Юник А.В. Особливості формування продуктивності озимої пшениці залежно від попередників та обробітку грунту в сівозміні правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дається аналіз наукових робіт вітчизняних та зарубіжних авторів стосовно особливостей формування продуктивності озимої пшениці за різних умов вирощування. З’ясовані погляди різних авторів на ці проблеми, які часто є протирічними і не завжди носять комплексний характер досліджень, адаптованих стосовно конкретної зони. На вирішення цих питань і спрямовані наші дослідження.

МІСЦЕ, УМОВИ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Місце та агрокліматичні умови проведення дослідів. Дослідження проводились в 1997 – 1999 рр. на Агрономічній дослідній станції НАУ, що знаходиться на території с. Пшеничне Васильківського району Київської області правобережного Лісостепу Білоцерківського агрогрунтового району. Досліди закладались в стаціонарній довготривалій  (протягом 19 років) польовій зерно-буряковій сівозміні. Клімат району  помірно теплий з достатнім зволоженням.

Основним типом ґрунтів дослідної станції, де проводились дослідження, є чорнозем типовий малогумусний з вмістом гумусу в орному шарі (за Тюріним) – 4,38 – 4,53%; pH сольової витяжки – 6,9 – 7,3; ємкість поглинання – 30,7-32 мг-екв на 100 г ґрунту. Вміст загального азоту (за Кельдалем) – 0,27-0,31%, загального фосфору –0,15-0,25%, калію – 2,3-2,5%. Вміст рухомого фосфору (за Мачигіним) складає 4,5-5,5, а обмінного калію – 9,8-10,3 мг на 100г ґрунту.

Погодні умови в роки досліджень мали значний вплив на формування продуктивності посівів пшениці. Найбільш сприятливим для росту, розвитку і врожайності озимої пшениці був 1997/1998 вегетаційний рік.

Об’єкт, схеми та методики проведення досліджень. Для проведення комплексних досліджень по формуванню продуктивності посівів озимої пшениці був взятий районований сорт Миронівська 61.

Попередниками озимої пшениці були – конюшина 1-го року використання на 1 укіс, горох, кукурудза на силос .

Схема досліду по застосуванню різних варіантів обробітку ґрунту в сівозміні передбачала: 1) полицевий обробіток –  оранка на глибину 20 – 22 см під озиму пшеницю, 28 – 30 см – під цукрові буряки,  25 – 27 см – під кукурудзу, під інші культури  – на глибину 20 – 22 см;  2) плоскорізний обробіток – плоскорізний обробіток на глибину 20 – 22 см під озиму пшеницю, 28 – 30 см – під цукрові буряки,  25 – 27 см – під кукурудзу, під інші культури –  на глибину 20 – 22 см; 3)полицево-плоскорізний обробіток – під озиму пшеницю після конюшини на один укіс – плоскорізний обробіток на 20 – 22 см, після гороху – дискування на 8 – 10 см, після кукурудзи на силос – поверхневий обробіток на 5 – 6 см, під цукрові буряки – глибока оранка на 28 – 30см, під решту культур – плоскорізний різноглибинний обробіток; 4) поверхневий обробіток – обробіток дисковими знаряддями під озиму пшеницю після конюшини на один укіс та гороху на глибину 8 – 10см, після кукурудзи на силос – на 5 – 6 см, під інші культури – на глибину 8 – 12 см.

            Повторність досліду – 4-разова з розміром облікових ділянок 120 м².

            Для боротьби з бур’янами на половині ділянки кожного варіанта застосовували рекомендовані гербіциди за критерієм еколого-економічного порогу забур’яненості, на іншій частині – гербіциди не застосовували.

Норма висіву – 5 млн. схожих насінин на гектар. Спосіб сівби – звичайний рядковий в оптимальні для цього регіону строки. Досліди проводились на фоні внесення органічних і мінеральних добрив у відповідності до схеми їх використання у сівозміні.

