сучасний СТАН І ОСОБЛИВОСТІ МАТОЧНО-ЖИВЦЕВИХ
НАСАДЖЕНЬ ЯБЛУНІ
У розділі проаналізовано сучасний стан маточно-живцевих садів в Україні. На основі досліджень вітчизняних та зарубіжних учених наведено відомості щодо онтогенетичної зрілості пагонів у маточно-сортовому насадженні, причин брунькових мутацій, різноякісності бруньок. Ці дані розвіюють сумніви стосовно необхідності закладання маточних садів. Крім того, висвітлено фактори, що впливають на якісні показники живців, порівнюються деякі господарсько-біологічні особливості рослин, навантажених урожаєм, та неплодоносних, розглянуто реакцію маточно-живцевих дерев на обрізування. Аналіз досить суперечливих літературних даних, які стосуються впливу якості живцевого матеріалу на вихід стандартних саджанців, виявив недостатню вивченість особливостей росту і продуктивності сучасних сортів яблуні у маточно-сортовому саду та показав необхідність поглибленого дослідження цих питань.
УМОВИ, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження виконувались у 2002-2004 рр. на кафедрі садівництва Національного аграрного університету. Експериментальною базою служили насадження яблуні в Інституті садівництва УААН (с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області).
Клімат у регіоні помірно континентальний. Протягом періоду досліджень середньодобова температура липня становила 21,6, січня – мінус 3,9°С. Абсолютний максимум температур досягав плюс 33, абсолютний мінімум – мінус 20,2°С. Період активної вегетації рослин з середньодобовою температурою вище 10°С складав 161 (2004 р.) – 167 (2003 р.) днів, а вище 15°С – відповідно 101-135 днів. Річна сума опадів у середньому дорівнювала 594 мм з коливаннями по роках від 519 до 636 мм. Умови зволоження під час інтенсивного росту пагонів (травень-червень) за роки досліджень були досить контрастними, що мало значний вплив на якість живцевого матеріалу.
Ґрунт дослідних ділянок темно-сірий опідзолений середньосуглинковий на лесовидному суглинку з вмістом фізичного піску – 70,4, гумусу – 1,9%; рухомого фосфору – 19,8, обмінного калію – 8,9, лужногідролізованого азоту – 8,2 мг/100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину слабокисла (pH 6,1).
Маточно-живцевий сад закладено в 1998 році однорічними саджанцями яблуні сорту Мантет на сіянцях Антонівки звичайної за схемою 5 ´ 2 м. У крону штамбоутворювача (Мантет) влітку того ж року були заокулірувані районовані та перспективні сорти яблуні, перелічені у табл. 1 (модель ІС УААН). За контроль було прийнято Айдаред. Кожен сорт представлений 10-20 деревами.
Для порівняльної характеристики окремих параметрів маточно-живцевих дерев використовували живці з плодоносних насаджень:
- сад первинного та колекційного сортовивчення, закладений у 2000 році за схемою 5 ´ 4 м (підщепа 54-118);
- сад генетичних ресурсів, висаджений у 1996-1998 рр. однорічними саджанцями, щепленими на сіянцях Антонівки звичайної та 54-118 (схема садіння 5 ´ 4 м);
- промисловий товарний сад, закладений у 1994 році на підщепах ММ.106 (5 ´ 3 м) та 62-396 (4 ´ 2 м).
Саджанці в розсаднику на підщепі 54-118 розміщувалися з міжряддям 1,2 та відстанню між ними в ряду 0,2 м.
Агротехнічний догляд за маточно-живцевим садом проводився згідно з рекомендаціями ІС УААН щодо вирощування яблуневих насаджень до вступу їх у плодоношення. Весняне обрізування полягало у видаленні всіх однорічних приростів із залишенням пенька довжиною 5-8 см (4-5 бруньок), вирізуванні на кільце плодових утворень, проріджуванні крони, а також у циклічній заміні пеньків трьох-чотирьохрічного віку. До початку інтенсивного росту пагонів видаляли суцвіття, пізніше виламували пагони, які виросли з бруньок, спрямованих в середину крони. Протягом вегетаційного періоду на підщепі та на штамбоутворювачі ретельно видаляли порослеві пагони.
Основні обліки і спостереження виконували відповідно до “Программы и методики сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (Орел, 1999). Біологічні особливості сортів у розсаднику вивчали за методикою А.М. Вуколової (1975).
Дерева сортів Айдаред, Ліберті та Теремок у маточно-живцевому саду обрізували із залишенням пеньків різної довжини: 10‑12 см (6‑7 бруньок), 5‑8 (4‑5 бруньок, контроль) та менше 5 см (3‑4 бруньки).
Окулірування рослин у першому полі розсадника проводили бруньками з апікальної, медіальної та базальної частин пагона вищеназваних сортів з маточно-живцевого та плодоносного садів.
