Дудка М.І. Оптимізація прийомів вирощування ярих капустяних, злакових і бобових культур у сумісних посівах на зелений корм в північному Степу України

Краткое содержание

Стан вивчення питання. У розділі наведено аналіз літературних джерел вітчизняних і закордонних вчених щодо походження ярих капустяних рослин, строків інтродукції в культуру та їх народногосподарське значення; висвітлені морфологічні і біологічні особливості, хімічний склад насіння і вегетативної маси. Показані потенційні можливості цих культур при формуванні насіннєвої і кормової продуктивності в одновидових і багатокомпонентних агроценозах у різних грунтово-кліматичних умовах. Зокрема розглянуто питання впливу кількісного і ботанічного складу культур в посівах на формування продуктивності і якості урожаю. На основі проведеного аналізу обґрунтована необхідність експериментального добору ботанічного і кількісного складу та співвідношення компонентів для складних агроценозів.

            Умови та методика проведення досліджень. Польові досліди проводили протягом 1988-2002 рр. на Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН, яка відноситься до північної частини Степу України.

            Ґрунти місця досліджень – представлені чорноземом звичайним малогумусним важкосуглинковим із вмістом гумусу в шарі 0-30 см 4,0-4,5% (за Тюріним). Валові запаси поживних речовин в орному шарі складають: загального азоту – 0,23-0,26% (за К’єльдалем), рухомого фосфору – 0,11-0,16% (за Чириковим), обмінного калію – майже 2% (за Чириковим). Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН водяної витяжки – 6,5-7,0). Клімат зони помірноконтинентальний. Тривалість вегетаційного періоду становить 200-230 днів з сумою активних температур (вище +5⁰С) 3100-3300⁰С. Опадів, у середньому за рік, випадає 455 мм.

            Метеорологічні умови в роки досліджень значно відрізнялись, що  впливало на кормову продуктивність як ранньовесняних, так і післяукісних однорічних агроценозів. Найбільш сприятливими за зволоженням і температурним режимом були 1995-1997 рр., помірними по зволоженню – 1988, 1999, 2000, а 1989-1994, 1998, 2001, 2002 рр. – посушливі.

            Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій Б.А. Доспехова (1985), ВНДІ кукурудзи (1980), Інституту кормів (1998) та інших офіційних видань. Агротехніка вирощування кормових культур у ранньовесняних і післяукісних посівах – загальноприйнята для умов північного Степу України, за винятком агроприйомів, які передбачені програмою досліджень. Польові багатофакторні досліди закладали методом

розщеплених ділянок, однофакторні – методом рендомізації в два яруси. Площа облікових ділянок складала 50-125 м² при три-чотириразовій повторності.

            У дослідах здійснювали фенологічні спостереження, біометричні виміри рослин, встановлювали ботанічний склад агроценозів і морфологічну структуру компонентів. У динаміці визначали прирости висоти, зеленої і абсолютно сухої маси, вміст сухої речовини, площу листкової поверхні і чисту продуктивність фотосинтезу. Облік врожаю зеленої маси проводили ваговим методом шляхом поділяночного скошування з облікової площі, а вихід сухої речовини – окремо кожного компонента термостатно-ваговим методом. Вологість ґрунту і глибину проникнення кореневої системи та її розташування визначали в різних шарах ґрунтового профілю. Кількість кормових одиниць і перетравного протеїну розраховували за даними хімічного аналізу та вмісту поживних речовин з використанням відповідних коефіцієнтів. Облік врожаю зерна озимої пшениці проводили шляхом скошування і обмолоту всієї площі кожної ділянки комбайном “Sampo – 500” та подальшого його зважування. Вологість зерна розраховували термостатно-ваговим методом. Структуру врожаю визначали за кількістю продуктивних стебел на рослині, масою і кількістю зерен у колосі та масою 1000 насінин. Статистичну обробку і оцінку економічної ефективності здійснювали за сучасними методиками на персональному комп’ютері.

            Морфо-біологічні особливості ярих капустяних культур при вирощуванні на зелений корм. Проведеними дослідженнями встановлено, що рослини ярих капустяних культур мають ряд суттєвих особливостей. Найбільшою інтенсивністю проходження фаз органогенезу виділялися гірчиця біла і редька олійна, тривалість періоду “сходи – масове цвітіння” у цих культур дорівнювала 41 і 45 днів. У гірчиці сарептської і ріпаку ярого період від сходів до укісної стиглості становив 49 і 54 дні.

Найбільш інтенсивний ріст стебла у капустяних рослин спостерігався в період “бутонізація – масове цвітіння”. Максимальний лінійний приріст гірчиці білої, редьки олійної і гірчиці сарептської (відповідно 4,2; 3,6 і 4,3 см/добу) відмічено між 30-м і 40-м днем їх вегетації, а ріпаку ярого (3,7 см/добу) – між 50-м і 60-м. Найбільший приріст ячменю (2,7 см/добу) і гороху зернового (3,3 см/добу) спостерігався між 30-м і 40-м днем від повних сходів, що співпадало з періодами “вихід у трубку – колосіння” у злакових і “бутонізація – цвітіння” у бобових культур.

            Максимальне накопичення вегетативної маси у гірчиці білої, редьки олійної, гірчиці сарептської (відповідно 58,7; 65,3 і 72,0 г/м² за добу) зафіксовано між 30-м і 40-м днем, а у ріпака ярого (90,2 г/м²) – між 50-м і 60-м. Найбільший середньодобовий приріст маси гороху (57,0 г/м²) спостерігався між 40-м і 50-м днем в період “цвітіння – утворення бобів”, а у ячменю – від виходу в трубку до колосіння (31,7-42,0 г/м²).

            У період збирання (фаза масового цвітіння) кількість листя у гірчиці білої і редьки олійної (41-й і 45-й день після повних сходів) становила 42,6 і 44,8% відповідно, а у гірчиці сарептської і ріпаку ярого (49-й і 54-й день вегетації) – 39,7 і 36,4% відповідно. У гороху зернового у фазі початку утворення бобів у структурі рослин листя складали 36,6%, а в ячменю у фазі колосіння – 30,8%.