Шморгун О.В. Оптимізація умов формування високопродуктивних посівів ярого ячменю в зоні північного Лісостепу

Краткое содержание

У першому розділі наведено короткий аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених  по вивченню впливу моделей технологій вирощування ярого ячменю з різним рівнем енергонасичення на врожайність і якість зерна, а також роль строків сівби та норм висіву в підвищенні врожайності даної культури.

У другому розділі “Умови та методика проведення досліджень” дається характеристика погодних та грунтових умов, методика проведення польових спостережень та лабораторних досліджень.

Дослідження проводили протягом 1997-1999рр. в стаціонарному багатофакторному та короткотерміновому дослідах лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових і кукурудзи Інституту землеробства УААН в дослідному господарстві “Чабани” у зоні північного Лісостепу України.

Об’єктом досліджень були сорти ярого ячменю: Рось - національний стандарт для лісостепової зони; Стяг - перспективний сорт для впровадження  в зоні Лісостепу на період закладки польових дослідів. 

Погодні умови були одним із факторів, який впливав на продуктивність ярого ячменю, і в 1997-1999рр. за основними показниками різнилися між собою, що вплинуло на його ріст та розвиток. Особливістю вегетаційного періоду ярого ячменю в 1997 році була значна кількість опадів 80 мм і висока відносна вологість повітря до 78% в червні місяці, які створили умови для формування в посівах ярого ячменю великої кількості підгону, що збільшило листкову поверхню. Але поряд з цим, такі умови сприяли росту забур’яненості та виляганню посівів і розповсюдженню хвороб,  що значно ускладнило збирання та знизило якість зерна. Підвищена на початку травня у 1998р. температура повітря (15.9?С) і незначна кількість опадів – 3 мм, а на початку червня – 22.3?С та 4 мм, негативно вплинули  на продуктивне кущення, озерненість колоса та масу 1000 насінин. У критичний період росту і розвитку рослин ярого ячменю у травні місяці 1999р. низька температура повітря в перші дві декади зумовила збільшення періоду проходження фази кущення, що сприяло  формуванню більшої продуктивності  колоса. Літо видалось дуже посушливе, з високим термічним режимом, що значно прискорило проходження етапів органогенезу ярого ячменю в другій половині вегетації. Хоча погодні умови за роками були різними, основні закономірності впливу добрив та систем захисту на продуктивність ярого ячменю зберігались.

Стаціонарний дослід (табл. 1) закладено в 1987р. на темно-сірому опідзоленому, крупнопилуватому, легкосуглинковому  грунті.

Ярий ячмінь розміщувався у восьмипільній зерно-просапній сівозміні після цукрових буряків. Вивчалась ефективність різних моделей технологій вирощування ярого ячменю, які відрізнялися рівнем застосування засобів хімізації (табл. 2).

Рівень родючості грунту в різних варіантах удобрення обумовлювався прямою дією добрив, які застосовувались безпосередньо під ярий ячмінь, та післядією добрив, які вносилися під попередник. Орний шар грунту в досліді характеризувався такими показниками залежно від доз внесених добрив: вміст легкогідролізованого азоту (за Корнфільдом) варіював у межах 45.7-99.2 мг/кг, кислоторозчинного фосфору (за Чириковим) – 93-279 мг/кг, обмінного калію (за Чириковим) – 102-252 мг/кг.

Агротехніка в дослідах загальноприйнята для даної зони та однакова у всіх моделях технологій вирощування ярого ячменю.

Ефективність кожного варіанта системи удобрення в стаціонарному досліді визначали на фоні двох систем захисту рослин: мінімальної, яка включала лише протруювання насіння, та інтегрованої, яка передбачала протруєння насіння і комплекс заходів проти хвороб та бур’янів. Вид і дози пестицидів вибирали залежно від економічних порогів шкодочинності.

Аналіз даних попередніх років по структурі врожаю в альтернативних та ресурсозберігаючих технологіях показав, що низька продуктивність в цих технологіях вирощування, порівняно з інтенсивними, в основному зумовлена зменшенням кількості продуктивних стебел. Тому для вивчення факторів, які можуть підвищити продуктивність ярого ячменю в альтернативній та ресурсозберігаючій технологіях, був закладений короткотерміновий дослід.

Вивчались: 1. три технології вирощування ярого ячменю: а) інтенсивна, з внесенням N₃₀Р₆₀К₆₀ + підживлення в дозі N₃₀ на IV етапі органогенезу; б) ресурсозберігаюча – N₃₀Р₃₀К₃₀; в) альтернативна – без добрив; 2. три строки сівби з інтервалом в 5 днів: а) оптимально-ранній; б) середній; в) пізній; 3. три норми висіву: а) 2 млн. шт/га; б) 4 млн. шт/га; в) 6 млн. шт/га. Попередник – озимі зернові (жито, трітікале).