Кубрак С.М. Удосконалення елементів технології вирощування дині в плівкових теплицях на сонячному обігріві

Краткое содержание

ВИРОЩУВАННЯ ДИНІ В УМОВАХ ЗАКРИТОГО ГРУНТУ  (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Наводиться аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань біологічних особливостей сортів та гібридів дині, підщеп з родини гарбузові (Cucurbitaceae) та  прийомів вирощування. Зроблено висновок, що існують суперечливі думки з приводу  сортів, схем розміщення, оптимальних строків щеплення та підбору підщеп (Лебедева С.П., 1942; Буркин   И.А., 1982; Федоров А.В., Тутова Т.Н., 2005). Виходячи з цього, постало питання щодо дослідження основних технологічних прийомів вирощування дині в  плівкових теплицях на сонячному обігріві, яке дозволяє підвищити її урожайність.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

 Експериментальну роботу проведено в 2005-2007 рр. на кафедрі овочівництва Національного аграрного університету та Київській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН шляхом вегетаційних дослідів у плівковій теплиці на сонячному обігріві. Досліди було закладено на чорноземі вилугуваному малогумусному середньосуглинковому на лесовидному суглинку.

Протягом вегетації рослин дині найбільш сприятливим був мікроклімат упродовж 2007 р. Критичним він виявився у травні та червні 2006 р. Пониження нічної температури до +6 °С спостерігали ще і в 3-й декаді травня, чого не виявлено у 2005 та 2007 р. Відносна вологість повітря  становила   80 %. Холодна затяжна весна в період формування  4-5 листків і перших жіночих квіток негативно вплинула на ріст і розвиток рослин. Все це сприяло подовженню періоду достигання перших плодів.

Для господарсько-біологічної оцінки дині використовували 26 ранньостиглих та середньостиглих сортів і гібридів. Їх вивчали згідно з “Методикой по изучению коллекции бахчевых культур ” (1976). За контроль брали гібрид Рада F₁ і сорт Тітовка (для скоростиглих та середньоранніх), Самарська (для середньостиглих). 

У досліді з вивчення впливу схем розміщення рослин на ріст і розвиток та врожайність гібрида дині Рада F₁ варіантами були стрічковий дворядковий ((70+100)х80, (70+100)х70 (контроль), (70+100)х60 см та широкорядний спосіб висаджування  розсади – 70х80, 70х70 (контроль), 70х60 см. Облікова кількість рослин становила відповідно: для стрічкових схем – 14, 12, 10, та широкорядних – 14, 12, 10. Облікова площа ділянки за стрічкових схем – 13,6, а широкорядних – 5,6 м².

Щеплення проводили згідно з рекомендаціями С.П. Лебедєвої (1942). За контроль брали кореневласний гібрид дині Рада F₁. Площа облікової ділянки 5 м². Використовували такі підщепи з родини Cucurbitaceae: лагенарію (Lagenaria siceraria (Мolino) Stand.), гарбуз крупноплідний (Cucurbita maxima Duch.), гарбуз фіголистий (Cucurbita ficifolia Bouche), люфу або мочалку  (Luffa acutangula Roxb.), циклантеру (Cyclantera pedata Schrader), ехіноцист (Echinocystis lobata Тorr. et Gray.), зимовий восковий або гарбуз індійський (Benincasa hispida Cogn. var. clavata.). Вивчення приживлювальності гібрида дині Рада F₁, щепленого на підщепи з родини гарбузові здійснювали впродовж 2004 – 2006 рр. За контроль брали цей гібрид  на підщепі гарбуза крупноплідного. Кількість зразків для кожного варіанта становила 30 рослин. Оцінювали результати приживлення рослин гібрида дині Рада F₁, щеплених  на 3- 4 та 9- 10 добу після появи сходів.

Повторність дослідів чотириразова, розміщення варіантів –систематичне. Висаджували розсаду дині в теплицю (окрім варіантів з вивчення схем) за схемою 70х70 см, рослини формували частково на шпалері (Шульгіна Л.М., 1974; Борисова Р.Л., 1976).

У всіх дослідах здійснювали фенологічні спостереження, біометричні вимірювання, облік врожаю. Хімічні аналізи проводили за загальноприйнятими методиками: вміст сухої розчинної речовини – рефрактометричним способом (ГОСТ 28562-90); цукрів – за Бертраном ціанідним методом (ГОСТ 8756.13-87); аскорбінової кислоти – за Муррі (ГОСТ 24556-89); нітратів – потенціометрично іонселективним електродом (ГОСТ 29270-95). Дегустаційну оцінку здійснювала комісія в складі 10 чоловік.

