Еволюція лібералізації ринку послуг в країнах Європейського Союзу

Краткое содержание

Головними чинниками економічної інтеграції країн — членів ЄС є розвинута ринкова економіка, високий рівень індустріалізації та диверсифікації виробництва і торгівлі. Досягнення Євросоюзу становлять також результат розробки стратегії інтеграції та послідовної її реалізації за допомогою практичних механізмів. Важливою передумовою просування країн-членів від початкового до вищого рівня економічної інтеграції виступає формування і вдосконалення регіональної інституційної та правової бази, що детально розробляється, має пріоритет перед національним правом країн-членів у межах, визначених основоположними договорами.

Успіхи західноєвропейської економічної інтеграції пов'язані зі створенням інституційного механізму (Рада, Комісія Європейських співтовариств, Європейський парламент), що має вагомі елементи наднаціональності; з проведенням єдиної політики в різних економічних сферах — торговельній, аграрній, регіональній, промисловій та  ін.

Досягнення Євросоюзу є, нарешті, наслідком успішного розв’язання суперечностей, властивих природі інтеграції. Одним з компромісних рішень принципового характеру стало ухвалення концепції інтеграції "на різних швидкостях", що дало змогу просуватися вперед і здійснювати програми поглиблення інтеграції, не чекаючи участі членів ЄС, не готових піти на подальше обмеження суверенітету.

Досвід західноєвропейських країн показує, що головна умова успішної інтеграції — поступовість і послідовність у переході від одного етапу до іншого.

Поступове перетворення національних господарств країн ЄС на єдину регіональну економіку та його позитивні ефекти (можливість отримання вищого прибутку за рахунок збільшення масштабів виробництва, динамічного зростання взаємної торгівлі учасників і т.д.) супроводжувалися територіальним розширенням зони інтеграції. В результаті п'яти розширень внутрішній ринок ЄС став одним із найбільших у світі.

Для економіки ЄС торгівля послугами має надзвичайно важливе значення. До початку 60-х років, коли тільки починала розгортатися діяльність Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), послуги становили вже більше 60% доданої вартості. З точки зору забезпечення сферою послуг зайнятості  її показник є порівнянним з оброблювальною промисловістю [183, с. 3-4].

Велика роль сфери послуг в економіці країн-членів дістала віддзеркалення в Римському договорі про створення  ЄЕС 1957 р. [308]. Зокрема, в ст. 3, а також у розділі «Послуги» (ст. 59—67) говориться про усунення протягом перехідного періоду перешкод щодо вільного обміну послугами між державами-членами. Проте на відміну від розділу щодо  торгівлі товарами, якій  містить графік скасування обмежень у внутрішньорегіональній торгівлі, розділ щодо послуг зобов'язував учасників лише «розробити загальну програму скасування наявних обмежень на свободу надання послуг у Співтоваристві» і не вводити нових обмежень. При розробці етапів лібералізації пріоритет слід було віддавати «тим послугам, які прямо впливають на витрати виробництва або лібералізація яких сприяє розвиткові торгівлі». До скасування обмежень на надання послуг кожна з держав-членів зобов'язана застосовувати їх до всіх постачальників послуг, не проводячи відмінностей за мотивами громадянства або їх постійного місцеперебування.

Слід зазначити, що в Римському договорі маються на увазі ті послуги, «які зазвичай надаються за винагороду, якщо вони не регулюються положеннями, що стосуються вільного руху товарів, капіталів і осіб». Класифікація послуг у Договорі охоплює чотири групи, залежно від діяльності, до якої вони належать: промисловість, торгівля, ремесла, а також діяльність осіб «вільних» професій. За такої класифікації вільне надання послуг ув'язується з лібералізацією руху капіталу і робочої сили, розвитком транспортної інфраструктури й енергомереж, що регулюються іншими розділами Договору (наприклад, вільне надання транспортних послуг розглядається в розділі про транспорт).

Фактично до середини 80-х років сектор послуг у ЄС залишався найменше інтегрованим. Однією з причин цього була відсутність цілісної й докладно розробленої правової бази. Істотним імпульсом інтенсифікації лібералізації сфери послуг стало ухвалення в 1987 р. Єдиного європейського акта (ЄЄА), що передбачав створення до 1992 р. єдиного внутрішнього ринку ЄС, заснованого на «чотирьох свободах»: пересування товарів, капіталів, послуг і громадян [152].

Основні підходи до лібералізації ринку послуг сформульовані Комісією ЄС у документі «Біла книга щодо завершення створення Спільного ринку» [153]. Положення щодо торгівлі послугами займають значну частину другого розділу цього документа. Комісія закликала держави ЄС негайно вжити заходів щодо відкриття всього ринку послуг: як традиційних (банківські, страхові, транспортні), так і нових (телекомунікаційні, інформаційні та ін.). При цьому вона виходила з того, що швидкий розвиток ділових послуг може позитивно вплинути на розвиток  промисловості та торгівлі.