Бугрин Л.М. Вплив основних агротехнічних прийомів на підвищення продуктивності бобово-злакових культурних пасовищ в умовах західного Лісостепу України

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано необхідність і актуальність виконання роботи, її наукову новизну, практичну цінність, відображено апробацію, наведено обсяг публікацій та декларацію особистого внеску автора.

 УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Експериментальна робота виконана в Інституті землеробства і біології тварин УААН. Виходячи із завдань досліджень, у 1990-1993 роках проведено три польових досліди.

Грунт дослідних ділянок темно-сірий опідзолений легкосуглинковий поверхнево    оглеєний,  характеризується  такими  агрохімічними  показниками : рН сольової витяжки - 6,1 - 6,5,  вміст гумусу - 2,7 - 3,1%, забезпеченість рухомим фосфором та обмінним калієм (за Кирсановим) - відповідно 7,5 - 11,5 та 6,2 - 9,2 мг/100 г грунту.

Метеорологічні умови в роки досліджень в основному були сприятливими для росту і розвитку багаторічних трав.  Середня температура за вегетаційні періоди була близькою до середньої багаторічної. Сума опадів протягом вегетації трав у 1990-1992 роках незначно перевищувала середні багаторічні дані, але розподіл опадів - нерівномірний, з частими посушливими періодами. 1993 рік характеризувався вирівняністю температурного режиму і вологозабезпечення протягом вегетації трав.

Дослід перший - вплив способів сівби на продуктивність бобово-злакового травостою - проводили в 1991-1993 рр. Травостій створено у 1991 році весняним безпокривним посівом. Удобрення - N60P90K120 з розподілом мінеральних добрив весною - N30Р90К60 та після другого циклу використання - N30К60. Дослід проводили в умовах випасання ВРХ. Розмір ділянок 68 кв.м в чотириразовій повторності.

Дослід другий - вплив кратності використання бобово-злакового травостою на його продуктивність - проводили у 1990-1992 рр. Травостій створено у 1990 р. весняним безпокривним посівом травосумішки такого складу:  пажитнице-кострицевий гібрид (7 кг), пажитниця багаторічна (6), костриця лучна (4), стоколос безостий (4), тимофіївка лучна (4), конюшина лучна (2), коншина гібридна (3), конюшина повзуча (2 кг/га). Всього - 32 кг/га кондиційного насіння. Щорічно травостій удобрювали в нормі N90Р90К120. Використання травостою здійснювали шляхом імітації випасу худоби та скошування на сіно з посівними ділянками 68 кв.м в чотириразовій повторності.

Дослід третій - вплив удобрення та інокуляції злакових компонентів на продуктивність бобово-злакового травостою і активність азотфіксації - проводили  у 1990-1992 рр. Весняним 1990 р. безпокривним посівом створено пасовищний травостій. Мінеральні добрива вносили згідно схеми досліду (табл.2). Спосіб використання - імітація випасання ВРХ. Площа посівної ділянки 68 кв.м, повторність чотириразова. Перед висівом насіння злакових трав у 6-8 варіантах інокулювали виробничим штамом 410 асоціативного азотфіксатора - бактерій роду Azospirillum lipoferum.

Облік урожаю, його ботанічного складу та інші спостереження проводили за методиками ВНДІ кормів ім.В.Р.Вільямса (1971). Кореневу масу визначали шляхом відбору монолітів буром С.С.Шаїна на глибину 0-20 см в чотириразовій повторності з наступним відмиванням на ситах діаметром 1 мм і зважуванням у повітряно сухому стані.

Аналізи біохімічного складу корму та агрохімічні дослідження грунту проводили за загальноприйнятими методиками. Азотфіксуючу активність визначали ацетиленовим методом, актуальну (польову) активність азотфіксації в грунті - методом Умарова в модифікації В.В.Волкогона.

