Остапенко С.М. Реакція сортів ярого тритикале на агротехнічні заходи вирощування в північному Степу України

Краткое содержание

Стан вивчення питання. У першому розділі наведено літературний огляд з історії створення ярого тритикале, досліджень з агротехніки та якості зерна і випеченого з нього хліба. Оскільки яре тритикале є новою культурою, яка в умовах північного Степу України до останнього часу не досліджувалася, в огляді наукової літератури, крім наведеної кількості джерел з вивчення результатів досліджень ярого тритикале, приділяється увага і даним дослідів із іншими культурами, які схожі за циклом та етапами органогенезу, росту й розвитку, або пов’язані з новою культурою генетичними ознаками (озиме тритикале, яра пшениця, ярий ячмінь, овес). На основі аналізу літературних джерел проведено обґрунтування і вибір напрямків досліджень дисертаційної роботи.

Умови та методика проведення досліджень. Польові досліди проводились протягом 2004-2006 рр. на Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН, яка розташована в північній підзоні Степу України.

Ґрунти дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі – 4,3-4,5%. Валові запаси поживних речовин складають: загального азоту – 0,23-0,26%, фосфору  – 0,11-0,16%, калію – 2%. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної  (рН водяної витяжки – 6,5-7,0). Клімат зони помірно континентальний. За гідротермічним режимом періоду вегетації ярого тритикале 2004 р. був сприятливим, а 2005 і 2006 рр. – в різній мірі посушливими.

Закладання польових дослідів і заплановані дослідження проводили із використанням загальноприйнятих методичних рекомендацій (Б.А. Доспехов, 1985, Ф.М. Купермана, 1980, А.А. Ничипоровича, 1990, та ін).

Досліджували реакцію сортів Аїст, Жайворонок, Хлібодар та Соловей на: норми висіву (3,5; 4,5; 5,5 та 6,5 млн. схожих насінин на 1 га), дози мінеральних добрив (без добрив, N₃₀P₁₅K₁₅ та N₆₀P₃₀K₃₀), строки сівби (перший строк – 7-9.04, другий – 14-16.04, третій – 21-23.04), глибину загортання насіння (3-4, 6-7, 9-10 см) застосування регуляторів росту біологічного походження (гумісол, емістим С, агат-25К).

Повторність дослідів триразова, посівна площа ділянок 52 м², облікова – 34 м². Розміщення ділянок – послідовне. Захист посівів ярого тритикале від бур'янів та шкідників здійснювали відповідно до існуючих зональних рекомендацій.

У дослідах проводили фенологічні спостереження, облік польової схожості насіння, біометричні вимірювання, обчислення площі листкової поверхні, облік урожаю і його структури, визначали вологозабезпеченість ґрунту, забур’яненість посівів, а також показники якості зерна ярого тритикале і хліба з його борошна. На персональному комп’ютері здійснювали статистичну обробку експериментальних даних та обчислення економічної ефективності.

Ріст та розвиток рослин сортів ярого тритикале залежно від елементів технології вирощування. Оскільки культура ярого тритикале є новою для умов північного Степу, одне із головних завдань нашої роботи полягало у визначенні рівня адаптованості сортів цієї культури до ґрунтово-кліматичних умов зони, та визначення напрямку їх використання.

Фенологічні спостереження засвідчили, що рослини ярої форми тритикале характеризуються подовженим періодом вегетації, який тривав на 7-12 діб довше за вегетацію рослин ярого ячменю, а повна стиглість майже співпадає із настанням цієї фази у рослин вівса. Це є важливим в господарському відношенні, завдяки чому збирання зернових культур в господарствах можна проводити без технічного перевантаження, послідовно у часі. Досліджувані сорти відрізнялися за тривалістю вегетаційного періоду, який був мінімальний у сорту Аїст – становив 91 добу, а максимальний – у сорту Хлібодар – 97 діб. Сорти Жайворонок і Соловей за цим показником займали проміжне місце (94 і 92 доби відповідно). Залежно від умов років досліджень, тривалість вегетаційного періоду у рослин сорту Аїст коливалась від 87 до 96 діб, а у сорту Хлібодар – від  93 до 102 діб.

Найвищі показники польової схожості насіння в середньому за три роки відмічалися при ранній сівбі: у сортів Аїст і Хлібодар – 82 і 78% відповідно. Сівба у пізніші строки призводила до суттєвого зниження польової схожості насіння. Останнє переконливо свідчить про необхідність сівби в якомога ранні строки, при настанні фізичної стиглості ґрунту.

З’ясовано також, що польова схожість насіння була найвищою у сорту Аїст при мілкому загортанні (3-4 см), а у сорту Хлібодар – при середньому (6-7 см). Вплив зазначеного фактора змінювався залежно від умов зволоження. Так, в 2004 р, коли під час набубнявіння та проростання насіння вміст вологи в ґрунті сягав 13,5 мм в шарі (0-10 см), польова схожість в обох сортів була найвищою при глибині загортання 3-4 см (Аїст – 84%, Хлібодар – 76%), то в 2005 р., при менших запасах вологи (9,6 мм в шарі 0-10 см) та висиханні поверхневого шару ґрунту – вона була вищою при глибині загортання насіння 6-7 та 9-10 см – 71 і 73%, відповідно (табл. 1).

Необхідно окремо зазначити, що польова схожість насіння сортів ярого тритикале підвищувалася при його інкрустації біологічними препаратами емістим С та агат-25К підвищувалась на 4-6% порівняно з контролем, що підтвердило доцільність застосування досліджуваних препаратів.