Опалко О.А. Регенераційна здатність сортів, гібридних сіянців, клонових підщеп та декоративних форм яблуні в зв\'язку з їхніми господарськими властивостями

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА РЕГЕНЕРАЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ ПЛОДОВИХ РОСЛИН І ЇЇ        ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЯБЛУНІ

На основі аналізу джерел літератури обговорюються філо- та онтогенетичні і загальнобіологічні особливості регенераційних процесів садових рослин, їхня специфіка у плодових і декоративних форм та вегетативно розмножуваних підщеп яблуні, що стосуються їхньої господарської цінності і використання в розсадниках, садах і парках, а також перспективи використання сортів і декоративних форм з підвищеною регенераційною здатністю.

Обгрунтована необхідність поглибленого вивчення існуючих та нових сортів і гібридних сіянців яблуні, створених у селекційних установах України, за господарсько цінними ознаками і в тому числі за регенераційною здатністю як однією з важливих ознак, від якої залежить їх адаптивність.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Досліди проведено в 1998–2002 рр. на ділянках кафедри екології, декоративного садівництва та лісівництва Уманської державної аграрної академії, у дендрологічному парку “Софіївка” НАН України та плодових насадженнях Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН в агрокліматичних умовах Правобережного Лісостепу України. Це зона помірноконтинентального клімату з нестійким зволоженням, середньорічною температурою повітря 7,3–9,3 °С (Умань) і 7,9–9,4°С (Мліїв) при абсолютному мінімумі у січні–лютому близько –36°С і липнево–серпневому максимумі до +38°С. Середньобагаторічна сума опадів за рік складає 633 мм (Умань) і 502 мм (Мліїв). Вологість повітря протягом року коливається в межах 64–88 % з максимумом у пізньоосінній та мінімумом у пізньовесняний і ранньолітній періоди. Сума активних температур вище +5°С становить близько 3000, а температур вищих +10°С — 2500–2800.

Грунти на дослідних ділянках належать до чорноземів опідзолених малогумусних важкосуглинкових (Умань) і чорноземів неглибоких малогумусних пилуватолегкосуглинкових (Мліїв). Вміст гумусу в орному шарі становить 2,7–3,8 %, рН сол. — 6,0, сума ввібраних основ — 21,3 мг-екв. на 100 г грунту, вміст легкогідролізованого азоту за методом Корнфілда — 8,9, рухомих сполук фосфору й калію за методом Чирикова відповідно 10,8–12,5 та 14,3–16,4 мг на 100 г грунту (Умань) і показниками грунту досліду у Млієві відповідно 2,3 % гумусу, рН сол. — 6,4, ввібраних основ — 18,9 мг-екв. на 100 г грунту, азоту — 5,7, фосфору — 9,3–11,5 і калію — 12,6–15,2 мг на 100 г грунту.

Вивчали сорти яблуні домашньої — Malus domestica Borkh.: Айдаред, Антонівка звичайна, Антонівка золотий монах, Внучка, Мліївське літнє, Ренет Симиренка, Росавка, Симиренківець; гібридні сіянці селекції Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН: 2–6, 2–7, 6–4, 6–5, 6–6, 6–9, 6–11, 15/2, 15/5, 17/5, 18/12, 18/14, 18/18к, 18/19, 18/21, 964, 970, 1054, 1055, 1107, 1111, 1124; підщепи: Дон 70–456, М.9, ММ.106, ПБ.9, 54–118, 57–490, 62–396; декоративні форми яблуні з колекції Дендропарку “Софіївка” НАН України: яблуня ягідна — Malus baccata (L.) Borkh.; яблуня ягідна, різновид сахалінська — Malus baccata (L.) Borkh. var. sachalinensis Kom.; яблуня Холла — Malus halliana Koehne; яблуня Недзведського — Malus niedzwetzkyana Dieck; яблуня сливолиста — Malus prunifolia (Willd.) Borkh. (f. pendula (Bean) Rehd. і var. Rinki (Koidz.) Rehd. f. fastigiata bifera (Dieck) Al. Teod.).

В якості контрольних варіантів у відповідності з задачами досліджень в досліди включали різні сорти: Айдаред, Антонівка звичайна, Ренет Симиренка і Росавка.

Неморфогенну регенерацію вивчали за швидкістю і якістю заростання штучно зроблених надрізів на однорічних приростах за методикою І.А.Бондоріної (2000) з нашими вдосконаленнями (Опалко О.А., 2002).

Вивчення морфогенної регенерації як здатності утворювати адвентивні корені на відрізках пагонів проводили в культиваційних спорудах Уманської ДАА і дендропарку “Софіївка” НАН України. Технологія живцювання і дорощування була близькою до загальновживаної і описаної в працях З.Я.Іванової (1982), М.Т.Тарасенка (1991), В.В.Фаустова (1991), А.Ф.Балабака (1995) та В.Я.Чупринюка (1995). Дози опромінювання гамма-радіацією і розчини фізіологічно активних речовин (β-індолилмасляна кислота, β-індолилоцтова кислота, α-нафтилоцтова кислота та препарат нафтилоцтового походження Помоніт Р–10) для стимулювання регенераційних потенцій готували за класичними методиками з модифікаціями А.Ф.Балабака (1995, 2001).

Культивування in vitro виконували в лабораторії біотехнології УДАА на модифікованих середовищах Мурасіге і Скуга та Гамборга з вітамінами за прописом Уайта (Бутенко Р.Г., 1964). Стерилізацію стартового матеріалу проводили за стандартними методиками на основі сулеми та стерилізатором на хлораміновій основі.

Прогнозування регенераційної здатності яблуні з використанням непрямих методів проводили за рекомендаціями А.М.Гродзінського (1973).

Регенераційну здатність генеративних органів яблуні вивчали після штучного проморожування гілочок яблуні з суцвіттями за розробленою нами методикою.

Окремі елементи оцінювання продуктивності та якості плодів сортів і гібридних сіянців яблуні виконували на підщепі М.9 в саду первинного сортовипробування Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН, посадженому кронованими саджанцями з наступним перещепленням дерев у серпні 1996 року окуліруванням за схеми садіння 3,75 × 1,0 м. Закладання дослідів та спостереження проводили за методикою первинного сортовивчення (Программа и методика…, 1999). Для порівняння вивчених сортів і гібридних сіянців між собою і зі стандартом розрахували для кожного сортозразка його ранговий коефіцієнт (Kang M.S., 1988) з нашими модифікаціями.

Економічну оцінку сортів та гібридних сіянців виконували за методикою Інституту садівництва УААН  (Кондратенко П.В., Бублик М.О., 1996, Єрмаков А.Е., 1997). Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методикою Г.Н.Зайцева (1984), Б.А.Доспєхова (1985) та Л.А.Животовського (1991).