Величко Ю.А. Ріст та продуктивність яблуні залежно від типу саду й нормування врожаю в північній частині Правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

У розділі “Стан вивчення питання” висвітлено взаємовплив підщепи і сорту на силу росту дерев, дано оцінку продуктивності різних типів насаджень на вегетативно розмножуваних підщепах, умов їх освітленості, різних способів нормування врожаю, їх впливу на ростові процеси та продуктивність дерев яблуні тощо.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень

         Дослідження проводилися в 1999-2001 рр. у дослідному господарстві “Новосілки” Інституту садівництва УААН, яке розташоване в Києво - Святошинському районі Київської області в  північній частині Правобережного Лісостепу.

            Грунт дослідної ділянки типовий для зони – темно-сірий опідзолений, легкосуглинковий  на лесовидному суглинку. За фізико-хімічними показниками забезпеченість його органічними  речовинами середня, кількість гумусу в орному шарі складає 2,0–2,3 %, рухомих сполук фосфору -- 6,6–6,9 мг, обмінного калію - 6,2–6,5 мг на 100 г грунту. рН грунтового розчину – 5,6–5,7. Грунтові води знаходяться на глибині до 3 м. Грунт цілком придатний для вирощування  яблуні.      Рельєф ділянки – слабо-хвилясте плато.  

Клімат у зоні Лісостепу помірноконтинентальний. Середня сума активних температур вище 10 ºС складає 2607 – 2894 , що цілком достатньо для успішного вирощування зимових сортів яблуні. Період активної вегетації рослин з середньодобовою температурою вище 10 ºС триває 160 – 165, а з температурою 15 ºС і вище – 110 – 120, безморозний – 170 -- 180 днів. За  вегетаційний період середня сума опадів становить 597 мм.  Вони випадають в середньому 47 днів. За кількістю опадів місцевість, де проводились дослідження, належать до зони достатнього зволоження.

            Середньорічна температура за  роки досліджень (1999 – 2001) перевищувала середню багаторічну (7,4 ºС) на 0,9 – 1,6 ºС. Найтеплішим виявився 1999 рік, коли середня температура за квітень – вересень складала 17 ºС, що на 1,2 ºС більше за багаторічну величину. Оптимальна середньорічна температура повітря для культури яблуні, як показали раніше проведені спостереження, знаходиться в межах 7,5 – 11 ºС, тобто, за температурним режимом у період вегетації роки проведення досліджень були сприятливими для вирощування цієї культури. Зими були теплими. Весною 1999 та 2000 років, у травні (перша декада), були зафіксовані нічні приморозки від – 0,6 до – 1,7 °С, що призвело до пошкодження та знищення квіток і першої зав’язі у дерев.

Дослідження проводились у трьох стаціонарних дослідах  і супроводжувались лабораторними аналізами.

У досліді 1  вивчали ріст і продуктивність насаджень яблуні на насіннєвій підщепі, з формуванням розріджено-ярусної крони дерев, розміщених за схемою 6 х 4 м (контроль), на  клоновій середньорослій ММ106 (розріджено-ярусна крона, схема садіння 5 х 3 м) та карликовій 62 -- 396 з формуванням крони за типом вільноростучого  веретеновидного куща (схема 4 х 2 м), стрункого веретена  (3 х 1 та 2,5 х 1 м). Об’єктом досліджень були дерева сортів осіннього та зимового строку дозрівання Пріам і Флоріна 1993 року садіння. В міжряддях використовується дерново-перегнійна система утримання грунту, а пристовбурні смуги знаходяться в чистому від бур’янів стані.

Дослід 2. В насадженнях з різною щільністю садіння вивчали способи нормування врожаю на задану продуктивність дерев, а саме: зимове обрізування (контроль), нормування зав’язі вручну на задану продуктивність   20, 30 та 40  т/га; з використанням хімічних методів: кальціонованою содою (2 %-м розчином), a-нафтилоцтовою кислотою (2 мг/ л води) – в період масового цвітіння дерев, гібереліном і тріманом (4 мг/ л води, після цвітіння по зав’язі). Об’єктами досліджень були дерева сорту Ліберті і гібриду SR-05-23, щеплені на середньорослій клоновій підщепі ММ106. Дерева висаджені в 1991 році за схемами  3 х 0,85 та 3 х 1,25 м. Форма крони –веретеноподібна, яка з часом утворила суцільну плодову стіну. Дослідна ділянка утримується під чорним паром.