Вивчення морозостійкості яблуні методом прямого проморожування проводили за методикою М.О. Соловйової (1982). Ступінь підмерзання тканин приростів оцінювали згідно методик, наведених у методичних вказівках “Определение устойчивости плодовых и ягодных культур к стрессорам холодного времени года в полевых и контролируемых условиях” (2002). Кількісну оцінку морозостійкості виконували в різні періоди зими методом диференційного термічного аналізу (ДТА) за А.П. Пасічним та ін. (1980), О.І. Китаєвим та ін. (1999).
Ступінь визрівання живців визначали методом електроопору за М.Д. Кушніренко, П.Г. Курчатовою (1987), А.М. Силаєвою та ін. (1999), використовуючи мультиметр E 7-13.
Розвиток бруньок в період окулірування вивчали за А.І. Усковим (1967). Бруньки апікальної, медіальної та базальної зон живця досліджували у трикратній повторності. Зрізи бруньок товщиною 30‑60 мкм готували за допомогою заморожуючого мікротому OmE і переглядали під мікроскопом МБИ-6. Число справжніх зачаткових листків визначали за вдосконаленою нами методикою А.І. Челядінової (1976) добутком кількості фітомерів, які проглядались у розрізі бруньки під мікроскопом (крім брунькових лусок), та кількості листків у листовому циклі, що є сталою сортовою ознакою. Ємність бруньок залежно від умов їх формування аналізували за допомогою повнофакторного експерименту за Ю.П. Адлером та ін. (1975).
Економічну оцінку виробництва живцевого матеріалу в маточному насадженні проводили відповідно до “Методики економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві” (2002).
Статистичну обробку отриманих даних виконували методами дисперсійного та кореляційного аналізу за Б.О. Доспєховим (1985) з використанням комп'ютерної програми “AGROSTAT” (Кондратенко П.В., Бублик М.О., 1996).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЗА БІОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ, ПРОДУКТИВНІСТЮ ТА ЯКІСТЮ ЖИВЦІВ
Особливості проходження фенофаз маточними деревами. Строки настання та проходження фенологічних фаз у дерев маточно-живцевого насадження більш пізні порівняно з плодоносними рослинами. Це пояснюється іншим функціональним призначенням маточних рослин і агротехнічними особливостями догляду за ними. Вегетація маточних дерев починалася в другій декаді квітня при сумі ефективних температур вище 5°С 161‑251°С. Першими у фазу зеленого конусу вступали дерева Аскольди, Голден Резістента, Джонаголда, Теремка і Чемпіона. У пізні строки розпускалися бруньки дерев Амулета, Внучки, Ліберті та Перлини Києва.
Ріст пагонів у маточно-живцевому саду моделі ІС УААН розпочинався у першій декаді травня, коли сума активних температур вище 10°С досягала 156‑261°С, а закінчувався у другій-третій декадах липня при відповідному показнику 859‑1046°С. Раніше за інші ріст пагонів завершували дерева сортів Амулет, Ліберті, Мавка, Радогость, Теремок та Чемпіон, що гарантувало високу якість живців до періоду окулірування та достатній ступінь їх визрівання при підготовці до зими. Вздовж живця у цих сортів утворювалися повноцінні бруньки, цілком придатні для окуліровки. В пізні строки припиняли ріст пагони Айдареда, Гали Маст і Пріама. При надмірній кількості опадів у липні бруньки верхньої частини пагонів цих сортів не визрівали до початку окулірування. Тривалість росту пагонів сортів у маточно-живцевому саду складала 72‑83 дні.
Показники живцевої продуктивності маточних рослин. Кількість живців на маточному дереві залежала від його сорту і віку, а також від агротехнічних заходів. На четвертий рік росту загальна кількість пагонів, що сформувалися на дереві, становила від 26 (Декоста) до 83 шт. (Внучка). На п'ятий рік цей показник зріс від 58 (Гала Маст) до 111 шт. (Лодел), а на шостий був у межах 53 (Теремок) – 106 шт. (Лодел) (табл. 1). Вищий вихід живців, придатних для окулірування, відмічено в чотирирічних дерев (67‑95%), що пов'язано з меншою загальною кількістю пагонів на дереві. При цьому сильну пряму кореляційну залежність (r = 0,7‑0,9) між останнім показником та кількістю повноцінних живців було зафіксовано майже в усіх досліджуваних сортів.
Господарська продуктивність маточно-живцевих дерев визначається кількістю пагонів, придатних для окулірування. До групи сортів з найменшою здатністю формувати саме такі живці (до 45 шт./дер.) віднесено Амулет, Едеру, Голден Резістент, Декосту, Джонаголд, Перлину Києва, Радогость і Теремок, з найбільшою (більше 55 шт./дер.) – Внучку, Ліберті, Лодел, Мавку та Пріам. | 