Досліди закладали згідно з загальноприйнятими методиками для закритого грунту (Моисейченко В.Ф., 1996), “Методикою дослідної справи в овочівництві і баштанництві” (за ред. Бондаренка Г.Л., Яковенка К.І. та ін., 2001) та “Методикой опытного дела в овощеводстве и бахчеводстве” (под ред. В.Ф. Белика, 1992). Статистичну обробку отриманих даних проводили методом дисперсійного, кореляційного і кластерного аналізу, викладених у працях Б.А. Доспєхова (1985), З.Д. Сича (1993) та з використанням комп’ютерної програми “Statisticа-6”. Економічну ефективність визначали, виходячи з фактичних витрат, середньої реалізаційної ціни, і виробничих витрат. Енергетичну оцінку обчислювали за “Методикой биоэнергетической оценки технологии в овощеводстве с учетом пищевой ценности продукции” (Болотских А.С., Довгаль Н.Н., 1998).  

Технологія вирощування відповідала методичним рекомендаціям, які розроблені С.А. Бондаренко (1971), Л.М. Шульгіною (1984; 1990) та           Р.Л. Борисовою (1976). Спосіб – вирощування розсадний. Висівали насіння на початку другої декади квітня, а у досліді із щепленням – у першій п’ятиденці квітня.  Розсаду одержували в зимовій теплиці в пластмасових горщечках з поліетиленовими вкладишами розміром 10х10 см.

На постійне місце розсаду висаджували у віці 25-30 діб, коли утворювалось 3-4 справжніх листки. Густота рослин – 2 шт/м ². Поливали в хмарну погоду через 5-6 діб, а у сонячну через 3-4 доби з розрахунку            10 л/м². Систематично, один раз в два тижні рослини підживлювали розчином мінеральних добрив, згідно з рекомендаціями  Л.М. Шульгіної (1990). Для цього в 10 л розчиняли 25 г аміачної селітри (3,6 г/м²), 40-50 г суперфосфату (5,7-7,1 г/м²), 10-15 г сірчанокислого калію (1,4-2,1 г/м²), витрачаючи на рослину 1 л розчину.   

СКОРОСТИГЛІСТЬ, ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ПЛОДІВ СОРТІВ І ГІБРИДІВ ДИНІ У ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЯХ

Одним із важливих елементів вирощування дині є підбір ранньостиглих, високоврожайних, стійких проти шкідників та хвороб сортів і гібридів. За тривалістю періоду від сходів до достигання першого плоду все вивчене різноманіття сортозразків розподілено на середньоранні (70-80 діб) та середньостиглі (80-90 діб). До першої групи віднесено всі гетерозисні гібриди, окрім Орландо F₁. Серед сортів середньоранніми виявилися такі: Тітовка (контроль), Киянка, Рання 133, Злата, Забавка, Гібрид 21, Криничана, Насолода, Дністровська, Алушта, Лада і Дідона. Середньостиглими були сорти: Самарська (контроль), Amarillo oro, Дана, Козачка 244 та Дубівка. 

В середньому за три роки досліджень тривалість періоду від сходів до цвітіння чоловічих та жіночих квіток подовжувалася через несприятливі погодні умови. Чоловічі квітки зацвітали першими у гібридів Злато Скіфів F₁ та Super star F₁  на 39 добу після появи сходів. Останніми вони з’являлися в гібрида Amal F₁ та сортів Злата, Amarillo oro. Настання фази цвітіння жіночих квіток у середньоранніх сортів та гібридів спостерігали через 44-47 діб після появи сходів. Істотної різниці між варіантами не спостерігали, тому що холодна затяжна весна 2005 і особливо 2006 рр. подовжила цей період у більш ранніх сортозразків.

Аналіз морфологічних ознак не виявив суттєвих відмінностей у гібридів, порівняно із контролем Рада F₁  за товщиною стебла біля кореневої шийки та кількістю листків на рослині. Однак, гібриди  Super star F₁, Орландо F₁,    Amal F₁, Dunna F₁ істотно перевищували контроль за площею листків.

Деякі середньоранні сорти перевищували контроль Тітовка за площею листків та висотою рослин. Суттєвої різниці, порівняно із контролем, не спостерігали в цих сортозразків за товщиною стебла біля кореневої шийки та кількістю листків. Більшою площею листків характеризувалися сорти Киянка, Насолода і Алушта. Вищими за контроль Тітовка були рослини у сортів Насолода та Дідона.

Встановлено істотну перевагу за площею листків середньостиглого сорту Amarillo oro над контролем Самарська. Відносно інших показників, що характеризували морфологічні ознаки цієї групи стиглості сортів, суттєвої різниці не виявлено.

Важливим фактором формування максимальної врожайності сортів та гібридів дині в плівковій теплиці на сонячному обігріві є стійкість проти хвороб. Упродовж 2005-2007 рр. спостерігали фузаріозне в’янення, аскохітоз листків та борошнисту росу. Найбільше зниження врожайності та виходу стандартної продукції мали в період вегетації рослин за поширення аскохітозу.