Дослід 3. Досліджували способи нормування врожаю на задану продуктивність молодих дерев, яке проводилось за допомогою зимового обрізування (контроль), нормування зав’язі вручну на задану продуктивність   20 і 30 т/га, із застосуванням  хімічних методів: кальціонованою содою (2 %-м розчином), a-нафтилоцтовою кислотою (2 мг/ л води) – в період масового цвітіння дерев, гібереліном і тріманом (4 мг/ л води), після цвітіння по зав’язі). Об’єктами досліджень були дерева  сорту Алкмене та гібриду ДА-65-17 на підщепі 54-118. Дерева висаджені в 1997 році за схемою 4 х 2 м. Форма крони – веретеноподібна. Дослідна ділянка утримується під чорним паром.

У всіх дослідах варіанти розміщували методом рендомізації  у триразовій повторності. У кожному варіанті  по 12 облікових дерев.

Використовували загальноприйняті методики проведення польових і лабораторних досліджень “Учеты, наблюдения, анализы, обработка данных в опытах с плодовыми и ягодными растениями” (Умань, 1987).

            Ріст надземної частини рослин визначали шляхом лінійних промірів та підрахунків у кінці вегетаційного періоду.

            Розмір та розташування кореневої системи в грунті визначали наприкінці вегетації методом моноліту  (Колесніковим В.А.,1962). Розкопували третину сектора  кореневої системи дерев на глибину розповсюдження основної маси коріння.

            Кількість квіток обчислювали під час цвітіння на трьох контрольних деревах кожного варіанту, а відсоток корисної зав'язі визначали шляхом підрахунку на них кількості плодів за два тижні до збору.

            Надходження сумарної сонячної радіації в різні ділянки крони визначали за методикою В.В. Хроменка (1987) за  допомогою альбедометра М-69 і гальванометра ГСА-1.

            Площу листків встановлювали ваговим методом з відбором висічок у верхній третині листка  на трьох контрольних деревах кожного варіанту в кінці вегетації  (Волков Ф.Л., 1968).

            Чисту продуктивність фотосинтезу визначали методом “половинок” за методом М.І.Сакса (1969). Вміст пігментів у листках розраховували за оптичною густиною спиртової витяжки, на спектрофотометрі СФ – 4 (Починок Х.М., 1976).

            Облік урожаю проводили ваговим методом в усіх варіантах на кожному обліковому дереві. Розрахунок питомої продуктивності крон дерев за масою плодів на одиницю площі проекції крони та одиницю її об’єму виконували за відповідними  формулами.

            Середню масу яблук визначали під час їх збору шляхом зважування 200 плодів з кожного варіанта, а їх товарність –  згідно з вимогами ГОСТ 21122-75.

            У плодах зимового строку достигання в період споживчої стиглості визначали вміст: сухих розчинних речовин – рефрактометром, цукрів – за відновлювальною спроможністю редукуючих цукрів, кислотність – титруванням 0,1-м розчином NаОН з наступним перерахунком на яблучну кислоту; аскорбінової кислоти – методом І.К.Муррі (1987); антоціанів– фотоелектроколориметром ФЕК – 56 М.

            Формування та обрізування дерев проводили за загальноприйнятими рекомендаціями (Омельченко І.К., Третяк К.Д., 1999) .

            Плоди на дереві нормували вручну, виходячи з розрахунків середньої маси плоду,  запланованої  врожайності і щільності насаджень.

            Обробку дослідних дерев хімічними препаратами проводили ранцевим обприскувачем. Препарати застосовували в таких концентраціях: кальціонована сода – 2 % розчин; α-нафтилоцтова кислота – 2 мл/ л води (в період масового цвітіння дерев); гіберелін і тріман – 4 мл/ л води (після цвітіння по зав’язі).

            Щільність розташування  плодових утворень обчислювали шляхом співвідношення загальної їх кількості на основній гілці до її довжини.

При обрізуванні дерев та нормуванні врожаю вручну вели хронометраж для визначення трудомісткості.

 Економічну     ефективність    варіантів    дослідів    обчислювали   за   методикою   О. М.  Шестопаля (1999).

            Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу  (Доспєхов Б.А., 1985) і з застосуванням персонального комп’ютера ІВМ РС/АТ на основі  відповідних програм  М. О. Бублика (1991).