Андрієнко О.О. Комбіноване використання люцерни на корм та насіння в умовах північного Степу України

Краткое содержание

Стан вивчення питання. У розділі наведено огляд результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів щодо технологій вирощування суцільних та широкорядних посівів люцерни. Детально розглянуто норми висіву люцерни при її вирощуванні на корм та насіння. Викладено результати досліджень про вплив покривних культур на ріст, розвиток та продуктивність рослин люцерни. На основі аналізу літературних джерел проведено обґрунтування і вибір напрямку досліджень.

Умови, програма та методика проведення досліджень. Польові досліди проводили протягом 2000-2003 рр. на Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН, яка розташована у північній частині Степу України.

Ґрунти дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий із вмістом гумусу в орному шарі 4,5 %, валові запаси поживних речовин складають: загального азоту –0,23-0,26 % (за К’єльдалем); рухомого фосфору – 0,11-0,16 % (за Чириковим), обмінного калію – майже 2 % (за Чириковим). Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН водяної витяжки –6,5-7,0). Клімат помірно-континентальний. За гідротермічним режимом періоду вегетації 2000 та 2003 рр. були сприятливими, а 2001 та 2002 – в різній мірі посушливими.

Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій (Б.А. Доспехов, 1979; Інституту кормів, 1994) та інших видань. Досліди закладали методом розщеплених ділянок.

Люцерну сорту Полтавчанка висівали навесні широкорядним способом з міжряддям 70 см, при нормі висіву 1 млн. шт./га схожого насіння. Озимі та ярі культури всівали в міжряддя люцерни восени першого року життя, та навесні другого з різними нормами висіву. Для озимих пшениці та тритікале вони становили: 5,0; 3,75; 2,5 та 1,25 млн. шт./га. Надалі в тексті норми висіву вказано у млн. шт./га схожих насінин. Трикомпонентна яра сумішка складалась з ячменю, редьки олійної та гороху, а їх норми висіву були відповідно – (3,0+1,0+0,6); (2,25+0,75+0,45); (1,5+0,5+0,3) та (0,75+0,25+0,15) млн. шт./га.

Комбіноване використання таких посівів передбачало в першому році життя отримувати насіння; в другому – зелену масу з першого укосу та насіння з другого; в третьому – насіння.

При суцільному способі сівби люцерну висівали з нормами від 3 до 7 млн. шт./га з градацією 1,0 млн. шт./га, а покривну культуру, редьку олійну, широкорядно (70 см) нормою 0,7; 0,525; 0,35 млн. шт./га.

В дослідах проводили фенологічні спостереження, біометричні виміри, обчислення площі листків та визначали освітленість. У динаміці вивчали лінійний приріст, масу рослин, вологозабезпеченість та забур’яненість. Визначали індивідуальну продуктивність рослин, посівні якості насіння, структуру урожаю, кормову та насіннєву продуктивність. Статистичну обробку та обчислення економічної ефективності здійснювали за сучасними методиками на персональному комп’ютері.

Ріст і розвиток рослин люцерни при сумісному вирощуванні з озимими та ярими культурами. Умови росту та розвитку рослин люцерни у рік сівби суттєво впливали на їх продуктивність у наступні роки життя. Густота рослин люцерни в період повних сходів становила 53,5 шт./м², що відповідало висіву 1,0 млн. шт./га. Передзбиральна густота рослин люцерни складала 46,1 шт./м², тобто протягом періоду „повні сходи – збирання насіння” випало 13,8 % рослин. При підготовці ґрунту до підсіву озимих та ярих культур гинуло від 11,7 до 12,1 % рослин люцерни.

За період від весняного відростання до збирання зеленої маси на ділянках, де люцерна вирощувалась без підсіву, випало 8,5 %, а у варіантах, де підсівали озимою пшеницею і тритікале (1,25 млн. шт./га) та ярою сумішкою (ячмінь – 0,75 + редька олійна – 0,25 + горох – 0,15 млн. шт./га) – 8,5-8,6 %. На ділянках з більш високими нормами висіву випадіння рослин люцерни коливалось від 8,9 до 9,8 %. Тобто, спостерігалась прямо пропорційна залежність між нормою висіву культур та кількістю рослин люцерни, що гинули (r = 0,8).

Зазначена залежність спостерігалась і після збирання зеленого корму. Кількість загиблих рослин люцерни протягом вегетаційного періоду на ділянках без підсіву була на 15,5 і 19,0 % меншою, ніж при всіванні 5,0 млн. шт./га озимої пшениці та тритікале, та на 16,7 % – за підсіву ярої сумішки (ячмінь – 3,0 + редька олійна – 1,0 + горох – 0,6 млн. шт./га). Аналогічна тенденція зберігалась і в третьому році життя люцерни.

На ділянках з підсівом озимих та ярих культур спостерігали більш інтенсивне споживання вологи ніж на чистих посівах люцерни. В середньому за 2001-2003 рр. на час збирання зеленого корму запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-150 см на ділянках без підсіву становили 129,3 мм і зменшувались в агроценозі з озимою пшеницею до 94,1-117,9 мм, а з тритікале та ярою сумішкою вони складали 68,9-94,6 та 77,1-105,8 мм відповідно. Запаси продуктивної вологи залежали від норми висіву культури і зростали з її зменшенням. Аналогічна залежність спостерігалась і при збиранні насіння люцерни у другому та третьому роках життя.

Кількість бур’янів на ділянках без підсіву у період весняного відростання становила 2,8 шт./м², а при збиранні зеленої маси – 1,7 шт./м². У сумісних агроценозах мінімальним цей показник був при всіванні озимого тритікале і в залежності від норм висіву на період збирання зеленої маси складав 1,8-5,6 шт./м², в той час, як для озимої пшениці та ярої сумішки – 2,5-6,5 та 3,4-6,2 шт/м² відповідно. Абсолютно-суха маса бур’янів при збиранні люцерни на зелений корм та насіння на ділянках без підсіву становила 1,6 і 2,8 г/м², а з підсівом озимих та ярих культур 1,7-4,7 та 2,5-5,7 г/м² (табл.1).

Озимі та ярі культури суттєво не впливали на засміченість посівів люцерни третього року життя. При збиранні насіння люцерни кількість бур’янів становила на ділянках без підсіву 3,9 шт./м², з підсівом 4,0-5,3 шт./м², а їх абсолютно суха маса – 3,37 г/м² та 3,58-4,72 г/м² відповідно.

Максимальним лінійний приріст був у рослин люцерни та озимих культур в період „відростання – збирання зеленої маси” на варіантах при підсіванні 5,0 млн. шт./га пшениці та тритікале. Для рослин люцерни він становив 0,91-0,94 см/добу, для озимих пшениці та тритікале 0,98 і 1,22 см/добу відповідно. Для компонентів ярої сумішки середньодобовий лінійний приріст визначався в період „повні сходи – збирання зеленої маси” і найбільшим був при нормі висіву ячменю – 3,0 + редьки олійної – 1,0 + гороху – 0,6 млн. шт./га – 1,41, 1,67 та 0,88 см/добу відповідно для вказаних компонентів.