Фузаріозне в’янення відмічали в період вирощування розсади. Борошнистою росою всі сорти і гібриди уражувалися під кінець вегетаційного періоду, коли мікроклімат в теплиці був сприятливий для її розвитку та поширення.

 Найвищу стійкість проти аскохітозу в плівкових теплицях на сонячному обігріві виявлено в другій декаді липня у гібридів Рада F₁ (контроль) та Галілей F₁ (19,8-22,8 %). Серед середньоранніх сортів менше хвороба розвивалася на листках у сорту Насолода та Лада (22,8-24,1%), середньостиглих – в сорту Дана (28,4 %).

Однією з основних вимог до сортименту дині в плівкових теплицях на сонячному обігріві є висока врожайність та якість плодів. Середньоранні сорти та гібриди, які менше уражувалися аскохітозом, встигали до кінця вегетації ще раз зацвісти та сформувати повноцінні плоди. Серед гібридів, в середньому за три роки проведення досліджень, не виявлено таких, які перевищували контроль Рада F₁ за кількістю надходження продукції до 15 липня та врожайністю. Ці показники  становили в нього відповідно 0,8 кг/м² та 6,6 кг/м². Однак, серед гібридів найбільші плоди формувалися у гібрида  Amal F₁  – 2 кг.

За кількістю надходження продукції до 15 липня середньоранні сорти були майже на одному рівні з контролем. У цій групі стиглості сортів високоврожайними виявилися Киянка та Злата. Вони переважали контроль Тітовка за врожайністю на 1,8 та 1,4 кг/м². Великі плоди формувалися у  сорту Киянка. Їх маса складала 1,9 кг.

Врожайність плодів дині середньостиглих сортів становила впродовж 2005–2006 рр. 4,3-6,6 кг/м². Найвищою вона була для контролю (Самарська – 6,6 кг/м²), що пов’язано з великою масою плодів – до 2,1 кг, а найменшою – у Дубівки і складала 4,3 кг/м² за маси плоду 1,2 кг.

За роки досліджень у гібрида Amal F₁ урожайність виявилася найстабільнішою (SF=1,1) порівняно з іншими сортами. Менш стабільною вона була у гібрида Злато Скіфів F₁, Золушка F₁, в яких коефіцієнт стабільності становив 1,3 та 1,6.

Краще пристосувалися  до умов вирощування в теплиці у групі середньоранніх сортів Криничанка та Дністровська. Коефіцієнт стабільності у них дорівнював 1,1.

Найгірше протистояли зміні зовнішніх факторів (температура та відносна вологість повітря) сорт Гібрид 21 та Amarillo oro (SF=1,8). Це можна пояснити низькою стійкістю проти аскохітозу. Найкраще із групи середньостиглих пристосувалися до умов зовнішнього середовища сорти Дана та Дубівка (відповідно SF=1,1 та SF=1,2).

Результати хімічного аналізу засвідчили високий вміст сухої розчинної речовини та цукрів (сума) у гібрида Злато Скіфів F₁ та сортів Криничанка, Дністровська, Дідона, Козачка 244, Amarillo oro, Дана. Найвищу дегустаційну оцінку (6,9-7,1 бала) отримали Криничанка, Дідона і Дана. Встановлено, що плоди у середньостиглих сортів накопичували вміст нітратів дещо вищий максимально допустимого рівня (90 мг/кг). Найменший цей показник у сорту Дністровська (51,2 мг/кг), а найбільший – в Дани             (113,0 мг/кг).

ВПЛИВ СХЕМ РОЗМІЩЕННЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН ТА ВРОЖАЙНІСТЬ ДИНІ

Важливим фактором, що впливає на врожайність і якість плодів дині, є схеми розміщення рослин. Залежно від густоти рослин змінювалася інтенсивність освітлення, площа листків, ступінь ураження  аскохітозом.

Дослідженнями встановлено, що тривалість фенологічних фаз гібрида дині Рада F₁ впродовж 2005-2007 рр. залежала від різних схем розміщення рослин, але в цілому істотного впливу не спостерігали. Збір врожаю розпочинали через 76-77 діб після з’явлення сходів.

Інтенсивність освітлення рослин дині змінювалася в сонячну погоду за різних схем розміщення рослин гібрида дині Рада F₁ впродовж дня та на різній висоті від поверхні ґрунту. В середньому впродовж трьох років досліджень встановлено, що найкраще були освітлені рослини ранком з 12 до 13 години на рівні 150 см від поверхні ґрунту, розміщені за схемою (70+100)х80 см. Інтенсивність освітлення тут становила 64 тис. лк.

У другій половині дня спостерігали зменшення кількості світла уже о 17-18 годині. Цей показник за широкорядної схеми 70х60 см на рівні15-20 см від поверхні ґрунту становив в середньому за три роки 22 тис. лк.