Згідно із задачами дисертаційної роботи проводилися спостереження, обліки та аналізи за такими методиками: фенологічні спостереження, відбір зразків протягом вегетаційного періоду озимої пшениці, біометричні вимірювання, кущистість пшениці, наростання біомаси – за Майсуряном Н.А; польова схожість насіння, перезимівля, виживання рослин протягом вегетації – підрахунком рослин на фіксованих ділянках у двох несуміжних повтореннях; асимілююча площа листків і фотосинтетичний потенціал – за Ничипоровичем А.А.; чиста продуктивність фотосинтезу – за формулою Кідда, Веста, Бриггса; вміст хлорофілу  а та в в листках фотокалометричним методом; вміст цукрів в рослинах – за методом Бертрана; визначення маси кореневої системи по шарі ґрунту 0 – 40 см через кожні 10 см – за Станковим Н.З.; запаси продуктивної вологи – термостатно-ваговим методом у шарі ґрунту 0 – 40 см через кожніи10 см і шарі 40 – 100 см через кожні 20 см; об^’ємна маса ґрунту у шарі 0 – 30 см через кожні10 см – за методом Качинського Н.А; водопроникність ґрунту – за Нестеровим; гранулометричний склад ґрунту – за Савіним Н.І.; вміст елементів живлення в ґрунті: нітратного азоту – за методом Грандваль-Ляжу (за допомогою дисульфофенолової кислоти), рухомих форм фосфору – за Мачигіним, калію – калориметрично-гідрозиновим методом на полум^’яному фотометрі; мікробіологічна активність ґрунту у шарі 0 – 40 см через кожні 10 см – за методом Мішустіна-Петрової; забур^’яненість посівів на початку вегетації (кількісним методом) та перед збиранням врожаю (кількісно-ваговим методом); облік урожаю – методом суцільного обмолоту кожної ділянки з наступним перерахунком на 100% чистоту та 14% вологість; варіаційно-статистична обробка урожайних даних – методом дисперсійного аналізу за Доспєховим Б.О.; структура врожаю – за Майсуряном Н.А; хлібопекарні показники  зерна   пшениці – за  ДСТУ; енергетична оцінка – за методикою Медведовського О.К. та Іваненка П.І.; економічна оцінка – згідно “Методичних вказівок по визначенню економічної оцінки вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями”.

ДИНАМІКА ЕЛЕМЕНТІВ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ В ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ПІСЛЯ РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ І СИСТЕМ 

ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В  СІВОЗМІНІ

Водно-фізичні властивості ґрунту. Оптимальними складалися показники родючості ґрунту по структурі, його об’ємній масі, водопроникності, запасах ґрунтової вологи після таких попередників як багаторічні трави та горох.

Різноглибинна диференційована полицево-плоскорізна система основного обробітку ґрунту в сівозміні, яка застосовувалась протягом двох ротацій, є науково виправданою, як така що наближає водно-фізичні властивості ґрунту для озимої пшениці до оптимальних показників. Відмічена позитивна корелятивна залежність між водопроникністю ґрунту та його об^’ємною масою (r = 0,77).

Поживний режим та біологічна  активність ґрунту. Інтенсивніше накопичення поживних речовин в ґрунті, особливо нітратного азоту, відбувається після конюшини на 1 укіс і гороху. Найбільш сприятливі умови поживного режиму ґрунту після всіх попередників складаються при полицево-плоскорізному обробітку ґрунту.

            Проведені дослідження показали, що найвища інтенсивність мікробіологічних процесів відмічена після конюшини на один укіс при полицево-плоскорізному, найнижча – після кукурудзи на силос при поверхневому основних обробітках ґрунту.

Застосування гербіцидів у сівозміні та при вирощуванні озимої пшениці негативно впливає на мікробіологічну діяльність ґрунту.

ПОЛЬОВА СХОЖІСТЬ, ЗИМОСТІЙКІСТЬ І ВИЖИВАННЯ  РОСЛИН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

 Польова схожість насіння. Польова схожість насіння озимої пшениці залежить від попередників і обробітку ґрунту в сівозміні (табл.1). Вищою вона була після конюшини на один укіс по кожному варіанту основного обробітку ґрунту і склала 87,2 %, що вище на 2,8 % ніж після гороху і на 8,5 % –  ніж після кукурудзи на силос, що може бути обумовлено гіршим фізичним станом ґрунту після кукурудзи та нижчою вологістю посівного шару ґрунту. Після кукурудзи на силос спостерігалась і найбільша різниця між варіантами основного обробітку ґрунту за показниками польової схожості насіння – 3,7%. Кращим виявився поверхневий обробіток ґрунту, за якого зберігалась більша кількість доступної рослинам вологи у верхньому посівному шарі ґрунту. Оранка призводить до більшого висушування ґрунту.

Накопичення цукрів рослинами озимої пшениці. Найбільше моноцукрів та їх сумарної кількості  в  кінці  осіннього  періоду  вегетації  накопичується  в  рослинах озимої пшениці, попередниками якої були конюшина на 1 укіс та горох. Сума цукрів в рослинах після цих попередників при полицевому обробітку ґрунту становила відповідно 202,7 та 195,3 мг на 1г абсолютно  сухої  речовини,  що на 24,6 та  17,2 мг більше порівняно з їх вмістом у рослинах пшениці після кукурудзи на силос.

За зиму кількість цукрів значно зменшується, що пов’язано  із їх  витратою на процеси дихання. Особливо різко зменшується сумарна кількість цукрів. Так, якщо кількість моноцукрів після гороху зменшується на 18,1 – 29,3 мг на 1г абсолютно сухої речовини, або на 26,5 – 37,8%, то кількість суми цукрів зменшилась на 71,4 – 87,6 мг та 37,9 – 43,2% відповідно. Після гороху та кукурудзи на 1 укіс зменшення суми цукрів було ще більшим.

Після всіх попередників найвищий вміст цукрів як в кінці осіннього періоду вегетації, так і на початку весняної вегетації зафіксований при полицево-плоскорізному обробітку ґрунту в сівозміні.