Кучер М.Ф. Ріст, розвиток та продуктивність сортів чорної смородини в умовах Правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

Умови, об’єкти та методика досліджень

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились протягом 1996‑2000 рр. в стаціонарних дослідах Мліївського інституту садівництва ім.Л.П.Симиренка УААН, що розташований у центральній частині Черкаської області на висоті 125 м над рівнем моря в зоні Правобережного Лісостепу України. Клімат помірно-континентальний, хоч бувають відхилення від різкої континентальності до значного пом’якшення.

За багаторічними спостереженнями, тривалість періоду з середньодобовою температурою повітря вище 5°С складає 213 днів, а період з температурою вище 10°С - 167 днів, середньорічна температура повітря 7,8°С, річна сума опадів становить 545 мм, а кількість їх протягом вегетаційного періоду 338 мм.

Грунт дослідних ділянок - чорнозем типовий малогумусний легкосуглинковий на лесі, який цілком придатний для вирощування ягідних насаджень. Грунтові води залягають на глибині 5 м від поверхні грунту.

В досліді 1991 року закладання вивчалося 14 сортів, з них по 5 рослин кожного сорту, схема садіння 2,5 х 0,5 м (8000 шт. на 1 га). В досліді закладання 1995 року вивчалося 16 сортів в кількості по 30 рослин кожного (по 10 штук в трьох повтореннях). Схема 2,5 х 0,5 м. Контрольними служили кращі районовані в умовах зони Лісостепу України сорти, такі як Славута - для ранньостиглих сортів, Зелена димка - для середньостиглих і Багіра - для пізньостиглих. Протягом періоду проведення досліджень грунт в міжряддях утримувався під чорним паром. Агротехнічні заходи на дослідних ділянках проводили відповідно до діючих рекомендацій.

Фенологічні фази розвитку смородини, зимостійкість, самоплідність та перехресна плодовитість, стійкість проти хвороб та до шкідників вивчалися за загальноприйнятою "Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур" (1973). Урожайність сортів визначали ваговим методом в кілограмах з куща з наступним перерахунком на 1 га. Середню масу ягоди - зважуванням 100 ягід, максимальну масу - зважуванням 100 найбільших ягід. Для вимірювання довжини приросту гілок і розміру куща застосовували мірну лінійку і штангенциркуль. Фотосинтетичну діяльність сортів у зв’язку з формуванням врожаю вивчали згідно з методикою А.С.Овсяннікова (1985). Оцінку сортів на придатність до комбайнового збирання врожаю проводили відповідно до рекомендацій О.Ф.Якименка і В.С.Новопокровського (1988). Визначення основних компонентів хімічного складу ягід проводили в період їх достигання, згідно до методики Г.М.Рибак, Є.В.Михайлової, А.А.Блашкіної та інших (1980). Економічну ефективність вирощування сортів смородини розраховували за методикою О.М.Шестопаля (1992). Статистичний обробіток результатів досліджень проводили з використанням дисперсійного аналізу та визначенням кореляційної залежності між окремими показниками за методикою Б.О.Доспєхова (1985). Отримані дані оброблені на комп’ютері IBM РС/АТ з використанням відповідних програм М.О.Бублика (1990).

МОРФОЛОГІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ СМОРОДИНИ

Фенологічні фази розвитку. Дослідженнями встановлено, що для початку вегетації сортів смородини необхідна сума позитивних температур 52,3-87,9°С. Ранній початок вегетації характерний для сортів з генами смородини дикуші. Пізніше починають розвиток сорти європейського підвиду та створені за участю скандинавського підвиду смородини. Цвітіння розпочинається через 22-46 днів після початку вегетації при настанні суми позитивних температур 280,1-359,5°С. Відмічено прямий кореляційний зв’язок (r=0,65) між часом початку вегетації та початком цвітіння. Тривалість періоду цвітіння за роки досліджень складала 7-12 днів.

Достигання ягід розпочинається через 41-55 днів після початку цвітіння з настанням суми позитивних температур 1049,8‑1240,2°С. Переважно це кінець першої - середина третьої декади червня. Встановлено, що строк достигання ягід більше залежить від початку цвітіння (r=0,59) і менше від початку вегетації (r=0,42). Сорти смородини закінчували вегетацію в середньому через 212 днів після розпускання бруньок при накопиченні суми тепла 3116,8‑3280,4°С.