Поживність корму розраховували в кормових одиницях, виходячи з вмісту білка , жиру, клітковини і БЕР з врахуванням коефіцієнтів їх перетравності. Математичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу (Б.А.Доспєхов, 1985). Економічну ефективність заходів визначали за методикою ВНДІ кормів (1985). Енергетичну оцінку - за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненко (1988).

ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЯНИХ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ

Продуктивність культурних пасовищ залежно від способів сівби. Дослідженнями встановлено, що всі способи сівби бобово-злакової травосумішки забезпечують високу врожайність пасовищного корму (табл.1). Проте, достовірний приріст урожаю до звичайної сівби травосумішки (контроль) в першому році використання забезпечила лише сівба трав врозкид (6,9 ц/га) та стрічково: три рядки злакові + один рядок бобові ( 7,2 ц/га сухої речовини). В 1992 р. сприятливі погодні умови дозволили одержати значно більший вихід сухої маси на всіх варіантах досліду. Найвищий приріст врожаю до контролю забезпечили посіви врозкид (8,4 ц/га)  та стрічково:  два рядки злаків + один рядок бобові (8,2 ц/га сухого корму). Загальне зниження урожайності на третій рік використання майже вирівняло продуктивність пасовищних травостоїв в межах найменшої істотної різниці, за винятком сівби бобових трав через два рядки злаків, яка забезпечила додаткові 10,6 ц/га сухої маси.

Найбільш оптимальне розміщення бобових і злакових трав, яке частково знижує їх взаємну конкуренцію та підвищує продуктивність пасовища створюється висівом трав врозкид та стрічково: два рядки злаків + один рядок  бобові. Такі схеми сівби забезпечили одержання відповідно 78,6 та 80,6 ц/га сухого корму (8,7 та 6,7% приросту до контролю) та максимальний вихід кормових одиниць (69,9 та 69,6 ц/га). Найвищий збір  перетравного протеїну (13,1 ц/га) одержано при  сівбі трав стрічками: два рядки злаків + один рядок бобові, що пояснюється вищою врожайністю пасовища та кращими умовами росту і розвитку бобових трав як основного джерела протеїну в пасовищному кормі, зокрема, порівняно з сівбою врозкид.

Вплив способів використання на продуктивність бобово-злакового травостою. Шестикратне пасовищне використання травостоїв дозволило в середньому за три роки одержати 68,1 ц/га сухого корму. Зменшення кратності використання до  п’яти сприяло нагромадженню додаткових 5,4 ц/га сухої речовини. Виявлено, що при скошуванні перерослого пасовищного травостою у фазі виходу злаків у трубку з наступним чотириразовим спасуванням досягається збільшення на 18,4 % віддачі культурного пасовища - 80,6 ц сухої маси з гектара, максимальний збір кормових одиниць (75,0 ц/га) та перетравного протеїну (11,3 ц/га), що обумовлено як рівнем врожайності, так і якісним складом корму.

Продуктивність пасовищного травостою залежно від удобрення та передпосівної інокуляції насіння злакових трав. Основним удобренням бобово-злакових пасовищ є фосфорно-калійне. Для інтенсифікації луко-пасовищних бобово-злакових травостоїв необхідно вносити азотні добрива. Але тут спостерігається протиріччя - мінеральний азот пригнічує мікрофлору бобових і знижує активність симбіотичної азотфіксації. Тому постає необхідність збільшити частку біологічного азоту в урожаї небобових рослин (В.В.Волкогон, 1989 ; А.П.Кожемяков, 1989).

Вивчення впливу удобрення та інокуляції злакових компонентів на продуктивність пасовища показало їх позитивний ефект (табл.2). Достовірний приріст урожаю до контролю забезпечили всі варіанти удобрення травостою культурного пасовища. Найбільш суттєву різницю (32,6 ц/га сухого корму) одержано при  повному мінеральному удобренні травостою в нормі N90 P90 K120  на фоні інокуляції насіння злакових трав. Зменшення норми технічного азоту до 60 кг/га д.р. знизило врожайність бобово-злакового травостою, а одержаний урожай практично рівноцінний врожаю п’ятого варіанту.