсадну та огірок, гірший попередник – томат розсадний.

Гідросівба та обробка рослин препаратами

Польова схожість насіння, ріст та розвиток рослин. Гідросівба покільченого насіння цибулі ріпчастої з водою сприяла дворазовому підвищенню польової схожості, одержанню масових сходів на 5-7 діб раніше контролю, висіяного сухим насінням загальноприйнятим способом. Оптимальна кількість витрати води за гідросівби становила 0,1 л на 1 погонний метр рядка. Збільшення її до 0,2 і 0,3 л недоцільне (рис. 1). Припосівне внесення Гумісолу не впливало на польову схожість насіння. Головним чинником виведення насіння із стану спокою було намочування та пророщування його у воді. Гідросівба сприяла підвищенню врожайності цибулі на 10,1 т/га (53 % до контролю).

Рис. 1 Схожість насіння цибулі ріпчастої сорту Золотиста

залежно від витрати води при сівбі, %

Вплив застосування біопрепаратів на ріст, розвиток та врожайність цибулі ріпчастої. Гідросівба покільченого насіння сприяла більш посиленому росту і розвитку рослин цибулі порівняно з контрольними з сухого насіння. За внесення Гумісолу рослини мали більшу висоту, ніж за гідросівби без препаратів. На кількість листків біопрепарати не впливали. За гідросівби насіння з чистою водою у 2001 р. врожайність цибулі перевищувала контроль на 4,1, а з додаванням Гумісолу – на 5,8 т/га, (перевищення показника НІР). Одержано максимальну врожайність (28,7 т/га) за дворазового обприскування розчином Гумісолу з Триходерміном БТ фона гідросівби з чистою водою (сумарний ефект факторів). У 2002 р. внесення Гумісолу за гідросівби збільшувало врожайність цибулі на 2,8 т/га (НІР= 2,17 т/га), а некореневі підживлення біопрепаратами були неефективними. Некореневі підживлення розчином суміші Гумісолу з Триходерміном БТ у 2003 р. сприяли підвищенню врожайності на контролі з сухого насіння та за гідросівби з припосівним внесенням Гумісолу. Прибавку врожайності на 15 % порівняно з контролем одержано за гідросівби з одночасним внесенням Гумісолу, і на 10 % - за гідросівби без біопрепарату. Некореневі підживлення суттєвого впливу на врожайність не виявляли (рис. 2). У середньому за три роки одержано сумарний ефект від припосівного внесення Гумісолу та двох некореневих підживлень його сумішкою з Триходерміном БТ.

Ефект від застосування Триходерміну БТ пояснюється високою біологічною активністю грибів роду Trichoderma, які беруть активну участь у процесах розкладу органічних речовин, у процесах амоніфікації і нітрифікації, підсиленні мобілізації фосфору і калію (Т. Ш. Сейкетов, 1969; А. И. Кустова, 1972).