Зимостійкість. За роки досліджень усі зими були сприятливими для перезимівлі рослин. Мінімальна температура повітря в 1998 році знижувалася до мінус 29,3°С, проте пошкоджень вегетативних органів та генеративних утворень не відмічено. Погодні умови 1999 та 2000 років у період цвітіння смородини дали змогу оцінити стійкість квіток та зав’язі сортів до пізновесняних заморозків, коли мінімальна температура повітря знижувалась до мінус 3,8°С та мінус 1,1°С відповідно. У 1999 році найвищий відсоток загибелі зав’язі (35-55%) відмічений у раноквітуючих сортів Доля, Мрія, Німфа, Консул, Надія, Славута, Комфорт, Міф, Кентавр, Улюблена Млієва. У середньоквітуючих сортів загибель зав’язі складає 25-45%. Зав’язь пізноквітуючих сортів Клусонівська, Отелло, Віра, Церера, Багіра та Катюша виявилася більш стійкою до пошкоджень заморозками. У цих сортів загинуло 15‑30% зав’язі. Сила пізновесняного заморозку в травні 2000 року була значно меншою і пошкодження генеративних органів більшості сортів відсутні, лише у раноквітуючих сортів Славута, Міф, Німфа та Доля загинуло 5, 10, 20 і 30% зав’язі відповідно. Підвищену стійкість генеративних органів до весняних заморозків мають  пізноквітуючі сорти.

Особливості росту та розвитку смородини. Дослідженнями встановлено, що  інтенсивний ріст пагонів розпочинається наприкінці квітня - на початку травня і триває до другої декади червня. Середньодобовий приріст за цей період становить у середньому 1,4-1,9 см залежно від біологічних особливостей сорту. В другій декаді червня ріст пагонів припиняється і відновлюється на початку липня. Однак тривалість другого періоду росту та інтенсивність ростових процесів незначна. В окремі роки у сортів Комфорт, Медведиця, Паулінка, Шедевр повне припинення росту пагонів відсутнє, хоча середньодобовий приріст значно зменшується і становить 0,1‑0,8 см. За роки досліджень сорти смородини істотно відрізнялися за силою росту. Переважна більшість сортів має сумарну довжину приростів в межах 8‑17 м/кущ і характеризується оптимальними умовами для закладання врожаю по всьому об’єму крони. Порівняно невелику загальну довжину річних приростів мають сорти Дубровська - 5,8 м/кущ; Ізмайловська - 5,6; Славута - 7,4; Созвєздіє - 6,1; Чорноглаза - 6,2 м/кущ, яким характерні компактні кущі невеликих розмірів. Форма крони куща, сила росту, а також площа зайнята кроною куща, визначають площу живлення для кожного сорту. Середньорослим сортам відповідає площа живлення  2,5 х 0,5‑1 м, а сильнорослим ‑ 3 х 0,75‑1 м.

Площа листкової поверхні. Протягом досліджень істотно більшу за контроль площу асиміляційної поверхні на 1 га утворюють сорти Отелло (48,5 тис. м²), Клусонівська (47,8), Віра, Улюблена Млієва (47,3), Надія (46,9), Пегас (44,2), Німфа (43,6), Доля (41,3), Комфорт (35,3 тис. м²). Високий рівень стабільності у формуванні листкової поверхні за роками відмічено у сортів Катюша, Кентавр, Консул, Міф, Мрія, Отелло, Церера, Юлія.

ОСОБЛИВОСТІ ПЛОДОНОШЕННЯ

Самоплідність та перехресна плодовитість сортів. За результатами досліджень виділено високосамоплідні (самоплідність більше 50%) сорти Консул, Комфорт, Доля, Церера, Мрія, Дубровська, Улюблена Млієва, які в окремі роки мають 81,8-96,6% зав’язування ягід. Серед сортів з доброю самоплідністю найбільшу цінність мають Шедевр, Чорноглаза, Велой, Отелло, Надія, яким характерний середній ступінь зав’язування ягід 42,2‑47,2%, а максимальний 54,7‑84,5%.При порівнянні ступеня самоплідності сортів смородини та їх урожайності відмічено прямий кореляційний зв’язок середньої сили між цими показниками (r=0,43).

Поряд з ознакою самоплідності важливе значення для підвищення врожайності має перехресне запилення, завдяки якому підвищується кількість життєздатних зародків, а також збільшується відсоток зав’язування ягід та їх середня маса. Кращим запилювачем для нових сортів Консул та Надія є сорт Пам’ять Правика, для Мрії та Улюбленої Млієва - Сінець Голубки, для Віри ‑ Зелена димка. Статистичний обробіток результатів досліджень вказує на прямий кореляційний зв’язок показників середньої маси ягід та кількості насіння в них (r=0,85).