Свистунова І.В. Кормова продуктивність тритикале озимого на зелений корм залежно від технологічних прийомів вирощування в умовах правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТРИТИКАЛЕ ОЗИМОГО

(Огляд літератури)

На підставі опрацювання літературних джерел визначено роль тритикале у стабілізації галузі кормовиробництва, проаналізовано сучасний стан та показані різні погляди дослідників щодо особливостей формування продуктивності посівів тритикале озимого залежно від строку сівби та біологічних особливостей сорту. Основні не вирішені питання формування високопродуктивних посівів тритикале покладено в основу робочої гіпотези наукових досліджень за темою дисертаційної роботи.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились протягом 2002-2005 рр. у стаціонарній кормовій сівозміні Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету, яка розташована в с. Пшеничне Васильківського району Київської області.

Ґрунтовий покрив дослідного поля – чорнозем типовий малогумусний, за гранулометричним складом – крупнопилувато-середньосуглинковий. Вміст гумусу (за Тюріним) в орному шарі становить 4,51 %, рН сольової витяжки – 7,1, ємність вбирання – 31,6 мг. екв./100 г ґрунту, легкогідролізованого азоту 11,1 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору – 6,4 і обмінного калію – 9,8 мг/100 г ґрунту. Щільність ґрунту – 1,21 г/см³, вологість стійкого в’янення – 10,8 %.

Клімат району помірно теплий та вологий з середньорічною температурою повітря 7,7°С; річна сума опадів становить 528 мм (в т.ч. за вегетаційний період – 330-410 мм); ГТК – 1,19-1,21. Перехідні періоди (весна, осінь) мають переважно затяжний та нестійкий характер.

Погодні умови в роки досліджень, відносно середньобагаторічних даних порівнювали за коефіцієнтом істотності відхилення. Згідно з результатами обрахунку, середньомісячні температури в роки досліджень оцінені як близькі до норми, за винятком грудня 2002 р., оскільки сума від’ємних температур за вказаний місяць на 140,6 ⁰С перевищувала середньобагаторічне значення. Стосовно ж кількості опадів, в роки досліджень відмічено значні відхилення.

Двофакторний польовий дослід проводився за схемою:

Фактор А – районовані сорти тритикале озимого у порівнянні з житом та пшеницею озимими:

1)        жито озиме Київське кормове – контроль;

2)        пшениця озима Поліська 90 – контроль;

3)        сорти тритикале озимого: АД 3/5, АД 44, АДМ 9, Поліське 29, АДМ 11, АД 52.

Фактор Б – строки сівби:

1)      25 серпня;

2)      5 вересня;

3)      15 вересня;

4)      25 вересня;

5)      5 жовтня.

Площа посівної ділянки – 36 м², облікової – 25 м². Повторність – чотириразова. Попередник – кукурудза на силос. Схема удобрення передбачала внесення Р₆₀К₆₀ під культивацію та N₆₀ у два підживлення. Технологія вирощування – загальноприйнята для правобережного Лісостепу України. Норма висіву – 5,5 млн/га схожих насінин.

Дослід закладався за методом розщеплених ділянок таким чином: строки сівби – блоками; варіанти культур і сортів та повторення – систематично в межах блоку варіантів строків сівби.

Дослідження виконували відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій:

– фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин, облік густоти посіву та виживання рослин проводили за “Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур”;

– динаміку лінійного росту рослин визначали шляхом відбору проб у двох несуміжних повтореннях з 0,33 погонного метра, в яких також визначали кількість пагонів, площу листкової поверхні та масу листкових пластинок, стебел і колосся;

– вологість ґрунту на час проведення сівби та вміст сухої речовини визначали термостатно-ваговим методом;

– площу листової поверхні та продуктивність фотосинтезу визначали за методиками Ничипоровича;

– вміст вуглеводів у вузлах кущіння рослин визначали за методикою Бертрана перед припиненням осінньої вегетації та на час її відновлення навесні;

– урожай обліковували шляхом суцільного скошування вегетативної маси з облікової ділянки з наступними відповідними перерахунками виходу з 1 га зеленої маси, сухої речовини, кормових одиниць, перетравного протеїну, обмінної і валової енергії;

– вміст протеїну, жиру та клітковини визначали методом спектрометрії на інфрачервоному аналізаторі NIP Scanner model 4250 з комп’ютерним забезпеченням. Вміст БЕР визначали як різницю між загальним вмістом органічної речовини та вмістом сирого протеїну, жиру, клітковини, золи;

– вихід кормових одиниць розраховували за фактичними даними хімічного складу кормів з використанням довідникових коефіцієнтів перетравності та продуктивної дії поживних речовин;

– економічну оцінку досліджуваних елементів технології вирощування проводили за методикою оцінки ефективності наукових досліджень. Виробничі витрати визначали на основі технологічних карт вирощування культури. Вартість основної продукції, добрив, засобів захисту, насіння обчислювали за цінами придбання. За визначеними витратами і фактичним врожаєм розраховували собівартість 1 ц зеленої маси й кормових одиниць, рівень рентабельності їх виробництва;

– оцінку енергетичної ефективності досліджуваних елементів технології вирощування здійснювали за методикою, розробленою О.К. Медведовським і П.І. Іваненко;

– статистичний аналіз результатів досліджень проводили за методами дисперсійного, кореляційного і регресивного аналізів на персональному комп’ютері з використанням програми Statistica 6.